Створення при Кабінеті міністрів Міжвідомчої координаційної комісії (Національного координатора) по боротьбі зі злочинністю усуне розпорошеність повноважень між органами влади в цій сфері та сприятиме наближенню національної системи протидії організованій злочинності до європейських стандартів.
Таку думку висловила агентству “Інтерфакс-Україна” співробітник юридичної фірми Barristers Христина Білак, коментуючи зареєстрований у Верховній Раді проєкт змін до закону про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю.
Вона зазначила, що відповідна комісія стане постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Кабміні та дозволить забезпечити узгодженість дій державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, стратегічне планування, оцінку загроз, моніторинг та контролю реалізації державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, а також наблизить національну систему протидії організованій злочинності до європейських стандартів управління і координації.
Зокрема, згідно з проєктом закону, Нацкоординатор на підставі визначених пріоритетів розроблятиме комплексні плани заходів та здійснює узагальнення інформації про хід їх виконання, завершення або причини невиконання.
При цьому, юрист зазначила, що згідно з розпорядженням уряду від 27 вересня 2022 року, до моменту створення національного координатора його функції покладено на МВС.
Проєкт закону розроблено на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції. Створення постійного національного координатора з питань боротьби з організованою злочинністю також є однією з рекомендацій Європейської Комісії, викладених у звіті про прогрес України в межах Пакета розширення Європейського Союзу 2023 року.
Запропонований Міністерством фінансів законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реєстрації платників єдиного податку платниками податку на додану вартість», який змінює систему ФОП за рахунок введення для них ПДВ, ліквідує саму філософію спрощеної системи оподаткування, вважає партнер юридичної фірми Barristers Commercial Тарас Онищенко.
“Запропоновані зміни фактично ліквідують саму філософію спрощеної системи оподаткування, яка була створена для підтримки та розвитку середнього класу. Введення ПДВ для мікробізнесу з оборотом в 1 млн грн виглядає як спроба вирішити бюджетні проблеми за рахунок найменш захищених учасників ринку. Хоча Мінфін посилається на вимоги МВФ і необхідність євроінтеграції, реалізація цих змін без істотного підвищення порогу реєстрації може призвести до зникнення легального малого підприємництва як класу«, – сказав він агентству »Інтерфакс-Україна“.
Онищенко зазначив, що єдиним критерієм для обов’язкової реєстрації платником ПДВ стає «поріг доходу в 1 млн грн за останні 12 календарних місяців».
“На практиці це означає, що будь-який підприємець – чи то власник кав’ярні, чи перукар, чи ІТ-фахівець, чи продавець у магазині біля дому – у разі перевищення цього ліміту буде зобов’язаний отримати статус платника ПДВ. Виняток передбачено тільки для вузької категорії е-резидентів. Таким чином, держава планує охопити ПДВ майже весь спектр малого бізнесу, від торгівлі на ринках до надання побутових послуг, що раніше було прерогативою загальної системи оподаткування”, – сказав він.
Експерт зазначив, що «наміри уряду є серйозними і чітко спланованими в часі, зокрема у відповіді на звернення Національної асоціації лобістів України Міністерство фінансів розкрило деталі домовленостей з міжнародними партнерами».
Так, за інформацією Мінфіну, введення ПДВ для «спрощенців» є частиною виконання умов нової 48-місячної програми співпраці з Міжнародним валютним фондом (Extended Fund Facility – EFF), угода за якою на рівні експертів була досягнута 26 листопада 2025 року. Ця програма відкриває доступ до фінансування в розмірі $8,1 млрд.
Графік реформи передбачає, що зміни до Податкового кодексу будуть подані до Верховної Ради в січні 2026 року, а з 1 січня 2027-го вимоги про обов’язкову реєстрацію платниками ПДВ для всіх «спрощенців» з оборотом понад 1 млн грн стануть обов’язковими.
