Україна у 2021/2022 маркетинговому році (МР, липень-червень) здатна без шкоди для своєї продовольчої безпеки експортувати 26 млн тонн пшениці з загального рекордного врожаю в 33,1 млн тонн, оскільки її внутрішній ринок не здатний спожити понад 8 млн тонн пшениці, з яких на виробництво хліба та інших борошномельних продуктів потрібно лише 3,5 млн тонн, повідомила Українська зернова асоціація (УЗА) на сайті в четвер.
“Експорт надлишків пшениці – це умова отримання українськими аграріями гарантованого високого доходу, оскільки внутрішній ринок не здатний спожити більше ніж 8 млн т пшениці, з яких на виробництво хліба та інших борошномельних продуктів треба лише 3,5 млн т. А в цьому сезоні ми маємо ще збільшені перехідні запаси пшениці з минулого сезону – близько 4 млн тонн”, – ідеться в повідомленні асоціації.
За її даними, попередній рекорд урожаю пшениці було встановлено в сезоні 2019/2020 МР з показником 28,2 млн тонн, при цьому з урахуванням експорту 20,5 млн тонн на її внутрішньому ринку залишилося 7,7 млн тонн цієї культури.
УЗА наголосила, що українські аграрії зможуть експортувати в 2021/2022 МР на зовнішні ринки 26 млн тонн пшениці без будь-яких ризиків для продовольчої безпеки країни та отримати високий дохід завдяки рекордному врожаю і високим цінам на неї на світовому ринку.
“Наразі триває обговорення щорічного меморандуму про граничні обсяги експорту пшениці між учасниками ринку та профільним міністерством. Учасники ринку та експерти переконані, що потрібно дати українським аграріям можливість продати надлишки пшениці в умовах сприятливої для нього цінової ситуації на світовому ринку”, – наголосила асоціація в повідомленні.
За даними УЗА, внутрішній ринок України фізично не зможе спожити занадто великий обсяг пшениці, і збереження в країні значних залишків призведе до недоотримання аграріями частини доходів, унаслідок чого наступного року вони вирішать сіяти іншу культуру замість пшениці.
Як повідомлялося, учасники зернового ринку та Міністерство аграрної політики і продовольства 5 липня підписали меморандум про взаєморозуміння на 2021/2022 МР. При цьому додаток до меморандуму, в якому зазначаються граничні обсяги експорту с/г продукції, буде підписано після того, як стануть відомі обсяги зібраного врожаю.
Цей документ сторони підписують щорічно з 2011 року для збереження балансу між внутрішнім споживанням зернових та експортними можливостями України.
Сторони в січні 2021 року ринку узгодили граничний обсяг експорту кукурудзи на 2020/2021 маркетинговий рік (МР) розміром 24 млн тонн і внесли відповідні зміни в додаток до меморандуму. До цього в зерновому меморандумі на минулий МР, підписаному в серпні минулого року, містилася узгоджена позиція щодо експорту пшениці та жита на рівні 17,5 млн тонн і 16 тис. тонн відповідно.
Україна у 2020/2021МГ експортувала 44,72 млн тонн зернових і зернобобових культур, серед яких 16,64 млн тонн пшениці, 23,08 млн тонн кукурудзи, 4,23 млн т ячменю. Також на зовнішні ринки поставлено 126,9 тис. тонн борошна і 18,4 тис. тонн жита.
Українська зернова асоціація (УЗА) – об’єднання виробників, переробників та експортерів зерна, які щорічно експортують близько 90% українського зернової продукції.
Міжнародні санкції залишаються однією з найефективніших реакцій міжнародного співтовариства на порушення норм міжнародного права. Тема стала актуальною і для України в контексті захисту від актів агресії на Сході України та анексії Криму.
Вона набуває все більшої актуальності через неправильну інтерпретацію іноземними банками виразу «українські санкції» як «санкції проти України». Це, своєю чергою, збільшує навантаження на українські компанії та їх адвокатів. Автори матеріалу розповідають — банкам складно пояснити, що санкції справді «спрямовані на захист України», і ризики з боку комплаєнсу не виникнуть.
