Найбільший український мобільний оператор зв’язку “Київстар” заявив про бачення у майбутньому довести до 50% частку доходів від цифрових сервісів, яка за останні роки зросла до 20%.
“Бачення – це те, що в нас колись дохід від цифрових сервісів буде дорівнювати доходу від телекому. Ми зараз вийшли на 20%. Ще потрібно 30%”, – заявив СЕО та президент “Київстару” Олександр Комаров на Forbes Money у четвер.
За його словами, завдяки купівлі цього року Tabletki компанія вже має більше цифрових клієнтів, ніж клієнтів телеком-сегменту: тримісячна аудиторія цифрових бізнесів групи досягла 28 млн користувачів проти 22 млн у телеком-бізнесі.
“Тобто ми рухаємося по впровадженню своєї стратегії. Ми розуміємо, що основна цінність, вона створюється на сьогоднішній день, на жаль, не наявністю телеком-підключення”, – додав Комаров.
Він уточнив, що наразі компанія вибудовує екосистему різних цифрових сервісів навколо основної пропозиції, якою є телеком-бізнес.
“Але, можливо, через п’ять років основною пропозицією буде, наприклад, “уклонівська” пропозиція. Тобто це створює для нас поле можливостей розвитку групи компаній (Kyivstar Group)”, – сказав президент “Київстару”.
Комаров зазначив, що терміни окупності інвестицій компанії закладаються на рівні близько 5-6 років.
“Ми не включаємо в угоди синергії, але, безумовно, тримаємо в голові, які синергії ми можемо досягнути. Наприклад, синергії між “Київстаром” і Tabletki досить незначні, але синергії між Tabletki і Helsi досить значні”, – навів приклад СЕО мобільного оператора.
Він наголосив, що “Київстару” також важливо зменшити залежність від основного телеком-бізнесу, адже цією галуззю інвестори менш зацікавлені.
“Є таке сподівання, що в якийсь момент ми зможемо позиціонувати цю групу як набір цифрових активів зовсім іншим поглядом на його оцінку”, – пояснив Комаров.
Як повідомлялося, “Київстар” у першому кварталі 2026 року збільшив консолідований прибуток EBITDA на 28,5% – до 7,5 млрд грн, тоді як виручка зросла на 31,3% – до 13,9 млрд грн.
Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, український книжковий ринок під час війни зберігає стабільний попит, проте видавці стикаються з подорожчанням виробництва, логістичними проблемами, втратою складів та зміною читацьких уподобань. Про це свідчать оцінки учасників XIV «Книжкового Арсеналу» в Києві, опубліковані агентством «Інтерфакс-Україна» на сайті проекту Інтерфакс-Україна Культура.
XIV «Книжковий Арсенал» став одним із ключових майданчиків для оцінки стану української видавничої галузі. На фестивалі представлені десятки українських видавництв — від великих гравців до нішевих проєктів, що працюють з військовою, історичною, українознавчою, класичною та сучасною художньою літературою.
Представники ринку відзначають, що, незважаючи на складну економічну ситуацію, обстріли, зростання вартості паперу та логістики, інтерес до української книги зберігається. Читачі все частіше обирають видання про історію, війну, культуру, національну ідентичність, а також сучасну українську художню літературу.
Заступник директора харківського видавництва «Фоліо» Геннадій Корбер повідомив, що попит на книги знизився, проте ринок продовжує працювати. За його словами, значна частина книг видавництва, як і раніше, друкується в Харкові, незважаючи на постійні обстріли міста, частина замовлень розміщується в інших регіонах України.
Серед нових видань «Фоліо», представлених на «Книжковому Арсеналі», — роман Олексія Бобровникова «Червона зона» про війну та книга Юрія Сороки «Наш лицарський хрест». У видавництві відзначають зростання інтересу до історії України, класики, військової тематики та фентезі. Молодіжна аудиторія, за словами представників ринку, активно читає фентезі, хоча для низки видавництв цей сегмент раніше не був основним.
Одним із головних економічних викликів для галузі залишається зростання собівартості. Видавці пов’язують подорожчання книг із зростанням цін на папір, логістику, імпортну сировину та коливаннями валютних курсів. За оцінками учасників ринку, папір за рік міг подорожчати приблизно на 20-25%. Україна майже не має власного виробництва комерційного паперу для книжкової галузі, тому видавництва залежать від імпорту, зокрема з Литви, Чехії та інших країн.
