Україна змогла за 7 місяців поточного маркетингового року (МР, вересень 2022-го – серпень 2023 року) експортувати 265 тис. тонн цукру, що в 4,8 раза більше, ніж за весь 2021-2022 маркетинговий рік, повідомив в. о. голови правління Національної асоціації цукровиків України “Укрцукор” Назар Михайловин.
“За весь період 2021/2022 МР було експортовано 55 тис. тонн цукру. З 1 вересня 2022 року до 28 березня 2023 року Україна наростила експорт у 4,8 раза – до 265 тис. тонн”, – сказав він в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна”.
За словами Михайловина, у 2022 році 23 українських цукрових заводи виробили 1,33 млн тонн цукру, тоді як роком раніше 33 підприємства – 1,45 млн тонн. “Скорочення виробництва цукру на 120 тис. тонн за незадіяних 30% виробничих потужностей було некритичним для України. Крім того, у нас був профіцит і значні перехідні залишки з 2021/2022 МР у розмірі 491 тис. тонн”, – зазначив голова асоціації.
Він нагадав, що станом на початок війни експорт цукру з України було призупинено через воєнні дії. 5 червня 2022 року було ухвалено постанову Кабінету Міністрів про дозвіл експорту цукру за виданими Міністерством економіки ліцензіями. Через воєнні дії та відсутність морських портів Україна була змушена змінити географію експорту. Згідно з рішенням Європейського Союзу, Україна має можливість відвантажувати цукор до Європи без тарифних квот і мит.
За словами Михайловина, через посуху і неврожай цукрових буряків, а також вищі, ніж в Україні, ціни на природний газ, Європа виробила менше цукру, і він був дорожчим за український. “Україна змогла гідно продати цукор у Європі”, – констатував він.
Фондові індекси країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) не показують єдиної динаміки під час ранкових торгів понеділка.
Інвестори оцінюють статдані з Японії та новини про додаткове скорочення видобутку нафти деякими країнами ОПЕК+.
Як повідомлялося, напередодні ввечері 8 із 20 країн ОПЕК+ оголосили про добровільне зниження нафтовидобутку з травня до кінця року. За підрахунками “Інтерфаксу”, загальне зниження нафтовидобутку становитиме приблизно 1,657 млн барелів на добу, з них по 500 тис. б/д припаде на РФ і Саудівську Аравію.
На цій новині ціни на нафту підскочили приблизно на 5%. Трейдери побоюються, що таке рішення може посилити інфляційний тиск у світі, ускладнивши завдання Центробанків щодо повернення інфляції до цільових рівнів, пише Trading Economics.
Влада США вже назвала це рішення недоцільним.
Гонконгський індикатор Hang Seng втратив 0,6%. До цього індекс зростав чотири сесії поспіль і завершив торги в п’ятницю на максимумі за три тижні.
Найпомітніше падіння демонструють акції Sino Biopharmaceutical (-8,2%), Wuxi Biologics (-3,9%) і Baidu Inc. (-3,4%).
Китайський фондовий індекс Shanghai Composite підвищився на 0,55%.
Акції енергетичних компаній дорожчають слідом за підйомом цін на нафту: капіталізація Cnooc Ltd зросла на 4,8%, Petrochina – на 1,7%, Guanghui Energy – на 2,3%. Також зростають котирування паперів компаній техсектору, зокрема East Money Information (9,8%), 360 Security Technology (4,8%) і iFLYTEK (4%).
Японський індекс Nikkei 225 зріс на 0,5%.
Як стало відомо в понеділок, індекс Танкан, що оцінює рівень довіри до економіки Японії серед великих компаній переробної промисловості, опустився в січні-березні до 1 пункту з 7 пунктів кварталом раніше.
Значення індикатора виявилося мінімальним з четвертого кварталу 2020 року і не виправдало прогнози експертів, які очікували зниження до 3 пунктів.
