Україна відновила членство в Міжнародній організації виноградарства та виноробства (МОВВ, International Organisation of Vine and Wine), відповідне рішення було офіційно проголошено 4 листопада 2022 року на Генеральній асамблеї International Organisation of Vine and Wine (OIV) в місті Енсенада, Нижня Каліфорнія, що у Мексиці.
Україна була представлена в організації понад 10 років, з 1997 по 2008-й, проте втратила своє членство. За словами експертів, причиною цьому стали як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. Тривалий час представники галузі намагалися повернути своє членство, всі ці роки робота над цим не припинялася.
Про те, як відбувалося відновлення членства, яка робота ведеться сьогодні та чим корисна для України така співпраця ми запитали у тих, хто безпосередньо взяв участь у поверненні членства України до найавторитетнішої міжнародної організації виноробної галузі.
Роль МОВВ у світі виноробства та виноградарства
Міжнародна Організація Виноградарства та Виноробства (МОВВ) є міжурядовою організацією, яка створена згідно з Домовленістю від 3 квітня 2001 року.
МОВВ є спадкоємницею Міжурядової організації – Міжнародного Бюро Винограду та Вина (МБВВ), створеного згідно з Домовленістю 8-ми країн (Франція, Іспанія, Туніс, Португалія, Угорщина, Люксембург, Греція, Італія) від 29 листопада 1924 року в Парижі.
Організація надає рекомендації для галузей виноградарства та виноробства, які приймаються Європейською спільнотою, підкреслюючи тим самим вплив МОВВ на процеси регулювання та торгівлі (країни ЄС виробляють близько 70 % вина у світі).
Основні завдання організації:
Як відбулося відновлення членства України?
Кабінет Міністрів України ратифікував правовий документ 30 вересня, щоб розпочати процес відновлення та юридично підтвердити прийняття України в лави організації.
Офіційним представником від України виступив Володимир Печко, Голова громадської спілки «УКРСАДВИНПРОМ».
Оновлене членство набуло чинності з 30 жовтня
Експертна думка
Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова вважає, що відновлення членства в МОВВ (приміт.авт.-OIV) дасть також новий поштовх для розвитку наукового співробітництва, створення нових інноваційних розробок, яких завжди потребувала і потребує галузь.
Ірина Ковальова, д.с.-г.н., лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, директор ННЦ “ІВіВ ім. В.Є. Таїрова” та Ніна Мулюкіна, д.с.г.н., член-кореспондент НААН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України, заступник директора з наукової роботи:
«Історія відносин України та OIV не є тривалою, але за ці роки Україна упевнено крокувала до світового визнання її як виноробної країни в першу чергу через залучення до цієї відомої організації.
Перший етап перебування України в OIV тривав з 1997 по 2008-й роки. На жаль, втрата членства відбулася не через якісь непереборні обставини. Скоріше це можна назвати помилкою, недоопрацюванням як керівництва галузі, так і, певною мірою, недалекоглядністю та байдужістю представників галузі.
Проте, на щастя, Україна мала право прохати про її повторне прийняття до OIV, оскільки належить до країн, що підписали угоду про відновлення організації у 2001 році.
Ініціаторами відновлення членства в OIV виступили «УКРСАДВИНПРОМ» на чолі з головою, Печком Володимиром, підтримували всебічно цей процес Мінагрополітики України, в першу чергу відділ виноградарства та виноробства Департаменту аграрного розвитку і Департамент міжнародної співпраці та інтеграції, пресслужба міністерства, які працювали над цією проблемою понад рік. Допомагали також представники міжнародної спільноти виноградарів та виноробів
Фактично оновлене членство набуло чинності з 30 жовтня 2022 року, а 4 листопада 2022 року на Генеральній асамблеї OIV в Мехіко було офіційно проголошено відновлення членства України, яка стала 49-ю країною – членом OIV.
Ми, розуміючи необхідність цього кроку, понад 10 років наголошували на необхідності поновлення членства на всіх рівнях. Це були й офіційні листи на Мінагрополітики, це й численні звернення до виробників, громадських організацій та владних структур, це й рішення симпозіумів конференцій, всеукраїнських і міжнародних, причому конференції були як практичні, за участі виробників, так і суто наукові. Інакше кажучи, ми весь час нагадували за проблему тим, чия, як кажуть, політична воля, була потрібна для здійснення цього кроку.