Більше про застосування міжнародних санкцій розповіли Ольга Кучмієнко, Заступниця Голови Комітету АПУ з міжнародного права, к.ю.н., адвокатка та Джейк Лоутер, юрист (Австралія), співзасновник Мережі іноземних юристів (Швеція).
— Нещодавно тема санкцій знову потрапила на перші шпальти, коли Президент України ввів санкції проти українського громадянина та пов’язаних з ним компаній. Тут виникає питання про можливість держав вводити санкції проти власних громадян.
Низка наукових статей містить різні висновки щодо можливості застосування санкцій та ефективності таких заходів. У цій статті буде розглянуто питання використання міжнародних санкцій з австралійської та шведської точок зору, з особливим акцентом на заходи, реалізовані у відповідь на анексію Криму.
Що таке санкції?
Санкції можна визначити як «заходи, що не передбачають застосування збройної сили, і вводяться в ситуаціях, які становлять міжнародний інтерес». Вони можуть бути розроблені, серед іншого, «для того, щоб покласти край ситуації, що викликає міжнародне занепокоєння, шляхом здійснення впливу на винних», обмежити негативні наслідки ситуації, що викликає міжнародне занепокоєння, або покарати винних у такій ситуації[8].
Використання санкцій чи інших обмежувальних заходів з боку держав та багатосторонніх організацій посилилось за останні роки у відповідь, зокрема, на Арабську весну 2011 року, ядерні програми Ірану та Північної Кореї, а також на анексію Росією Кримського півострова. Дійсно, сьогодні діє в цілому 14 санкційних режимів Організації Об’єднаних Націй (ООН), кожен з яких санкціонований статтею 41 Статуту Організації Об’єднаних Націй і управляється комітетом під головуванням непостійного члена Ради Безпеки ООН (РБ ООН).[ 9]
Австралія
Повноваження та заходи
У статусі члена ООН Австралія вводить багатосторонні санкції, головним чином, відповідно до наказів РБ ООН та відповідно до Статуту Закону ООН від 1945 р. (Cth). Австралія також вводить власні санкції, головним чином, згідно із Законом про автономні санкції 2011 року (Cth) (Закон про санкції Австралії) та Положеннями про автономні санкції 2011 року (Cth).
Санкції відповідно до певних резолюцій РБ ООН мають автоматичну юридичну силу [10]. З 1 січня 2020 року австралійським режимом санкцій керує Австралійське бюро санкцій (ASO), яке створюється під егідою Департаменту закордонних справ і торгівлі (DFAT)[11]. ASO веде «Зведений перелік» усіх осіб та організацій, на яких поширюються санкції Австралії. [12]
Серед заходів, які Австралія може застосувати при введенні санкцій, є: i) обмеження торгівлі товарами та послугами, наприклад географічно націлені заборони на експорт та імпорт товарів та послуг; ii) обмеження на ведення комерційної діяльності, наприклад торгівля цінними паперами; iii) фінансові санкції, спрямовані на визначених осіб та організації, наприклад «Заморожування» активів визначеної особи або організації; та iv) заборони на перетин кордону визначеним особам, що перешкоджають в’їзду до Австралії.[13] За даними DFAT, станом на 2021 рік Австралія запроваджує такі режими санкцій:
Санкції Австралії щодо Криму та Східної України
Відповідно до загального тренду кількість запроваджених санкцій Австралією протягом останніх десяти років збільшилась, особливо після анексії Криму в лютому 2014 року та збиття пасажирського рейсу MH17 над Східною Україною в липні 2014 року, на якому було 38 австралійських громадян. Хоча Австралія не вводила санкцій безпосередньо у відповідь на цей інцидент, Джулі Бішоп(L), на той час міністерка закордонних справ Австралії, заявила, що вони «на низькому старті», якщо Москва не прийме на себе відповідальності за інцидент і якщо вона продовжить інтервенцію в Україні.[15]
У березні 2015 року Австралія оновила режим санкцій проти Росії, Криму та Севастополя відповідно до попередніх санкцій, введених Європейським Союзом (ЄС) та США. У 2019 році були введені додаткові заходи проти семи громадян Росії за їх роль у перехопленні та захопленні українських морських суден у Керченській протоці, а також проти трьох «лідерів» з підконтрольних сепаратистам частин Донецької та Луганської областей України після «виборів» у 2018 р.[16] Останнє введення санкцій відбулося 1 лютого 2020 року, і було направлено проти семи осіб за «їх роль у сприянні так званим «виборам» у Криму та Севастополі, що відбулися у вересні 2019 року». Санкції були введені чинним міністром закордонних справ Австралії Маріс Пейн (L) відповідним нормативно-правовим актом.[17] Як видно з рисунку 1, комбінований перелік «Росія/Україна», що стосується Росії, Криму та Севастополя, демонструє, як може виникнути плутанина у таких суб’єктів, як банки, які намагаються дотримуватися різних міжнародних режимів санкцій.