Лідерами зниження в індексі Nikkei виступають акції енергетичних і фінансових компаній. Ціна паперів Inpex Corp підвищилася на 5,2%, Eneos Holdings – на 2,4%, Mitsubishi UFJ – на 1,2%, Sumitomo Mitsui – на 1,4%.
Південнокорейський індекс Kospi знизився на 0,3%.
Ринкова вартість одного з найбільших у світі виробників чипів Samsung Electronics Co. опустилася на 1,6%, автовиробника Hyundai Motor – на 0,5%.
Австралійський індекс S&P/ASX 200 додав 0,5%.
Роздрібні продажі в Австралії в лютому зросли на 0,2% відносно січня, коли показник підскочив на 1,8%, стало відомо в понеділок з остаточних даних.
Підйом нафтових котирувань підштовхнув угору акції австралійських нафтогазових компаній Woodside Energy (5,3%), Santos (4,8%), Beach Energy (7,1%), Karoon Energy (7,9%) і Ampol (2%).
Ринкова вартість гірничодобувного концерну BHP Group підвищилася на 0,3%, банку Commonwealth Bank – на 0,6%, вугільної Whitehaven Coal – на 3,7%.
Ціни на нафту демонструють активний підйом вранці в понеділок після того, як низка країн альянсу ОПЕК+, включно з РФ і Саудівською Аравією, оголосили про додаткове скорочення видобутку.
Вартість червневих ф’ючерсів на сорт Brent на лондонській біржі ICE Futures до 8:10 кв становила $83,82 за барель, що на $3,93 (4,92%) вище за ціну на закриття попередньої сесії. За підсумками торгів минулої п’ятниці ці контракти подорожчали на $0,50 (0,6%), до $79,77 за барель.
Ціна травневих ф’ючерсів на нафту WTI на електронних торгах Нью-Йоркської товарної біржі (NYMEX) становить до цього часу $79,51 за барель, що на $3,84 (5,07%) вище підсумкового значення попередньої сесії. Минулої п’ятниці контракт виріс у ціні на $1,3 (1,8%), до $75,67 за барель.
За підсумками березня Brent знизилася в ціні на 4,9%, за підсумками першого кварталу – на 7%, пише MarketWatch. Ф’ючерси на WTI втратили 1,8% і 5,7% відповідно, причому місячне зниження стало для північноамериканської марки п’ятим поспіль.
Увечері в неділю 8 із 20 країн ОПЕК+ оголосили про добровільне зниження нафтовидобутку з травня до кінця року. Заяву було зроблено напередодні засідання моніторингового комітету ОПЕК+ (JMMC) у понеділок.
За підрахунками “Інтерфаксу”, загальне зниження нафтовидобутку становитиме приблизно 1,657 млн б/д, з них по 500 тис. б/д припаде на лідерів угоди – РФ і Саудівську Аравію. З країн не-ОПЕК збираються знизити видобуток Казахстан – на 78 тис. б/д, Оман – на 40 тис. б/д. З-поміж країн, що входять в ОПЕК, видобуток знижують ОАЕ – на 144 тис. б/д, Кувейт – на 128 тис. б/д, Ірак – на 211 тис. б/д, Алжир – на 48 тис. б/д, Габон – на 8 тис. б/д.
“Виробники явно незадоволені нещодавнім падінням (цін на нафту – ІФ), яке було скоріше спекулятивним, ніж спричиненим фундаментальними факторами. Найімовірніше, їм вдасться повернути котирування на рівень вище $80 за барель, плюс вони намагаються превентивно реагувати на менше, ніж очікувалося, збільшення глобального попиту на нафту найближчими місяцями”, – зазначив аналітик Saxo Bank Оле Хансен в інтерв’ю MarketWatch.
“Міністр нафти Саудівської Аравії любить застати ринок зненацька, особливо коли це може нашкодити спекулянтам, які грають на пониження”, – додав він.
