Business news from Ukraine

Ціни на нафту піднімаються, Brent – $85,66 за барель

Ціни на нафту піднімаються в середу перед публікацією підсумків засідання Федеральної резервної системи (ФРС), а також результатів зустрічі представників держав ОПЕК+.

Федрезерв, як очікується, підвищить базову ставку в середу на 25 базисних пунктів (б.п.), що означатиме подальше уповільнення темпів її підйому.

Міністри моніторингового комітету ОПЕК+ (JMMC) зустрінуться 1 лютого для обговорення ситуації на нафтовому ринку. Більшість експертів не очікує нових рішень за підсумками цієї зустрічі, зазначає Bloomberg.

Вартість квітневих ф’ючерсів на нафту Brent на лондонській біржі ICE Futures на 7:15 кв. м у середу становить $85,66 за барель, що на $0,2 (0,23%) вище за ціну на закриття попередньої сесії. За підсумками торгів у вівторок ці контракти подорожчали на $0,96 (1,1%), до $85,46 за барель.

Ціна ф’ючерсів на нафту WTI на березень на електронних торгах Нью-Йоркської товарної біржі (NYMEX) збільшилася до цього часу на $0,32 (0,41%), до $79,19 за барель. До закриття попередніх торгів вартість цих контрактів зросла на $0,97 (1,3%), до $78,87 за барель.

У січні як Brent, так і WTI подешевшали приблизно на 1,7%. Зниження цін зафіксовано за підсумками третього місяця поспіль, незважаючи на зростаючий оптимізм інвесторів щодо перспектив попиту в Китаї слідом за зняттям карантинних обмежень у країні.

“Нафтовий ринок, здається, знайшов стійку опору, – зазначає аналітик IG Asia Pte в Сінгапурі Йеп Джун Ронг. – Проте, будь-які “яструбині” сигнали Федрезерву в середу можуть повернути знижувальний тиск”.

Дані Американського інституту нафти (API), опубліковані в ніч із вівторка на середу, засвідчили зростання запасів нафти в США за тиждень, що завершився 27 січня, на 6,33 млн барелів.

Офіційна доповідь про запаси енергоносіїв у Штатах буде оприлюднена в середу о 17:30 кв. м.

,

A.G.R. Group продовжить експорт частини зерна через ЄС після закінчення війни – інтерв’ю

Перша частина інтерв’ю із власником агрохолдингу A.G.R. Group Місаком Хідіряном та головою правління A.G.R. Group Ігорем Шестопаловим про головні виклики минулого року: воєнне вторгнення РФ і вимушену зміну умов і напрямів експорту сільгоспкультур.

Текст: Олексій Козаченко

– Що ви виявили у своєму сільгоспкластері на Київщині після “жесту доброї волі” росіян?

Місак Хідірян (далі – М. Х): – Наш кластер “Бровари” на Київщині навесні опинився в окупації. Російські окупанти вибили БТРом ворота, взяли охорону в заручники та почали мародерство: вкрали дизельне пальне, обладнання зі складів, пошкодили дорогу сільгосптехніку. Крім того, ракетним та артилерійським обстрілами рашисти пошкодили операційний силос, зерносушильний комплекс та зерносховище на 20 тис. тон. Обстріл також пошкодив техніку, поставлену на зимове зберігання – постраждали трактори John Deere та причіпні агрегати. Дійшло до того, що окупанти поламали дверцята в самохідних обприскувачах, щоб дістати магнітоли. Зняти не змогли – просто розкурочили панелі.

На частковий ремонт пошкоджень холдинг витратив понад 5 млн грн. Відновлення кластера тривало півтора місяці – ми дуже поспішали відновити всі процеси і під час посівної та збиральної кампаній були у робочому режимі.

– Частина виробників сільгосптехніки вийшла з ринку України з початком війни, як це позначилося на працездатності вашого парку?

