Законодавство дозволяє ставити жінок з медичною та фармацевтичною освітою на військовий облік без їх особистої присутності, втім механізми примусового призову таких жінок з-за кордону відсутні, пояснили опитані агентством «Інтерфакс-Україна» юристи.
“Обов’язок стати на військовий облік дійсно існує. Якщо людина фізично перебуває за межами України, вона повідомляє територіальний центр комплектування за місцем обліку, зокрема, електронною поштою, що тимчасово перебуває за кордоном. Але жодного інструменту, який дозволяв би державі примусово повернути громадянку для виконання цього обов’язку, не передбачено. Це стосується і тих, хто перебуває за кордоном в рамках механізму тимчасового захисту”, – сказала партнер Ario Law Firm, міністр охорони здоров’я в 2019-2020 роках Зоряна Скалецька.
Вона зазначила, що в контексті військового обліку жінок з медичною або фармацевтичною освітою, «важливо розмежовувати поняття »примусової« і “автоматичної” постановки».
«Примусова – це завжди про обмеження свободи, і таких механізмів у нас немає. А ось автоматична постановка дійсно передбачена. Постанова Кабміну від 30 липня 2025 року дозволяє ставити таких жінок на військовий облік без їх особистої присутності», – сказала вона.
Скалецька пояснила, що зараз фактично є три механізми, через які жінка з медичною або фармацевтичною освітою може бути внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних і резервістів: через навчальний заклад, через особисте повідомлення і через роботодавця.
«Таким чином, »автоматична постановка« фактично відбувається через офіційне інформування навчального закладу або роботодавця, але не означає примусу або фізичного контролю з боку держави», – зазначила Скалецька.
Вона також підкреслила, що окремої відповідальності саме для жінок з медичною або фармацевтичною освітою, які не стали на військовий облік, законодавство не передбачає, адже зараз діють загальні норми про порушення законодавства про військовий обов’язок і військову службу, які передбачають штраф від 850 до 1,7 тис. гривень.
«Теоретично ця стаття може бути застосована і до жінок, які мають відповідну освіту, але не звернулися до ТЦК і СП, перш за все, якщо вони не працевлаштовані і отримали диплом багато років тому. Однак на практиці застосування цієї норми поки обмежене», – зазначила вона.
Скалецька звернула увагу, що ТЦК і СП зможуть автоматично виявляти таких осіб тільки тоді, коли Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних і резервістів матиме технічний доступ до бази даних дипломів Міністерства освіти.
«Зараз така взаємодія між реєстрами не запроваджена, тому активного притягнення до відповідальності жінок-медиків, які не стали на облік, ми не спостерігаємо», – сказала вона.
Скалецька звернула увагу, що «практика подання інформації про випускниць медичних закладів до військкоматів існувала і до нинішніх змін, але зараз ми маємо іншу проблему: дані в реєстрах часто не оновлюються».
“Якщо ж говорити про практичний сенс цього контролю, то його мета – не покарання, а можливість оперативного залучення медичних фахівців у разі необхідності оборонного сектора. Але важливо розуміти, що навіть у цьому випадку жінка може бути залучена тільки після проходження військово-лікарської комісії (ВВК), і далеко не всі за її результатами визнаються придатними до служби”, – підкреслила юрист.
Вона також зазначила, що контроль військового обліку стосується всіх підприємств незалежно від форми власності, в тому числі в приватних клініках.
Зі свого боку, адвокат АТ «Barristers» Галина Чернякіна зазначила, що постановка на військовий облік жінок, які мають медичну або фармацевтичну освіту, є виключно реєстраційним заходом і не прирівнюється до мобілізації, тобто сама по собі не означає обов’язкового призову або проходження військової служби без відповідного рішення держави.
