Данія виділить Україні 60 мільйонів данських крон (8,75 млн доларів США) на підтримку боротьби з корупцією в рамках антикорупційної програми ЄС (EUACI), повідомляє Міністерство закордонних справ Данії.
Данія з 2016 року очолює антикорупційну програму ЄС в Україні (EUACI). Під час сьогоднішнього візиту в Україну міністр закордонних справ Данії Ларс Лекке Расмуссен оголосив про підтримку третього етапу програми.
“Ще до незаконного вторгнення Росії Україна домоглася значного прогресу в боротьбі з корупцією, і навіть поки країна перебуває в стані війни, їй вдалося продовжити позитивний розвиток. Але є ще області, які можна поліпшити, і для мрії України про ЄС вкрай важливо, щоб ми допомогли їй досягти своїх цілей”, – наводить слова Расмуссен прес-служба МЗС.
Зазначається, що ЄС робить свій внесок у майбутню фазу програми на суму понад 70 мільйонів данських крон, а Данія – майже 60 мільйонів данських крон.
Крім іншого, програма спрямована на сприяння відкритості та чесності у відновленні Миколаєва за допомогою тісної співпраці з мером і його командою. Планується розробити найкращі практики реконструкції Миколаєва, які можна буде використовувати в інших містах України.
У відомстві повідомили, що Расмуссен надав інформацію про підтримку Данією антикорупційної програми ЄС на сьогоднішній зустрічі з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою. Міністри закордонних справ двох країн зустрілися в українському місті Миколаєві, за відновлення якого на Данію покладено особливу відповідальність.
Водночас вони обговорили, серед іншого, як Данія та Україна можуть далі розвивати співпрацю щодо Миколаєва, і як Данія може продовжувати підтримувати Україну в її боротьбі з російською агресією.
Міністр закордонних справ Данії зустрівся зі студентами Миколаївського суднобудівного університету, а також владою міста.
Президент України Володимир Зеленський запропонує Верховній Раді прирівняти корупцію у воєнний час до державної зради, відповідний законопроєкт буде надіслано найближчого тижня.
“Для мене особисто війна №1. Чи повинен я знаходити більше часу на боротьбу з корупцією? Чи будемо ми це робити? Точно. Але я не маю, як вам сказати, багато часу на те, щоб займатися деталями, тому що є справді дрібниці”, – заявив Зеленський в інтерв’ю Наталії Мосейчук, оприлюдненому на її ютюб-каналі.
За його словами, “якщо хочеш побороти місцеву бруківку, то немає можливості битися з бруківкою кожного міста”.
“Є фундаментальні рішення, на них звертаю увагу. Наприклад, корупція. Я поставив завдання законодавству. Законодавцю України будуть запропоновані мої пропозиції щодо прирівнювання корупції до державної зради у воєнний час. Але ж я розумію, що така зброя не може діяти постійно в суспільстві. Але на воєнний час, я думаю, це допоможе”, – сказав він.
77,6% опитаних українців вважають, що президент несе пряму відповідальність за корупцію в уряді та військових адміністраціях.
Про це свідчать дані опитування громадської думки, присвяченого адаптації українців до життя в умовах війни та проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в липні на замовлення Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва.
“Зволікання з розв’язаннями проблем, які підривають віру людей у перемогу, битиме і по самому президенту. Опитування показало, що на думку 77,6% громадян “президент несе пряму відповідальність за корупцію в уряді, військових адміністраціях”, – повідомив виконавчий директор Фонду “Демократичні ініціативи” Петро Бурковський.
Як зазначив соціолог, “поширений аргумент про те, що “влада не встигає скрізь”, не працює після 16 місяців війни і більше вже не зіграє роль індульгенції для зловживань, байдужості й некомпетентності осіб, яких обрали й призначили саме для того, щоб вони “все й скрізь” встигали робити, користуючись повноваженнями, тим паче розширеними в умовах воєнного стану”.