Приєднання до країн-членів OIV дає можливість нашій країні не лише стати складовою вагомої міжнародної організації. Це крок до поглиблення інтеграції в галузі виноградарства і виноробства, її подальшого розвитку та просування бренду «українське вино». Це виклик ідеології країни-агресора, який заперечує право України на існування як держави, тим більше держави, визнаної світовим суспільством на ряді трендових напрямків світового виробництва та ринкових ринків. Саме тому для України сьогодні важливо бути визнаною міжнародними організаціями різних галузей діяльності».
«Якщо Україна знову стала членом МОВВ, вона на весь світ заявила про те, що ми – виноградно-виноробна держава», – Віктор Костенко, старший науковий співробітник Інституту садівництва НААНУ:
«До цієї організації входять не лише країни, що безпосередньо займаються виноробством та виноградарством, а й ті, що є учасниками ринку виноробної продукції і також прагнуть впливати на розвиток цієї галузі.
МОВВ приймає рішення, які мають рекомендований характер, але на основі цих рекомендацій більшість країн пишуть законодавчі документи. Це вищий орган виноградно-виноробної галузі, який дає основу щодо прийняття регламентів не лише у країнах ЄС, а і тих, що розташовані на північній півкулі між 30 та 50 паралелями та на аналогічних паралелях Південній півкулі (такі як Аргентина, Чилі, Урагвай, ПАР, Австралія, Нова Зеландія). Всі ці країни беруть за основу рекомендації МОВВ та імплементують їх у свої законодавчі документи, які стосуються галузі.
Це найвищий орган, який поважають та цінують у світі.
Сьогодні основний Закон України, який регулює діяльність всіх учасників ринку, що належать до галузі виноградарства та виноробства – Закон України «Про виноград та виноградне вино». Наразі до нього напрацьовано ряд суттєвих змін і вже цей Проект Закону, що відповідає всім вимогам країн ЄС та всім рекомендаціям, які напрацьовувала декілька десятиліть організація МОВВ, зареєстрований у Верховній Раді України.
Відновлення членства України у МОВВ – це була постійна і тверда мрія всіх вітчизняних виноградарів та виноробів. Коли я працював у міністерстві, наш Відділ спільно з рядом громадських галузевих організацій, робили максимум можливих зусиль, щоб відновити це членство, і не зважаючи на те, що були вже певні домовленості, ряд суб’єктивних та об’єктивних причин не давали можливості вступу. І нарешті, сьогодні, ми відновили цю співпрацю і всі, хто причетний до галузі, дуже задоволені тим фактом, що нарешті Україна відновила своє членство у такій поважній організації».
«Існує необхідність у підтримці української виноробної галузі. Окрім того, важливе представлення голосу України в контексті створення опозиції російській федерації та тиску на організацію для подальшого виключення агресора з усіх можливих міжнародних організацій, установ, тощо» – Пінчук Олексій, Директор Департаменту міжнародної співпраці та євроінтеграції Міністерство аграрної політики та продовольства України:
«Ми завжди хотіли поновити членство в МОВВ. Наскільки мені відомо, наші попередники не сплачували членські внески, це і стало причиною виключення України з організації. Це питання заморозилося на тривалий час. Тому що Мінагрополітики, а потім Мінекономіки було неготове продовжувати платити ці кошти з бюджету. Далі Мінагрополітики було ліквідовано на кілька років.
Під час війни в нас з’явилося багато можливостей, в тому числі списати цей борг та знову вступити до організації. Ми досягли домовленості, що декілька років ми не будемо сплачувати членські внески у зв’язку з тим, що в нас йде війна.
Чому важливий вступ в дану організацію? Існує необхідність у підтримці української виноробної галузі. Окрім того, важливе представлення голосу України в контексті створення опозиції російській федерації та тиску на організацію для подальшого виключення агресора з усіх можливих міжнародних організацій, установ, тощо.
Дуже велику справу в цій історії зробила громадська спілка «УКРСАДВИНПРОМ» та її керівник Володимир Печко. Вони ініціювали цю проблематику і наголосили на важливості вступу в МОВВ. Окрім того, була налагоджена внутрішня комунікація з керівництвом організації, що стало позитивним сигналом, щоб нас туди прийняли.