Група компаній “Велта” з активами з видобутку титановмісних руд у Новомиргороді (Кіровоградська обл.) прийняла рішення через війну побудувати завод з випуску титанових виробів за власною інноваційною технологією в США замість України та ОАЕ.
Як повідомив президент компанії Андрій Бродський у Facebook у неділю, вже більше двох тижнів, як він повернувся з відрядження до Вашингтона.
“Перед початком повномасштабної війни ми, Велта, починали будувати пілотний завод із виготовлення титанових виробів за нашою власною технологією. Ми отримали в оренду промислове приміщення в Новомосковську, почали ремонтно-будівельні роботи та купівлю обладнання. Ми також отримали в довгострокову оренду, поруч із нашим ГЗК, у Новомиргороді Кіровоградської області, територію колишньої шахти, і почали проєктування вже великого підприємства. Це має бути новий український промисловий гігант. Усе зупинила війна”, – констатував СЕО.
За його словами, поруч із майбутнім підприємством “прилетіли дві російські ракети, прямо над нашим ГЗК наші ППО збили ще одну, була загроза швидкого прориву фронту”.
Щоб “не дарувати високотехнологічні напрацювання ворогу”, ухвалили рішення створювати перше підприємство з переробки титанової сировини за кордоном України. “Це було вимушене і дуже нелегке рішення”, – сказав співзасновник “Велти”.
При цьому він зазначив, що у компанії були дуже потужні напрацювання щодо будівництва підприємства в ОАЕ.
Але ОАЕ зайняли незрозумілу позицію по відношенню до України, “там створили свій майже хаб кадировці і просто втікачі росіяни, і я перестав вважати Дубай або Абу-Дабі привабливою гаванню”, сказав Бродський. Він зазначив також, що довелося переформатувати плани щодо виробів із титану: “Я і зараз дуже хочу виробляти суто цивільну продукцію. І ми так і будемо робити. Мабуть, пізніше… Зараз ринок говорить зовсім інші речі. Світ із початком повномасштабної війни в Україні повністю змінився”.
За словами Бродського, було вирішено будувати підприємство в США, які є основним і надійним союзником України в боротьбі з російськими загарбниками і до того ж провідним лідером у технологіях і виробництві зброї.
ТОВ “ВКФ Велта” зареєстровано у квітні 2000 року. Основною діяльністю є видобуток і виробництво ільменітового концентрату.
ТОВ “Велта Холдинг” належить 100% ТОВ “ВКФ “Велта”. Кінцевими бенефіціарами є три фізособи: Андрій Бродський (60%), Вадим Москаленко (20%) і Віталій Малахов (20%).
Кількість біженців з України, зареєстрованих для тимчасового захисту або в аналогічних національних схемах захисту в Європі, станом на 28 березня 2023 року досягла 5 млн 8,28 тис., повідомило Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) на своєму сайті.
За майже два місяці з 31 січня зростання становило 185,15 тис., тоді як за попередній трохи більший період – 72,3 тис., а загалом від кінця травня 2022 року воно становило близько 2 млн.
Кількість біженців зі статусом тимчасового захисту в Європі ближче до кінця січня вже впритул наближалася до позначки 5 млн, сягнувши 4,95 млн. Однак потім було оновлено дані по Німеччині за два місяці, які зафіксували зниження кількості українців у країні з таким статусом одразу більш ніж на 140 тис. – до 881,4 тис.
Чергове оновлення цих даних по Німеччині наприкінці березня знову показало зростання – до 922,66 тис.
Згідно з даними УВКБ ООН, зібраними від національних урядів, найбільше біженців зі статусом тимчасового захисту, як і раніше, у Польщі – 1 млн 577,29 тис., за майже два місяці їхня кількість зросла майже на 14 тис. Загалом у країну з України, за даними польської прикордонної служби, від початку війни прибуло 10,819 млн осіб, а у зворотному напрямку відбуло в Україну 8,966 млн.