Покарання за порушення режиму санкцій Австралії
Суворі штрафи можуть бути накладені у разі порушення австралійського режиму санкцій, включаючи надання неправдивої інформації, зокрема, до 10 років ув’язнення або штрафи в розмірі 2500 одиниць штрафу для фізичних осіб або 10000 одиниць штрафу для компаній (станом на 1 липня 2020 р. одна одиниця штрафу – 222,00 австралійських доларів).[18] Відповідно до австралійського кримінального законодавства, корпоративна кримінальна відповідальність може бути покладена на окремих працівників компанії [19].
Що стосується того, чи можуть застосовуватися австралійські санкції проти громадян Австралії, розділ 4 Закону про санкції Австралії визначає «автономні санкції» як санкції, «призначені для впливу на… іншу особу або організацію за межами Австралії». Законодавство має широке застосування, і тому теоретично можливо, що австралійські санкції можуть бути спрямовані проти австралійських громадян, які перебувають за межами Австралії, з метою впливу на їх діяльність відповідно до державної політики.
Хоча остаточної статистики немає, з позицій австралійських ЗМІ можна зробити висновок, що населення в цілому підтримує використання санкцій для захисту прав людини і верховенства права, як автономно, так і відповідно до резолюцій РБ ООН, і що їх використання буде продовжуватися у відповідь на міжнародні події. [20]
Швеція
Повноваження та заходи
На відміну від Австралії, усі санкції, що діють у Швеції, вперше були введені або ООН, або ЄС. Як країна-член ЄС з 1995 р., Швеція більше не підтримує політику нейтралітету або позаблоковості, якою вона віддавна славилася, поза межами питань, що стосуються закордонних справ; і дедалі частіше в цій країні проходять дискусії щодо членства в НАТО у відповідь на геополітичний клімат, де традиційний острах Росії стає ще сильнішим (Шв. rysskräcken).[21] Санкції ООН наразі реалізуються в рамках Спільної зовнішньої політики та політики безпеки ЄС та регламентів ЄС, минаючи необхідність ухвалення спеціального внутрішнього законодавства.
У Швеції санкції вводяться в дію відповідно до Закону про певні міжнародні санкції (1996: 95) (Закон про санкції Швеції). Закон про санкції Швеції уповноважує уряд (Шв. regering) застосовувати санкції ООН згідно з указом, який потім подається на затвердження парламенту (Шв. riksdagen). Такі санкції, які застосовуються згідно з указом, обмежуються певними суб’єктами, зокрема: i) проживанням у Швеції іноземних громадян; ii) ввезення та/або вивезення товарів, грошей чи інших активів; iii) виробництво; iv) комунікації; v) підприємницька діяльність; і vi) освітньо-професійне навчання.[22] Санкції координуються Департаментом політики ООН при Міністерстві закордонних справ. З точки зору Швеції, санкції повинні бути тимчасовими, регулярно переглядатися і скасовуватися після досягнення їхньої мети. Будь-які санкції ООН або ЄС, спрямовані проти громадян Швеції, будуть виконуватися в тій мірі, в якій вони не порушують економічну та соціальну відповідальність шведської держави. [24]
Штрафи за порушення шведського режиму санкцій
Попри відсутність кримінальної відповідальності за незначні правопорушення, §8 Закону про санкції Швеції передбачає, що у разі серйозного порушення режиму санкцій Швеції покарання передбачає позбавлення волі на строк до чотирьох років; тоді як порушення з необережності може призвести до шести місяців позбавлення волі або обмежитися грошовим штрафом. Крім того, будь-який прибуток, отриманий у результаті такого порушення, може бути конфіскований відповідно до пунктів §11-12 Шведського закону про санкції.