Зі сторони міністерства було забезпечено політичну підтримку, надіслано необхідний запит, вирішено питання нормативу, підготовлена Постанова Кабінету Міністрів України для вступу, здійснений політичний супровід, тому що також виникало питання про сплату внесків.
В результаті цього з’явилася можливість офіційно, з усіма необхідними документами звернутися до організації, стосовно припинення діяльності рф. Зараз ми паралельно над цим працюємо. «УКРСАДВИНПРОМ» постійно звертається з проханнями, щоб країна-загарбник була усунена з міжнародної організації та звертається до своїх колег з інших країн, щоб підтримали Україну в цьому питанні. Винороби – галузь на пострадянському просторі, де всі спілкуються між собою, тому для нас дуже важливо, щоб вони підтримували Україну.
Зі свого боку представники Мінагрополітики озвучують на офіційних засіданням правління МОВВ свою позицію щодо участі рф у організації, надсилають листи.
Надалі плануємо наводити докази російської агресії в Україні, проблематику та її наслідки, звертатимемося до членів, щоб нас підтримали.
Сьогодні росія сплачує внески, ми розуміємо її геополітичний вплив і є країни, які традиційно її підтримують… але продовжуватимемо працювати та відстоювати позицію, що є необхідність виключити рф з організації.
Зараз дуже важко фіксувати та оцінювати втрати та збитки, які були завдані росією. Ми навіть не розуміємо втрати в усій галузі. Більшість наших найкращих виноградників розташовані в Криму, вони були анексовані разом з півостровом. Ми не розуміємо який стан і доля цих виноградників.
МОВВ – найбільший майданчик для того, щоб говорити про свої проблеми, озвучувати фінансові потреби. Наші представники будуть представляти наші інтереси. На момент відновлення України будуть формуватися цілі програми відновлення галузей і дуже важливо постійно говорити про виноробну галузь, проводити інформаційну роботу і тоді наші питання будуть включені в програми інших країн. Особливо це будуть країни, відомі своїм виноробством такі як Франція Італія .. важливою буде експертна та наукова підтримка Чилі, Аргентини… Я впевнений що буде результат. Якщо ми хочемо підтримати українське виноградарство, то кращого майданчику ніж головна міжнародна організація просто бути не може».
Наталія Бурлаченко, міжнародний і національний спеціаліст у винній сфері і член офіційної делегації України в МОВВ (приміт.авт.OIV) розповідає як саме відбувався цей тернистий шлях:
«Про ОІV я чула давно, але не про активну в ній участь України без членства, а завдяки міжнародній активності Рікардо Нуньєса, з яким я працюю. Він постійно брав участь в міжнародних конференціях ОІV, маючи виноробні підприємства в багатьох країнах і бізнес зв’язки ще в більшій кількості країн.
Різні урядові організації та посадовці ОІV просили підтримки в різних питаннях і зазвичай отримували, до того ж безкоштовно від пана Рікардо. Бізнесмен-меценат в Україні постійно повторював, що Україні потрібно в лави ОІV, що практично всі виноробні країни є членами цієї важливої міжнародної організації, яка пише правила виноробного цивілізованого світу. І от на одному із заходів Рікардо Нуньєс познайомився з Володимиром Печко, очільником УКРСАДВИНПРОМ. І результатом цієї зустрічі стало повернення України в ОІV. Володимир Печко виявився активною молодою не заангажованою людиною, яка відстоює інтереси галузі, має підтримку в Мінагрополітики України, чого виявилося достатнім для відносно швидко проведеного процесу.
Дехто з тугою в очах згадує 2001 перший рік і взагалі якісь десятки років тому, коли було добре всім, дружно працювалося, аж прийшов 2001 рік і Міжнародне бюро винограду та вина реорганізували в ОІV, а Україну не реорганізували, бо не було кому.
Тож виникає питання чому ж активні українські організації, що начебто відстоюють інтереси виноградарства, так і не спромоглися протягом більше 20-ти років привести Україну в організацію, де ми так плідно, за словами очевидців, працювали до того?
