Люди, які відчувають самотність або перебувають у соціальній ізоляції, мають у середньому вищий біологічний вік порівняно з однолітками. Поєднання цих двох чинників пов’язане з найбільш вираженими ознаками прискореного старіння та підвищеним ризиком передчасної смерті, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Такого висновку дійшла міжнародна група вчених на чолі з дослідниками китайського Центрально-Південного університету (Central South University), яка проаналізувала дані 309 746 жителів Великої Британії. Результати роботи Social Isolation, Loneliness, and Biological Aging Acceleration опубліковано в науковому журналі Health Psychology. Докладний огляд дослідження 4 листопада представило видання PsyPost.
Для аналізу використовувалися дані британської біомедичної бази UK Biobank. Середній вік учасників становив 56,4 року, 54% із них були жінками. Спостереження за станом здоров’я та смертністю тривало в середньому 14,4 року, а інформацію про виживаність збирали до липня 2023 року.
Біологічний вік визначали за методикою PhenoAge, яка оцінює фізіологічний стан організму на підставі біомаркерів крові, зокрема показників запалення та функціонування внутрішніх органів.
Після врахування соціально-економічних чинників, способу життя та наявних захворювань дослідники встановили, що в людей із найбільш вираженою соціальною ізоляцією біологічний вік був у середньому на 0,33 року, або приблизно чотири місяці, вищим за очікуваний. У тих, хто відчував сильну самотність, різниця становила 0,24 року, або близько трьох місяців.
Найбільші відхилення спостерігалися серед учасників, які одночасно відчували соціальну ізоляцію та емоційну самотність. Водночас зазначені показники не означають скорочення тривалості життя на відповідну кількість місяців.
Учені розмежовували соціальну ізоляцію, яку оцінювали за кількістю контактів і участю в суспільному житті, та самотність як суб’єктивне відчуття нестачі емоційної близькості.
Зокрема, проживання на самоті було пов’язане зі збільшенням розрахункового біологічного віку на 0,27 року, відсутність людини, якій можна довіритися, – на 0,22 року, а відсутність регулярної участі в громадських заходах – на 0,17 року. Це свідчить про важливість не лише кількості, а й якості соціальних зв’язків.
Дослідження також виявило зв’язок соціальної ізоляції з ризиком смертності. Збільшення її показника на один бал за трибальною шкалою відповідало підвищенню відносного ризику смерті від будь-яких причин на 13,9%. Для самотності відповідний показник становив 8,9% за збільшення оцінки на один бал за окремою двобальною шкалою.
Крім того, обидва чинники статистично пов’язані з ризиком смерті від ішемічної хвороби серця та онкологічних захворювань. Прискорене біологічне старіння пояснювало лише невелику частину зв’язку соціальної ізоляції та самотності зі смертністю – відповідно 5,2% і 7,2%.
Окремо дослідники проаналізували генетичні чинники. У людей із високою генетичною схильністю до прискореного старіння та вираженою соціальною ізоляцією біологічний вік був приблизно на 1,7 року вищим, ніж у групі з низькими показниками обох ризиків. За поєднання генетичного ризику із самотністю різниця сягала 1,85 року.
Зв’язок самотності з прискореним старінням був сильнішим серед чоловіків, людей молодших за 60 років, учасників із низькими доходами та порушеннями сну.
Автори наголошують, що результати не доводять прямого причинно-наслідкового зв’язку. Біологічний вік вимірювали лише один раз, а погіршення здоров’я саме по собі може посилювати соціальну ізоляцію.
Водночас дослідження підтверджує необхідність приділяти увагу емоційній підтримці, довірливим відносинам і соціальному благополуччю поряд із фізичною активністю та харчуванням як чинникам, пов’язаним зі здоровим старінням.