При цьому вона зазначила, що “обмеження на виїзд за кордон у період воєнного стану стосуються виключно чоловіків-громадян України віком від 18 до 60 років, які підлягають військовому обліку та мобілізації, а жінки, які мають медичну або фармацевтичну освіту і є військовозобов’язаними, не обмежені в праві виїзду за кордон, навіть у період загальної мобілізації”.
«Відповідно, жінки, які перебувають за кордоном за програмою тимчасового захисту або на інших підставах, не можуть бути примусово повернуті в Україну для постановки на військовий облік, мобілізації або проходження військової служби», – сказала вона.
Чернякіна зазначила, що основним видом відповідальності за порушення правил військового обліку є адміністративна, яка передбачає штрафи, а кримінальна відповідальність може настати тільки в разі фактичного ухилення від мобілізації після отримання повістки.
«Однак поки що практика притягнення жінок, які відповідно до законодавства підлягають постановці на військовий облік, до адміністративної або кримінальної відповідальності є поодинокою», – сказала вона.
Джерело: https://ru.interfax.com.ua/news/general/1114670.html
Barristers, АДВОКАТ, військовий облік, жінка, законодавство, фармосвіта, Чернякіна
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав відсутність у компанії M.S.L. ефективних засобів правового захисту для своїх скарг в Україні, це рішення є першим по суті рішенням у практиці ЄСПЛ проти України щодо застосування санкцій відповідно до закону України «Про санкції».
Як повідомила агентству «Інтерфакс-Україна» партнер адвокатського об’єднання Barristers Ельвіра Лазаренко, відповідне рішення у справі “M.S.L., TOV v. UKRAINE” ЄСПЛ опублікував 16 жовтня 2025 року (https://hudoc.echr.coe.int/#{%22itemid%22:[%22001-245275%22]})
Лазаренко зазначила, що «на сьогодні склалася досить усталена практика Великої Палати Верховного суду щодо »санкційних справ«, в якій йдеться про обмежену можливість судового перегляду рішень державних органів про застосування санкцій через наявність дискреційних повноважень у РНБО України та президента України вирішувати питання національної безпеки».
“Така практика давно викликала зауваження з боку юристів, оскільки свідчила про фактичну відмову українських судів у перевірці фактичних підстав для застосування санкцій, тобто відмову здійснити належне правосуддя. Рішення «M.S.L., TOV v. UKRAINE» важливе тим, що в ньому піднімаються питання про межі судового перегляду українськими судами рішень про застосування санкцій і можливості надання судами оцінки істотності ризиків, які стають підставою для застосування санкцій до осіб відповідно до закону України «Про санкції»”, – сказала вона.
Лазаренко нагадала, що справа “M.S.L., TOV v. UKRAINE« стосувалася оскарження компанією »M.S.L.” санкцій, застосованих до неї рішенням РНБО України та введених в дію в 2015 році указом президента України з подальшим продовженням терміну дії санкцій указами в 2016 і 2017 роках.
Компанія-заявник скаржилася, що введення санкцій, зокрема блокування активів, становило втручання в її права, гарантовані статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції, оскільки їй було заборонено використовувати свої активи та розпоряджатися ними. Також компанія-заявник порушила питання щодо статті 13 Конвенції у зв’язку з відсутністю у неї ефективного засобу правового захисту від порушення її майнових прав.
На національному рівні в задоволенні позову компанії-заявника щодо першого Указу президента України українські суди відмовили, а позови щодо другого і третього Указів компанія відкликала.
“Національні суди, відхиляючи позов компанії, відмовилися оцінити фактичні підстави застосування санкцій, посилаючись на дискреційні повноваження органів, які винесли оскаржувані рішення. Велика Палата Верховного суду вказала, що обсяг і результати оцінки президентом значущості ризиків, які послужили підставою для накладення санкцій на компанію-заявника, виходять за межі судового перегляду, оскільки адміністративний суд не має компетенції приймати рішення з питань національної безпеки і оборони”, – пояснила юрист.