Практики
Швеція зацікавилася вдосконаленням глобального режиму санкцій. У 2014 р. Швеція провела аналіз санкцій ООН на високому рівні разом з Австралією, Фінляндією, Німеччиною та Грецією, щоб дослідити способи підвищення їх ефективності, наприклад, шляхом покращення координації та обміну інформацією.
Швеція також працювала над посиленням належного процесуального захисту в системі санкцій, зокрема для осіб, які співпрацюють з Німеччиною та Швейцарією, і підготувала відповідний звіт у 2006 р. Зусилля Швеції мали певний успіх, оскільки процедури поступово вдосконалювались, включаючи регулярний огляд санкційних списків та відкриття у 2010 році Офісу Омбудсмена щодо санкцій ООН проти Аль-Каїди.
Однак у 2011 році повідомлялося, що Швеція зробила «дуже незвичний» крок «блокування» зусиль інших держав-членів ЄС щодо включення двох телекомунікаційних компаній Сирії, комерційно пов’язаних зі шведською фірмою Ericsson, до санкційного списку ЄС у зв’язку із спалахом громадянської війни.
У відповідь тодішній міністр закордонних справ Карл Більт (М) заявив, що «телефонні мережі є життєвоважливими для спілкування опонентів сирійського уряду», а припущення, що Швеція діяла для захисту інтересів Ericsson, є «невіглаством».
Як і у випадку з Австралією, остаточних статистичних даних щодо ставлення шведської громадськості до санкції немає. Однак, можливо, де в чому завдячуючи шведській традиції поваги до свободи преси, шведські ЗМІ можна вважати більш гучними в закликах до санкцій проти іноземних суб’єктів.
Разом із тим, як уже зазначалося, можливість Швеції накласти санкції обмежується впровадженням загальноєвропейських санкцій, і натомість їй потрібно буде переконувати інші держави-члени, якщо вона вважатиме необхідними ввести нові або додаткові заходи.
Висновок
Розглянувши санкційні режими Австралії та Швеції, Австралія, очевидно, застосовує більш «незалежний» режим санкцій, оскільки вводить автономні санкції з широкими повноваженнями, які теоретично можуть бути націлені на власних громадян, що перебувають за кордоном. Однак цілі санкційних режимів і вживаних заходів кожної держави часто узгоджуються. Дійсно, обидві держави докладали спільних зусиль для вдосконалення системи санкцій ООН та посилення захисту верховенства права та прав людини. Хоча шведські ЗМІ голосніше підтримують санкції, обидві держави продовжуватимуть застосовувати свої санкційні режими для вирішення ситуацій, що викликають міжнародне занепокоєння.
9 жовтня в аеропорт “Бориспіль” прибула перша офіційна партія продукції, яку завезла компанія Apple. Загалом до України прибуло більше 8 тис. смартфонів лінійки Iphone 13, із заявленою вартістю понад $7,5 млн.
Державна митна служба України розпочала митне оформлення товару.
Нагадуємо, що 30 червня компанія Apple відкрила офіційний офіс в Україні.
У вересні відбулась зустріч Президента України Володимира Зеленського з генеральним директором Apple Тімом Куком під час якої Президент повідомив, що Україна зацікавлена у розширені присутності Apple на своїй території.
Офіційний імпорт компанією Apple своєї продукції є ще одним кроком у боротьбі з контрафактом (підробками) та із незаконним ввезенням товарів.
Підроблена продукція може мати неправильну конструкцію та призводити до проблем із безпекою. Незаконний імпорт призводить до втрат державного бюджету.