Додатковим фактором ризику залишаються російські обстріли, які призводять не тільки до затримок виробництва, а й до прямих втрат тиражів. У «Фоліо» повідомляли про випадки, коли книги знищувалися через удари по фабриках, де розміщувалися замовлення.
Для видавництва «Український пріоритет» удар по інфраструктурі став критичним.
Його директор Володимир Шовкошитний розповів, що в результаті атаки дронами Shahed у ніч на 17 червня минулого року були знищені склад і офіс видавництва. За його словами, згоріло близько 70 тис. книг та офісне обладнання, а з-під попелу та води вдалося дістати лише близько 4-5 тис. пошкоджених примірників.
Незважаючи на втрати, видавництво поставило собі за мету відновити репертуар до першої річниці атаки. Основний напрям «Українського пріоритету» — історична, художня та науково-популярна література про українську історію від скіфської епохи до сучасної війни.
Видавці також фіксують стійкий інтерес до українознавчої літератури. Видавець Олександр Савчук зазначив, що після початку повномасштабної війни українці стали значно більше цікавитися книгами про власну культуру, історію та ідентичність. При цьому, за його словами, після різкого зростання попиту в перші роки великої війни зараз на ринку спостерігається певний відкат, проте інтерес до української теми залишається довгостроковим.
Окремим напрямком розвитку книжкового ринку стають цифрові сервіси. Засновниця книжкового додатка Litcom Ольга Ольхова представила на «Книжковому Арсеналі» оновлення сервісу, який позиціонується як навігатор книжкового ринку та інструмент для формування власної бібліотеки. У додатку з’явилася можливість додавати книги шляхом сканування штрих-коду, робити письмові та аудіонотатки, а також фіксувати, кому читач позичив книгу.
За словами Ольхової, в Україні високим попитом користується нон-фікшн, особливо короткі аудіоформати за мотивами книг. Команда Litcom також проводить дослідження читацьких звичок українців серед школярів, студентів, активних читачів і широкої аудиторії. Перші результати планують оприлюднити після завершення «Книжкового Арсеналу».
Помітним сегментом ринку залишається військова література. Директор видавництва «Білка» Ірина Білоцерківська зазначила, що видавництво працює з військовою літературою з 2018 року. Серед новинок — збірка мілітарного хоррору «Птахи в темряві», написана вісьмома військовими авторами. За словами видавниці, це фактично новий жанр, який формується з досвіду війни.
Учасники ринку також звертають увагу на зміну вимог покупців до якості книги як фізичного продукту. Якщо раніше частина аудиторії орієнтувалася насамперед на ціну, то зараз читачі частіше звертають увагу на поліграфію, оформлення, ілюстрації, дизайн обкладинки та колекційну цінність видання. На стендах фестивалю представлені подарункові видання, дизайнерські серії класики, колекційні книги з кольоровими зрізами, тисненням та ілюстраціями.
Головна редакторка та засновниця видавництва Stretovych Світлана Стретович представила на «Книжковому Арсеналі» український переклад автобіографії Агати Крісті, який вперше вийшов українською мовою. За її словами, книга була видана у світі ще 1977 року, проте український читач досі не мав її перекладу.
Таким чином, український книжковий ринок продовжує працювати в умовах війни, зростання витрат та інфраструктурних ризиків. Попит став більш вибірковим, проте інтерес до історії, війни, національної ідентичності, української літератури та якісних видань залишається високим. Для видавництв «Книжковий Арсенал» зберігає значення не тільки як ярмарок, але й як майданчик прямого контакту з читачами, авторами та партнерами.
«Книжковий Арсенал» — щорічний міжнародний фестиваль у Києві, що об’єднує видавців, авторів, читачів, культурні інституції та представників креативних індустрій. У 2026 році фестиваль проходить вчотирнадцяте і залишається одним із головних публічних майданчиків українського книжкового ринку.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/culture/1171986.html
Менш ніж за місяць стартує AGRO UKRAINE WEEK – велика міжнародна агроподія, яка об’єднає ключових стейкхолдерів аграрного та продовольчого секторів України, створюючи динамічну платформу для національного діалогу, співпраці, розвитку та міжнародного партнерства. Це подія, що формує нову історію українського агросектору.
Цифри говорять самі за себе: подій – 12+; учасників – 7 000+; спікерів – 300+; виставкових стендів – 160+; культурних заходів – 10+.