Вона зазначила, що, звертаючись до ЄСПЛ, компанія, зокрема, стверджувала, що національні суди ухилилися від здійснення правосуддя, оскільки не перевірили, чи мали державні органи достатні підстави для введення санкцій і чи були такі підстави підкріплені будь-якими доказами.
“Більш того, обмеження сфери судового розгляду не ґрунтувалося на жодному положенні національного законодавства. На думку компанії, дискреційні повноваження президента з питань нацбезпеки не повинні обмежувати судовий перегляд, здійснений національними судами, а також звільняти суди від обов’язку перевіряти підстави для санкцій відповідно до закону про санкції”, – сказала Лазаренко.
Юрист зазначила, що ЄСПЛ, у свою чергу, вказав, що в рішеннях національних судів відсутня змістовна судова оцінка рішення про застосування санкцій до компанії-заявника. Зокрема, Верховний суд обмежив свій аналіз єдиним питанням відповідності рішення РНБОУ і першого указу президента формальним вимогам закону про санкції і не торкався суті звинувачень СБУ проти компанії-заявника.
“Через те, що судами не було здійснено перевірки, чи мав перший указ президента міцну фактичну підставу, ЄСПЛ дійшов висновку, що такий судовий перегляд не міг розглядатися як достатня процесуальна гарантія від свавілля. Відповідно, ЄСПЛ визнав втручання в право компанії-заявника на мирне володіння майном незаконним”, – сказала вона.
Крім того, Лазаренко зазначила, що ЄСПЛ, посилаючись на свій висновок про відсутність належних процесуальних гарантій проти свавілля під час судового перегляду рішення про застосування санкцій, а також неефективність скарг компанії в СБУ, дійшов висновку про відсутність у компанії-заявника ефективних засобів правового захисту для своїх скарг.
«З огляду на закріплений статус практики ЄСПЛ як джерела права, очікуємо на належну реакцію на прийняте ЄСПЛ рішення »M.S.L., TOV v. UKRAINE« з боку Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного суду, як судів першої та апеляційної інстанцій, визначених для перегляду рішень про застосування санкцій», – резюмувала юрист.
У Києві презентовано Diplomatic Legal Hub — постійно діючий консультаційно-юридичний центр для іноземних дипломатичних установ, бізнесу та громадян, створений за ініціативи АО Barristers у співпраці з українськими правниками. Платформа покликана забезпечити безперервну правову підтримку іноземців в Україні та зменшити адміністративне навантаження на посольства й компанії, зокрема у міграційних, кримінальних, господарських, податкових і пов’язаних із воєнним станом питаннях.
Партнер АО Barristers, речник Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Олексій Шевчук наголосив, що хаб працюватиме як практичний механізм оперативної допомоги.
“Сьогодні ми презентуємо платформу, в якій будь-який представник посольства, іноземного бізнесу чи іноземний громадянин в режимі онлайн 24/7 може повідомити про свою проблему і отримати належну підтримку. Наша команда використовуватиме, серед іншого, інструменти універсальної юрисдикції для захисту від переслідувань”, — сказав він на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” у середу.
За словами Шевчука, іноземні громадяни в умовах війни часто залишаються поза повноцінним державним захистом, тож завданням команди є надати їм швидкий і якісний правовий супровід.
Партнерка АО Barristers Ельвіра Лазаренко, в свою чергу, окреслила сервісну модель хабу.
“Ми супроводжуємо повний цикл — від перетину кордону й правильного оформлення документів до вирішення спорів із міграційною службою, митницею та в судах. Упродовж щонайменше наступних двох років допомога для громадян іноземних держав надаватиметься pro bono”, — зазначила вона.