“Держмитслужба рада привітати першу офіційну продукцію Apple в Україні. Ми зробимо, щоб митне оформлення товарів відбувалось якомога скоріше і український ринок наповнили оригінальні товари одного їх найбільших ІТ-гігантів світу”, – прокоментував прибуття першої офіційної партії Apple заступник Голови Держмитслужби Сергій Звягінцев.
Також Apple заведе всю лінійку своїх товарів та відкриє власний сервіс з обслуговування своєї продукції.
Як повідомлялось раніше, лише за останні два тижні після презентації Iphone 13 Держмитслужба виявила спроб незаконного ввезення нового смартфону майже на 2,2 млн грн.
Виставка озброєння та військової техніки відбудеться 13-17 жовтня у Києві на Михайлівській площі, повідомила заступник міністра оборони України Ганна Маляр.
“Практичну складову цифрового майбутнього Збройних сил України кияни та гості міста протягом святкових вихідних із 13 до 17 жовтня зможуть побачити на Михайлівській площі. Там відбуватиметься виставка озброєння та військової техніки”, – сказала Маляр на брифінгу в Києві в четвер.
На виставці можна буде побачити окремі експозиції в межах проекту “Цифровізація армії”, передові зразки роботизованої техніки та засобів розвідки.
У свою чергу заступник міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Юлій Гере зазначив, що “все, що буде виставлено на майданчику, цього не було в Збройних силах України”. “Наразі воно все в процесі або взяття на озброєння, або вже використання. Дещо ви вже бачили на параді 24 серпня”, – уточнив він.
Заступник міністра оборони України Ганна Маляр наголосила, що сьогодні керівництво України, Міністерства оборони України та Збройних сил України працюють як одна команда і спрямовують спільні зусилля на якісну трансформацію Збройних сил України.
“Коли президент України говорить про Україну як про велику IT-державу, ми як оборонне відомство насамперед це розуміємо як завдання створення й розвитку цифрової армії, здатної протистояти російській агресії, і, не будемо приховувати, іншим викликам і загрозам, оскільки ми стоїмо не тільки перед викликом збройної агресії з боку РФ”, – розповіла вона.
За словами Маляр, цифрове майбутнє Збройних сил – це один із пріоритетних напрямів трансформації. “Йдеться про трансформацію розвідки, автоматизованого управління, зв’язку, високоточної зброї”, – зазначила вона.
Аерофобів важко переконати, що літак — це найбезпечніший вид транспорту. Але якщо переліт все ж лякає, варто замислитися, що гарантує вашу безпеку на борту крім досвідчених пілотів. Мова йде про технічне обслуговування літака та його підготовку до рейсу, що насправді є найвідповідальнішим процесом, про який має подбати інженерна служба, але це залишається за лаштунками. Які вимоги існують до обслуговування літаків і як це все відбувається в українських авіакомпаніях?
Які бувають перевірки
Оскільки ремонт чи заміна деталей можуть надовго зупинити літак, важливо вчасно помітити проблеми чи несправності та запобігти їм. Більш того, літак не може рушити з місця поки не інженери не переконаються у його справності. Необхідні роботи та їх періодичність рекомендуються виробником літака для кожної авіакомпанії в окремому порядку. Тож, які бувають перевірки:
Лінійне технічне обслуговування. Складається з робіт, що не потребують тривалих інспекцій та направлені на підтримку літака у справному стані. Наприклад, pre-flight/post-flight inspection, що проводяться після кожного рейсу або після нього, weekly check — раз на тиждень, A-check — приблизно раз на місяць.
Базове технічне обслуговування. Охоплює більші за обсягом та тривалістю роботи, які проводяться в ангарі.
Про деталі деяких процесів нам розповіли у авіакомпанії WINDROSE. Авіакомпанія сертифікована для проведення технічного обслуговування за правилами Part 145 України. На 2 основних технічних станціях — у аеропортах м. Борисполя та м. Дніпра спеціалісти компанії працюють з літаками Airbus 320 /321, ATR 72-600 та Embraer-145. До речі, WINDROSE обслуговує свої літаки у найсучаснішому ангарі України, що знаходиться на території Міжнародного аеропорту “Дніпропетровськ”. Нещодавно на цій базовій станції завершились роботи, рекомендовані після 2-річної та 4-річної експлуатації повітряного судна ATR 72-600.
