Вартість винограду в Україні у 2026 році залишилася приблизно на рівні минулого сезону, незважаючи на суттєве подорожчання добрив, засобів захисту рослин, пального та логістики, що призводить до зниження рентабельності виноградарських господарств.
Про це розповіла керівниця компанії «ВІН’С» Тетяна Шмаглюченко в інтерв’ю аграрному виданню SEEDS.
За її словами, ціни на більшість сортів винограду фактично залишилися на рівні минулого року. Дещо подорожчали лише окремі великі рожеві сорти. Водночас собівартість виробництва суттєво збільшилася.
Серед основних факторів виробники називають зростання вартості мінеральних добрив, засобів захисту виноградної лози та пального. Додатковим навантаженням стала логістика, особливо для господарств Бессарабії, де через пошкодження інфраструктури та обмеження традиційних маршрутів зросли витрати на перевезення продукції.
Ситуацію ускладнює скорочення врожаю. За оцінками виробників, валовий збір винограду в окремих господарствах цього сезону може бути на 20-30% нижчим, ніж торік. На врожайність негативно вплинули зимові морози та холодна весна.
Війна також безпосередньо впливає на виноградники півдня України. Окремі насадження зазнавали пошкоджень унаслідок бойових дій, падіння уламків безпілотників та інших пов’язаних із війною факторів.
Поєднання практично незмінної відпускної ціни зі зростанням собівартості та скороченням урожаю змушує виробників шукати додаткові джерела доходу.
Одним із таких напрямів стає глибша переробка винограду. Господарства інвестують у виробництво пастили, родзинок та іншої продукції з більшою доданою вартістю, використовують інфрачервоні сушарки та вакуумне обладнання для переробки фруктового пюре.
Ще одним напрямом є кооперація з виробниками інших фруктів. Це дозволяє випускати комбіновану продукцію з використанням місцевих персиків, слив та іншої сировини.
Виробники також інвестують в енергетичну автономність. Зокрема, сонячні електростанції використовуються для забезпечення роботи свердловин та систем зрошення, що дозволяє частково знизити залежність від зовнішнього енергопостачання.
Паралельно частина господарств розглядає перехід від продажу свіжого винограду до виноробства. За грантової підтримки ФАО закладаються технічні сорти винограду, які надалі можуть використовуватися для виробництва вина.
Таким чином, для українського виноградарства у 2026 році ключовою проблемою стає не стільки відсутність попиту на продукцію, скільки розрив між ціною реалізації та собівартістю. За таких умов переробка дозволяє господарствам отримувати більшу додану вартість із власної сировини та водночас завантажувати виробництво і зберігати зайнятість працівників після завершення сезону збору врожаю.
Виноградарство залишається одним із найбільш трудомістких напрямів садівництва в Україні. Основне промислове виробництво винограду зосереджене у південних регіонах країни та на Закарпатті, а значна частина галузі безпосередньо постраждала внаслідок повномасштабної війни.
Джерело: SEEDS.
агробізнес, ВИНОГРАД, ВИНОГРАДАРСТВО, ВИНОРОБСТВО, ПЕРЕРОБКА
Українська корпорація з виноградарства та виноробної промисловості «Укрвинпром» і державний «Укргазбанк» уклали угоду про співпрацю, спрямовану на підтримку розвитку української виноробної галузі, реалізацію спільних проєктів, розвиток винного туризму та впровадження сучасних фінансових інструментів для підприємств галузі, повідомила корпорація.
Як повідомив у коментарі «Інтерфакс-Україна» генеральний директор «Укрвинпрому» Володимир Кучеренко, мета угоди — створення можливостей для подальшої співпраці та доступу виноробів до фінансових інструментів банку.
Угода не передбачає фіксованої суми фінансування. Доступ підприємств галузі до фінансових інструментів банку здійснюватиметься за потреби та в рамках конкретних проєктів відповідно до умов банківських програм.
«Для нас важливо, що саме ця домовленість відкриває додатковий інструмент підтримки наших виноробів та підприємств галузі. За окремими напрямками цієї співпраці ви побачите конкретні результати, думаю, вже найближчим часом, навіть до кінця цього року», – сказав він.
За словами Кучеренка, співпраця також охоплюватиме розвиток винного туризму та збереження української виноробної культурної спадщини.
