Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, до Міжнародного дня музеїв Музей Івана Гончара відкрив частину своєї колекції та розповів історії п’яти експонатів, які пережили зникнення сіл, зміну епох, втрату традицій і навіть саму пам’ять про себе, повідомляє агенству пресслужба музею.
“Кожен такий предмет — це не просто річ, а досвід, який не вмістився в одну людську біографію. Вони зберігають пам’ять про середовище, яке вже зникло, і дають нам шанс його відчути”, — каже дослідниця Музею Івана Гончара Олександра Сторчай.
Йдеться про речі, створені десятки й сотні років тому, які сьогодні стали не просто музейними експонатами, а матеріальними свідками зниклих світів.
Одними з головних експонатів стали дві вишиті сорочки із Бакоти — села на Поділлі, яке у 1981 році затопили під час будівництва Новодністровської ГЕС. Сьогодні це місце називають “українською Атлантидою”.
У музеї наголошують: ці сорочки — пам’ять про життя людей, які були змушені залишити свої домівки разом із селом, що назавжди зникло під водою.
Також у добірці представили баламути — традиційне намисто зі скам’янілого перламутру. За переказами, родовища такого матеріалу в Україні були вичерпані ще до кінця ХІХ століття, тому сьогодні подібні прикраси фактично неможливо відтворити.
Ще один експонат — салба, нагрудна прикраса, вкрита монетами з різних країн та епох. У ній поєднані монети Австро-Угорської імперії, США, Канади, а деякі з них датуються XVIII століттям.
Окремо музей показав волинську сорочку зі стриманою естетикою та складними техніками вишивки, а також одну з найстаріших сорочок колекції — із косим рукавом. Такий крій уже на початку ХХ століття вважався застарілим.
У музеї зазначають, що всі ці речі об’єднує одне — вони пережили своїх власників, епохи та середовище, у якому були створені, але продовжують зберігати пам’ять про них.
Музей Івана Гончара є одним із ключових українських музеїв, що займається збереженням та дослідженням традиційної культури й етнографічної спадщини України.
https://interfax.com.ua/news/culture/1168579.html