“Тобто, саме чиновники, які не виконують свої обов’язки, є не менш небезпечним ворогом на даному етапі, ніж Росія. І громадяни очікують на рішучість Володимира Зеленського усувати таких осіб від влади, дослухатися і просувати виконавців, які чесно вказують на проблеми і компетентно пропонують їхнє вирішення”, – продовжує Бурковський.
“Тому очищення ТЦК від “безцінних кадрів” має бути початком відліку, а не крапкою в процесі змін у секторі оборони. У даному випадку, не варто йти шляхом простих рішень. Зокрема, можемо обґрунтовано припустити, що більшість громадян можуть підтримати таку “просту ідею” як “переведення воєнкомів-порушників на передову”. Однак чи можна довіряти зброю та життя солдатів людям, які цинічно торгували довідками для ухилення від служби? Навряд чи таке рішення підтримають у бойових частинах. А ось пропозиція про заміщення корупціонерів ветеранами цілком знайде відгук у суспільстві”, – резюмує політичний аналітик.
За даними опитування, 72,9% українців підтримують звільнення поранених військових з лав ЗСУ з виплатою всіх належних компенсацій на лікування та реабілітацію і 46,3% – переведення за бажанням на посади у військкомати замість нинішніх працівників.
Всеукраїнське опитування “Суспільно-політичні настрої населення України” проводилося Київським міжнародним інститутом соціології в липні 2023 року на замовлення Фонду “Демократичні ініціативи”. Опитування здійснювалося методом особистих інтерв’ю з використанням планшета. Із вибірки одразу було виключено Донецьку та Луганську області через безпекові питання. Херсонська область спочатку була включена для розрахунків, однак через проблеми з безпекою завдання для Херсонської області було реалізовано в сусідній Миколаївській області.
Загалом у рамках дослідження було проведено 2011 інтерв’ю з респондентами, які проживають у 135 населених пунктах України. За звичайних обставин статистична похибка вибірки не перевищує 3,3%.
В Україні тривають палкі суперечки щодо заяв про те, що боротьба проти корупції застосовується з метою компрометації впливових бізнесменів, які підтримують державні реформи, повідомляє The Guardian.
На думку авторів статті, останні гучні корупційні розслідування щодо діяльності екс-глави “Нафтогазу” Андрія Коболєва, екс-гендиректора аеропорту “Бориспіль” Євгена Дихне, колишнього міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, можуть викликати ширші сумніви стосовно внутрішньої політичної ситуації в Україні, а також її спроможності ефективно використати мільярди європейських коштів для відбудови після завершення війни.
Цю стурбованість було висловлено Державному департаменту США та Міністерству закордонних справ Великої Британії, і частково вона поділяється українськими антикорупційними кампаніями.
При цьому, у статті наголошується, що питання корупції в Україні є дипломатично делікатним, оскільки ситуацією може скористатися пропаганда РФ у власних інтересах. Зокрема, це може стосуватися таких російських наративів, як гіперболізація корупції в Україні або просування тез про те, що антикорупційні інституції, у створенні яких велику роль відіграли західні союзники та українське громадянське суспільство, “зійшли з рейок”.
“Корупція давно є “ахіллесовою п’ятою” України, водночас країна домоглася незначного прогресу, повільно піднімаючись за індексом сприйняття корупції Transparency International зі 142-го місця у світі 2014 року до 122-го 2021 року. Незважаючи на це, критики стверджують, що деякі розслідування не були спрямовані на дійсно корумпованих людей, а замість цього зосередилися на бізнесменах, які прийшли в уряд, щоб допомогти відродити економіку України після революції 2014 року. На кону стоїть питання про те, якою економікою стане Україна після війни – і чи ризикнуть талановиті люди знову працювати на державу”, – підкреслюють автори статті.
The Guardian наводить думку представника Transparency International Ukraine Катерини Риженко, яка закликала, зокрема, переглянути роботу Антикорупційного бюро України.
“Це добрий знак, що, незважаючи на війну, антикорупційна екосистема не боїться переслідувати “гучні імена” і домагатися прозорого розгляду цих справ незалежними суддями. Однак, ці справи висвітили серйозні проблеми в роботі українських антикорупційних органів”, – цитує Риженко The Guardian.