«Ми бачимо необхідність відродження, збереження, вивчення та реставрації так званого Мазепинського винного погребу. Ми бачимо й інші напрямки, які зараз вивчаємо. Сподіваємося, що за допомогою «Укргазбанку» та інших меценатів нам вдасться відродити нашу українську виноробну спадщину. І не тільки відродити та зберегти, а й примножити досягнення наших виноробів», – зазначив Кучеренко.
Він додав, що «Укрвинпром» відкритий для співпраці з усіма учасниками ринку. На першому етапі корпорація планує допомагати своїм членам отримувати доступ до спеціальних програм, розроблених спільно з банком, а також інформувати учасників ринку про доступні можливості.
Угода була укладена 18 вересня під час V Міжнародного форуму «Українське вино – частина світової культурної спадщини. Від Трипілля до наших днів» у Києві. Однією з тем форуму були можливості фінансування інвестицій у виноробство та винний туризм.
Українські локальні та крафтові виноробні можуть розширити присутність у національних торговельних мережах, однак для цього виробникам необхідно відповідати вимогам ритейлу щодо якості, безпечності, документального супроводу та стабільності постачання.
Про це йшлося під час Національного круглого столу “Локальні сорти винограду: спадщина, стійкість та розвиток сільських територій”, організованого ГС “УКРСАДВИНПРОМ” з нагоди 10-річчя діяльності Спілки.
Олена Гордон, представник Спілки “Ukraine Food Retail Alliance” (UFRA), до складу якої входять провідні українські торговельні мережі продовольчого ритейлу АТБ-Маркет, Сільпо, VARUS, NOVUS та КОЛО, зазначила, що вихід локальних виробників у торговельні мережі можливий за умови відповідності стандартам і готовності до масштабування виробництва.
Для українських виноробів це означає, що наявність якісного продукту вже не є єдиною умовою для зростання продажів через ритейл. Торговельні мережі очікують від постачальників стабільних партій, зрозумілої системи якості, простежуваності виробництва, необхідних сертифікатів, дозвільної документації та готовності працювати у довгостроковому партнерському форматі.
Учасники круглого столу відзначили, що інтерес ритейлу до крафтових виноробень і локальних виробників зростає на тлі посилення попиту на українську продукцію. В умовах війни підтримка вітчизняного виробника розглядається не лише як споживчий вибір, а й як елемент економічної стійкості країни.
Для самих виробників співпраця з мережами може стати важливим етапом масштабування бізнесу. Присутність на полицях національного ритейлу підвищує впізнаваність бренду, розширює доступ до споживача і допомагає формувати культуру споживання українського вина.
Водночас учасники дискусії наголосили, що крафтове виноробство потребує окремого підходу. Невеликі виробники не завжди можуть працювати за логікою масового промислового виробництва, тому для розвитку сегмента важливі гнучкі моделі співпраці, професійний супровід, допомога із сертифікацією та зрозумілі правила виходу на ринок.
Додатковим каналом просування українського вина можуть стати HoReCa та винний туризм. Ресторани, дегустаційні події, фестивалі й винні маршрути дають змогу знайомити споживача з локальними сортами, створювати емоційний зв’язок із виробником і поступово формувати попит, який надалі може підтримувати продажі в ритейлі.
На круглому столі також зазначалося, що розвиток локальних сортів винограду може стати частиною ширшої стратегії просування українського вина. Голова ГС “УКРСАДВИНПРОМ” Володимир Печко наголосив, що Україна має активніше презентувати власні сорти та формувати навколо них винну ідентичність. Зокрема, серед флагманських сортів української селекції називалися “Одеський чорний” і “Сухолиманський”.
Для ритейлу локальні сорти можуть стати окремою конкурентною нішею, оскільки вони дають змогу запропонувати покупцеві не просто українське вино, а продукт із походженням, історією та регіональною ідентичністю. Такий підхід може посилити інтерес до українських вин як на внутрішньому ринку, так і в перспективі на експортних напрямах.
Учасники заходу також підкреслили необхідність створення Виноградного реєстру та проведення повної інвентаризації виноградників відповідно до підходів ЄС. Це важливо для прозорості галузі, розвитку географічних зазначень, інтеграції України в європейську систему підтримки виноградарства та залучення фінансових інструментів ЄС у майбутньому.
ГС “УКРСАДВИНПРОМ” – галузеве об’єднання, що працює у сфері садівництва, виноградарства та виноробства. Організація об’єднує учасників ринку, бере участь у галузевих обговореннях, просуває інтереси українських виробників і підтримує розвиток продукції з високою доданою вартістю. У 2026 році Спілка відзначила 10-річчя діяльності.