При цьому юрист зазначає, що Мінфін очікує від реформи фіскальний ефект у понад 40 млрд грн додаткових надходжень до бюджету вже в перший рік її дії.
Водночас Онищенко вважає, що в цій ініціативі приховані значно глибші ризики, які можуть нівелювати потенційну фіскальну вигоду.
“Найбільш критичним моментом є сам поріг в 1 млн грн. В умовах поточної інфляції ця сума еквівалентна обороту (не прибутку!) в 83 тис. грн на місяць. Це показник мікробізнесу, який часто ведеться однією особою або сім’єю. Змусити такий бізнес адмініструвати ПДВ – це покласти на нього непомірне адміністративне навантаження«, – пояснює він.
Також експерт прогнозує зростання тінізації економіки і масовий відхід бізнесу в »тінь”.
«Підприємці, чий оборот коливається в межах 1,5-2 млн грн, опиняться перед вибором: або підвищувати ціни на 20% і наймати бухгалтера, втрачаючи конкурентоспроможність, або дробити бізнес на родичів, або переходити на готівкові розрахунки »поза касою”, щоб штучно не перевищувати ліміт в 1 млн. Тоді як великі та середні платники податків, які використовують у своїй роботі «спрощенців», зможуть просто збільшити їх кількість і продовжувати їх використовувати”, – сказав він.
Також із введенням податкових змін Онищенко прогнозує зростання інфляції та подорожчання товарів і послуг для кінцевого споживача. За його оцінками, вартість стрижки, ремонту взуття або кави автоматично зросте мінімум на 20%, що спровокує новий виток інфляції в секторі послуг, а також ці зміни призведуть до збільшення корупційних ризиків.
«Додатково варто врахувати проблему блокування податкових накладних. Якщо сьогодні це головний біль середнього та великого бізнесу, то після реформи заручниками системи можуть стати тисячі дрібних підприємців. Для малого бізнесу зупинка роботи навіть на тиждень через бюрократичні перешкоди може стати фатальною», – підкреслив він.
Онищенко зазначив, що, «хоча Мінфін посилається на вимоги МВФ і необхідність євроінтеграції, реалізація цих змін без істотного підвищення порогу реєстрації може призвести до зникнення легального малого підприємництва як класу».
«Саме тому бізнес-спільноті критично важливо долучитися до обговорення цього законопроекту на сайті Міністерства фінансів, поки він перебуває на стадії консультацій», – наголосив експерт.
Законодавство дозволяє ставити жінок з медичною та фармацевтичною освітою на військовий облік без їх особистої присутності, втім механізми примусового призову таких жінок з-за кордону відсутні, пояснили опитані агентством «Інтерфакс-Україна» юристи.
“Обов’язок стати на військовий облік дійсно існує. Якщо людина фізично перебуває за межами України, вона повідомляє територіальний центр комплектування за місцем обліку, зокрема, електронною поштою, що тимчасово перебуває за кордоном. Але жодного інструменту, який дозволяв би державі примусово повернути громадянку для виконання цього обов’язку, не передбачено. Це стосується і тих, хто перебуває за кордоном в рамках механізму тимчасового захисту”, – сказала партнер Ario Law Firm, міністр охорони здоров’я в 2019-2020 роках Зоряна Скалецька.
Вона зазначила, що в контексті військового обліку жінок з медичною або фармацевтичною освітою, «важливо розмежовувати поняття »примусової« і “автоматичної” постановки».
«Примусова – це завжди про обмеження свободи, і таких механізмів у нас немає. А ось автоматична постановка дійсно передбачена. Постанова Кабміну від 30 липня 2025 року дозволяє ставити таких жінок на військовий облік без їх особистої присутності», – сказала вона.
Скалецька пояснила, що зараз фактично є три механізми, через які жінка з медичною або фармацевтичною освітою може бути внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів: через навчальний заклад, через особисте повідомлення і через роботодавця.
