В ніч на 3 січня 2026 року США провели масштабну операцію у Венесуелі, в ході якої, за заявами Вашингтона, були затримані президент Ніколас Мадуро і його дружина Сілія Флорес. Президент США Дональд Трамп публічно підтвердив захоплення і заявив, що Сполучені Штати мають намір «тимчасово керувати» країною до «безпечного переходу влади».
За даними Reuters, удари наносилися по ряду військових об’єктів (у тому числі в районі Каракаса), на тлі чого в столиці фіксувалися перебої з електрикою. Потім спецпідрозділи захопили Мадуро в районі одного з «безпечних будинків». Повідомляється, що Мадуро і Флорес спочатку доставили на американський корабель ВМС біля узбережжя, а потім переправили до США.
Американська сторона підкреслює «правоохоронну» рамку операції: мова йде про порушені в США справи проти Мадуро і його оточення (в матеріалах згадуються звинувачення, пов’язані з наркотрафіком, тероризмом і зброєю). При цьому на прес-конференції Трамп окремо пов’язав дії США з темою нафти і заявив про плани залучення великих американських нафтових компаній до відновлення венесуельської інфраструктури — що посилило суперечки про реальні мотиви втручання.
Віце-президент Венесуели Дельсі Родрігес публічно назвала те, що сталося, «викраденням» і зажадала звільнення Мадуро та його дружини. Незабаром Конституційна палата Верховного суду Венесуели постановила, що Родрігес повинна виконувати обов’язки президента для «адміністративної безперервності» і «захисту суверенітету» на період відсутності Мадуро.
При цьому, за повідомленнями Reuters від 4 січня, ключові представники правлячого табору заявляють, що державний апарат і силовий блок продовжують працювати, а «президент один — Ніколас Мадуро». На вулицях, як описується, — тривожна, але відносно спокійна обстановка.
Економічний нерв кризи — нафта: Reuters пише, що державна PDVSA на тлі експортного паралічу і зовнішнього тиску обговорює скорочення видобутку в спільних підприємствах (зупинки груп свердловин і родовищ).
Реакція виявилася різкою і різноспрямованою. Китай заявив, що «шокований» і «рішуче засуджує» застосування сили проти суверенної держави і її президента; Бразилія назвала удар і захоплення «перетином неприпустимої лінії»; Мексика прямо послалася на порушення статті 2 Статуту ООН. Європейська комісія закликала до мирного переходу з дотриманням міжнародного права та Статуту ООН.
Одночасно лунали і підтримуючі оцінки — в тому числі від частини лідерів і політиків, які вважають Мадуро нелегітимним. Але навіть серед союзників США помітна застереження: «перехід — так, військова акція — під питанням».
Ключова юридична колізія — спроба Вашингтона описати те, що сталося, як «операцію із затримання» обвинуваченого в американських справах, при одночасних заявах про намір «управляти» Венесуелою. Експерти інформаційно-аналітичного центру Experts Club прямо вказують на суперечність: «правоохоронна» логіка погано поєднується з політичним контролем території. Також зазначається, що Конгрес США не був повідомлений заздалегідь, а міжнародне право допускає застосування сили лише в обмежених випадках (самооборона або мандат Радбезу ООН).
Chatham House у своїй оцінці пише, що операція виглядає як істотне порушення суверенітету і Статуту ООН і що правових підстав (мандат РБ ООН/самооборона) «важко побачити». Там же згадується позиція про «небезпечний прецедент», на який вказує і Генсек ООН.
За оцінками інвесторів та економістів, зібраними Reuters, реакція ринків може бути «стриманою» до прояснення подальших кроків і сигналів з боку нафтових гравців (у тому числі на тлі засідань OPEC+). При цьому частина експертів вважає, що історія може «відкривати» тему венесуельських запасів у перспективі, але підкреслює: відновлення галузі — багаторічний і вкрай дорогий проект, а досвід зовнішнього «nation-building» у США неоднозначний.
Аналітики попереджають про можливі наслідки:
– Ескалація конфлікту може посилити напруженість у Латинській Америці, а також призвести до дипломатичних розривів і криз довіри між США та низкою держав регіону.
– Відповідь з боку міжнародних інститутів: ООН і регіональні організації, такі як Організація американських держав, можуть провести екстрені засідання для вироблення колективної відповіді.
– Будуть залежати від реакції Державного департаменту США, венесуельської влади (яка досі заявляє про опір), а також від позицій ключових партнерів Вашингтона.