Ігор Шестопалов: (І. Ш) – Із запчастинами наразі дуже складно. Частину позицій чекаємо на замовлення – даємо передоплату та чекаємо на доставку. Намагаємось самостійно вирішувати питання ремонту техніки: десь виточуємо, десь наварюємо, після чого працюємо далі. Техніку ремонтуємо самотужки, діагностуємо її відповідним ПЗ.

До війни ми мали плани на купівлю тракторів, причіпної техніки, планували купівлю жниварок для соняшника. Минулого року обійшлися своєю технікою, орендували лише комбайни бренда Case IH для збирання соняшника.

Незважаючи ні на що, ми продовжуємо працювати за технологіями точного землеробства, і такий підхід підтверджує свою ефективність. Наші сівалки Kinze та Väderstad налаштовані на сівбу з нормою висіву залежно від культури за встановлюваної глибини, що унеможливлює пересівання та огріхи сівби через автоматичне відключення секцій.

Наші трактори та обприскувачі оснащені системою iTEC, щоб мінімізувати роботу операторів. Ми налаштовуємо BoomTrac – систему автоматичного вимірювання висоти штанги обприскувача над ґрунтом чи рослиною. Зернозбиральні машини та трактори у нас працюють за RTK-сигналом. Кожен комбайнер має свою іменну картку, без якої не зможе вивантажити зібрану продукцію.

 – Після запровадження воєнного стану виділяли техніку для військових?

М. Х: – Біля нашого Броварського кластера залишилося багато битої російської техніки, яку ми своїми тракторами стягували для подальшого передання ЗСУ – там були здебільшого биті танки, але були й цілі. Частину техніки окупантів тягли до нас на базу, вантажили на трали та везли на ремонт. Було таке, що з полів доводилося один танк трьома потужними тракторами витягувати. Також їздили до сусідніх сіл і у людей із городів витягували трофеї рашистів.

Навесні ми передали ЗСУ та ТрО 6 вантажних автомобілів МАЗ із причепами, бензовоз, легкові автомобілі “Нива”, Renault Duster, пікапи Toyota Hilux, а також пальне захисникам України. Бензовоз нам, до речі, повернули після того, як окупанти відійшли від Київської області, і врешті-решт він успішно відпрацював під час посівної.

– Що робили з мінами та залишками боєприпасів у Київській області?

М. Х: – Вирішили, що посівна має відбутися за будь-яких умов. Ми знайшли команду з розмінування, яка щодня з нашими агрономами виїжджала в поля і шукала нерозірвані протитанкові міни та снаряди. Паралельно запросили спеціальну комісію, яка задокументувала факти руйнувань та крадіжок з боку російських військ.

Фактично на відновлення роботи кластера пішло півтора місяця, з яких близько 10 днів – на розмінування полів. Лише 10-11 квітня тут почали обробляти ґрунт та вносити добрива, а за тиждень розпочали посів кукурудзи. Щоб механізатори могли працювати цілодобово, отримали дозвіл від ЗСУ та Тероборони працювати у комендантську годину. Останні пішли назустріч, і навіть організували супровід механізаторів у нічний час, бо на той час у регіоні продовжували діяти диверсійно-розвідувальні групи.

Щодо співробітників, то понад 90% повернулися на робочі місця. За можливості перевели до головного офісу та на кластери працівників з окупованих територій. Зокрема, із кластера “Миколаїв” взяли на роботу інженера-механіка. Трьох механізаторів – вимушених переселенців – прийняли із Херсонської та Миколаївської областей.

 – Російська агресія змусила агросектор розвивати нові логістичні напрямки. Що ви встигли зробити за рік?

І. Ш: – З початком війни група компаній A.G.R. Group та MK Merchants S. A. Місака Хідіряна переорієнтували логістику на ринок ЄС із морських портів на автомобільний, залізничний транспорт та річпорти Рені та Ізмаїла, але навіть після війни та деокупації продовжимо експорт частини зерна у цьому напрямку. Через це нам цікаві зерносховища та сільгосппідприємства на заході України – це скорочення плеча логістики та більш зручний експорт до ЄС.