«Таким чином, »автоматична постановка« фактично відбувається через офіційне інформування навчального закладу або роботодавця, але не означає примусу або фізичного контролю з боку держави», – зазначила Скалецька.
Вона також підкреслила, що окремої відповідальності саме для жінок з медичною або фармацевтичною освітою, які не стали на військовий облік, законодавство не передбачає, адже зараз діють загальні норми про порушення законодавства про військовий обов’язок і військову службу, які передбачають штраф від 850 до 1,7 тис. гривень.
«Теоретично ця стаття може бути застосована і до жінок, які мають відповідну освіту, але не звернулися до ТЦК і СП, перш за все, якщо вони не працевлаштовані і отримали диплом багато років тому. Однак на практиці застосування цієї норми поки обмежене», – зазначила вона.
Скалецька звернула увагу, що ТЦК і СП зможуть автоматично виявляти таких осіб тільки тоді, коли Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних і резервістів матиме технічний доступ до бази даних дипломів Міністерства освіти.
«Зараз така взаємодія між реєстрами не запроваджена, тому активного притягнення до відповідальності жінок-медиків, які не стали на облік, ми не спостерігаємо», – сказала вона.
Скалецька звернула увагу, що «практика подання інформації про випускниць медичних закладів до військкоматів існувала і до нинішніх змін, але зараз ми маємо іншу проблему: дані в реєстрах часто не оновлюються».
“Якщо ж говорити про практичний сенс цього контролю, то його мета – не покарання, а можливість оперативного залучення медичних фахівців у разі необхідності оборонного сектора. Але важливо розуміти, що навіть у цьому випадку жінка може бути залучена тільки після проходження військово-лікарської комісії (ВВК), і далеко не всі за її результатами визнаються придатними до служби”, – підкреслила юрист.
Вона також зазначила, що контроль військового обліку стосується всіх підприємств незалежно від форми власності, в тому числі в приватних клініках.
Зі свого боку, адвокат АТ «Barristers» Галина Чернякіна зазначила, що постановка на військовий облік жінок, які мають медичну або фармацевтичну освіту, є виключно реєстраційним заходом і не прирівнюється до мобілізації, тобто сама по собі не означає обов’язкового призову або проходження військової служби без відповідного рішення держави.
При цьому вона зазначила, що “обмеження на виїзд за кордон у період воєнного стану стосуються виключно чоловіків-громадян України віком від 18 до 60 років, які підлягають військовому обліку та мобілізації, а жінки, які мають медичну або фармацевтичну освіту і є військовозобов’язаними, не обмежені в праві виїзду за кордон, навіть у період загальної мобілізації”.
«Відповідно, жінки, які перебувають за кордоном за програмою тимчасового захисту або на інших підставах, не можуть бути примусово повернуті в Україну для постановки на військовий облік, мобілізації або проходження військової служби», – сказала вона.
Чернякіна зазначила, що основним видом відповідальності за порушення правил військового обліку є адміністративна, яка передбачає штрафи, а кримінальна відповідальність може настати тільки в разі фактичного ухилення від мобілізації після отримання повістки.
«Однак поки що практика притягнення жінок, які відповідно до законодавства підлягають постановці на військовий облік, до адміністративної або кримінальної відповідальності є поодинокою», – сказала вона.
Джерело: https://ru.interfax.com.ua/news/general/1114670.html
Barristers, АДВОКАТ, військовий облік, жінка, законодавство, фармосвіта, Чернякіна
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав відсутність у компанії M.S.L. ефективних засобів правового захисту для своїх скарг в Україні, це рішення є першим по суті рішенням у практиці ЄСПЛ проти України щодо застосування санкцій відповідно до закону України «Про санкції».