UKRSADVYNPROM, ВИНОРОБСТВО, крафтове вино, локальний виробник, ПЕЧКО, РИТЕЙЛ
Розвиток локальних сортів винограду в Україні вже переходить із рівня професійної дискусії у практичну площину і стає одним із напрямів підвищення конкурентоспроможності українського виноробства, формування регіональних брендів та просування продукції з високою доданою вартістю на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Про це йшлося під час Національного круглого столу “Локальні сорти винограду: спадщина, стійкість та розвиток сільських територій”, організованого ГС “УКРСАДВИНПРОМ” з нагоди 10-річчя діяльності Спілки.
Учасники заходу зазначили, що локальні сорти винограду вже стають для українських виробників не лише аграрним ресурсом, а й елементом культурної спадщини, регіональної ідентичності та майбутньої експортної спеціалізації українського виноробства. Саме навколо таких сортів формується новий зміст українського вина – із власною історією, походженням, смаком і впізнаваністю.
Голова ГС “УКРСАДВИНПРОМ” Володимир Печко наголосив, що українське виноробство вже має власну основу для розвитку, і вона пов’язана з популяризацією вітчизняних сортів. За його словами, флагманськими сортами та сортами-амбасадорами українського вина можуть бути передусім “Одеський чорний” і “Сухолиманський”, які відображають українську селекцію, автентичність і винну ідентичність країни.
Окрему увагу було приділено створенню Виноградного реєстру та проведенню повної інвентаризації виноградних насаджень за підходами ЄС. Ця робота має стати практичною основою для подальшої інтеграції України в європейську систему підтримки виноградарства і виноробства, а також для можливого залучення фінансових інструментів ЄС після вступу країни до Євросоюзу.
Печко також повідомив, що сьогодні під виноградними насадженнями в Україні зайнято близько 10 тис. га. За його словами, скорочення площ виноградників потребує додаткової уваги з боку держави та галузі, оскільки без збереження і розвитку сировинної бази неможливо забезпечити стабільне зростання виноробства.
Для українського ринку вина важливим фактором уже стає інтерес ритейлу та HoReCa до локальних виробників. Олена Гордон, представник Спілки “Ukraine Food Retail Alliance” (UFRA), до складу якої входять провідні українські торговельні мережі продовольчого ритейлу АТБ-Маркет, Сільпо, VARUS, NOVUS та КОЛО, зазначила, що вихід локальних виробників у торговельні мережі можливий за умови відповідності стандартам і готовності до масштабування виробництва.
Цей фактор особливо важливий для крафтових виноробень, які вже створюють сильний локальний продукт і мають власну історію, але стикаються з вимогами мереж до стабільності постачання, якості, безпечності, документів і простежуваності виробництва.
Представники ресторанного та готельного сектору, своєю чергою, відзначили, що інтерес українського споживача до вітчизняних вин уже зростає. Потенціал просування українського вина існує як усередині країни, так і за кордоном, однак для посилення позицій потрібна системна промоція – участь у міжнародних виставках, професійні презентації, дегустації та формати “сліпих дегустацій”, які дають змогу об’єктивно продемонструвати якість продукції.
Окремим інструментом просування вже стає винний туризм. Фестивалі, дегустації та розвиток винних маршрутів допомагають формувати емоційний зв’язок між виробником і споживачем, відкривають українське вино для ширшої аудиторії та створюють додаткові можливості для розвитку сільських територій.
На думку учасників, крафтове виноробство потребує окремого підходу до регулювання та розвитку, оскільки його не можна оцінювати за тими самими критеріями, що й масове промислове виробництво. Для зростання сектору важливі формування культури споживання українського вина, підтримка локальних виробників і розвиток внутрішнього ринку, який може стати базою для подальшого експорту.
Віцепрезидент Національної академії аграрних наук України Микола Патика відзначив роль науки у збереженні та розвитку генетичного потенціалу українських сортів винограду. Науковий супровід, селекція, дослідження адаптивності сортів і робота з генетичними ресурсами є важливою умовою для того, щоб локальні сорти стали не лише елементом спадщини, а й конкурентним продуктом сучасного ринку.
Розвиток локальних сортів винограду вже створює передумови для появи нових регіональних брендів, географічних зазначень, посилення сільських територій і підвищення впізнаваності української продукції на міжнародних ринках. Для галузі це означає перехід від загальної ідеї популяризації українського вина до більш конкретної моделі – з власними сортами, походженням, історією, стандартами якості та каналами збуту.
