Як повідомляє «Сербський економіст», рух Vetëvendosje чинного прем’єра Альбіна Курті посів перше місце на дострокових парламентських виборах у Косово, однак не отримав самостійної більшості у 120-місному парламенті.
За даними Центральної виборчої комісії Косово, «Vetëvendosje» набрало 47,13% голосів і отримало 53 депутатські мандати. Для формування уряду необхідно щонайменше 61 місце.
Друге місце посіла Демократична партія Косово (PDK) з 19,44% і 22 мандатами. Демократична ліга Косово (LDK) отримала 16,69% і 18 місць, Альянс за майбутнє Косово (AAK) — 6,74% і 7 мандатів.
З 20 місць, зарезервованих для національних меншин, Сербський список отримав 9 мандатів. Демократична турецька партія Косово отримала 2 місця, решта мандатів меншин розподілена між іншими політичними силами.
Для Курті результат виглядає як перемога, але не як вихід із політичного глухого кута. Його партія залишається найбільшою силою, однак для стабільного уряду їй знадобиться підтримка партій меншин або ширші домовленості. Особливо складним залишається питання обрання президента, для чого в перших турах потрібна присутність щонайменше 80 депутатів.
Саме президентське питання стало причиною нинішньої кризи. Після попередніх виборів партії не змогли домовитися про кандидатуру президента, парламент було розпущено, а Косово пішло на чергове дострокове голосування. Це вже треті парламентські вибори менш ніж за півтора року.
Для економіки регіону це важливий сигнал. Тривала політична нестабільність у Приштині гальмує роботу інститутів, ускладнює доступ до міжнародних фондів і заважає просуванню у напрямку ЄС та НАТО. Для Сербії ключовим питанням залишається не лише склад нового уряду, а й те, чи буде Приштина готова до практичного діалогу щодо півночі Косово, сербських муніципалітетів, торгівлі та безпеки.
Для Белграда перемога Курті означає збереження жорсткої політичної лінії в Приштині. Саме за його уряду відносини з Сербією залишалися напруженими, а кроки косовської влади на півночі викликали різку реакцію сербської сторони та критику з боку частини західних партнерів.
З економічної точки зору продовження кризи в Косово невигідне для всього регіону. Нестабільність знижує передбачуваність для інвесторів, ускладнює транспортні та торговельні зв’язки, заважає інфраструктурним проєктам і створює політичний ризик для компаній, що працюють між Сербією, Північною Македонією, Албанією, Чорногорією та ЄС.
Косово проголосило незалежність від Сербії у 2008 році, однак Белград не визнає цей статус і вважає Косово та Метохію частиною своєї території. Косово визнали США та більшість країн ЄС, але воно не є членом ООН через позицію Сербії та її союзників, зокрема Росії та Китаю.
Незалежність Косово також не визнають низка великих країн та держав ЄС, зокрема Росія, Китай, Індія, Бразилія, Індонезія, Україна, Іспанія, Греція, Румунія, Словаччина, Кіпр, Боснія і Герцеговина та Південна Африка. З 27 країн ЄС п’ять не визнають Косово — Іспанія, Греція, Румунія, Словаччина та Кіпр.