Як повідомила агентству «Інтерфакс-Україна» партнер адвокатського об’єднання Barristers Ельвіра Лазаренко, відповідне рішення у справі “M.S.L., TOV v. UKRAINE” ЄСПЛ опублікував 16 жовтня 2025 року (https://hudoc.echr.coe.int/#{%22itemid%22:[%22001-245275%22]})
Лазаренко зазначила, що «на сьогодні склалася досить усталена практика Великої Палати Верховного суду щодо »санкційних справ«, в якій йдеться про обмежену можливість судового перегляду рішень державних органів про застосування санкцій через наявність дискреційних повноважень у РНБО України та президента України вирішувати питання національної безпеки».
“Така практика давно викликала зауваження з боку юристів, оскільки свідчила про фактичну відмову українських судів у перевірці фактичних підстав для застосування санкцій, тобто відмову здійснити належне правосуддя. Рішення «M.S.L., TOV v. UKRAINE» важливе тим, що в ньому піднімаються питання про межі судового перегляду українськими судами рішень про застосування санкцій і можливості надання судами оцінки істотності ризиків, які стають підставою для застосування санкцій до осіб відповідно до закону України «Про санкції»”, – сказала вона.
Лазаренко нагадала, що справа “M.S.L., TOV v. UKRAINE« стосувалася оскарження компанією »M.S.L.” санкцій, застосованих до неї рішенням РНБО України та введених в дію в 2015 році указом президента України з подальшим продовженням терміну дії санкцій указами в 2016 і 2017 роках.
Компанія-заявник скаржилася, що введення санкцій, зокрема блокування активів, становило втручання в її права, гарантовані статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції, оскільки їй було заборонено використовувати свої активи та розпоряджатися ними. Також компанія-заявник порушила питання щодо статті 13 Конвенції у зв’язку з відсутністю у неї ефективного засобу правового захисту від порушення її майнових прав.
На національному рівні в задоволенні позову компанії-заявника щодо першого Указу президента України українські суди відмовили, а позови щодо другого і третього Указів компанія відкликала.
“Національні суди, відхиляючи позов компанії, відмовилися оцінити фактичні підстави застосування санкцій, посилаючись на дискреційні повноваження органів, які винесли оскаржувані рішення. Велика Палата Верховного суду вказала, що обсяг і результати оцінки президентом значущості ризиків, які послужили підставою для накладення санкцій на компанію-заявника, виходять за межі судового перегляду, оскільки адміністративний суд не має компетенції приймати рішення з питань національної безпеки і оборони”, – пояснила юрист.
Вона зазначила, що, звертаючись до ЄСПЛ, компанія, зокрема, стверджувала, що національні суди ухилилися від здійснення правосуддя, оскільки не перевірили, чи мали державні органи достатні підстави для введення санкцій і чи були такі підстави підкріплені будь-якими доказами.
“Більш того, обмеження сфери судового розгляду не ґрунтувалося на жодному положенні національного законодавства. На думку компанії, дискреційні повноваження президента з питань нацбезпеки не повинні обмежувати судовий перегляд, здійснений національними судами, а також звільняти суди від обов’язку перевіряти підстави для санкцій відповідно до закону про санкції”, – сказала Лазаренко.
Юрист зазначила, що ЄСПЛ, у свою чергу, вказав, що в рішеннях національних судів відсутня змістовна судова оцінка рішення про застосування санкцій до компанії-заявника. Зокрема, Верховний суд обмежив свій аналіз єдиним питанням відповідності рішення РНБОУ і першого указу президента формальним вимогам закону про санкції і не торкався суті звинувачень СБУ проти компанії-заявника.
“Через те, що судами не було здійснено перевірки, чи мав перший указ президента міцну фактичну підставу, ЄСПЛ дійшов висновку, що такий судовий перегляд не міг розглядатися як достатня процесуальна гарантія від свавілля. Відповідно, ЄСПЛ визнав втручання в право компанії-заявника на мирне володіння майном незаконним”, – сказала вона.
Крім того, Лазаренко зазначила, що ЄСПЛ, посилаючись на свій висновок про відсутність належних процесуальних гарантій проти свавілля під час судового перегляду рішення про застосування санкцій, а також неефективність скарг компанії в СБУ, дійшов висновку про відсутність у компанії-заявника ефективних засобів правового захисту для своїх скарг.
