У Києві презентовано Diplomatic Legal Hub — постійно діючий консультаційно-юридичний центр для іноземних дипломатичних установ, бізнесу та громадян, створений за ініціативи АО Barristers у співпраці з українськими правниками. Платформа покликана забезпечити безперервну правову підтримку іноземців в Україні та зменшити адміністративне навантаження на посольства й компанії, зокрема у міграційних, кримінальних, господарських, податкових і пов’язаних із воєнним станом питаннях.
Партнер АО Barristers, речник Національної асоціації адвокатів України (НААУ) Олексій Шевчук наголосив, що хаб працюватиме як практичний механізм оперативної допомоги.
“Сьогодні ми презентуємо платформу, в якій будь-який представник посольства, іноземного бізнесу чи іноземний громадянин в режимі онлайн 24/7 може повідомити про свою проблему і отримати належну підтримку. Наша команда використовуватиме, серед іншого, інструменти універсальної юрисдикції для захисту від переслідувань”, — сказав він на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” у середу.
За словами Шевчука, іноземні громадяни в умовах війни часто залишаються поза повноцінним державним захистом, тож завданням команди є надати їм швидкий і якісний правовий супровід.
Партнерка АО Barristers Ельвіра Лазаренко, в свою чергу, окреслила сервісну модель хабу.
“Ми супроводжуємо повний цикл — від перетину кордону й правильного оформлення документів до вирішення спорів із міграційною службою, митницею та в судах. Упродовж щонайменше наступних двох років допомога для громадян іноземних держав надаватиметься pro bono”, — зазначила вона.
Адвокат, заступник голови комітету інформаційної політики НААУ, партнер АО “а2кат” Ярослав Куц наголосив на відкритості України для іноземців та інвестицій і пояснив, що хаб створено не лише для допомоги під час воєнного стану, а й із прицілом на повоєнне відновлення, коли очікується зростання ділової активності та міграції. «
“Попри війну, ми залишаємося країною, відкритою всім серцем і душею для іноземців та іноземних інвестицій. Хаб створено не лише для сьогодення — він працює з прицілом на повоєнне відновлення, коли активність іноземних громадян і бізнесу зростатиме”, — додав він.
В свою чергу, керуючий партнер АО “ВІДСІЧ”, голова комітету з кримінального права та процесу Ради адвокатів Харківської області Олександр Олійник звернув увагу на ризики для компаній з іноземним елементом.
“За період повномасштабної війни, за нашими даними, відкрито понад 500 кримінальних проваджень щодо підприємств та осіб з іноземною складовою; у частині справ обвинувальні матеріали вже скеровано до суду. В Україні діє інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб — санкції можуть стосуватися не лише посадових осіб, а й компаній у цілому”, — зазначив Олійник.
Під час заходу наголошувалося, що платформа також допомагатиме у практичних питаннях — від відкриття банківських рахунків до договірного супроводу — й покликана закрити «прогалину сервісів», оскільки комплексну допомогу іноземці нині здебільшого змушені шукати у приватному секторі.
Організатори повідомили про створення секретаріату хабу та наявність онлайн-форми для звернень. Ідеологинею програми названа Ольга Танюшкіна, яка ініціювала підхід, за яким адвокати виділяють частину часу на безоплатний захист іноземців, що допомагають Україні.
Diplomatic Legal Hub ініційовано АО Barristers у співпраці з українськими адвокатами та за підтримки інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна». Серед ключових напрямів — міграційне право, кримінальні та господарські провадження, податкові спори, супровід інвестицій та фінансових операцій. Платформа позиціонується як інструмент правового супроводу для дипломатичних установ, бізнесу та громадян з можливістю звернення 24/7.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/press-conference/1110786.html
Barristers, Diplomatic Legal Hub, Куц, Лазаренко, НААУ, Олійник, ШЕВЧУК
Міжнародна комісія з розгляду претензій України, створена як спеціальний орган під егідою Ради Європи, розглядатиме претензії щодо збитків, заподіяних з 24 лютого 2022 року протиправними діями РФ, зокрема її агресією проти України в порушення Статуту ООН, а також порушеннями міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.
