Як повідомляє «Сербський економіст», південнокорейський консорціум на чолі з Incheon International Airport Corporation вийшов із процедури надання 30-річної концесії на управління міжнародними аеропортами Подгориці та Тівата.
Уряд Чорногорії 18 липня повідомив, що отримав офіційний лист про відмову консорціуму від подальшої участі в процедурі. Причини рішення південнокорейської сторони поки що не розкриваються. Влада заявила, що не має наміру повністю відмовлятися від залучення приватного оператора, однак не погодиться на умови, які можуть суперечити державним інтересам.
Incheon вважався переможцем тендеру. У квітні 2026 року уряд Чорногорії вирішив перейти до укладення концесійного договору з південнокорейським консорціумом. Пропозиція передбачала одноразовий платіж державі в розмірі 100 млн євро, щорічне перерахування 35% валового доходу аеропортів та близько 300 млн євро обов’язкових інвестицій протягом 30 років. Сукупний фінансовий ефект для держави оцінювався в понад 1 млрд євро.
Інвестиційна програма мала включати розширення терміналів, модернізацію злітно-посадкової та перонної інфраструктури, впровадження нових систем обслуговування пасажирів та підвищення пропускної спроможності аеропортів. При цьому проект договору критикували за відсутність детального розподілу 300 млн євро інвестицій за окремими етапами та за залежність частини робіт від вирішення майнових питань державою.
Відмова Incheon створює для Чорногорії кілька ризиків. Головний із них — нова затримка модернізації аеропортів, які мають стратегічне значення для туризму. Зростання пасажиропотоку без розширення терміналів і перонів може посилити черги, перевантаження інфраструктури та сезонні збої, особливо в Тіваті.
Країна також ризикує недоотримати заплановані 100 млн євро одноразового платежу та відкласти залучення 300 млн євро приватних інвестицій. Повторний тендер або переговори з іншим учасником можуть зайняти тривалий час, а нові фінансові умови можуть виявитися менш вигідними.
Ще одним негативним фактором стає репутаційна невизначеність. Вихід обраного інвестора вже після ухвалення рішення урядом може викликати у інших міжнародних операторів питання щодо умов конкурсу, правової визначеності та швидкості узгодження великих інфраструктурних проєктів у Чорногорії.
У червні 2025 року міністр фінансів Сербії Сініша Малі заявляв, що Белград зацікавлений в управлінні аеропортами Подгориці та Тівата і готовий запропонувати значні інвестиції. Однак влада Чорногорії тоді повідомляла, що офіційної заявки від Сербії в рамках чинної тендерної процедури не надходило.
Європейські аеропорти та авіакомпанії закликали Єврокомісію терміново втрутитися у запуск нової системи в’їзду та виїзду EES. У відкритому листі ACI EUROPE, Airlines for Europe та IATA заявили, що впровадження системи досягло «критичної точки» і вже спричиняє серйозні збої в роботі аеропортів.
EES — це нова цифрова система контролю зовнішніх кордонів Шенгенської зони для громадян країн поза межами ЄС. Вона замінює штампи в паспортах і фіксує в’їзд, виїзд або відмову у в’їзді. Під час перетину кордону система збирає дані паспорта, фото обличчя, відбитки пальців, дату та місце перетину кордону. Повністю система запрацювала 10 квітня 2026 року після поетапного запуску, що розпочався у жовтні 2025 року.
Проблема полягає в тому, що на практиці біометрична реєстрація займає більше часу, ніж очікувалося. За даними ACI EUROPE, A4E та IATA, після повного запуску EES черги на прикордонному контролі в пікові періоди вже сягають п’яти годин. Це призводить до затримок рейсів, пропущених пересадок, навантаження на персонал та ситуацій, коли пасажири застрягають на кордоні, а літаки відлітають не повністю заповненими.
Галузеві організації попереджають, що в липні та серпні ситуація може погіршитися: європейські аеропорти очікують приблизно на 40 млн пасажирів більше, ніж за попередні два місяці. Ризик стосується не лише найбільших хабів, а й невеликих аеропортів популярних туристичних напрямків, де прикордонна інфраструктура фізично не встигає обробляти потік пасажирів.