«З огляду на закріплений статус практики ЄСПЛ як джерела права, очікуємо на належну реакцію на прийняте ЄСПЛ рішення »M.S.L., TOV v. UKRAINE« з боку Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного суду, як судів першої та апеляційної інстанцій, визначених для перегляду рішень про застосування санкцій», – резюмувала юрист.
У Києві презентовано Diplomatic Legal Hub — постійно діючий консультаційно-юридичний центр для іноземних дипломатичних установ, бізнесу та громадян, створений за ініціативи АО Barristers у співпраці з українськими правниками. Платформа покликана забезпечити безперервну правову підтримку іноземців в Україні та зменшити адміністративне навантаження на посольства й компанії, зокрема у міграційних, кримінальних, господарських, податкових і пов’язаних із воєнним станом питаннях.
Партнер АО Barristers, речник Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Олексій Шевчук наголосив, що хаб працюватиме як практичний механізм оперативної допомоги.
“Сьогодні ми презентуємо платформу, в якій будь-який представник посольства, іноземного бізнесу чи іноземний громадянин в режимі онлайн 24/7 може повідомити про свою проблему і отримати належну підтримку. Наша команда використовуватиме, серед іншого, інструменти універсальної юрисдикції для захисту від переслідувань”, — сказав він на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” у середу.
За словами Шевчука, іноземні громадяни в умовах війни часто залишаються поза повноцінним державним захистом, тож завданням команди є надати їм швидкий і якісний правовий супровід.
Партнерка АО Barristers Ельвіра Лазаренко, в свою чергу, окреслила сервісну модель хабу.
“Ми супроводжуємо повний цикл — від перетину кордону й правильного оформлення документів до вирішення спорів із міграційною службою, митницею та в судах. Упродовж щонайменше наступних двох років допомога для громадян іноземних держав надаватиметься pro bono”, — зазначила вона.
Адвокат, заступник голови комітету інформаційної політики НААУ, партнер АО “а2кат” Ярослав Куц наголосив на відкритості України для іноземців та інвестицій і пояснив, що хаб створено не лише для допомоги під час воєнного стану, а й із прицілом на повоєнне відновлення, коли очікується зростання ділової активності та міграції. «
“Попри війну, ми залишаємося країною, відкритою всім серцем і душею для іноземців та іноземних інвестицій. Хаб створено не лише для сьогодення — він працює з прицілом на повоєнне відновлення, коли активність іноземних громадян і бізнесу зростатиме”, — додав він.
В свою чергу, керуючий партнер АО “ВІДСІЧ”, голова комітету з кримінального права та процесу Ради адвокатів Харківської області Олександр Олійник звернув увагу на ризики для компаній з іноземним елементом.
“За період повномасштабної війни, за нашими даними, відкрито понад 500 кримінальних проваджень щодо підприємств та осіб з іноземною складовою; у частині справ обвинувальні матеріали вже скеровано до суду. В Україні діє інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб — санкції можуть стосуватися не лише посадових осіб, а й компаній у цілому”, — зазначив Олійник.
Під час заходу наголошувалося, що платформа також допомагатиме у практичних питаннях — від відкриття банківських рахунків до договірного супроводу — й покликана закрити «прогалину сервісів», оскільки комплексну допомогу іноземці нині здебільшого змушені шукати у приватному секторі.
Організатори повідомили про створення секретаріату хабу та наявність онлайн-форми для звернень. Ідеологинею програми названа Ольга Танюшкіна, яка ініціювала підхід, за яким адвокати виділяють частину часу на безоплатний захист іноземців, що допомагають Україні.