Ми чули про певну заборону щодо приєднання України до міжнародних організацій в ті часи. Та от на нашу землю прийшла велика війна і всі дипломати, дипмісії і всі причетні отримали іншу чітку вказівку від Президента: вступати в усі можливі міжнародні організації, щоб Україну в світі бачили, щоб її голос чули. Тож питання про приєднання України до ОІV, яке давно висіло в повітрі знайшло підтримку у групи ентузіастів. Ще раз повторюю, якби не війна (на привеликий жаль) та лобіювання інтересів України, а не окремої асоціації, Україна ще б 14 років активно спостерігала як виноробна галузь розвивається повз неї».
«Бути повноправним членом ОІV – це акт національного суверенітету. Україна – суверенна нація, яка вкотре посіла своє місце у світі вина» – доктор Рікардо Нуньєс, власник Vinos de La Luz, бізнесмен і меценат.
Вступ України в OIV – дуже злагоджена робота і проводилася крок за кроком. Я іноземець, хоча веду бізнес в Україні з 1998 року, а у винному секторі імпортував свій бренд Vinos de La Luz в Україну з 2014 року. Всі, хто знає мене у винному бізнесі, знають, що мій наступний проєкт –виробництво вин в Україні. На конкурсі для малих виробників, який проходив в Одесі три роки тому, пан Печко розповів мені про «УКРСАДВИНПРОМ», його членів, про необхідність розвитку присутності України в міжнародному світі вина, і він сказав, що переконаний, що необхідним кроком є повторне входження в ОІV. У той час генеральним директором ОІV був Пау Рока, іспанець, який раніше був генеральним директором Іспанської федерації вина (ФЕВ), членом якої я є, і в професійних колах я знав його вже багато років. Минуло кілька місяців і на іншій зустрічі, пов’язаній з вином, яка відбулася в Києві, я знову зустрівся з паном Печко, який запитав мене, чи я щось зробив для питання ОІV. Питання мене здивувало, тому що я не зрозумів, що повинен щось зробити для цього питання. Я пішов з тієї зустрічі, думаючи, що за всі ті роки, що я вже був у світі вина в Україні, єдиним керівником, який говорив зі мною про це питання, був пан Печко. Наступного дня я почав підіймати контакти. Треба сказати, що мене вразило рішуче ставлення Мінагрополітики та представників «УКРСАДВИНПРОМУ» з самого початку спільної роботи. Але коли російський окупант розпочав цю трагічну війну, наша діяльність щодо приєднання України до ОІV ставала щоденною, адже метою було завершити все до листопада 2022 року в умовах, щоб Україну прийняли як повноправного члена ОІV. І це було досягнуто. Більше того, ми досягнули цього, Україні не довелося платити жодного євро ні за минулі періоди, ні в майбутньому. Це дійсно була неординарна робота команди ОІV та «УКРСАДВИНПРОМУ».
4 листопада 2022 року – незабутній день для історії українського вина. І не тільки для вина, а й для демонстрації суверенітету країни, якраз в той момент, коли ворог заперечує її існування. Кожен бореться зі зброєю, яка у нього є, зброя, яка використовувалася для вступу в ОІV, працювала відмінно. Я мав честь бути присутнім на офіційній церемонії оголошення України членом ОІV, щоб побачити обличчя російського представника, сидячи в декількох метрах від української делегації, коли Печко дослівно сказав: “Ми приносимо вітання з усіх виноробних регіонів України, з Одеси, з Криму, з Закарпаття, з Херсона, з Миколаєва і з кожного виноградника, посадженого на нашій українській землі. Ми також приносимо вітання від багатьох чоловіків і жінок виноробної сфери, виноградарів, енологів, сомельє і всіх тих, хто сьогодні не може присвятити себе своїй роботі, тому що Батьківщина вимагає, щоб вони її захищали “. І я також був свідком нескінченних оплесків, які послідували за цією промовою.
Думаю, всім відомо, що ОІV – це організація, членами якої є суверенні виноробні країни, і що вона складається з численних наукових комітетів, які отримують і виробляють тисячі матеріалів для розвитку виноградарства, і для захисту торгівлі між країнами. OIV є організацією, де ви повинні бути членом, щоб існувати на карті світу вина. Сполучені Штати покинули цю організацію, тому що не змогли бути лідируючою країною, але вони не змогли перешкодити одному зі своїх федеральних штатів, а саме Техасу бути частиною ОІV в якості спостерігача, щоб не бути позбавленими доступу до знань, що ця організація надає.