17-19 червня 2026 року в КВЦ «Парковий» зберуться представники уряду, агробізнесу, фермерської спільноти, міжнародних організацій, інвесторів, науковців і політиків для обговорення ключових викликів та можливостей українського агросектору, європейської інтеграції, продовольчої безпеки, інновацій та стратегічного розвитку галузі.
AGRO UKRAINE WEEK – це простір для формування нових партнерств, відкритого діалогу між державою та бізнесом, пошуку ефективних рішень для аграрної економіки та створення спільного бачення майбутнього українського АПК.
АНОНС ПЕРШИХ СПІКЕРІВ AGRO UKRAINE WEEK:
• Крістофер Хансен — Єврокомісар з питань сільського господарства
• Георг фон Нолкен — генеральний директор «Контінентал Фармерз Груп»
• Тарас Качка — Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України
• Тарас Висоцький — заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України
• Богдан Кривіцький — операційний директор ІМК
• Сергій Кравчук — генеральний директор агрохолдингу «Галс Агро»
• Хассан Муфід Халаві — генеральний директор (CEO) ELITE AGRO HOLDING
• Ігор Харченко — засновник AGRO UA INVESTMENT
І це лише початок!
Список спікерів постійно доповнюється — слідкуйте за оновленнями та анонсами AGRO UKRAINE WEEK, аби першими дізнаватися про нових учасників, програму події та ключові теми майбутнього агросектору України.
Інтерфакс-Україна – інформаційний партнер
Чистий приплив прямих іноземних інвестицій до Чорногорії у першому кварталі 2026 року становив 75,6 млн євро, що майже на 40% менше, ніж за аналогічний період минулого року, коли він сягав 122,2 млн євро, свідчать дані Центрального банку Чорногорії.
При цьому телеграм-канал «Сербський економіст» повідомляє, що загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшли в країну, знизився незначно — на 2,5%, до 206,5 млн євро. Основний тиск на підсумковий показник справило зростання виведення капіталу: іноземні інвестори вивели з Чорногорії 130,9 млн євро проти 89,5 млн євро роком раніше.
Таким чином, дані ЦБ показують не стільки різке падіння інтересу до Чорногорії з боку іноземних інвесторів, скільки посилення зворотного руху капіталу. Гроші в країну продовжують надходити, однак одночасно збільшуються деінвестування компаній, повернення позик, раніше наданих місцевим фірмам, та виведення коштів через продаж нерухомості.
Найбільший обсяг виведення капіталу в першому кварталі припав на інвесторів з Туреччини — 24,8 млн євро. З цієї суми 21,1 млн євро було пов’язано з виведенням коштів з компаній у Чорногорії, ще близько 3 млн євро — з продажем нерухомості.
На другому місці опинилися інвестори з Сербії, які вивели 17,5 млн євро. 8,3 млн євро припало на продаж нерухомості в Чорногорії, 3,7 млн євро — на купівлю нерухомості за кордоном, ще 3,2 млн євро — на виведення коштів із компаній. За ними йшли інвестори з ОАЕ з 17 млн євро.
Зростання виведення капіталу особливо важливе для Чорногорії, оскільки економіка країни традиційно сильно залежить від іноземних інвестицій, насамперед у нерухомість, туризм, будівництво та пов’язані з ними послуги. В останні роки помітну роль на ринку відігравали інвестори з Туреччини, Сербії, Росії, країн ЄС та Близького Сходу.
Зниження чистого припливу може стати сигналом для влади про необхідність більш уважно оцінювати якість інвестицій. Для економіки важливий не тільки обсяг надходжень, але й те, наскільки вони залишаються в країні, створюють робочі місця, підтримують продуктивність і формують довгострокову податкову базу.
Середня заробітна плата штатних працівників України у квітні зросла на 0,5% порівняно з березнем 2026 року і становила 30,515 тис. грн, повідомили у Державній службі статистики (Держстат).
За даними статвідомства, найвищий рівень середньої зарплати у минулому місяці зафіксовано в Києві – 48,003 тис. грн та Київський області – 30,584 тис. грн, найнижчий у Кіровоградській – 21,199 тис. грн і Чернівецькій – 21,687 тис. грн областях.