На третьому місці за прийомом українців Чехія, де кількість зареєстрованих для тимчасового захисту зросла з кінця січня на 16,9 тис. – до 502,0 тис.
На четверте місце вийшла Велика Британія – 191,9 тис. (приріст на 33,1 тис.).
Італія тепер на п’ятому місці – 173,21 тис. (приріст на 2,9 тис.), а за нею зовсім із невеликим відривом іде Іспанія – 171,87 тис. (зростання на 10,9 тис.).
Слідом ідуть Болгарія з показником 155,46 тис. (зростання на 3,8 тис.) і Румунія – 123,76 тис. (приріст на 12,9 тис.).
Понад 100 тис. українців, які зареєструвалися для тимчасового захисту, ще у двох країнах – Франції та Словаччині: відповідно 118,99 тис. (дані на 21 жовтня) і 112,72 тис. (зростання на 5,7 тис.).
Від 50 тис. до 100 тис. біженців з України зі статусом тимчасового захисту також в Австрії – 94,98 тис. (зростання на 2,5 тис.), Нідерландах – 89,73 тис. (зростання на 4,5 тис.), Швейцарії – 83,43 тис. (зростання на 4,5 тис.), Литві – 76,16 тис. (зростання на 2,6 тис.).
Серед них також Ірландія – 78,03 тис. (зростання на 5,4 тис.), Бельгія – 69,25 тис. (зростання на 4,9 тис.), Португалія – 58,24 тис. (зростання на 1,1 тис.), Швеція – 53,51 тис. (зростання на 2,3 тис.) і Фінляндія – 52,47 тис. (зростання на 3,2 тис.).
Слідом із показниками від 25 тис. до 50 тис. йдуть Латвія – 46,86 тис. (зростання на 1,6 тис.), Естонія – 44,40 тис. (зростання на 1,6 тис.), Норвегія – 44,01 тис. (зростання на 5,4 тис.), Данія – 39,22 тис. (зростання на 1,5 тис.) та Угорщина – 34,25 тис. (зростання на 0,7 тис.).
Від 10 до 25 тис. біженців з України зі статусом тимчасового захисту на Кіпрі – 21,84 тис. (зростання на 1,2 тис.), у Хорватії – 21,35 тис. (зростання на 0,9 тис.) і в Греції – 20,96 тис. (дані на 6 грудня).
Крім того, у статистиці ООН про тих, хто набув статусу тимчасового захисту, представлено біженців України в Словенії – 8,92 тис., Чорногорії – 8,30 тис., Люксембурзі – 6,76 тис. (дані на 25 жовтня), Ісландії – 2,35 тис. (дані на 31 грудня), на Мальті – 1,74 тис., у Сербії та Косові – 1,28 тис., Ліхтенштейні – 0,54 тис. і Албанії – 0,03 тис.
ООН також вказала країни, в яких було зафіксовано біженців з України, проте немає даних про отримання ними статусу: Молдова – 107,01 тис., Туреччина – 95,87 тис., Грузія – 25,70 тис., Північна Македонія – 6,57 тис., Азербайджан – 5,03 тис., Вірменія – 0,55 тис. і Боснія і Герцеговина – 0,17 тис.
Окремо ООН вказує Росію і Білорусь, український кордон з якими перетнули відповідно 2 млн 852,4 тис. і 16,71 тис. осіб, однак після 3 жовтня дані щодо Росії перестали оновлюватися, тоді як щодо Білорусі вони ще давніші. Згідно з інформацією ООН, у РФ зафіксовано всіх осіб, які перетнули кордон, тоді як у Білорусі – 21,83 тис. Даних щодо набуття ними статусу немає, як і даних про перетин кордону України у зворотному напрямку.