49 країн, які є членами та 18 держав-спостерігачів та асоціацій, зрозуміли, що в цьому органі всі країни рівні, і всі мають можливість вносити знання, а в свою чергу отримати доступ до наукової роботи, яку продукують понад тисячу експертів. Як організація, вона дуже демократична і поважає принцип ротації роботи. Вчора генеральним директором був француз, сьогодні іспанець, а завтра – новозеландець. Так само його останніми президентами були аргентинець, німець, бразилець і сьогодні італієць. І її комітети законодавчо закріплюють за всіма однаково. Також представник від України, пан Павленко був президентом OIV з 1988 по 1990 роки.
На останньому Конгресі було схвалено 35 резолюцій, які охоплюють всі галузі промисловості, від насіння до упаковки. І вони для всіх країн. OIV готує одних з найважливіших спеціалістів з виробництва вина, пропонує дослідницькі гранти і в останні роки розробив курси ампелографії, про знання листя лози і його рослини, про що багато хто забув. Для іноземних інвесторів це не те саме, якщо Україна є членом ОІV чи ні. І, нарешті, в цей момент бути повноправним членом ОІV – це акт національного суверенітету. Україна – суверенна нація, яка вкотре посіла своє місце у світі вина. Упевнений, що виробники багато чому навчаться завдяки дослідам OIV, а Україна відкриває двері світу і зможе зробити себе почутим на міжнародному рівні.
«Ми надали право голосу Україні, повернули право впливати на міжнародну політику у виноробстві, брати участь у створенні регламентів та започаткуванні нових тенденцій у галузі», – Володимир Печко, очільник Громадської спілки УКРСАДВИНПРОМ, голова офіційної делегації України в OIV:
Чому серед 40 корпорацій і громадських організацій обрали УКРСАДВИНПРОМ?
Спілка об’єднує 85% галузі, в яку входять: Інститут виноградарства та вина імені Таїрова, Одеська академія харчових технологій, близько десяти аграрних університетів зі всієї України, регіональні асоціації виноробів та виноградарів Вінничини, Одеської області, Причорномор’я, Закарпаття, Львівської області, Дніпропетровської області, Асоціація крафтових виноробів України, – всі вони входять в об’єднання УКРСАДВИНПРОМ. Сьогодні це найбільша спілка, що об’єднує більше 250-ти підприємств і всі продуктивні суб’єкти господарювання, які працюють на користь галузі. Окремо хочу наголосити, що УКРСАДВИНПРОМ не працює з ворогами галузі та тими, хто підтримує військову агресію рф або перейшов на бік окупанта.
Історією успіху УКРСАДВИНПРОМ на початковому етапі було саме представлення нашою юридичною службою підприємств галузі в судах. Ми відсуджували кредиторську заборгованість, яка виникла ще з 2012 року та намагалися її списати у Міністерства аграрної політики. Три роки підприємствам не гасили цю кредиторську заборгованість. Громадська спілка УКРСАДВИНПРОМ поновила терміни, відсудила близько 100 мільйонів гривень у Міністерства аграрної політики і, фактично запустила роботу Програму, яка діяла, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №587.
Саме ми домоглися скасування заборгованості України перед OIV, спільно з Мінагрополітики та нашими друзями, а саме Наталією Бурлаченко і Рікардо Фернандес Нуньєс.
Стосовно того, що впродовж всіх 14-ти років Україна не мала права голосу в цій організації: звісно, були поодинокі випадки приїзду в OIV представників від різних наукових установ України або приватного бізнесу. Проте, ми надали право голосу Україні, повернули право впливати на міжнародну політику у виноробстві, брати участь у створенні регламентів та започаткуванні нових тенденцій у галузі.
Не могли поновити членство не у зв’язку з якимись заборонами, а у зв’язку з тим, що не було якісного лобіста в галузі виноробства та виноградарства. Зараз цей лобіст з’явився, в особі громадської спілки, яку ми представляємо – УКРСАДВИНПРОМ. Як приклад можу навести наступне: Комітет з питань географічних зазначень, дозволив Україні, користуватися назвою «коньяк» до 2026 року. Якщо взяти до уваги такі країни як Вірменія та Грузія.. їм надали право користуватися назвою «коньяк» до 2043 року та надали компенсацію для пом’якшення економічного удару по галузі та проведення ребрендингу. На жаль, Україні ніхто ніякої компенсації не надав і перехідний термін, який надали Україні значно менший, ніж той термін, який надали іншим пострадянським країнам, що користуються назвою «коньяк».