Як пояснив агентству «Інтерфакс-Україна» спікер Національної асоціації адвокатів України (НААУ), партнер і представник АТ Barristers Олексій Шевчук, мова йде про події, що відбулися з 24 лютого 2022 року або пізніше на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, в її виключній економічній зоні та на континентальному шельфі, а також в повітряних і морських суднах під українською юрисдикцією. Комісія розглядатиме претензії, що стосуються шкоди, збитків або травм, заподіяних міжнародно-протиправними діями РФ.
Подавати претензії зможуть як фізичні та юридичні особи, так і держава Україна разом з її органами влади та державними або контрольованими підприємствами.
Головним завданням комісії стане розгляд, оцінка та прийняття рішень за позовами про відшкодування збитків, заподіяних міжнародно-протиправними діями Російської Федерації на території України або проти неї. При цьому комісія має стати ключовим інструментом у системі міжнародного правосуддя, спрямованої на документування та відшкодування завданих агресією втрат.
Одним з ключових кроків запуску роботи комісії стане передача їй функцій і матеріалів від Реєстру збитків, секретаріат буде сформований на основі нинішнього секретаріату Реєстру.
Передбачається, що комісія матиме постійне місце розташування на території однієї з країн, що приєднуються до Конвенції.
Крім того, передбачено створення офісу комісії в Україні, який буде надавати допомогу у виконанні її функцій.
“Мандат комісії чітко визначає її основне завдання: розглядати, оцінювати і приймати рішення за поданими претензіями, визначаючи суму компенсації, яку належить виплатити в кожному конкретному випадку. Ключовим принципом її діяльності є вихідне положення про те, що Росія несе міжнародно-правову відповідальність за всі збитки, втрати і шкоду, заподіяні її протиправними діями проти України”, – зазначив Шевчук.
Він підкреслив, що комісія матиме повноваження розглядати всі аспекти, що стосуються вирішення претензій – від адміністративних і фінансових до юридичних і політичних. Вироки і рішення Комісії, зокрема ті, що стосуються розмірів компенсації, мають остаточний характер і не підлягають оскарженню.
Шевчук пояснив, що необхідність створення Міжнародної комісії з розгляду претензій ґрунтується на базових принципах міжнародного права, яке зобов’язує державу-правопорушника повністю відшкодувати шкоду, заподіяну її протиправними діями. У випадку України йдеться про масштабні втрати, спричинені агресією РФ.
“Репарація є не тільки юридичним обов’язком, але й моральною необхідністю: жертви повинні отримати справедливість і можливість подолати наслідки пережитого. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 2022 року, присвяченій засобам правового захисту та відшкодування агресії проти України, було чітко визначено, що Росія повинна нести відповідальність за всі порушення міжнародного права в Україні або проти неї. Ця відповідальність включає і відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями”, – сказав він.
Концепція розроблена Радою Європи, яка взяла на себе повноваження розробки механізму компенсації збитків, була підтверджена в Декларації саміту в Рейк’явіку 2023 року і передбачає три послідовні елементи: вже створений Реєстр збитків для України, який отримав понад 60 тисяч заяв; майбутню роботу Міжнародної комісії з розгляду претензій як компенсаційного органу; а також формування спеціального компенсаційного фонду, який стане фінансовою основою для відшкодування.
Законопроект №13673, яким пропонується посилити відповідальність за незаконне перетинання державного кордону, поки що не має реальних механізмів реалізації, вважає адвокат адвокатського об’єднання Barristers Сергій Дерев’янко.
“Законопроект недопрацьований, зокрема тому, що незрозуміло, як діяти, наприклад, тим особам, які виїхали з тимчасово окупованих територій за межі України і не можуть повернутися в свою країну з різних причин, наприклад, через важке захворювання або догляд за близьким родичем-інвалідом тощо. Згідно із законопроектом, такі особи повинні повернутися в Україну до набрання чинності законом або після цього протягом трьох місяців, інакше вони будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, що, звичайно, порушує права таких осіб«, – сказав він агентству »Інтерфакс-Україна”.
Дерев’янко також зазначив, що «незрозуміло, як бути щодо тих людей, які, можливо, без відповідних документів на початку війни виїхали за межі України з певних причин і надалі не мали і не мають можливості найближчим часом повернутися в Україну».
