Законопроект про об’єднання Румунії та Молдови автоматично пройшов Палату депутатів румунського парламенту після закінчення терміну розгляду без дебатів і остаточного голосування, однак ініціатива отримала негативні висновки уряду та профільних комітетів і тепер має розглядатися Сенатом.
Документ був внесений депутатами ультраправої партії S.O.S. România. Згідно з процедурою, якщо нижня палата не розглядає ініціативу у встановлений термін, вона вважається прийнятою мовчазно і передається до наступної палати парламенту. У даному випадку остаточне рішення має ухвалити Сенат Румунії.
Сам факт проходження законопроекту через Палату депутатів не означає, що об’єднання Румунії та Молдови отримало політичну підтримку більшості. Навпаки, ініціатива вже зіткнулася з негативною оцінкою з боку уряду Румунії, юридичного комітету та комітету з прав людини Палати депутатів.
Законопроект має насамперед політико-символічний характер. Тема об’єднання Румунії та Молдови регулярно виникає в публічній дискусії, проте офіційна лінія Кишинева сьогодні орієнтована не на негайне об’єднання, а на вступ Молдови до Європейського Союзу. Президент Молдови Майя Санду раніше заявляла, що особисто підтримала б об’єднання на референдумі, але при цьому визнавала, що більшість громадян Молдови зараз не підтримує такий сценарій, а європейська інтеграція залишається більш реалістичною метою.
Для Румунії тема об’єднання також є чутливою. З одного боку, Бухарест залишається головним європейським партнером Кишинева, підтримує Молдову політично, економічно та інфраструктурно, а значна частина громадян Молдови вже має румунське громадянство. З іншого боку, формальне об’єднання торкнулося б питань кордонів, безпеки, бюджету, статусу Придністров’я, відносин з ЄС, НАТО та Росією.
Потенціал такого об’єднання для регіону в теорії був би значним. Воно могло б прискорити інституційну інтеграцію Молдови в європейський простір, розширити спільний ринок праці, посилити транспортні та енергетичні зв’язки між Чорним морем, Дунаєм і Східною Європою, а також зміцнити безпеку на східному фланзі ЄС і НАТО.
В економічному плані об’єднання могло б надати Молдові швидший доступ до інфраструктури, фінансових інструментів та адміністративної системи країни — члена ЄС. Для Румунії це означало б розширення внутрішнього ринку, поглиблення впливу в регіоні та посилення ролі Бухареста як ключового партнера Кишинева.
Однак практична реалізація такого сценарію залишається вкрай складною. Головні обмеження — відсутність стійкої більшості в Молдові на користь об’єднання, ризики внутрішньої поляризації, невирішене питання Придністров’я, можлива реакція Росії та необхідність узгодження такого процесу з європейськими та євроатлантичними партнерами.
Тому на даному етапі законопроект варто розглядати скоріше як політичний сигнал і елемент внутрішньопарламентської боротьби в Румунії, а не як початок реального процесу об’єднання. Більш імовірним сценарієм для регіону залишається поступове зближення Румунії та Молдови через інфраструктурні проєкти, енергетичну інтеграцію, торгівлю, громадянство, освіту та підтримку євроінтеграції Молдови.
