До 40-х роковин аварії на Чорнобильській АЕС у Києві відбулася художньо-технологічна виставка «Чорнобиль. 40 років потому. Історія, що зобов’язує», організована Державним агентством України з управління зоною відчуження за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Одним із тематичних напрямів експозиції стала еволюція підходів до ядерної безпеки після аварій на ЧАЕС та АЕС Фукусіма-Даїчі — від культури безпеки до сучасних систем управління важкими аваріями та постфукусімських модернізацій енергоблоків.
Спеціально для виставки інжинірингова компанія Energy Safety Group надала експертну підтримку у підготовці окремого інформаційно-технологічного стенду «Уроки важких аварій заради безпечного майбутнього», присвячений тому, як сучасна інженерія відповідає на сценарії розвитку важких аварій та які технічні рішення сьогодні формують багаторівневу систему захисту сучасних АЕС.
Ядерна аварія як точка зміни логіки безпеки
40 років після аварії на Чорнобильській АЕС і 15 років після аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі дають можливість особливо чітко подивитися на розвиток галузі через призму винесених уроків.
Після аварії на ЧАЕС у світовій атомній енергетиці глибоко переосмислили значення культури безпеки. На практичному рівні це означало дуже просту, але принципову річ: для будь-якого відхилення параметрів від норми мають існувати визначені інструкції, підготовлений персонал і відпрацьовані сценарії дій. Через 25 років аварія на АЕС Фукусіма-Даїчі знову змусила світ переглянути підходи до стійкості енергоблоків — уже в умовах втрати зовнішнього живлення, охолодження та розвитку важких аварій.
Безпека як безперервний процес
Після аварії на Чорнобильській АЕС міжнародна ядерна спільнота дійшла важливого висновку: безпека має визначатись не тільки технологіями, а й тим, як люди мислять, ухвалюють рішення та реагують на ризики. Так, у 1986 році з’явилося поняття «культура безпеки». Її суть полягає у тому, що:
«Культура безпеки» стала головним уроком Чорнобиля для всього світу.
Уроки аварій на ЧАЕС та АЕС Фукусіма-Даїчі змінили не лише підходи до управління ризиками, а й саму логіку сучасної ядерної безпеки. Стало очевидно: навіть після зупину реактора безпека залежить від здатності систем тривало відводити залишкове тепло, зберігати електроживлення критичних функцій та утримувати можливі наслідки в межах захисних бар’єрів.
Саме тому після аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі у 2011 році в Європі та світі проведено масштабні стрес-тести АЕС — поглиблені перевірки, що оцінювали стійкість енергоблоків до екстремальних зовнішніх подій, повного знеструмлення, втрати джерел охолодження та розвитку важких аварій. Ці перевірки дозволили оцінити реальний запас безпеки за межами проєктних умов експлуатації та визначити, які технічні рішення необхідні для додаткового посилення стійкості станцій.
*Джерело: підготовлено на основі даних ДІЯРУ
Сьогодні безпека атомної енергетики базується на багаторівневому принципі захисту, де кожен наступний рівень компенсує втрату функції попереднього та забезпечує стійкість станції навіть у найскладніших аварійних сценаріях.
В Україні* у відповідь на аварію на АЕС Фукусіма-Даїчі рішенням РНБО, введеним у дію Указом Президента, було ініційовано позачергову поглиблену оцінку безпеки енергоблоків АЕС, включно з об’єктами Чорнобильської АЕС. На виконання цього рішення Держатомрегулювання у співпраці з Держтехногенбезпекою та експлуатуючими організаціями атомної галузі розробили План дій, а оператори АЕС провели цільові stress tests на всіх майданчиках. За їх результатами було переглянуто та доповнено К(з)ППБ — Комплексну (зведену) програму підвищення безпеки енергоблоків АЕС України, відповідальним виконавцем якої є оператор АЕС, НАЕК «Енергоатом». (*Джерело: підготовлено на основі даних ДНТЦ ЯРБ)
Сучасні щити критичного захисту
Уроки важких аварій дали поштовх до безперервного вдосконалення систем систем безпеки та іншого непроєктного обладнання в атомній енергетиці. Впроваджуючи постфукусімські модернізації, Україна послідовно демонструє прихильність до принципу постійного підвищення безпеки енергоблоків діючих АЕС. Результатом цієї еволюції стали надійні інженерні рішення для всіх ключових викликів, пов’язаних із важкими аваріями, які сьогодні вже є стандартом для новітніх реакторів покоління III+.
Щоб показати, як сучасна інженерія відповідає на конкретні сценарії розвитку важкої аварії, нижче наведено основні виклики та відповідні системи безпеки та непроєктне обладнання.
Розвиток ядерної безпеки значною мірою відбувається через аналіз важких аварій, перегляд потенційних сценаріїв та пошук технічних рішень для їх стримування або мінімізації наслідків. Значна частина систем, які раніше розглядалися як додаткові або позапроєктні, після аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі фактично стали новим стандартом для сучасних енергоблоків.
Для фахівців атомної галузі це означає постійну роботу з оцінкою ризиків, стійкістю систем безпеки, післяаварійним управлінням та адаптацією міжнародного досвіду до реальних умов експлуатації атомних станцій. Більше уваги приділяється модернізації систем безпеки, аналізу сценаріїв розвитку важких аварій та розробці рішень, здатних забезпечувати стійкість енергоблоків у позапроєктних умовах експлуатації.
Саме з такими напрямами сьогодні пов’язана робота компаній, що працюють у сфері ядерного інжинірингу та модернізації систем безпеки атомних станцій, зокрема й Energy Safety Group, яка бере участь у реалізації проєктів для ядерних об’єктів України та інших країн Європи.