Адвокат, заступник голови комітету інформаційної політики НААУ, партнер АО “а2кат” Ярослав Куц наголосив на відкритості України для іноземців та інвестицій і пояснив, що хаб створено не лише для допомоги під час воєнного стану, а й із прицілом на повоєнне відновлення, коли очікується зростання ділової активності та міграції. «
“Попри війну, ми залишаємося країною, відкритою всім серцем і душею для іноземців та іноземних інвестицій. Хаб створено не лише для сьогодення — він працює з прицілом на повоєнне відновлення, коли активність іноземних громадян і бізнесу зростатиме”, — додав він.
В свою чергу, керуючий партнер АО “ВІДСІЧ”, голова комітету з кримінального права та процесу Ради адвокатів Харківської області Олександр Олійник звернув увагу на ризики для компаній з іноземним елементом.
“За період повномасштабної війни, за нашими даними, відкрито понад 500 кримінальних проваджень щодо підприємств та осіб з іноземною складовою; у частині справ обвинувальні матеріали вже скеровано до суду. В Україні діє інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб — санкції можуть стосуватися не лише посадових осіб, а й компаній у цілому”, — зазначив Олійник.
Під час заходу наголошувалося, що платформа також допомагатиме у практичних питаннях — від відкриття банківських рахунків до договірного супроводу — й покликана закрити «прогалину сервісів», оскільки комплексну допомогу іноземці нині здебільшого змушені шукати у приватному секторі.
Організатори повідомили про створення секретаріату хабу та наявність онлайн-форми для звернень. Ідеологинею програми названа Ольга Танюшкіна, яка ініціювала підхід, за яким адвокати виділяють частину часу на безоплатний захист іноземців, що допомагають Україні.
Diplomatic Legal Hub ініційовано АО Barristers у співпраці з українськими адвокатами та за підтримки інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна». Серед ключових напрямів — міграційне право, кримінальні та господарські провадження, податкові спори, супровід інвестицій та фінансових операцій. Платформа позиціонується як інструмент правового супроводу для дипломатичних установ, бізнесу та громадян з можливістю звернення 24/7.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/press-conference/1110786.html
Barristers, Diplomatic Legal Hub, Куц, Лазаренко, НААУ, Олійник, ШЕВЧУК
Міжнародна комісія з розгляду претензій України, створена як спеціальний орган під егідою Ради Європи, розглядатиме претензії щодо збитків, заподіяних з 24 лютого 2022 року протиправними діями РФ, зокрема її агресією проти України в порушення Статуту ООН, а також порушеннями міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.
Як пояснив агентству «Інтерфакс-Україна» спікер Національної асоціації адвокатів України (НААУ), партнер і представник АТ Barristers Олексій Шевчук, мова йде про події, що відбулися з 24 лютого 2022 року або пізніше на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, в її виключній економічній зоні та на континентальному шельфі, а також в повітряних і морських суднах під українською юрисдикцією. Комісія розглядатиме претензії, що стосуються шкоди, збитків або травм, заподіяних міжнародно-протиправними діями РФ.
Подавати претензії зможуть як фізичні та юридичні особи, так і держава Україна разом з її органами влади та державними або контрольованими підприємствами.
Головним завданням комісії стане розгляд, оцінка та прийняття рішень за позовами про відшкодування збитків, заподіяних міжнародно-протиправними діями Російської Федерації на території України або проти неї. При цьому комісія має стати ключовим інструментом у системі міжнародного правосуддя, спрямованої на документування та відшкодування завданих агресією втрат.
Одним з ключових кроків запуску роботи комісії стане передача їй функцій і матеріалів від Реєстру збитків, секретаріат буде сформований на основі нинішнього секретаріату Реєстру.
Передбачається, що комісія матиме постійне місце розташування на території однієї з країн, що приєднуються до Конвенції.
Крім того, передбачено створення офісу комісії в Україні, який буде надавати допомогу у виконанні її функцій.
“Мандат комісії чітко визначає її основне завдання: розглядати, оцінювати і приймати рішення за поданими претензіями, визначаючи суму компенсації, яку належить виплатити в кожному конкретному випадку. Ключовим принципом її діяльності є вихідне положення про те, що Росія несе міжнародно-правову відповідальність за всі збитки, втрати і шкоду, заподіяні її протиправними діями проти України”, – зазначив Шевчук.