Також із посиланням на неназваного українського експосадовця, який “брав участь у кампанії зі створення антикорупційних органів в Україні”, автори статті пишуть, що співробітники цих органів, схоже, переслідують людей за порушення корпоративного управління, а не за явну корупцію.
У статті також розглянуто різні чинники, які, на думку авторів, можуть спричиняти неоднозначну ситуацію в антикорупційному сегменті. Зокрема, зазначається, що деякі критики звинувачують Україну в надмірному завзятті, спричиненому прагненням продемонструвати ЄС позитивний результат перед імовірними переговорами про вступ до союзу наступного року. Інші звинувачують українські антикорупційні органи в невмілості або каральному менталітеті, який “все ще сформований радянською недовірою до прибутку”.
У статті наводиться думка Андрія Коболєва, який стверджує, що “є спроба декого дискредитувати українських реформаторів – і, відповідно, самі антикорупційні органи”.
У статті також розглядаються деталі судового розгляду у справі Коболєва, якому, за словами авторів, “загрожує 12 років позбавлення волі, якщо його визнають винним у тому, що він нібито ввів в оману членів правління “Нафтогазу”, змусивши їх виплатити йому величезний бонус у 2018 році”.
При цьому наводяться як позиція прокуратури, яка стверджує, що виплата порушила постанову, яка обмежує розмір бонусів керівників державних підприємств, і звинувачує Коболєва в тому, що він ввів в оману правління “Нафтогазу”, так і самого Коболєва, який заперечує будь-які правопорушення, заявляючи, що він попередив правління про постанову, але незалежний юридичний радник сказав, що правління має виключне право ухвалювати рішення про бонуси.
У статті також наводиться контраргумент Коболєва про те, що “розмір його бонусу визначав не він, а наглядова рада. Це суперечить усім правилам корпоративного управління, коли голова компанії сам визначає розмір своєї винагороди.”, а також думка Клер Споттісвуд, колишнього британського газового регулятора і колишнього голови наглядової ради “Нафтогазу”, яка заявила, що рада одноголосно схвалила премію після отримання юридичної консультації. У заяві, яку вона підписала разом із двома іншими колишніми членами наглядової ради, Споттісвуд сказала, що “це був сміливий вчинок керівництва з боку Коболєва – взяти на себе разюче успішну справу”, яку багато хто вважав невиграшною. Вона також стверджує, що “ніколи не давала інтерв’ю НАБУ”.
Марк Савчук, голова громадського органу, що контролює роботу агентства з боротьби з корупцією, також розкритикував НАБУ, заявивши газеті Kyiv Post: “Українська компанія отримала $4,6 млрд, тому жодного збитку не було завдано. Ці додаткові кошти потім були інвестовані в інфраструктуру “Нафтогазу” або виплачені державі у вигляді дивідендів. Говорити про те, що людина, яка цього домоглася, зробила це корупційним шляхом, дивно. На мій погляд, правоохоронні органи роблять помилку”.
Хоча, як визнають автори статті, премія Коболєва “може бути сумнівною з морального погляду”, вони також апелюють до того, що “за час роботи в “Нафтогазі” він перетворив компанію з невдалої на ту, що забезпечувала 15% усіх державних доходів України”, і що “після початку війни він використовував свої знання про російську газову промисловість, щоб домагатися посилення санкцій проти Москви, про що зазначається в листі, написаному на його захист Джоном Гербстом, колишнім послом США в Україні”.
Крім того, за твердженням The Guardian, Коболєв – “не єдиний бізнесмен, який виявився втягнутим у цей конфлікт”. Другим судовим кейсом, наведеним у статті, є справа Євгена Дихне, якого, на думку авторів, “суд засудив до п’яти років позбавлення волі за здачу приміщень в аеропорту “Бориспіль” в оренду приватним підприємствам, як-от магазини та кафе, без використання державного конкурсного відбору, який зайняв би два роки”.
