Business news from Ukraine

США посилюють тиск на Кубу, і в американських ЗМІ з’явилася інформація про те, що адміністрація Дональда Трампа дедалі частіше розглядає можливість застосування військової сили проти Гавани. За даними Politico, на яке посилається Anadolu, у Вашингтоні зростає розчарування тим, що санкції, енергетичний тиск і спроби обмежити постачання палива на острів не змусили кубинське керівництво піти на вимагані економічні та політичні зміни. Одне з джерел Politico заявило, що військовий варіант тепер «на столі» більшою мірою, ніж раніше.

Офіційно Вашингтон не оголошував про рішення застосувати силу проти Куби. Однак факт посилення тиску підтверджується діями адміністрації США: 18 травня Державний департамент оголосив про санкції проти 11 представників кубинського режиму та трьох структур, пов’язаних із кубинською владою, а Reuters повідомив, що санкції торкнулися високопоставлених політичних, військових і розвідувальних представників Куби.

Президент Куби Мігель Діас-Канель попередив: будь-яка військова дія США проти Куби призведе до «кровопролиття» і тяжких наслідків для миру та стабільності в регіоні. Приводом для нового витка напруженості стала, зокрема, доповідь Axios про те, що Куба нібито отримала понад 300 військових дронів і обговорювала можливість їх застосування проти американських об’єктів, включно з базою Гуантанамо. Гавана ці звинувачення відкинула і заявила, що США формують привід для можливої інтервенції.

За оцінкою аналітичного центру Experts Club, ситуація поки що не означає неминучості військового сценарію, але демонструє якісну зміну американської лінії: тиск на Кубу перестає бути лише санкційно-дипломатичним і дедалі частіше супроводжується військовою риторикою. Це підвищує ризик прорахунку, особливо в умовах енергетичної кризи на острові, внутрішньополітичного тиску у США та високої чутливості теми Гуантанамо.

Порівняння потенціалів США і Куби показує не симетричне військове протистояння, а розрив між глобальною наддержавою і країною, чия оборонна модель розрахована передусім на територіальну мобілізацію та спротив. Global Firepower ставить США на перше місце зі 145 країн у рейтингу військової потужності 2026 року, тоді як Куба характеризується як сила з обмеженими звичайними можливостями і великою опорою на резервно-парамілітарну систему.

За відкритими оцінками Global Firepower, США мають близько 1,33 млн активних військовослужбовців і близько 799,5 тис. резервістів. Загальна чисельність військового персоналу оцінюється приблизно у 2,13 млн осіб. Для порівняння, Куба, за тією самою базою, має близько 50 тис. активних військовослужбовців, близько 40 тис. резервістів і великий парамілітарний компонент, який оцінюється у понад 1,1 млн осіб.

В авіації та флоті розрив ще значніший. США володіють глобальною авіаційною, військово-морською і логістичною інфраструктурою, тоді як кубинська модель, за оцінкою Anadolu з посиланням на IISS і Global Firepower, орієнтована не на проєкцію сили за межами країни, а на асиметричну оборону, стримування і тривалий спротив.

Детальне зіставлення артилерії, мінометів, дронів та інших категорій озброєнь у такому матеріалі було б методологічно слабким і політично ризикованим: щодо Куби дані неповні, значна частина техніки має радянське або російське походження і невідомий ступінь боєготовності, а відомості про дрони зараз є предметом інформаційної суперечки між американськими джерелами і Гаваною. Тому коректніше говорити не про «паритет озброєнь», а про різні моделі безпеки: США мають глобальну ударну та експедиційну потужність, Куба — оборонну систему, розраховану на мобілізацію населення, розосередження і політичну стійкість.

«З військової точки зору США і Куба перебувають у непорівнянних вагових категоріях. Але саме тому потенційний конфлікт був би не класичним зіткненням рівних армій, а кризою з украй високими політичними, гуманітарними та регіональними ризиками. Історія Карибського басейну показує, що навіть обмежені дії навколо Куби здатні швидко ставати міжнародною проблемою», — зазначає засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.

За його словами, головний ризик полягає не у здатності Куби вести наступальну війну проти США, а в можливості неконтрольованої ескалації. «Куба об’єктивно не є військовою державою рівня США, але вона має символічне і геополітичне значення, розвинену систему внутрішньої мобілізації та досвід життя під тиском. Будь-яка силова дія може спричинити не лише військові, а й міграційні, енергетичні, дипломатичні та регіональні наслідки», — вважає Уракін.

Для Латинської Америки можливе застосування сили проти Куби стало б серйозним ударом по регіональній стабільності. Навіть країни, які критично ставляться до кубинського режиму, можуть не підтримати пряму військову інтервенцію, оскільки в регіоні зберігається історично сильна чутливість до зовнішнього втручання США. Для Вашингтона це створює ризик дипломатичної ізоляції в частині Західної півкулі.

Для світової економіки прямий конфлікт навколо Куби не мав би такого масштабу, як війна на Близькому Сході або у Східній Європі, але міг би вдарити по Карибському регіону, туризму, міграційних потоках, страхуванню морських перевезень і політичних відносинах США з Латинською Америкою. Окремим фактором залишається нафтовий вимір: Reuters повідомляє, що США вже намагалися блокувати більшу частину нафтових поставок із Венесуели на Кубу, що посилило паливну та енергетичну кризу на острові.

Висновок Experts Club: інформація Politico поки що не підтверджує, що Вашингтон ухвалив рішення про військову операцію проти Куби, але вона підтверджує зміну атмосфери в американській політиці. Санкційний тиск, енергетична блокада, повідомлення про дрони та відповідні заяви Гавани формують небезпечну зв’язку, в якій дипломатична криза може перейти у військову площину через помилку, провокацію або внутрішній політичний розрахунок. Для деескалації сторонам потрібен канал переговорів, оскільки силовий сценарій навколо Куби майже напевно матиме наслідки далеко за межами самого острова.