До речі, у 2022 році, ми завдяки проєкту International Trade Centre (ITC-приміт.авт.) поїхали в робочий візит до Вірменії та Грузії для того, щоб ознайомитися з роботою виноградарських та виноробних підприємств цих країн. Саме підприємства галузі наполягли на тому, щоб відвідати саме ці країни. Ми дякуємо проєкту ITC, який надав технічну можливість для цієї робочої поїздки. Підприємства проявили ініціативу, щоб відвідали саме ці країни, тому що вони мають схожі кліматичні зони та історію формування виноробної галузі як в Україні. Ми хотіли переймати досвід цих країн. Дуже були здивовані рівнем розвитку виноградної та виноробної галузі. Це ще раз свідчить про високий рівень лобістів в цих країнах та системну роботу в міжнародних організаціях.
Перед тим як поновлювати членство України в OIV, ми визначилися з політикою цієї організації і якби вона не підтримувала нашу державу та не була проти агресії рф, то ми б не могли поновити членство України. Неодноразово проводили консультації і спілкувалися з фахівцями Мінагрополітики, Міністерством закордонних справ, вивчали заяви представників OIV і було вирішено поновлювати членство та міжнародні зв’язки виноробної та виноградної галузі України.
Для того, щоб виключити росію з OIV, як юрист, можу сказати, що необхідно було поновити членство, щоб мати право голосу, право подавати будь-які ініціативи, а просто так писати листи можна будь-куди та будь-де і це не означає, що хтось повинен брати до уваги інформацію цих листів. Тому що міжнародна організація OIV може брати до уваги заяви або звернення, ініціативи лише країни, яка є членом OIV.
Впевнений, що Міністерство аграрної політики не пожалкувало стосовно того, що делегувало нашій спілці представляти Україну у Міжнародній організації винограду та вина.
УКРСАДВИНПРОМ – це не тільки Володимир Печко, це кваліфіковані спеціалісти в галузі садівництва, виноградарства, виноробства, консультанти. Окрім того, спілка має потужну юридичну службу, яка знається на законодавстві. Також маємо змогу залучати наших членів об’єднання в особі виноробних підприємств, інститутів та академій.
Особисто я ще у 2017 році захистив дисертацію та отримав звання кандидата економічних наук і близько 3-х років викладаю на кафедрі переробки сільгосппродукції Інституту післядипломної освіти Національного університету харчових технологій. Практичний досвід роботи на підприємстві й постійне удосконалення навичок і знань підкріплюю теорією та роботою в Інституті. З 16-ти років працював на садівничому підприємстві, яке займається вирощуванням багаторічних насаджень і виготовляє вино на своєму виноробному заводі. Пройшов весь цикл, від збирача сільгосппродукції.
Мій девіз по життю: «Роби, що маєш і будь що буде!»
Вірю, що участь України в організації відкриє нові можливості для розвитку галузі і ми разом з командою однодумців докладемо зусиль для відновлення звання України як виноробної держави!
PINCHUK, UKRSADVYNPROM, Бурлаченко, ВИНО, ВИНОГРАДАРСТВО, ВИНОРОБСТВО, Ковальова, Костенко, Мулюкіна, Нуньєс, ПЕЧКО
Після повномасштабного вторгнення життя українських сімей кардинально змінилось. Дорослі з дітьми втратили відчуття безпеки. Щодня зʼявляються питання, як правильно говорити з дітьми про війну? Де віднайти сили, щоб справитись зі стресом та продовжувати піклуватись про дітей? Як батькам подбати про свій емоційний стан та стан дітей? Відповіді на ці питання міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation продовжує надавати в межах програми Mental Health разом з психологами та волонтерами проєкту «Підтримай дитину».
Костенко Тетяна, психолог, кандидат психологічних наук, волонтер проєкту «Підтримай дитину» розповідає про те, як говорити з дітьми про жахіття війни та відповідати на їх запитання з урахуванням віку та індивідуальних особливостей. Як батькам не втрачати контроль над своїми емоціями, відновлювати свої ресурси та як можна зберегти емоційний стан дитини в умовах воєнного стану.