У статті наголошується, що сам Євген Дихне при цьому “не отримав жодної особистої вигоди, але суд постановив, що тільки держава має право здавати майно в оренду, і підрахував, що дії Дихне призвели до збитків для держави в розмірі 15,7 млн. гривень”. Сам Дихне називає свій вирок “гідним Кафки”.
Третім гучним процесом, згаданим у статті, стала справа колишнього міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, якого, за словами авторів, “звинувачують у тому, що він позбавив державу $30 млн, вирішивши 2015 року, що тільки половина портових зборів у морському порту “Південний” на Чорному морі має надходити в управління морських портів України”.
Водночас у статті наводяться твердження самого Пивоварського про те, що друга половина має діставатися приватним компаніям за умови, що вони реінвестуватимуть отримані кошти в технічне обслуговування, а також про те, що його мета – зробити порт ефективнішим.
The Guardian також зазначає, що в той час Пивоварський відповідав за дерегулювання української економіки, і, за його словами, він повідомив міністерство юстиції про реформи. Його не звинувачують в отриманні приватної вигоди, але НАБУ наполягає на тому, що тільки державне підприємство має право стягувати портові збори.
Також газета цитує нещодавній пост Пивоварського у Facebook: “Тільки зараз я зрозумів, якою ціною дісталося моє щире бажання змінити країну на краще. Я прошу вибачення у своєї дружини і дітей за те, що їм довелося пережити разом зі мною”.
Насамкінець, The Guardian зазначає, що НАБУ “не відповіла на прохання про коментар для цієї статті”.
При цьому наголошується, що “критики (антикорупційних органів – ред.) визнають, що деякі бізнесмени проходять тонку грань між проявом ініціативи та зловживанням службовим становищем. Але вони попереджають, що українські прокурори спотворюють суть фінансових злочинів”.
“Якщо хтось не розбереться у всьому цьому, Україна може виявити, що вона славно виграла війну, а потім виявить, що програла мир”, – заявляють автори статті.
18 травня ВАКС почав розгляд апеляційної скарги екс-гендиректора “Борисполя” Дихне на вирок суду про п’ять років позбавлення волі.
https://ru.interfax.com.ua/news/general/900950.html
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявляє, що корупція в Україні в минулому і закликав бізнес інвестувати в країну.
“Корупція в Україні в минулому, ми рухаємося вперед до демократичних, цивілізованих цінностей Європейського Союзу і цивілізованого світу”, – сказав Шмигаль на форумі партнерства США та України в четвер.
Прем’єр підкреслив, що вся необхідна антикорупційна інфраструктура вже сформована в Україні і почала працювати.
“Наш уряд, президент, наше суспільство мають нульову толерантність до корупції”, – наголосив він.
Прем’єр також заявив, що бізнес, який зараз інвестуватиме в Україну, матиме чудові можливості.
Шмигаль заявив, що Україна під час відновлення сфокусується на енергетичному, мілітарному, сільськогосподарському, інформаційному секторах, будівництві, секторі критичних матеріалів, і закликав бізнес інвестувати в ці та інші напрямки.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль вважає, що Україна завершує розвиток антикорупційної інфраструктури, а терпимість до корупції в українському суспільстві стала нульовою.
“Україна завершує розбудову антикорупційної інфраструктури. Інституції повноцінно працюють і перевіряють усі рівні на предмет корупції. Суспільство змінилося внаслідок цієї війни і більше не пробачає ознак можливих правопорушень. У нас нульова терпимість до корупції”, – сказав Шмигаль в інтерв’ю німецькому виданню Focus, текст якого публікує пресслужба українського уряду.
При цьому прем’єр вказав на те, що реакція на прояви корупції в Україні тепер миттєва, що проявляється у швидкому затриманні людей, підозрюваних у корупційних злочинах.
На думку глави уряду, це свідчить про зміну підходу України до цих питань.
“Сьогодні в Україні немає системної корупції. Поодинокі прояви корупції – я підкреслюю слово “поодинокі” – не толеруються, з ними негайно борються”, – підсумував Шмигаль.