Авіаційна галузь просить Єврокомісію дозволити країнам Шенгенської зони повністю або частково призупиняти дію EES у липні та серпні, якщо пасажиропотік перевищує можливості прикордонного контролю. З вересня пропонується створити постійний механізм гнучкості, щоб тимчасово відключати EES у виняткових ситуаціях і повертатися до стандартних перевірок згідно з Шенгенським кодексом, включаючи штампи в паспортах.
Аеропорти та авіакомпанії не вимагають скасування прикордонного контролю. Вони визнають значення EES для безпеки, але вважають, що система має працювати без порушення транспортної логістики та туристичного сезону. Серед невирішених проблем вони називають нестачу прикордонників, нестабільність ІТ-платформи, неготовність кіосків самообслуговування та ABC-gates, а також недостатню роботу додатка для попередньої реєстрації.
EES мав зробити кордони ЄС більш цифровими та безпечними, але влітку 2026 року він став додатковим чинником затримок. Якщо Єврокомісія не надасть аеропортам більшої гнучкості, туристичний сезон може зіткнутися з чергами, пропущеними рейсами та репутаційним ударом по європейському туризму.
EES, авіаперевезення, АЕРОПОРТ, ЄВРОПА, прикордонний контроль, хаос, Шенген
Як повідомляє Сербський економіст, президент Чорногорії Яков Мілатович закликав призупинити процес передачі аеропортів Подгориці та Тівата у концесію, заявивши, що чинна модель може завдати державі збитків на сотні мільйонів євро.
У заяві кабінету президента йдеться, що уряд реалізує концесійну процедуру для компанії Aerodromi Crne Gore за моделлю, підготовленою ще у 2019 році, хоча вартість аеропортів і пасажиропотік з того часу істотно зросли. Мілатович вважає, що нинішній процес не відображає реальну вартість активів, не захищає інтереси держави і залишає працівників аеропортів без достатніх гарантій.
Кабінет президента направив захиснику майнових та правових інтересів Чорногорії запит про терміновий правовий та фінансовий аналіз концесії. У заяві підкреслюється, що йдеться про стратегічну інфраструктуру, а уряд, за оцінкою Мілатовича, намагається перекласти відповідальність за спірне рішення на парламент.
Влада Чорногорії раніше запропонувала передати аеропорти Подгориці та Тівата в концесію на 30 років південнокорейському консорціуму Incheon Airport Consortium. Уряд стверджує, що після завершення терміну концесії вся інфраструктура залишиться у власності держави, а сукупні вигоди від угоди можуть перевищити 1 млрд євро.
За даними уряду, умови угоди передбачають інвестиції в реконструкцію та розвиток аеропортової інфраструктури, будівництво нових терміналів і модернізацію існуючих потужностей. Прихильники концесії вважають, що без великого зовнішнього оператора аеропорти не зможуть швидко вийти на новий рівень обслуговування та пропускної спроможності.
Мілатович, навпаки, наполягає, що нова угода має враховувати поточну вартість активів. За оцінкою Управління державного майна, вартість Aerodromi Crne Gore становить близько 264,4 млн євро, що майже вдвічі перевищує попередню оцінку 2018 року.
Президент пропонує переглянути умови угоди. Серед параметрів, які, на думку його кабінету, мають бути закладені в чесну модель концесії, називаються мінімальна одноразова виплата не менше 200 млн євро, обов’язкове зростання пасажиропотоку щонайменше на 7% на рік, інвестиції не менше 300 млн євро, збереження існуючих прав працівників та гарантія відсутності технологічного надлишку в перші п’ять років.
Мілатович також попередив, що невдало оформлена концесія може призвести до скорочення кількості рейсів, зростання цін на авіаквитки та звільнень співробітників.
Аеропорти Подгориці та Тівата мають різне значення для економіки. Подгориця є головним діловим та адміністративним авіавузлом, тоді як Тіват є критично важливим для туристичного потоку на узбережжя, включаючи Будву, Котор, Херцег-Нові та інші курортні зони. Тому питання концесії стосується не лише управління аеропортами, а й усієї моделі розвитку туризму, інвестицій та транспортної доступності країни.
https://t.me/relocationrs/2819
АТ “Укрзалізниця” спільно з молдовською стороною запускає тестовий варіант логістики до Міжнародного аеропорту Кишинева – 13 квітня маршрут поїзда №351 Київ – Кишинів буде продовжено до станції Ревака, розташованої поблизу аеропорту.
Як повідомила компанія, на станції Ревака для пасажирів організують безкоштовний шатл, який доставлятиме до терміналу аеропорту.