Одного ранку діти прокинулися від звуків війни. Війна внесла зміни в усе життя дітей: розвиток, навчання, соціалізацію. І ці зміни вони відчувають щодня. Як би страшно це не звучало, але дітям доводиться адаптуватися до нових реалій життя, через військове вторгнення і тут, власне, ми не можемо їм не говорити правду чи умовчувати.
Психологи за те, щоб жодна тема не була табуйованою, а була проговорена, на доступному для дитини, рівні. Жорстокість і тиранію війни важко пояснити дітям. Але ми маємо підібрати правильні слова і місце аби як безпечніше для дитячої психіки пояснити, що ми живемо у світі, де може бути війна.
Батькам необхідно навчитися дуже делікатно, турботливо говорити про страшні речі та відповідати на дитячі запитання з врахуванням їх віку та індивідуальних особливостей.
Наразі не говорити про війну неможливо. Кожна дитина прокинулася в один день і стала дитиною війни. Хтось змушений був залишити свій будинок і бігти в безпечне місце зі своєю сім’єю, хтось взагалі втратив свій будинок від обстрілів, а хтось втратив найближчих і рідних людей.
Про що варто пам’ятати батькам у розмові з дітьми про війну?
Насамперед дізнайтеся, що діти вже знають про війну, в чому виникають сумніви та страхи, а потім спробуйте дати відповіді. Діти розуміють набагато більше, ніж нам здається. Сказати, що це, наприклад, не вибухи ракет, а грім – нечесно щодо них і не правильно. Краще поясніть, що означає повітряна тривога, і як слід діяти, якщо вона починається.
Як би важко і боляче не було, але батьки повинні розповідати дітям про війну. Краще це вони почують від людини, якій довіряють ніж від дітей, незнайомих дорослих. Нині кожна дитина потребує відповідей на запитання і розуміння того, що відбувається.
Маленьким дітям пояснювати все, що відбувається за допомогою казок, у яких йдеться не лише про війну, а й про безпеку. Такі історії можна вигадувати батькам, і головним героєм можна зробити улюбленого персонажа або домашню тварину, придумати сюжет, який нагадував би події навколо і що все вирішилося добре.
Відповідати лише на питання, які ставить дитина. Наприклад, дітям з 3,5-4 років важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує. Обов’язково, нагадуйте дитині, що ви поруч, до вас можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорюйте інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку (адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама).
Діти старшого дошкільного віку вже уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, і розуміють певною мірою, що відбувається. Тож у них може виникати більше запитань. На них треба обов’язково відповідати, і робити це спокійно. Ні в якому разі не лякати й не знецінювати почуття дитини.
Якщо дитині страшно, сказати їй: «Я розумію, тобі страшно (треба обов’язково назвати цю емоцію), ти в безпеці, я тебе люблю, все добре». І обійняти дитину. Якщо ж дитина сама не запитує про війну, тоді починати розмову не варто. Однак, переважно, діти помічають, що звичний режим життя порушено. І питання, пов’язані з цим, все одно виникають. Тому пам’ятаємо про головне правило: розмовляємо з дитиною спокійно, щоб передати цей спокій дитині.
З дітьми молодшого шкільного віку варто про все говорити спокійно, відверто та зрозуміло. Не приховуючи правди, не нагнітаючи ситуації та не говорячи про це по кілька разів на день. Особливо, якщо самі діти про це не запитують. Тобто достатньо один раз з дітьми поговорити про безпеку під час надзвичайних ситуацій і більше до того не повертатися, інакше всі житимуть у постійному стресі.
Але якщо діти вимагають інформації, їм щось незрозуміло чи просто цікаво, то важливо такі відповіді давати. Недомовок не повинно бути, адже невідомість також лякає. Не маючи від вас інформації, діти можуть дофантазувати чи знайти її десь в іншому місці.
Дуже важливо постійно повторювати дитині, що ви готові до всього, що ніколи не кинете свою дитину та обов’язково її захистите. Частіше обіймайте своїх дітей та нагадуйте, що ви тут, ви поруч.
Підлітки наразі можуть знаходити більше інформації в інтернеті про те, що відбувається, ніж дорослі. І ця інформація може бути для них травматичною. Адже є такі новини (зі сценами жорстокості, вбивств тощо), які дітям не бажано дивитися через ризик отримати травму. Тож попросіть дитину, щоб вона не дивилася новини, якщо відчуває страх. Під час розмови з підлітками намагайтеся знайти консенсус. При цьому важливо слухати та щиро намагатися зрозуміти дитину. Однак варто пам’ятати, що ви дорослий, а тому кінцеве рішення за вами.