“Тому виникає низка питань, зокрема, як і кому ці люди, перебуваючи за кордоном, повинні розповісти про свої обставини з урахуванням того, що зміни до КК щодо незаконного перетину державного кордону передбачають звільнення від кримінальної відповідальності тільки за умови, що особи, які перебувають за межами країни протягом трьох місяців з моменту перетину державного кордону, повернулися на територію України і до повідомлення їм про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення добровільно заявили про те, що сталося, правоохоронному органу”, –
Юрист також зазначив, що законопроект пропонує скасувати кримінальну відповідальність за порушення порядку переміщення товарів в район або з району проведення антитерористичної операції, «що є логічним, оскільки в Україні введено військовий стан і, відповідно, антитерористична операція поки не проводиться».
Крім того, законопроект передбачає відповідальність за перешкоджання облаштуванню прикордонної інфраструктури (перешкоджання будівництву, облаштуванню або знищення/пошкодження інженерно-технічних або фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, пунктів пропуску через державний кордон України тощо).
Дерев’янко також звернув увагу на передбачену законопроектом відповідальність за порушення призовником, військовозобов’язаним або резервістом встановленого законодавством терміну перебування за межами України.
Крім того, законопроект пропонує посилити відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України в умовах воєнного або надзвичайного стану.
«Метою законопроекту є запобігання ухиленню від призову на військову службу за мобілізацією шляхом »втечі” за кордон, і надання можливості повернутися військовозобов’язаним в Україну. У разі прийняття законопроекту після закінчення трьох місяців, особи призовного віку, які незаконно перетнули державний кордон під час дії воєнного стану і не повернулися з-за кордону, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності”, – сказав він.
Коментуючи, що означає зазначений у законопроекті «встановлений законодавством термін перебування за межами України в умовах надзвичайного стану»”, Дерев’янко пояснив, що «чіткого визначення чинне законодавство не дає, але терміни перебування за межами України, визначених категорій громадян, в умовах воєнного та надзвичайного стану визначені постановою Кабміну від 27 січня 1995 року № 57».
“Як приклад, згідно із зазначеною постановою, спортсмени, включені до складу національних збірних команд України, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону, але не менше терміну проведення заходу, визначеного в Єдиному календарному плані фізкультурно-оздоровчих, спортивних заходів та спортивних змагань України на відповідний рік”, – сказав він.
«Виходить, що на сьогоднішній день відсутні механізми реалізації законопроекту», – резюмував юрист.
Як повідомлялося, Кабмін вніс до Верховної Ради законопроект №13673, яким пропонується посилити відповідальність за незаконне перетинання державного кордону.
Відзначається, що, якщо в 2021 році прикордонниками зафіксовано трохи більше 3 тис. незаконних перетинів державного кордону України, то в 2022 році таких правопорушень стало більше, ніж удвічі, в 2023 році їх майже 10 тис., у 2024 році їх понад 20 тис., а в першому кварталі поточного року затримано майже 4 678 військовозобов’язаних осіб, що на 10% більше, ніж за аналогічний період минулого року (4 539 осіб).
Законопроект пропонує ввести покарання у вигляді штрафу від 119 тис. до 170 тис. грн або позбавлення волі на строк до трьох років. Для призовників, військовозобов’язаних або резервістів, які перевищили дозволений термін перебування за кордоном у період воєнного стану, передбачено штраф від 34 тис. до 51 тис. грн або ув’язнення на строк від трьох до п’яти років.
Штраф від 17 тис. до 85 тис. грн або обмеження чи позбавлення волі на строк до трьох років передбачено також за умисне пошкодження прикордонної інфраструктури.
Водночас законопроект містить положення про звільнення від відповідальності для громадян, які в певний термін повернуться на Батьківщину і добровільно звернуться до правоохоронних органів із заявою про скоєне ними кримінальне правопорушення.
МВС України в телеграм-каналі в п’ятницю зазначає, що проект закону був підготовлений міністерством.
«Сьогодні, на жаль, ми бачимо масові спроби ухилитися від мобілізації через незаконний виїзд за кордон. Як показує практика, адміністративні штрафи не стримують порушників», – йдеться в повідомленні.
