Як повідомляє Experts Club, світовий нафтовий ринок увійшов у фазу масштабної паливної кризи після більш ніж піврічного скорочення комерційних запасів нафти та нафтопродуктів, тоді як можливості подальшого використання стратегічних резервів стають дедалі обмеженішими, пише The Wall Street Journal з посиланням на керівників найбільших американських нафтових компаній.
Як зазначає видання, американські нафтовики протягом кількох місяців попереджали, що тривале обмеження поставок через Ормузьку протоку в кінцевому підсумку призведе до дефіциту палива. Тепер, за їхньою оцінкою, цей момент настав.
Комерційні запаси палива у світі скорочуються вже понад шість місяців. Водночас держави вже активно використовували стратегічні резерви для стримування цін, тому обсяг доступної додаткової пропозиції суттєво знизився. WSJ підкреслює, що йдеться не про фізичне вичерпання державних резервів, а про те, що простір для нових масштабних інтервенцій стає значно меншим.
Голова Chevron Майк Вірт ще 11 вересня заявив, що запаси та інші механізми, які протягом кількох місяців стримували зростання цін на нафту, «значною мірою вже відпрацювали». За його словами, на початку року світові комерційні запаси нафти перебували на високому рівні, проте до вересня вони суттєво скоротилися.
Додатковим ударом по ринку стала атака на нафтопровід East-West у Саудівській Аравії, що дозволяє експортувати нафту в обхід Ормузької протоки. За оцінками аналітиків, після його зупинки з ринку зникло не менше 2,5 млн барелів нафти на добу.
Проблеми з постачанням підтверджує й Міжнародне енергетичне агентство (IEA). Агентство характеризує те, що відбувається, як найбільше порушення поставок нафти в історії світового ринку. До кризи через Ормузьку протоку щодня проходило близько 15 млн барелів сирої нафти та ще близько 5 млн барелів нафтопродуктів, що в сукупності становило приблизно 20% світового споживання нафти.
Для стабілізації ринку країни-члени МЕА ще в березні погодили найбільше в історії агентства вивільнення аварійних запасів — 400 млн барелів нафти. Однак у міру продовження кризи цей резервний механізм стає менш ефективним.
За останніми доступними даними IEA, лише з початку близькосхідної кризи до кінця липня світові спостережувані запаси нафти скоротилися приблизно на 410 млн барелів, або в середньому на 2,7 млн барелів на добу. Загальний обсяг запасів уперше з квітня 2025 року опустився нижче 7,9 млрд барелів.
Особливо напружена ситуація складається на ринку дизельного та авіаційного палива. IEA відзначає різке скорочення міжнародних поставок нафтопродуктів і рекордне зростання маржі нафтопереробки. Експорт дизельного палива з Росії, країн Близького Сходу та Азії був приблизно на 1,3 млн барелів на добу нижчим за торішній рівень, що відповідає приблизно п’ятій частині світової морської торгівлі дизелем.
Додатковий ризик пов’язаний із Китаєм. У попередні місяці країна скорочувала імпорт і частково використовувала власні накопичені запаси, допомагаючи обмежувати світовий попит. Однак у серпні китайські НПЗ уже переробляли більше нафти, ніж забезпечували поточний імпорт і внутрішнє виробництво, через що країна почала активніше витрачати запаси.
На цьому тлі нафта Brent знову торгується вище 100 доларів за барель. Після нової атаки на саудівську інфраструктуру котирування Brent 15 вересня піднялися приблизно до 107,5 доларів за барель, WTI — вище 103 доларів.
Головним чинником, здатним швидко стабілізувати ринок, IEA називає відновлення повноцінного руху нафти та нафтопродуктів через Ормузьку протоку. Без цього світова економіка залишатиметься вразливою до нових перебоїв, оскільки значна частина запасів, які дозволили пережити перші місяці кризи, вже використана.
Першоджерело — публікація The Wall Street Journal «Oil Executives Say the Great Fuel Crisis Is Here» від 15 вересня 2026 року.
NAFTA, ЕНЕРГЕТИКА, криза, ПАЛИВО, РЫНОК
Німеччина на тлі спаду в промисловості та проблем в автомобільному секторі дійсно прискорює переорієнтацію частини виробничих потужностей на оборонну продукцію, однак мова йде не про повну відмову від автопрому, а про помітне посилення військово-промислового напрямку. Про це пише The Wall Street Journal, а окремі приклади такого переходу раніше підтверджували й інші міжнародні ЗМІ.
За даними WSJ, Берлін намагається використовувати простоюючі потужності, інженерні компетенції та робочу силу традиційної промисловості, насамперед автомобільної, для розширення випуску продукції оборонного призначення. Газета пов’язує цей розворот з промисловим спадом, зростанням оборонних витрат у Німеччині та Європі, а також із посиленням загроз безпеці на тлі війни РФ проти України та зниження впевненості Європи у довгострокових гарантіях США.