Згідно з даними УВКБ ООН на 28 березня, загалом з України від початку війни виїхало (без урахування потоку на в’їзд) 19,741 млн осіб, із них до Польщі – 10,452 млн, Росії (дані на 3 жовтня) – 2,852 млн осіб, Угорщини – 2,415 млн осіб, Румунії – 2,154 млн осіб, Словаччини – 1,267 млн осіб, Молдови – 795,6 тис. осіб, Білорусі – 16,7 тис. осіб.
Водночас в Україну, за даними ООН, із 28 лютого 2022 року до 28 березня 2023 року в’їхало (без урахування даних Угорщини, РФ і Білорусі) 11,200 млн осіб.
Організація нагадує, що на середину 2021 року у світі було лише 53,47 тис. українських біженців, які просили відповідного статусу, з яких у Європі – 36,49 тис.
Українську діаспору у світі на середину 2020 року УВКБ ООН оцінювало в 6,1 млн, зокрема в Європі – 5 млн.
Громадяни Чорногорії в неділю знову прийдуть на виборчі дільниці – у країні відбудеться другий тур президентських виборів, у якому беруть участь нинішній президент країни, що представляє “Демократичну партію соціалістів” Міло Джукановіч, і кандидат від руху “Європа зараз” економіст Яків Мілатович.
На думку експертів, результат виборів досі неочевидний, хоча вони і віддають невелику перевагу Мілатовичу, якого підтримала більшість кандидатів, які не пройшли до другого туру. Джуканович, який став фаворитом першого туру, розраховує на голоси тих, хто в першому турі висловився за кандидатуру колишнього керівника чорногорських соціал-демократів Драгіні Вуксанович-Станкович.
Джуканович із короткими перервами фактично перебуває при владі в Чорногорії з 1991 року. Він обіймав посади президента і прем’єр-міністра ще в той час, коли Чорногорія входила до складу Союзної республіки Югославії. Потім він очолював і уряд, і державу вже в період незалежної Чорногорії. Щодо “Демократичної партії соціалістів” та її керівництва неодноразово лунали звинувачення в корупції.
Під час дебатів, які відбулися в ефірі телебачення Чорногорії в п’ятницю, Джуканович сказав: “Жодних секретів не існує. Той факт, що сьогодні на рахунках Міло Джукановича не приховано жодного цента, вказує на те, що секретів немає”.
Він також згадав досягнення – власні та його партії за час перебування при владі: “Є кілька яскравих прикладів, які показують, як я чинив у попередній період. У 1994 році ми домоглися економічної самодостатності Чорногорії, тому пізніше ми ввели німецьку марку, а потім євро як валюту, ми зробили це в інтересах громадян Чорногорії. Коли ми відновлювали незалежність, ми створили умови для того, щоб кожен громадянин міг висловитися з цього питання на референдумі. Коли ми вступили в НАТО, ми зробили це на благо всіх громадян Чорногорії, гарантуючи їм вищий рівень безпеки і захисту”.
Опонент Джукановіча Мілатович, навпаки, заявив, що Чорногорії потрібне оновлення у владі: “Нам набридло, що країною керують старомодні політики. Настав час, щоб Чорногорією керували справді європейські політики, які здобули освіту в ЄС, знають міжнародні стандарти і практики, і ніколи не клали в кишеню державну власність. Я хочу, щоб Чорногорія була країною для всіх нас і домом для всіх нас. Я переконаний, що 2 квітня ми отримаємо таку Чорногорію. Я впевнений, що 2 квітня ми відвернемося від минулого”.
Участь у голосуванні, як і в першому турі, зможуть взяти 542 тис. громадян країни. Виборчі дільниці будуть відкриті з 07:00 до 20:00 за місцевим часом (08:00-21:00 за Києвом). Президентство в Чорногорії має здебільшого церемоніальний характер, проте результати виборів матимуть велике значення в контексті політичної ситуації в країні та в Європі, адже партія, чий кандидат зрештою виграє посаду президента, може отримати значну підтримку на парламентських виборах у червні.