Зараз ми вкладаємо кошти у відновлення пошкоджених росіянами активів – вже полагодили сушарку та зерновий силос у Броварському кластері, вивчаємо, як відновлювати зернову інфраструктуру в Миколаївському кластері після його нещодавнього звільнення ЗСУ.

– Логістика у 2022 була аномально дорогою. Як із цим справлялися?

М.Х: – Для України економічна доцільність експорту до країн Азії та Африки через морпорти ЄС під питанням, оскільки перевалка та перевантаження коштує 50-60% вартості зерна, що робить такий спосіб експорту для аграрія збитковим. Напрямок експорту до ЄС може бути вигідним лише для експорту кінцевим споживачам до ЄС.

Якщо оцінювати роботу “зернового” коридору, то дані ООН свідчать, що більшість зернового експорту з України за останні три місяці попрямувала до Іспанії, Туреччини, Італії, Китаю та Нідерландів. Саме повернення України на світові аграрні ринки після відкриття зернового коридору сприяло зменшенню світових цін на продовольство, що полегшило проблему із продовольством для найбідніших країн.

Ми також активно експортуємо “зерновим” коридором. Відверто кажучи, це ризикований варіант через великі черги, затримки інспекцій зерновозів з російського боку і взагалі дуже повільну його роботу. Але з огляду на поточну ситуацію з вартістю логістики під час війни вважаю зерновий коридор гарною можливістю.

Зрештою, європейська залізниця не здатна перевезти потрібні Україні обсяги зерна, та й не лише зерна. Щоб повноцінно використовувати європейську інфраструктуру для експорту, потрібно відкривати додаткові залізничні та автомобільні прикордонні переходи на кордоні з Україною, і, звісно, будувати у нас європейську колію.

– Що у вас з автомобільним та залізничним перевезеннями?

І. Ш: – Ми весь рік прискорювали та спрощували власні бізнес-процеси, зверталися до відповідних офіційних структурних підрозділів ЄС та України для нарощування обсягів швидкості доставки вантажів, активно залучали автотранспорт. Можливо, варто зібрати представників міністерств, агропідприємств, експортерів та профільних асоціацій, скласти повну картину перешкод для логістики в ЄС та спільно знайти шляхи вирішення цих питань.

Врахуйте, що за рік у кілька разів подорожчало перевезення зерна залізничним. До війни доставити зерно в порт коштувало $6-7/тонну, а зараз – $10-12/тонну. Ставка “Укрзалізниці” за зерновоз – 4,5 тис. грн/добу для експортних перевезень та 2,5 тис. грн/добу для внутрішніх перевезень. За такого тарифу вагонна складова у вартості перевезення становить $50 та $19 на тонну зерна на добу. Додайте послуги перевантажувального термінала – $15-30/тонну, хоча до війни це коштувало $9-10/тонну. Сумарно вартість для аграрія за перевезення його вантажу Україною становитиме $80-120/тонну, а для наших господарств – приблизно $90-95/тонну від елеватора в порт. Вартість логістики зросла у кілька разів.

Щодо автоперевезень, ми, як і більшість господарств, зіткнулися з браком зерновозів. Більше десятка своїх машин A.G.R. Group передав ЗСУ. Щодо тих, що залишилися, ми маємо можливість контролювати місцезнаходження нашого автотранспорту та вибудовувати графік його роботи так, щоб експорт не зупинявся ні на день.

– Уточніть, що, куди, скільки експортуєте?

І. Ш: – Соя, ріпак, ячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник, гречка – розглядаємо всі можливі ринки збуту продукції країн ЄС, Туреччини, Єгипту, Непалу. З початку повномасштабного вторгнення ми вивезли майже 55 тисяч тонн. Наші партнери з MK Merchants везуть зерно через річпорти Ізмаїлу та Рені, відвантажуючи в середньому 8-10 суден на місяць.