Він підкреслив, що комісія матиме повноваження розглядати всі аспекти, що стосуються вирішення претензій – від адміністративних і фінансових до юридичних і політичних. Вироки і рішення Комісії, зокрема ті, що стосуються розмірів компенсації, мають остаточний характер і не підлягають оскарженню.
Шевчук пояснив, що необхідність створення Міжнародної комісії з розгляду претензій ґрунтується на базових принципах міжнародного права, яке зобов’язує державу-правопорушника повністю відшкодувати шкоду, заподіяну її протиправними діями. У випадку України йдеться про масштабні втрати, спричинені агресією РФ.
“Репарація є не тільки юридичним обов’язком, але й моральною необхідністю: жертви повинні отримати справедливість і можливість подолати наслідки пережитого. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 2022 року, присвяченій засобам правового захисту та відшкодування агресії проти України, було чітко визначено, що Росія повинна нести відповідальність за всі порушення міжнародного права в Україні або проти неї. Ця відповідальність включає і відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями”, – сказав він.
Концепція розроблена Радою Європи, яка взяла на себе повноваження розробки механізму компенсації збитків, була підтверджена в Декларації саміту в Рейк’явіку 2023 року і передбачає три послідовні елементи: вже створений Реєстр збитків для України, який отримав понад 60 тисяч заяв; майбутню роботу Міжнародної комісії з розгляду претензій як компенсаційного органу; а також формування спеціального компенсаційного фонду, який стане фінансовою основою для відшкодування.
Законопроект №13673, яким пропонується посилити відповідальність за незаконне перетинання державного кордону, поки що не має реальних механізмів реалізації, вважає адвокат адвокатського об’єднання Barristers Сергій Дерев’янко.
“Законопроект недопрацьований, зокрема тому, що незрозуміло, як діяти, наприклад, тим особам, які виїхали з тимчасово окупованих територій за межі України і не можуть повернутися в свою країну з різних причин, наприклад, через важке захворювання або догляд за близьким родичем-інвалідом тощо. Згідно із законопроектом, такі особи повинні повернутися в Україну до набрання чинності законом або після цього протягом трьох місяців, інакше вони будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, що, звичайно, порушує права таких осіб«, – сказав він агентству »Інтерфакс-Україна”.
Дерев’янко також зазначив, що «незрозуміло, як бути щодо тих людей, які, можливо, без відповідних документів на початку війни виїхали за межі України з певних причин і надалі не мали і не мають можливості найближчим часом повернутися в Україну».
“Тому виникає низка питань, зокрема, як і кому ці люди, перебуваючи за кордоном, повинні розповісти про свої обставини з урахуванням того, що зміни до КК щодо незаконного перетину державного кордону передбачають звільнення від кримінальної відповідальності тільки за умови, що особи, які перебувають за межами країни протягом трьох місяців з моменту перетину державного кордону, повернулися на територію України і до повідомлення їм про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення добровільно заявили про те, що сталося, правоохоронному органу”, –
Юрист також зазначив, що законопроект пропонує скасувати кримінальну відповідальність за порушення порядку переміщення товарів в район або з району проведення антитерористичної операції, «що є логічним, оскільки в Україні введено військовий стан і, відповідно, антитерористична операція поки не проводиться».
Крім того, законопроект передбачає відповідальність за перешкоджання облаштуванню прикордонної інфраструктури (перешкоджання будівництву, облаштуванню або знищення/пошкодження інженерно-технічних або фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, пунктів пропуску через державний кордон України тощо).
Дерев’янко також звернув увагу на передбачену законопроектом відповідальність за порушення призовником, військовозобов’язаним або резервістом встановленого законодавством терміну перебування за межами України.