Як подбати про емоційний стан дітей
Звучить жахливо, але ми та наші діти звикаємо жити в нових реаліях. Вже знаємо, що робити у випадку оголошення повітряної тривоги, в нас зібрана безпечна валізка, але ми продовжуємо жити в умовах постійного емоційного стресу, а особливо діти. Як подбати про емоційний стан дітей, розглянемо кілька варіантів.
Уникайте перегляду новин з дітьми та читання соціальних мереж, де більшість інформації про війну. А також намагайтеся в родині їх не обговорювати при дітях.
Говоріть з дитиною часто і чесно. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені та в що вірите самі. У дітей має бути дорослий, до якого вони можуть звернутися, щоб поговорити про свої страхи або проблеми.
Говоріть з дитиною про власні почуття та емоції. Ви вчите дитину тому, що проявляти різні емоції – це нормально. Ви можете бути злими, засмученими, чогось боятися.
Заохочуйте дітей розповідати, як вони себе почувають, про свої переживання й почуття. Дозвольте дітям ставити питання і відповідайте на них максимально чесно та прямо.
Повторюйте постійно дитині, що ви поруч, що ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.
Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, телефоном, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).
Обіймайте дітей якомога частіше. Це правило актуальне в будь-який час і вік дитини. Але, звичайно, дитина може не хотіти в якийсь момент тактильного контакту. І це нормально, потрібно поважати бажання дочки або сина.
Візьміть за звичку придумувати ритуали перед сном. Це може бути, наприклад, розмова або обійми, може бути читання або складання казок.
Вчіть дітей різним способам зняття напруги:
Пам’ятайте про здоровий сон дітей. Не порушуйте встановлений режим сну, навіть у вихідні. Час пробудження не має відрізнятися більше ніж на 1-1,5 години. За 2 години до сну обмежте контакт з екранами. Монітори мають інтенсивний синій колір, що через зоровий рецептор збуджує нервову систему. Не давайте дитині їжу або напої, що містять кофеїн, мінімум за 6 годин до сну. Запропонуйте дитині тихі ігри, наприклад, спільне малювання, замість активних і шумних розваг перед сном. Уникайте масивної вечері перед сном.
Дотримуйтеся правил в харчуванні. Якщо помічаєте, що ваша дитина занадто багато або занадто мало їсть, спробуйте розібратися і зрозуміти, в чім річ. Аби впоратися з порушенням в харчовій поведінці дитини, необхідно буде розв’язати проблему. Не варто годувати дітей насильно. Їжа має приносити задоволення. Не варто також змушувати доїдати все зі своєї тарілки. Не карайте дитину їжею! Не позбавляйте її їжі або не змушуйте щось їсти. Не можна карати дітей за те, що вони не хочуть їсти. Плануйте розпорядок харчування, щоб дитина встигала зголодніти. Пам’ятайте: перекуси теж здатні викликати почуття ситості.
Не привчайте дитину «заїдати й «запивати» неприємності. Будь-яке негативне почуття має знаходити вираження безпосередньо, а не ховатися разом з цукеркою в роті. Не робіть культу з їжі. Ставлення в родині до їжі повинно бути поважним, але без зведення її в культ. Не переводьте прояви своєї уваги й турботи тільки на їжу, замість спільного проведення часу і вираження любові, купуючи дитині смакоту.
Забираючи дитину з дитячого садка або школи, запитуйте її спочатку про те, що з нею відбувалося протягом дня, а потім вже про те, що вона їла. Дитина повинна відчувати, що вона кохана незалежно від того як, коли і скільки вона поїла, що вона важливіше, ніж їжа, ситуації й обставини з нею пов’язані.
Надати згубний вплив можуть висловлювання з приводу зовнішності дитини. Не варто обговорювати її худобу, повноту, або будь-які інші фізичні особливості. Будувати прогнози, якою вона виросте (товстою або худою), і пов’язувати це з тим, що її не полюблять, або будуть негативно до неї ставитися. Не надавайте особливого сенсу ідеальній зовнішності.
Батьки, будь ласка, не забувайте про власні потреби!