– Що сіятимете в наступному році, плануєте перехід на олійні?

М. Х: – На наступний рік плануємо відмовитися від вирощування кукурудзи – сіятимемо сою та соняшник. Вирощування кукурудзи зараз проблемне – ціни на сушіння та доопрацювання високі, а закупівельні ціни низькі. У 2023 р. планували вирощувати пшеницю та ріпак, розраховували у вересні сіяти озиму пшеницю, одразу після збирання соняшника. Але погода не дозволила вийти в поле, а в жовтні сіяти пшеницю пізно, довелося від неї відмовитися.

– ТМЦ уже змогли закупити?

І. Ш: – Нам довелося відмовитися від безводного аміаку, виробництво якого на 99% пов’язане із країною-агресором. Весною плануємо внести на поля карбамід. Щодо азотного та фосфорно-калійного добрив, то частину вже закупили.

, , , ,

Урожай зернових в Україні 2023 року становитиме близько 49,5 млн тонн – прогноз

Урожай зернових в Україні 2023 року за прогнозом Міністерства економіки становитиме близько 49,5 млн тонн, що краще за оцінку Національного банку України (НБУ) в 46 млн тонн, повідомив перший заступник міністра Денис Кудін агентству “Інтерфакс-Україна”.

“Україні продуктів харчування точно вистачить, проблема з рештою світу: ми стали вагомим гравцем на світовій арені, тому якщо нам логістика агропродукції з України важлива тому, що це приплив валютної виручки, то світу вона важлива тому, що це для нього продовольча безпека”, – сказав він у кулуарах бізнес-форуму зі швидкого відновлення України в Люксембурзі, організованого Українсько-люксембурзьким діловим клубом.

Перший заступник міністра зазначив, що в нинішній ситуації Мінекономіки не бачить необхідності вдаватися до якихось заборон чи квот на експорт агропродукції, але водночас зберігатиме ліцензування окремих її видів.

“Через ліцензування ми отримуємо інформацію про обсяг, що вивозиться, і якщо ми побачимо, що баланс не буде сходитися, що у нас внутрішнє споживання ризикує бути незабезпеченим, ми тоді залишаємо за собою право обмежувати експорт”, – пояснив він.

Загалом, як зазначив Кудін, прогноз платіжного балансу Мінекономіки на 2023 рік істотно позитивніший, ніж у НБУ.

Згідно з даними Мінагрополітики, українські аграрії до 27 січня 2023 року зібрали 52,6 млн тонн зернових і зернобобових культур. За тиждень загальна площа сільгоспугідь, з яких зібрано врожай, збільшилася на 1 процентний пункт (в.п.) – до 96% раніше запланованих площ, зокрема кукурудзу залишилося зібрати з 10% площ (+3 в.п. за тиждень). До 27 січня сумарно було зібрано 25,2 млн тонн кукурудзи.

,

Фонд держмайна отримав в управління власність забороненої Соціалістичної партії України

В січні 2023 року Фонд держмайна розпочав процес перереєстрації на користь держави майна раніше забороненої Соціалістичної партії України. До державної власності мають перейти дев’ять об’єктів нерухомості, 13 автомобілів тощо. Перший актив вже перереєстрований до державної власності у Чернівцях.

Нагадаємо, 15 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд за позовом Міністерства юстиції заборонив діяльність Соціалістичної партії України. В разі, якщо суд забороняє діяльність якої-небудь партії, то її майно переходить в управління Фонду державного майна.

Нагадаємо, в листопаді 2022 року Фонд держмайна розпочав перереєстрацію активів іншої забороненої партії — Комуністичної партії України — на користь держави. У липні того ж року за рішенням суду усі кошти та активи, в тому числі понад 50 об’єктів нерухомого майна, Компартії були передані державі.