У квітні 2026 року найвища оплата праці спостерігалася у сфері інформації та телекомунікацій – 77,861 тис. грн, фінансової та страхової діяльності – 69,446 тис. грн, професійної, наукової та технічної діяльності – 40,358 тис. грн, державному управлінні й обороні – 35,553 тис. грн, у сфері оптової та роздрібної торгівлі – 35,442 тис. грн, у промисловості – 33,341 тис. грн, на підприємствах транспорту, поштової та кур’єрської служб – 29,262 тис. грн, у сфері операцій з нерухомістю – 27,707 тис. грн, у будівництві – 24,094 тис. грн.
При цьому найнижча середня заробітна плата спостерігалася в сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку – 19,855 тис. грн, в освітян – 20,037 тис. грн, у працівників охорони здоров’я і соцдопомоги – 20,868 тис. грн
Згідно з даними статвідомства, заборгованість із виплати заробітної плати станом на 1 травня 2026 року становила 3,7 млрд грн (у березні – 3,6 млн грн)
Держстат нагадує, що дані наведено без урахування тимчасово окупованих територій Російською Федерацією та частини територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Як повідомлялося, зростання споживчих цін в Україні у квітні 2026 року сповільнилося до 1,4% з 1,7% у березні, 1% у лютому та 0,7% в січні поточного року. За даними Держстату, в річному вимірі інфляція за підсумками квітня 2026 року зросла до 8,6% із 7,9% за підсумками березня, 7,6% за підсумкам лютого, 7,4% за підсумками січня.
НБУ наприкінці квітня погіршив прогноз інфляції на 2026 рік з 7,5% до 9,4%, у 2027 році – з 6% до 6,5%.
Як повідомляє Сербський Економіст, Косово не запроваджуватиме обов’язкову військову службу, а натомість має намір розвивати модель загальної оборони, заявив виконувач обов’язків прем’єр-міністра Альбін Курти.
За його словами, такий підхід краще відповідає нинішнім умовам безпеки, ніж класична обов’язкова служба. Курти послався на досвід Фінляндії, де оборона розглядається не тільки як завдання армії, але й як система участі всього суспільства, включаючи державні інститути, бізнес, цивільний захист, інфраструктуру та резервні механізми.
Ідея обов’язкової служби в Косово обговорювалася кілька років. Курти ще раніше виступав за її введення, проте тепер уряд фактично змінює підхід: замість призову для молоді ставка робиться на ширшу концепцію. Така модель передбачає підготовку суспільства і держави до криз, а не лише збільшення чисельності армії.
План щодо загальної оборони був затверджений урядом Косово ще у вересні 2024 року. Він має поєднати військову готовність, цивільний захист, стійкість критичної інфраструктури, інформаційну безпеку, мобілізаційні можливості та взаємодію державних органів. Курти не назвав конкретних термінів запуску нової моделі.
Рішення прийнято на тлі триваючого зростання оборонних витрат Косово. За Курти Приштина збільшила фінансування сил безпеки, закупила турецькі безпілотники Bayraktar і отримала схвалення США на придбання протитанкових комплексів Javelin. Влада також заявляла про плани створити власне виробництво боєприпасів і лабораторію з розробки дронів. Reuters раніше повідомляв, що Косово планує спрямувати близько 1 млрд євро на оборону протягом чотирьох років і збільшити видатки на 60%.
Однак у цієї моделі є й обмеження. Фінський приклад, на який посилається Курти, будувався десятиліттями і поєднує загальну оборону з обов’язковою службою для чоловіків та розвиненою системою резерву. Тому для Косово простого копіювання недостатньо: країні доведеться створити власну систему підготовки, фінансування, цивільного захисту та координації між відомствами.
Для регіону це рішення буде сприйнято крізь призму відносин із Сербією. Белград не визнає незалежність Косово, проголошену у 2008 році, і розглядає Косово як частину своєї території. Приштина, у свою чергу, вважає зміцнення сил безпеки відповіддю на загрози з боку Сербії та нестабільність на півночі Косово, де проживає значна сербська громада.
Ситуацію додатково стримує присутність сил KFOR під командуванням НАТО. У Косово перебувають понад 4 тис. миротворців, особливо важливу роль вони відіграють на півночі, де регулярно виникають напруженість і зіткнення між місцевими сербами, владою Косово та силовими структурами.
Косово визнали понад 100 держав, включаючи США та більшість країн ЄС, проте його незалежність не визнають Сербія, Росія, Китай, Україна та кілька країн Євросоюзу, включаючи Іспанію, Грецію, Румунію, Словаччину та Кіпр. Через це Косово не є членом ООН та НАТО, хоча прагне до євроатлантичної інтеграції.
https://t.me/relocationrs/2908