Частина цієї тенденції вже підтверджувалася на рівні конкретних компаній. Так, Reuters раніше повідомляло, що Rheinmetall мала намір перепрофілювати два своїх автомобільних заводи в Німеччині під переважно оборонне виробництво, зберігши лише частину цивільного випуску. Крім того, Volkswagen вивчає можливість використання майданчика в Оснабрюку для випуску військової техніки, хоча підкреслювала, що остаточних виробничих рішень поки немає.
Ще один приклад — переговори про можливий випуск компонентів для системи ППО Iron Dome на одному з німецьких заводів Volkswagen. При цьому Reuters окремо зазначало, що сам автоконцерн виключав виробництво зброї як такого і говорив лише про пошук варіантів завантаження майданчика та випуск компонентів.
Паралельно тиск на німецький автопром посилюється. Reuters повідомляло в лютому, що майже половина опитаних автопостачальників скорочує робочі місця в Німеччині, а галузеве об’єднання VDA називало ситуацію кризовою. На цьому тлі оборонний сектор для частини виробників стає одним з небагатьох ринків, що зростають, з довгим горизонтом замовлень.
Додатковим фактором стала різка активізація оборонної політики самої Німеччини. Після зміни бюджетних правил і розширення можливостей запозичень Берлін отримав простір для істотного збільшення військових витрат у найближчі роки. Reuters раніше повідомляв, що сукупні оборонні витрати Німеччини можуть зрости з 95,1 млрд євро у проекті бюджету на 2025 рік до 161,8 млрд євро до 2029 року, а загальний обсяг можливих запозичень на оборону у 2025-2029 роках оцінювався у 380 млрд євро.
автопрому, ВИРОБНИЦТВО, криза, НІМЕЧЧИНА, оборонний сектор, переорієнтація
Уряд Румунії затвердив надзвичайну постанову, якою оголосив кризову ситуацію на ринку нафти та нафтопродуктів на період з 1 квітня по 30 червня 2026 року та запровадив пакет заходів щодо захисту економіки та населення. Ключовий захід стосується контролю ціноутворення через обмеження комерційних націнок. Максимальна сукупна націнка по ланцюжку для бензину, дизеля та частини сировини для їх виробництва обмежується 50%, а за перевищення лімітів передбачені санкції у розмірі від 0,5% до 1% річного обороту компанії.
Румунська влада пояснює, що кризовий режим вводиться на тлі зростання світових цін на нафту, збільшення страхових і логістичних ризиків, а також високої імпортної залежності країни.
Станом на 27 березня в Бухаресті ціни на паливо становили:
бензин: 9,19–9,23 лея за літр (близько 1,85–1,86 євро);
дизельне паливо: 10,26–10,36 лея за літр (близько 2,06–2,08 євро).
Економіст Адріан Негреску попередив, що за умови збереження зовнішнього тиску ціни на преміальний дизель можуть зрости до 12–13 леїв за літр (близько 2,4–2,6 євро).
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, в Україні лише за березень закрилися щонайменше шість книгарень, зокрема у Вінниці, Кропивницькому та Києві, повідомив видавець і генеральний директор видавництва “Ранок” Віктор Круглов на своїй сторінці у Facebook.
Проаналізувавши оприлюднену інформацію та ситуацію на книжковому ринку, журналісти відділу “Культура” агентства “Інтерфакс-Україна” звернулися по коментар до голови правління “Української видавничої асоціації” Артема Біденка.
“Ситуація на ринку складна: люди купують все менше, при цьому виробництво книжок дорожчає. Вже почали закриватися книгарні, як невеликі, так і великі. Для ритейлу книжки стають невигідними, бо вони займають місце і погано продаються”, – заявив у коментарі агентству “Інтерфакс-Україна” голова правління “Української видавничої асоціації” Артем Біденко.
За словами Віктора Круглова, у Вінниці та Кропивницькому назавжди закрилися книжкові магазини, які відкрилися у 2023–2024 роках на хвилі ентузіазму та очікування державної підтримки.
Крім того, наступного тижня “Yakaboo” закриває свою єдину офлайн-точку у Головпоштампі на Хрещатику, а видавництво “АртБукс” через збитковість ліквідує свій фірмовий магазин книжок на Великій Васильківській.
Раніше “Книголенд” закрив книгарню в підземному торговому центрі на Майдані Незалежності, а також під питанням залишається існування книгарні на Русанівці у Києві.
Також, за інформацією Круглова, власниця книгарні “Моя книжкова полиця” повідомила про припинення роботи, а мережі “Рідіт” та “Сенс” відзвітували про мільйонні збитки за підсумками року.
За словами Біденка, у січні–березні середній чек у книгарнях скоротився майже вдвічі: якщо раніше покупці обирали 3–5 книжок, то зараз — 1–2.