, ,

Єгипет залишається одним із найвигідніших торгових партнерів України – експерти

У черговому відео YouTube-каналі аналітичного центру “Клуб експертів” було розглянуто перспективи торговельно-економічних відносин України та Єгипту.

Як підкреслив засновник Клубу експертів Максим Уракін, Єгипет до початку війни був найвигіднішим торговельним партнером для України, позитивне сальдо торговельного балансу з яким становило майже 2 млрд дол США. Основними українськими товарами на єгипетському ринку були зерно та продукція металургії.

При цьому, в перші місяці війни блокада РФ морських комунікацій у Чорному морі обмежила український експорт до країн Африки і насамперед до Єгипту. Зернова угода поліпшила ситуацію, але тільки щодо експорту агропродукції. Щоб не втратити єгипетський ринок, українським компаніям потрібно адаптуватися до ситуації, що склалася, вже зараз, щоб не докладати додаткових зусиль після війни.

За словами президента Клубу експортерів України Євгенії Литвинової, українським виробникам насамперед слід звернути увагу на єгипетський ринок молочної продукції. При цьому необхідно врахувати поділ Єгиптом груп товарів для оптової та роздрібної торгівлі при створенні сприятливих умов для імпорту. Також, за її словами, попитом у Єгипті користуються консервовані та сухі фрукти, кондитерські вироби, шоколад, олії, жири, вода мінеральна, а також посуд, різні столові прилади, ванни, душові кабіни, раковини, будматеріали та інші товари для роздрібної торгівлі.

“Хочу звернути увагу, що всі українські експортери, які хочуть торгувати з Єгиптом, мають бути зареєстровані в генеральній адміністрації з контролю над експортом та імпортом. Після цього можна налагодити логістику через залізничні та автомобільні шляхи з урахуванням тимчасової недоступності порту Одеси”, – пояснила вона.

Крім того, Євгенія Литвинова зазначила, що з березня минулого року Єгипет зобов’язав Україну використовувати акредитив за багатьма групами товарів, що призводить до подорожчання угод від 0,2 до 0,5%. Цей фактор, на думку експерта, також безпосередньо вплине на торгівлю і на її кінцеві результати.

“Якщо говорити про поради нашому малому і середньому бізнесу під час виходу на єгипетський ринок, то, по-перше, потрібно розібратися в тому, що таке експорт, якщо ви раніше не були залучені в цей процес. Далі слід проаналізувати, в яких випадках можна вигідно відкрити українське підприємство в Єгипті для роботи, а в яких випадках вам це робити не завжди потрібно і не завжди вигідно. Нарешті, третя порада – пройти реєстрацію. Хоча б перегляньте, яким чином проходить авторизація, реєстрація через єдине вікно в Єгипті. Звертаю вашу увагу, що торговельна марка ваша має бути зареєстрована хоча б на території України до того моменту, як ви почнете проходити вже цю реєстрацію в Єгипті”, – резюмувала Євгенія.

Зі свого боку, голова Єгипетської діаспори в Україні, доктор Атія Валід зауважив, що останніми роками єгипетсько-українські торговельні відносини інтенсивно розвивалися, і нашу країну запросили до участі у великих інфраструктурних проєктах, що їх реалізує зараз єгипетська влада.

“Єгипет ще 2021 року обговорював з українським урядом інвестування в особливу економічну зону Суецького каналу. Тобто єгипетська економічна політика насамперед спрямована на стимулювання інвестування в економіку країни. Єгипет, звісно ж, зацікавлений у співпраці з українськими компаніями з погляду відкриття спільних підприємств на своїй території, що цілком можна реалізувати і сьогодні, незважаючи на війну. Я думаю, що для українських компаній цілком реально відкрити філії там, якщо їх цікавить ринок збуту. Єгипет готовий цьому сприяти”, – підкреслив представник Єгипту.