У МВС пояснюють, що проектом пропонується передача розгляду адміністративних справ про незаконне перетинання кордону прикордонникам, тому що це швидше і ефективніше.
Як уточнили агентству «Інтерфакс-Україна» в МВС, зараз розгляд справ даної категорії здійснюється судами, рішення часто затягуються.
Barristers, відповідальність, ЗАКОН, ЗАКОНОПРОЕКТ, перетин кордону
Доступ ув’язнених до адвокатів на прифронтових територіях часто є лише дистанційним – вони залишаються найбільш незахищеними в умовах війни, вважають партнери адвокатського об’єднання Barristers Олексій Шевчук та Олександр Шадрін.
“Увʼязнені залишаються найбільш незахищеними особами в цьому плані. Вони не можуть покинути відповідні приміщення під час тривоги та попрямувати в укриття. Іноді критичним моментом стає розташування поблизу лінії фронту чи біля військових обʼєктів, або, як в ситуації із київським СІЗО, що розташований біля станції метро “Лукʼянівська”, – розказали юристи агентству “Інтерфакс-Україна“.
За інформацією Мін’юсту, на разі після трагічного випадку в Біленьківській виправній колонії розпочато евакуацію наступних пенітенціарних установ – “Запорізький слідчий ізолятор”, “Вільнянська установа виконання покарань (№11)” та “Кам’янська виправна колонія (№101)”.
“Така інформація частково підтверджується й чутками серед увʼязнених. Зокрема, один з клієнтів адвоката Шадріна, який перебуває в Запорізькому слідчому ізоляторі, повідомив про наміри їх евакуювати до Дніпровського СІЗО”, – повідомили юристи.
За їх даними, наразі із Запорізького СІЗО не здійснюється етапування до апеляційного суду.
“У кращому разі – відеоконференція, якщо є світло і звʼязок. Якщо релокується лише увʼязнений, а суд залишається в тому самому регіоні, де й раніше, неминуче постане питання забезпечення/незабезпечення особистої участі у судовому засіданні (хоча б у першій інстанції)”, – зазначили співрозмовники агентства.
Шевчук та Шадрін звернули увагу, що доступ ув’язнених до адвокатів у прифронтових територіях часто є лише дистанційним.
“Багатьох адвокатів мобілізовано чи вони виїхали у більш безпечні регіони. Звісно, такий стан речей може призвести до проблем з дотриманням права на справедливий (змагальний) судовий розгляд, який передбачає можливість отримати від адвоката можливість конфіденційного спілкування без свідків з боку поліції чи СБУ”, – зазначили юристи.
Крім того, вони звернули увагу, що з початком широкомасштабного вторгнення ряд виправних колоній і слідчих ізоляторів опинився в окупації разом із увʼязненими та персоналом, якого в подальшому було звинувачено в державній зраді чи колабораційній діяльності.
“Для прикладу: таке обвинувачення отримав кінолог однієї із пенітенціарних установ м. Херсона – 12 років позбавлення волі без права обіймати відповідні посади протягом 10 років (відповідний запис внесеной в Реєстр судових рішень – ІФ-У). Часто увʼязнених після окупації спонукають долучатися до збройних сил країни-агресора, а у разі відмови – закидають гранату в камеру чи розстрілюють”, – розказали адвокати.
Крім того, Шевчук та Шадрін повідомили, що наразі пенітенціарні установи залишаються значно недофінансованими, а умови утримання – здебільшого нелюдськими, що підтверджується численнми рішеннями ЄСПЛ, зокрема, через перенаселення.
“Після скасування “закону Савченко” (прийнятий в 2015 році закон передбачав, що один день попереднього ув’язнення в СІЗО до вироку зараховувався у строк відбування покарання у виправній колонії за два дні позбавлення волі) знову постала проблема “перенаселення” слідчих ізоляторів і виправних колоній. Цьому сприяє криміналізація крадіжок та інших майнових злочинів, які стали тяжкими через нову ознаку “в умовах воєнного стану”, що = застосовується автоматично. Сприяє цьому явищу й зростаюча кількість військових та підозрюваних у державній зраді – категорій, яким законодавець дозволив безальтернативне тримання під вартою”, – зазначають адвокати.
“Ці обставини очікувано знову стануть предметом розгляду в ЄСПЛ”, – прогнозують Шевчук та Шадрін.
