ЮНЕСКО опублікувала дані про стан півсотні льодовиків, внесених до переліку Всесвітньої спадщини. І ці дані з усією очевидністю вказують на їхнє прискорене танення.
Льодовики Доломітових Альп, льодовики Мон-Пердю у французьких Піренеях, льодовики Єллоустона та Йосеміті у Сполучених Штатах, льодовики Африки зі списку ЮНЕСКО – ось деякі з тих, які зникнуть до 2050 року, стверджують експерти.
За їхніми оцінками, навіть якщо припинити викиди CO2, вжити радикальних захисних заходів, наприклад, тих, які обговорюють на конференціях ООН з питань клімату, зокрема, на всесвітній зустрічі COP27, яка відбувається в листопаді в Єгипті, це танення, схоже, вже непоправне.
“Ситуація погано складається для гірських льодовиків. Гіршою мірою, ніж для полярних крижаних шапок Гренландії та Антарктиди”, – вважає Марі Кавіт, гляціологиня з Католицького університету Льовена (Бельгія).
Вона пояснює, що за оптимістичним сценарієм для всіх льодовиків світу до 2100 року передбачувана втрата варіюється від 22% до 57% “залежно від регіонів і вжитих заходів”. “Але, якщо мати на увазі саме льодовики Альп, до 2100 року 94% з них зникнуть”, – каже гляціолог.
За її словами, спека 2022 року була особливо вбивчою для цих альпійських льодовиків. Температури влітку, як і всюди в Європі, значно перевищували звичайні. Навесні сніговий покрив виявився незначним, тоді як сніг є захисним покривалом для льодовиків: перш ніж почне танути лід, треба, щоб розтанув сніг.
І на додачу до цього третій негативний чинник, дуже специфічний для Альп, продовжує Марі, – це сліди піщаної бурі із Сахари, що добралася до Європи. “Пісок на відміну від снігу темний, і під ним лід нагрівається швидше”, – зазначає дослідник льодовиків. Збіг цих обставин нинішнього року, пояснює вона, і призвів до такого безпрецедентного танення.
Швейцарські вчені з’ясували, що з 1931 року розтанули більше половини з 1,4 тис. швейцарських льодовиків, і швидкість їхнього танення продовжує збільшуватися.
“Танення льодовиків набирає темп. Уважне спостереження за цим феноменом і кількісна оцінка його історичних масштабів є важливими, тому що це дозволяє нам визначати реакцію льодовиків на зміну клімату”, – заявив співавтор дослідження Даніель Фарінотті.
Швейцарська вища технічна школа Цюріха спільно зі Швейцарським федеральним науково-дослідним інститутом лісу, снігу та ландшафту в понеділок опублікувала результати дослідження про втрату льоду в Швейцарії в 20 столітті, яке частково ґрунтувалося на аналізі змін топографії льодовиків з 1931 року.
Вчені повідомляють, що обсяг льоду у льодовиках у період з 1931 по 2016 роки зменшився на половину, а за наступні шість років – ще на 12%. Під час дослідження команда використала вимірювання в польових умовах, аерофотозйомку та фотографії гірських вершин, у тому числі близько 22 тис. зображень, зроблених з піків між двома світовими війнами. Вчені порівнювали форму та положення місцевості на зображеннях, а також використовували камери та інструменти для вимірювання кутів ділянок суші. Вони порівняли топографію поверхні льодовиків у різні моменти часу, що дозволило розрахувати еволюцію обсягів льоду.
Вчені також виявили, що в 1920-х і 1980-х спостерігалося зростання льодовикової маси, проте його затьмарила загальна тенденція до танення.
На території Швейцарії знаходиться майже половина всіх льодовиків, що знаходяться в європейських Альпах. Не всі льодовики тануть із однаковою швидкістю: на це впливає безліч факторів, у тому числі висота над рівнем моря та кількість сміття на льодовиках.