На його думку, наші постачальники мають активніше працювати як з єгипетським посольством у Києві, так і з українським посольством у Каїрі. Це полегшить проходження бюрократичних процедур і знизить імовірність стати жертвами шахрайства.

“Українським бізнесменом потрібно перевіряти в посольстві Єгипту або Торговій палаті достовірність документів тих організацій, з якими вони співпрацюють. І тільки після цього, укладати договір за всіма міжнародними правилами. Не треба вірити обіцянкам і красивим очам, і не забувати ази ведення бізнесу у сфері експорту-імпорту. Бажаю всім бізнесменам у Єгипті та в Україні тільки успіху”, – заявив доктор Атія Валід.

Більш детально дивіться у відео:

Підписатися на канал Клуб експертів можна за посиланням:

https://www.youtube.com/@user-nz9lh8yg9g

, , , , , , , , , , ,

A.G.R. Group за півтора місяця відновив сільгоспкластер у Київській області

Сільськогосподарський кластер “Бровари” групи компаній A.G.R. Group навесні 2022 року був окупований російськими військами, які вторглися в північні регіони України, ракетними та артилерійськими обстрілами у холдингу було пошкоджено операційний силос, зерносушильний комплекс і зерносховище ємністю 20 тис. тонн.

Як повідомив власник аграрної групи Мисак Хідірян в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”, на відновлення працездатності кластера знадобилося понад 5 млн грн і півтора місяця інтенсивних робіт, оскільки агрохолдинг поспішав вчасно провести посівну і збиральну кампанії.

Крім того, російськими обстрілами також пошкодило техніку A.G.R. Group, поставлену на зимове зберігання, внаслідок чого постраждали трактори John Deere та причіпні агрегати.

“Наш кластер “Бровари” навесні опинився в окупації. Російські окупанти вибили БТРом ворота, взяли охорону в заручники і почали мародерствувати: поцупили дизельне пальне, обладнання зі складів, пошкодили дорогу сільгосптехніку… Аж до того, що окупанти поламали дверцята в самохідних обприскувачах, щоб дістати магнітоли. Зняти не змогли – просто розкурочили панелі”, – розповів власник A.G.R. Group в інтерв’ю.

Хідірян уточнив, що крім відновлення сільськогосподарських будівель, розмінування кластера “Бровари” зайняло близько 10 днів. Також на полях залишилося багато пошкодженої і знищеної військової техніки окупантів.

“Біля Броварського кластера залишилося багато битої російської техніки, яку ми своїми тракторами стягували для подальшого передання ЗСУ – там були здебільшого биті танки, але були й цілі. Частину техніки окупантів тягли до нас на базу, вантажили на трали і везли на ремонт. Було таке, що з полів доводилося один танк трьома потужними тракторами витягувати. Також їздили до сусідніх сіл і в людей з городів витягали трофеї рашистів”, – зазначив Хідірян.

Як повідомлялося з посиланням на Національну академію аграрних наук України (НААН), сумарний прямий збиток, заподіяний сільськогосподарській галузі України внаслідок повномасштабного російського вторгнення, на кінець 2022 року сягнув $9,3-9,8 млрд, що можна порівняти із сумарним прибутком аграрних підприємств країни за 2020-й і 2021 рр.

До цієї цифри включено збитки від блокади українських морпортів і вимушеної зміни логістики експортних перевезень ($7,5-8,0 млрд), вартості непроданого торішнього зерна ($0,5 млрд) і вартості знищених або захоплених окупантами складських приміщень і елеваторів ($1,3 млрд).

До холдингу A.G.R. Group входить понад 20 компаній. Основний напрямок його діяльності – торгівля сільгосппродукцією, вирощування і зберігання зернових культур, а також тваринництво.

A.G.R. Group обробляє землі в Полтавській, Київській, Чернігівській, Миколаївській та Сумській областях. Вся вирощена продукція реалізується на зовнішніх ринках.

Президент холдингу і голова його наглядової ради – бізнесмен Мисак Хідірян.

,