ГС “УКРСАДВИНПРОМ” – галузеве об’єднання, що працює у сфері садівництва, виноградарства та виноробства. Організація об’єднує учасників ринку, бере участь у галузевих обговореннях, просуває інтереси українських виробників і підтримує розвиток продукції з високою доданою вартістю. У 2026 році Спілка відзначила 10-річчя діяльності.
UKRSADVYNPROM, ВИНО, ВИНОГРАД, ВИНОРОБСТВО, локальний сорт, ПЕЧКО
Оновлені правила для виробників винограду та виноробної продукції запрацювали в Україні з 1 січня 2026 року, їх затверджено законом «Про виноград, вино та продукти виноградарства» (№3928-ІХ), ухваленого Верховною Радою 22 серпня 2024 року. Закон запроваджує оновлені правила для виробників винограду та виноробної продукції, встановлює сучасні вимоги до вирощування винограду, виробництва, маркування та обігу вина, а також наближає українську систему до європейських стандартів.
Одним із ключових елементів документу є захист географічних зазначень – класифікація за європейським зразком, згідно з яким впроваджується чіткий поділ вин за походженням на вина із захищеним найменуванням походження (ЗНП) та вина із захищеним географічним зазначенням (ЗГЗ). Встановлено чіткі правила для офіційного визнання та охорони географічних назв, що дає можливість виробникам закріпити за собою регіональні бренди та гарантувати споживачам автентичну якість.
Важливим інструментом для впорядкування галузі буде створення Виноградарсько-виноробного реєстру: держава запроваджує єдину інформаційну систему, де будуть зареєстровані всі ділянки винограду, виробництва винограду та продукти виноградарства. Це гарантуватиме повну простежуваність продукту від лози до полиці магазину.
Крім того, зазначений закон передбачає спрощення умов для малих виноробів, що стимулюватиме розвиток крафтового сегменту та гастротуризму.
Водночас в Україні запроваджуються суворі вимоги до етикетки: чітко регламентується інформація, яка має бути доступна споживачеві, що запобігає фальсифікації вин.
Закон оновлює терміни та класифікацію виноробної продукції, встановлює стандарти якості та вимоги до маркування. Він визначає порядок державного контролю та загальні засади розвитку виноградарсько-виноробної галузі.
Верховна Рада України ухвалила в другому читанні законопроєкт про підтримку розвитку виноградарства і виноробства, повідомив виконувач обов’язків міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.
«Дякую народним депутатам за одностайну підтримку розвитку виноградарства та виноробства! Законопроєкт 9139 – 311 голосів за», – написав він у Facebook.
Законопроєкт «Про виноград і продукти виноградарства» (№9139), який уряд зареєстрував у Верховній Раді 22 березня, спрямований на імплементацію відповідних регламентів ЄС щодо виноградарства і виноробства, енологічних практик, виробництва ароматизованих винних продуктів, використання та захисту географічних зазначень вин.
«Водночас метою законопроєкту є створення єдиної державної інформаційної системи «Виноградарсько-виноробний реєстр», яка включатиме відомості щодо: виробників винограду; виноробної продукції; виноградних ділянок; обов’язкових декларацій та інших даних щодо виноробної продукції, передбачених цим законом, внесення відомостей до якого має обов’язковий характер, що забезпечить ефективне адміністрування і державну підтримку галузі виноградарства і виноробства», – ідеться у пояснювальній записці до документу.
Документ передбачає запровадження вимог для виробництва та обігу вин, продуктів виноградарства і виноробства, ароматизованих винних продуктів із географічними зазначеннями, аналогічними сучасним правилам у країнах ЄС. Зокрема, не допускається купажування виробленого в Україні вина з імпортованим вином, а також вироблених за межами України вин.
Законопроєкт передбачає можливість державної підтримки виноградарства і виноробства в рамках загальних законів «Про держпідтримку сільського господарства» та «Про особливості страхування сільгосппродукції з держпідтримкою» без будь-якої деталізації, окрім принципів об’єктивності, рівності та пропорційності.
У документі містяться принципи проведення перевірок виробництва виноробної продукції від виноградного куща до кінцевого продукту, визначено контролюючі установи та їхні повноваження, конкретизовано санкції, зазначено в пояснювальній записці.