Крім того, законопроект пропонує посилити відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України в умовах воєнного або надзвичайного стану.
«Метою законопроекту є запобігання ухиленню від призову на військову службу за мобілізацією шляхом »втечі” за кордон, і надання можливості повернутися військовозобов’язаним в Україну. У разі прийняття законопроекту після закінчення трьох місяців, особи призовного віку, які незаконно перетнули державний кордон під час дії воєнного стану і не повернулися з-за кордону, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності”, – сказав він.
Коментуючи, що означає зазначений у законопроекті «встановлений законодавством термін перебування за межами України в умовах надзвичайного стану»”, Дерев’янко пояснив, що «чіткого визначення чинне законодавство не дає, але терміни перебування за межами України, визначених категорій громадян, в умовах воєнного та надзвичайного стану визначені постановою Кабміну від 27 січня 1995 року № 57».
“Як приклад, згідно із зазначеною постановою, спортсмени, включені до складу національних збірних команд України, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше терміну проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих, спортивних заходів та спортивних змагань України на відповідний рік”, – сказав він.
«Виходить, що на сьогоднішній день відсутні механізми реалізації законопроекту», – резюмував юрист.
Як повідомлялося, Кабмін вніс до Верховної Ради законопроект №13673, яким пропонується посилити відповідальність за незаконне перетинання державного кордону.
Відзначається, що, якщо в 2021 році прикордонниками зафіксовано трохи більше 3 тис. незаконних перетинів державного кордону України, то в 2022 році таких правопорушень стало більше, ніж удвічі, в 2023 році їх майже 10 тис., у 2024 році їх понад 20 тис., а в першому кварталі поточного року затримано майже 4 678 військовозобов’язаних осіб, що на 10% більше, ніж за аналогічний період минулого року (4 539 осіб).
Законопроект пропонує ввести покарання у вигляді штрафу від 119 тис. до 170 тис. грн або позбавлення волі на строк до трьох років. Для призовників, військовозобов’язаних або резервістів, які перевищили дозволений термін перебування за кордоном у період воєнного стану, передбачено штраф від 34 тис. до 51 тис. грн або ув’язнення на строк від трьох до п’яти років.
Штраф від 17 тис. до 85 тис. грн або обмеження чи позбавлення волі на строк до трьох років передбачено також за умисне пошкодження прикордонної інфраструктури.
Водночас законопроект містить положення про звільнення від відповідальності для громадян, які в певний термін повернуться на Батьківщину і добровільно звернуться до правоохоронних органів із заявою про скоєне ними кримінальне правопорушення.
МВС України в телеграм-каналі в п’ятницю зазначає, що проект закону був підготовлений міністерством.
«Сьогодні, на жаль, ми бачимо масові спроби ухилитися від мобілізації через незаконний виїзд за кордон. Як показує практика, адміністративні штрафи не стримують порушників», – йдеться в повідомленні.
У МВС пояснюють, що проектом пропонується передача розгляду адміністративних справ про незаконне перетинання кордону прикордонникам, тому що це швидше і ефективніше.
Як уточнили агентству «Інтерфакс-Україна» в МВС, зараз розгляд справ даної категорії здійснюється судами, рішення часто затягуються.
Barristers, відповідальність, ЗАКОН, ЗАКОНОПРОЕКТ, перетин кордону
Доступ ув’язнених до адвокатів на прифронтових територіях часто є лише дистанційним – вони залишаються найбільш незахищеними в умовах війни, вважають партнери адвокатського об’єднання Barristers Олексій Шевчук та Олександр Шадрін.
“Увʼязнені залишаються найбільш незахищеними особами в цьому плані. Вони не можуть покинути відповідні приміщення під час тривоги та попрямувати в укриття. Іноді критичним моментом стає розташування поблизу лінії фронту чи біля військових обʼєктів, або, як в ситуації із київським СІЗО, що розташований біля станції метро “Лукʼянівська”, – розказали юристи агентству “Інтерфакс-Україна“.