За інформацією ЗМІ, у 2014 році було втрачено контроль над 28 установами виконання покарань на окупованих територіях Донеччини, Луганщини та Криму, де перебуває близько 20 тис. ув’язнених. У 2022-му ще 12 установ з понад 3 тис. осіб потрапили під контроль окупантів.
За інформацією Мін’юсту, від початку повномасштабного вторгнення із зон бойових дій евакуйовано 10 установ виконання покарань, проведено 12 евакуаційних заходів, хоча перелік конкретних установ не оприлюднено.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/general/1098389.html
Релокація українських підприємств за кордон, яка в 2022 році мала характер екстреної евакуації, набуває характеру стратегічного планування для диверсифікації ризиків, виходу на ринки ЄС та забезпечення безперервності операційної діяльності, вважає партнер юридичної фірми АО Barristers Катерина Данилова.
“Якщо в 2022 році релокація часто мала характер екстреної евакуації, то наразі вона набуває рис стратегічного планування з метою диверсифікації ризиків, виходу на ринки ЄС та забезпечення безперервності операційної діяльності”, – сказала вона агентству “Інтерфакс-Україна“.
Данилова зазначила, що “з початку повномасштабного вторгнення інтерес українського бізнесу до механізмів релокації залишається стабільно високим, хоча його динаміка змінювалася залежно від ситуації на фронті та загальної економічної кон’юнктури”.
За спостереженнями юриста, найбільш активним у напрямку релокації є сектор інформаційних технологій (ІТ), що зумовлено його мобільністю, орієнтацією на глобальні ринки та мінімальною залежністю від фізичних активів.
“Для ІТ-компаній релокація часто означає відкриття офісів у країнах ЄС для збереження команди, що також дозволяє гарантувати клієнтам безперервність та стабільність надання послуг та спрощує доступ до міжнародної фінансової інфраструктури. Багато компаній, що є резидентами Дія.City, створюють закордонні хаби, зберігаючи при цьому значну частину розробки в Україні”, – сказала вона.
Крім того, за словами Данилової, високу активність в напрямку релокації проявляють виробничі підприємства у сферах легкої промисловості, деревообробки, виробництва компонентів та харчової промисловості.
“Головним рушієм для них є прагнення захистити виробничі потужності від фізичного знищення, наблизити виробництво до європейських споживачів, розширити ринок збуту тощо”, – сказала вона.
Також активні в напрямку релокації є підприємства аграрного сектору та переробки, які шукають можливості для створення переробних потужностей у сусідніх країнах ЄС для доступу до ринку без логістичних ускладнень на кордоні.
Крім того, це компанії креативної індустрії, консалтингу, маркетингу, які подібно до ІТ, є мобільними та активно інтегруються у європейський ринок.
Коментуючи географію релокації Данилова зазначила, що вибір країни релокації залежить від багатьох факторів, в тому числі, від географічної близькості, логістики, умов ведення бізнесу, наявності програм підтримки, податкового клімату та культурно-мовної спорідненості, тощо.
Наразі основними напрямками для українського бізнесу є Польща, яка є лідером за кількістю релокованих українських компаній, Німеччина, де український бізнес приваблює стабільність економіки, доступ до найбільшого ринку ЄС та висока купівельна спроможність, хоча ця країна “характеризується вищим рівнем бюрократії та податкового навантаження”.
Крім того, український бізнес релокується в Румунію та Болгарію, які набирають популярності завдяки, зокрема, конкурентним податковим ставкам та нижчій вартості робочої сили, Чехія та Словаччина, які традиційно привабливі через культурну близькість та сприятливі умови для малих та середніх підприємств, та країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія), які “цікаві для технологічних та інноваційних компаній завдяки розвиненій цифровій інфраструктурі та сприятливому інвестиційному клімату”.
Втім Данилова підкреслила, що “юридично перевести співробітника з української юридичної особи до іноземної неможливо, оскільки це різні суб’єкти господарювання, що діють у різних правових системах”, втім на практиці компанії використовують низку механізмів.
Серед них, зокрема, звільнення в Україні та працевлаштування за кордоном, яке є найпоширенішим та найпрозорішим механізмом, втім вимагає від співробітника отримання дозволу на проживання та роботу в країні релокації, відрядження, яке є ризикованим для тривалої роботи за кордоном.