Diplomatic Legal Hub ініційовано АО Barristers у співпраці з українськими адвокатами та за підтримки інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна». Серед ключових напрямів — міграційне право, кримінальні та господарські провадження, податкові спори, супровід інвестицій та фінансових операцій. Платформа позиціонується як інструмент правового супроводу для дипломатичних установ, бізнесу та громадян з можливістю звернення 24/7.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/press-conference/1110786.html
Barristers, Diplomatic Legal Hub, Куц, Лазаренко, НААУ, Олійник, ШЕВЧУК
Міжнародна комісія з розгляду претензій України, створена як спеціальний орган під егідою Ради Європи, розглядатиме претензії щодо збитків, заподіяних з 24 лютого 2022 року протиправними діями РФ, зокрема її агресією проти України в порушення Статуту ООН, а також порушеннями міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.
Як пояснив агентству «Інтерфакс-Україна» спікер Національної асоціації адвокатів України (НААУ), партнер і представник АТ Barristers Олексій Шевчук, мова йде про події, що відбулися з 24 лютого 2022 року або пізніше на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, в її виключній економічній зоні та на континентальному шельфі, а також в повітряних і морських суднах під українською юрисдикцією. Комісія розглядатиме претензії, що стосуються шкоди, збитків або травм, заподіяних міжнародно-протиправними діями РФ.
Подавати претензії зможуть як фізичні та юридичні особи, так і держава Україна разом з її органами влади та державними або контрольованими підприємствами.
Головним завданням комісії стане розгляд, оцінка та прийняття рішень за позовами про відшкодування збитків, заподіяних міжнародно-протиправними діями Російської Федерації на території України або проти неї. При цьому комісія має стати ключовим інструментом у системі міжнародного правосуддя, спрямованої на документування та відшкодування завданих агресією втрат.
Одним з ключових кроків запуску роботи комісії стане передача їй функцій і матеріалів від Реєстру збитків, секретаріат буде сформований на основі нинішнього секретаріату Реєстру.
Передбачається, що комісія матиме постійне місце розташування на території однієї з країн, що приєднуються до Конвенції.
Крім того, передбачено створення офісу комісії в Україні, який буде надавати допомогу у виконанні її функцій.
“Мандат комісії чітко визначає її основне завдання: розглядати, оцінювати і приймати рішення за поданими претензіями, визначаючи суму компенсації, яку належить виплатити в кожному конкретному випадку. Ключовим принципом її діяльності є вихідне положення про те, що Росія несе міжнародно-правову відповідальність за всі збитки, втрати і шкоду, заподіяні її протиправними діями проти України”, – зазначив Шевчук.
Він підкреслив, що комісія матиме повноваження розглядати всі аспекти, що стосуються вирішення претензій – від адміністративних і фінансових до юридичних і політичних. Вироки і рішення Комісії, зокрема ті, що стосуються розмірів компенсації, мають остаточний характер і не підлягають оскарженню.
Шевчук пояснив, що необхідність створення Міжнародної комісії з розгляду претензій ґрунтується на базових принципах міжнародного права, яке зобов’язує державу-правопорушника повністю відшкодувати шкоду, заподіяну її протиправними діями. У випадку України йдеться про масштабні втрати, спричинені агресією РФ.
“Репарація є не тільки юридичним обов’язком, але й моральною необхідністю: жертви повинні отримати справедливість і можливість подолати наслідки пережитого. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 2022 року, присвяченій засобам правового захисту та відшкодування агресії проти України, було чітко визначено, що Росія повинна нести відповідальність за всі порушення міжнародного права в Україні або проти неї. Ця відповідальність включає і відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями”, – сказав він.
Концепція розроблена Радою Європи, яка взяла на себе повноваження розробки механізму компенсації збитків, була підтверджена в Декларації саміту в Рейк’явіку 2023 року і передбачає три послідовні елементи: вже створений Реєстр збитків для України, який отримав понад 60 тисяч заяв; майбутню роботу Міжнародної комісії з розгляду претензій як компенсаційного органу; а також формування спеціального компенсаційного фонду, який стане фінансовою основою для відшкодування.