“Під час робіт повністю розбирається пасажирський салон, частина обшивки, проводиться візуальний огляд конструкції літака на корозію, тріщини та інші можливі дефекти. Для цього використовуються різні методи, зокрема методи неруйнівного контролю за допомогою спеціального обладнання”, — прокоментував один із фахівців інженерної служби авіакомпанії WINDROSE.
І це лише невелика частина тих завдань, які постають перед інженерною службою щодня. Будь-які проведені роботи контролюються у декілька етапів та мають відповідати вимогам міжнародних стандартів. Це стосується також і підготовки спеціалістів. Інженер протягом усієї своєї кар’єри повинен підвищувати кваліфікацію, проходити перепідготовку та атестацію, багато працювати над собою. Важливо, що для роботи з кожним типом літака потрібне додаткове навчання та дозвіл.
Тож важливим аспектом безпеки є технічний стан літака. І ці стандарти зокрема і в українських компаніях на дуже високому рівні. Обирайте надійні та комфортні подорожі літаком.
Консалтингова група «А-95» провела дослідження найбільших 10 автозаправних мереж України на предмет сплати операційних податків у 2020 році. Аналіз було проведено на основі даних рейтингу ТОП-200 найбільших платників податків на ринку нафтопродуктів, опублікованого виданням «Рейтинг. Бізнес в офіційних цифрах».
«Видання «Рейтинг» зробило безпрецедентне розкриття інформації. Ми доопрацювали ці масиви з урахуванням даних про структуру бізнесу найбільших мереж, кількості АЗС і обсягів їх реалізації. Так ми отримали об’єктивну картину податкової ефективності на кожну АЗС і на літр реалізованого пального», – заявив директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
Результати дослідження рівня податкового навантаження в десяти найбільших автозаправних мережах України*
Мережа К-сть АЗС (на 31.12.2020 р.) Сума податків, тис. грн Місце в рейтингу за абсолютною сплатою податків Податківна 1 АЗС, тис. грн Місце в рейтингу за сплатою податків на 1 АЗС Податок на 1 л, грн/л Місце в рейтингу за сплатою податків на 1 л Обсяг роздрібних продажів у 2020 р., млн л
* В суму податкових платежів входять податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб і військовий збір, податок на додану вартість та податки на майно.
** Дані зі сплати податків містять податкові виплати щодо половини станцій мережі, яка налічує близько 1000 АЗС, а також не містять виплат постачальника нафтопродуктів в особі ПАТ «Укртатнафта».
Ключовим результатом дослідження став значний діапазон податкового навантаження як за показником податків на одну АЗС, так і за податковим навантаженням на 1 л реалізованого пального.
Так, за обсягами податків на одну станцію різниця між лідером рейтингу – мережею ОККО – і мережею Sun Oil, яка замикає рейтинг, склала 33 рази.
За показником обсягу податків перший рядок рейтингу – за мережею Shell з результатом 1,79 грн/л, тоді як останній – за мережею «Авантаж 7» – 0,08 грн/л. Таким чином, податкове навантаження відрізняється в 22 рази.
«З погляду бізнесу величезний діапазон у сплаті податків в одній торговій сфері не має логічного пояснення. Всі компанії мають рівну собівартість закупівель пального, логістику, несуть приблизно рівні витрати на експлуатацію й персонал. Мізерні податкові відрахування низки фігурантів рейтингу контрастують з їх активним розвитком, купівлею і будівництвом нових комплексів, нафтобаз, спонсорством футбольних клубів», – заявив Сергій Куюн.
На думку експертів, подібна ситуація заслуговує на підвищену увагу податкових органів, оскільки не тільки спотворює конкуренцію на ринку, але і призводить до недоотримання державним бюджетом значних сум. За оцінками Консалтингової групи «А-95», сплата податків на рівні 1,25 грн/л могла б додатково дати держбюджету 10,5 млрд грн на рік.