Крім того, компанії використовують механізми укладення цивільно-правового договору, коли співробітник реєструється як фізична особа-підприємець в Україні (або як індивідуальний підприємець у країні релокації) та укладає договір про надання послуг з іноземною компанією. Ця модель є гнучкою, але несе ризики донарахування податків та штрафів.
Розповсюджений також механізм внутрішньокорпоративного переведення (Intra-Corporate Transferee), який використовується в країнах ЄС, які імплементували відповідну Директиву ЄС, яка створює спрощені умови для тимчасового переведення ключових менеджерів, спеціалістів та стажерів у межах однієї групи компаній. Це, зокрема, вимагає наявності юридично пов’язаних української та іноземної компаній. Також популярним є механізм аутстафінгу або “оренди” працівників, який передбачає виведення співробітників за штат за умови оформлення їх у штат іноземної компанії, втім українське законодавство не містить чіткого нормативного регулювання таких правовідносин.
Коментуючи підводні камені з боку українського законодавства в сфері релокації Данилова зазначила низку обмежень українського правового поля, зокрема, валютні обмеження, правила контрольованих іноземних компаній (КІК), трансфертне ціноутворення (ТЦУ), а також обмеження на виїзд за кордон і переміщення активів.
Крім того, актуальними проблеми релокації залишаються банківський комплаєнс і відкриття банківського рахунку для нової компанії в ЄС, засновниками якої є громадяни України, складність управління подвійною структурою, втрата пільгових режимів при фактичному перенесенні діяльності за кордон, зокрема IT-компаній, які можуть втратити переваги спеціального правового та податкового режиму Дія.City, а також адаптація до іноземного законодавства.
“Релокація бізнесу за кордон є дієвим інструментом для мінімізації ризиків війни, але водночас є складним юридичним та організаційним проєктом. Успіх релокації напряму залежить від комплексного стратегічного планування, що враховує всі юридичні, податкові, фінансові та операційні аспекти”, – сказала вона.
Barristers, БИЗНЕС, Данилова, підприємства, РЕЛОКАЦИЯ, юрист
Адвокатське об’єднання «Barristers» підписало меморандум про співпрацю з громадськими організаціями «Кавказький союз» та «Міжнародний інститут досліджень Кавказу» з метою надання правової підтримки представникам кавказької діаспори в Україні.
Згідно з повідомленням компанії, підписання документа стало відповіддю на виклики, з якими стикаються вихідці з Кавказу, що протягом останніх десятиліть борються проти російської агресії. Як зазначив партнер АО «Barristers» Юрій Радзієвський, адвокати спеціалізуються на кримінально-правовому захисті, зокрема у справах, де йдеться про політично мотивовані переслідування.
«З 2014 по 2022 роки в Україні вже були випадки затримання та екстрадиції бійців кавказького походження за запитами РФ. Ми не допустимо повторення подібної практики», — наголосив він на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” в четвер.
Інший партнер АО «Barristers» Олексій Шевчук заявив, що підтримка народів Кавказу є частиною ширшої боротьби за свободу. «Вільний Кавказ — це союз борців за незалежність, які пліч-о-пліч з українцями захищають право бути вільними. Ми публічно заявляємо про нашу підтримку цієї боротьби», — сказав він.
Голова ГО «Кавказький союз» Джабраіл Мірзоєв наголосив на важливості юридичної допомоги, зокрема в контексті репресій та політичних переслідувань. «Ця команда адвокатів допоможе зберегти життя багатьох борців», — заявив він.
У свою чергу, керівник ГО «Міжнародний інститут досліджень Кавказу» Костянтин Салій підкреслив роль незалежної наукової платформи, яка дозволить кавказьким дослідникам вільно працювати й публікувати правдиві матеріали. Він також зазначив важливість захисту науковців та активістів від звинувачень у «екстремізмі» з боку РФ: «В Україні можна доводити свою правоту, спираючись на адвокатів, які знають, як захищати».
Учасники ініціативи вважають, що підписаний меморандум стане важливою віхою у справі захисту прав представників кавказьких народів в умовах триваючої агресії Росії.