За інформацією Мін’юсту, на разі після трагічного випадку в Біленьківській виправній колонії розпочато евакуацію наступних пенітенціарних установ – “Запорізький слідчий ізолятор”, “Вільнянська установа виконання покарань (№11)” та “Кам’янська виправна колонія (№101)”.
“Така інформація частково підтверджується й чутками серед увʼязнених. Зокрема, один з клієнтів адвоката Шадріна, який перебуває в Запорізькому слідчому ізоляторі, повідомив про наміри їх евакуювати до Дніпровського СІЗО”, – повідомили юристи.
За їх даними, наразі із Запорізького СІЗО не здійснюється етапування до апеляційного суду.
“У кращому разі – відеоконференція, якщо є світло і звʼязок. Якщо релокується лише увʼязнений, а суд залишається в тому самому регіоні, де й раніше, неминуче постане питання забезпечення/незабезпечення особистої участі у судовому засіданні (хоча б у першій інстанції)”, – зазначили співрозмовники агентства.
Шевчук та Шадрін звернули увагу, що доступ ув’язнених до адвокатів у прифронтових територіях часто є лише дистанційним.
“Багатьох адвокатів мобілізовано чи вони виїхали у більш безпечні регіони. Звісно, такий стан речей може призвести до проблем з дотриманням права на справедливий (змагальний) судовий розгляд, який передбачає можливість отримати від адвоката можливість конфіденційного спілкування без свідків з боку поліції чи СБУ”, – зазначили юристи.
Крім того, вони звернули увагу, що з початком широкомасштабного вторгнення ряд виправних колоній і слідчих ізоляторів опинився в окупації разом із увʼязненими та персоналом, якого в подальшому було звинувачено в державній зраді чи колабораційній діяльності.
“Для прикладу: таке обвинувачення отримав кінолог однієї із пенітенціарних установ м. Херсона – 12 років позбавлення волі без права обіймати відповідні посади протягом 10 років (відповідний запис внесеной в Реєстр судових рішень – ІФ-У). Часто увʼязнених після окупації спонукають долучатися до збройних сил країни-агресора, а у разі відмови – закидають гранату в камеру чи розстрілюють”, – розказали адвокати.
Крім того, Шевчук та Шадрін повідомили, що наразі пенітенціарні установи залишаються значно недофінансованими, а умови утримання – здебільшого нелюдськими, що підтверджується численнми рішеннями ЄСПЛ, зокрема, через перенаселення.
“Після скасування “закону Савченко” (прийнятий в 2015 році закон передбачав, що один день попереднього ув’язнення в СІЗО до вироку зараховувався у строк відбування покарання у виправній колонії за два дні позбавлення волі) знову постала проблема “перенаселення” слідчих ізоляторів і виправних колоній. Цьому сприяє криміналізація крадіжок та інших майнових злочинів, які стали тяжкими через нову ознаку “в умовах воєнного стану”, що = застосовується автоматично. Сприяє цьому явищу й зростаюча кількість військових та підозрюваних у державній зраді – категорій, яким законодавець дозволив безальтернативне тримання під вартою”, – зазначають адвокати.
“Ці обставини очікувано знову стануть предметом розгляду в ЄСПЛ”, – прогнозують Шевчук та Шадрін.
За інформацією ЗМІ, у 2014 році було втрачено контроль над 28 установами виконання покарань на окупованих територіях Донеччини, Луганщини та Криму, де перебуває близько 20 тис. ув’язнених. У 2022-му ще 12 установ з понад 3 тис. осіб потрапили під контроль окупантів.
За інформацією Мін’юсту, від початку повномасштабного вторгнення із зон бойових дій евакуйовано 10 установ виконання покарань, проведено 12 евакуаційних заходів, хоча перелік конкретних установ не оприлюднено.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/general/1098389.html