На тлі падіння попиту видавці змушені застосовувати значні знижки, намагаючись повернути хоча б частину вкладених коштів, однак це не вирішує системної проблеми.
“Для ритейлу книжки стають економічно невигідними: вони займають площу, потребують певних умов зберігання, але при цьому продаються значно гірше”, — пояснив він.
За оцінкою експерта, наступним етапом може стати криза неплатежів у галузі, що спершу зачепить видавців, а згодом і друкарні.
“Це ознаки системної кризи на ринку, яку без державного втручання подолати неможливо”, — наголосив Біденко.
Він також зазначив, що однією з ключових причин подорожчання книжок є зростання собівартості виробництва.
“Сировина імпортується, логістика ускладнена, є дефіцит кадрів як у транспорті, так і в друкарнях. Усе це підвищує витрати, а відповідно і кінцеву ціну книжок”, — сказав він.
Окремим фактором тиску на ринок залишається піратство у сфері електронних і аудіокнижок.
“Близько 80% оцифрованого контенту є нелегальним. Через це неможливо об’єктивно оцінити реальний попит: ми не розуміємо, чи люди більше читають у цифровому форматі, чи просто менше купують книжки і менше читають взагалі”, — зазначив Біденко.
Він додав, що окремі сегменти, зокрема дитяча література, перебувають у кризі ще з початку повномасштабної війни.
Оцінюючи державну політику, Біденко заявив, що ринок наразі не бачить практичної реалізації задекларованої підтримки.
“Поки що це лише заяви. Реальних дій немає, хоча ми очікуємо, що ситуація зміниться. Якщо ці інструменти запрацюють, ринок зможе повернутися до довоєнного рівня і відновити розвиток. Без державної участі видавнича галузь, яка в більшості країн є дотаційною, не зможе стабільно функціонувати”, — підсумував він.
Текст: Ольга Левкун
https://interfax.com.ua/news/culture/1154870.html
Річка Ганг переживає найсильнішу кризу за останні 1300 років, що може спричинити масштабні соціально-економічні наслідки та загострити відносини Індії з Пакистаном через питання розподілу водних ресурсів, пише Phys.org із посиланням на дослідження, опубліковане у Proceedings of the National Academy of Sciences.
Вчені з Індійського технологічного інституту Гандінагара та Університету Аризони встановили, що сучасне висихання Гангу з 1991 по 2020 рік на 76% сильніше, ніж попередня найгірша посуха у XVI столітті. Річка стала загалом сухішою, посухи трапляються частіше і тривають довше.
Головна причина — антропогенний вплив, зокрема потепління Індійського океану та забруднення атмосфери аерозолями від промисловості й транспорту, що послаблюють літній мусон.
Для реконструкції течії за 1300 років (700–2012 рр. н.е.) науковці використали дані кільців дерев із Monsoon Asia Drought Atlas, поєднавши їх із сучасними спостереженнями та перевіривши на основі задокументованих посух і голодів.
Ганг — ключове джерело питної води, сільського господарства та промисловості для понад 600 млн мешканців Індії. Поглиблення водної кризи може напряму вплинути на відносини Індії та Пакистану, оскільки країни вже мають давні суперечки щодо розподілу стоків річок у межах Індуської водної угоди 1960 року.
Пакистан неодноразово заявляв про загрози своєму водопостачанню через індійські гідроенергетичні проєкти. Поглиблення дефіциту Гангу та пов’язані з цим зміни в басейнах інших річок можуть створити нові осередки напруженості між країнами.
Автори дослідження закликають:
удосконалити кліматичне моделювання, щоб врахувати регіональний вплив людської діяльності,
розробити нові адаптивні стратегії управління водними ресурсами, аби уникнути масштабного дефіциту.
Річка Ганг історично відіграє не лише економічну, а й культурно-релігійну роль у Південній Азії. Водночас доступ до водних ресурсів у регіоні вже є предметом геополітичної конкуренції. Посилення кліматичних ризиків може зробити це питання ще одним фактором протистояння між Індією та Пакистаном.
Міністр закордонних справ Китаю Ван І під час телефонної розмови зі спеціальним помічником президента Бразилії з міжнародних питань Селсо Аморімом, зокрема, обмінялися думками щодо «кризи в Україні», причому Ван І зазначив, що «процес врегулювання кризи зараз знаходиться на вирішальному етапі», повідомив МЗС КНР.
«Росія і Україна зробили важливий крок вперед, розпочавши переговори. Процес врегулювання кризи зараз знаходиться на вирішальному етапі», – зазначив він.
Глава зовнішньополітичного відомства додав, що Китай і Пакистан можуть продовжувати підтримувати зв’язок і докладати спільних зусиль для просування групи «Друзів миру» з метою подальшого зближення консенсусу глобального Півдня щодо “припинення вогню, припинення війни, переконання в необхідності миру і сприяння переговорам, щоб зіграти свою роль у політичному врегулюванні кризи”.