В “Укрзалізниці” зазначили, що тестовий рейс має показати доцільність зупинки поблизу аеропорту, і у разі суттєвого попиту Ревака може стати постійною зупинкою на маршруті поїзда №351.
Лоукостер Wizz Air офіційно відновив роботу бази в аеропорту Сучава ім. Штефана чел Маре (Suceava “Ștefan cel Mare” International Airport) на північному сході Румунії, який є найближчим міжнародним аеропортом до України.
Як йдеться в повідомленні авіакомпанії, в Сучаві базуються два літаки Airbus A321neo, а на зимовий сезон 2025/26 року додано понад 130 тис. крісел. З цього тижня Wizz Air запускає сім нових маршрутів із Сучави – до Болоньї, Мілана-Бергамо, Венеції, Карлсруе/Баден-Бадена, Бірмінгема, Ларнаки та Брюсселя-Шарлеруа, а з січня 2026 року збільшить частоту рейсів до Дортмунда до чотирьох разів на тиждень.
З урахуванням нових напрямків Wizz Air тепер пропонує 13 маршрутів із Сучави до шести європейських країн – крім названих міст, виконуються рейси до Відня, Рима, Лондона, Меммінгена та Мілана-Мальпенси.
Українським пасажирам авіакомпанія позиціонує Сучаву як найближчий міжнародний авіавузол: аеропорт знаходиться поруч з кордоном, а з Чернівців до нього курсують численні автобусні рейси, дорога зазвичай займає 2-3 години, іноді – до 1,5 години при мінімальних чергах на пункті пропуску «Порубне-Сирет», вартість квитків починається приблизно від 400 грн.
Розвиток бази в Сучаві, за оцінками галузевих експертів, розширює для жителів України пропозицію дешевих рейсів до країн ЄС на час, поки українські аеропорти залишаються закритими для регулярних польотів через повномасштабну війну.
Новинний портал Nikkei Asia повідомив, що японська компанія Sojitz вкладатиме кошти у будівництво нового міжнародного аеропорту в місті Ташкенті.
За даними видання, Sojitz розпочне реалізацію проєкту вже цього року. Будівництво здійснюється в рамках інфраструктурних інвестицій компанії на суму 1 млрд доларів США.
Ташкентський аеропорт буде зведений у партнерстві з саудівською компанією Vision Invest на основі державно-приватного партнерства. Sojitz планує інвестувати в проєкт десятки мільярдів ієн, тобто сотні мільйонів доларів. Раніше компанія брала участь у проєктах міжнародних аеропортів у префектурах Кумамото та Окінава, а також на островах Палау.
«Проєкт нового аеропорту в Узбекистані було затверджено в серпні 2025 року. Згідно з планом, його відкриття заплановане на 2028 рік. Новий аеропорт зможе приймати до 20 мільйонів пасажирів на рік і забезпечувати понад 40 злітно-посадкових операцій на годину, що зробить його найбільшим у Центральній Азії», — зазначається у статті.
Sojitz також планує брати участь в інших інфраструктурних проєктах в Узбекистані. Спільно з турецькою компанією Ronesans International заплановано будівництво в Самарканді великої лікарні на 800 місць, вітрової електростанції потужністю 1 ГВт та теплової електростанції потужністю 1,6 ГВт.
Як пише Nikkei Asia, з населенням 37 мільйонів осіб Узбекистан є найбільшою країною регіону. Щорічне зростання ВВП перевищує 6%, а для іноземних інвесторів передбачено податкові пільги та стимули. Ставка корпоративного податку становить 15%.
«Станом на жовтень 2024 року в Узбекистані працюють 54 японські компанії — удвічі більше, ніж у 2019 році. У червні Sojitz відкрила в Ташкенті свій перший офіційний офіс», — зазначає видання.
У статті також зазначено, що інші японські компанії активно розвивають інфраструктурні проєкти в Узбекистані. Так, Toyota Tsusho через дочірню структуру Eurus Energy Holdings досліджує майданчик для вітрової електростанції потужністю 500 МВт і спільно з NEC підписала угоду про будівництво дата-центрів. Компанія Marubeni у партнерстві з ОАЕ реалізує проєкт будівництва заводу з очищення стічних вод.
Крім того, Nikkei Asia повідомляє, що Узбекистан веде переговори з Міністерством економіки, торгівлі та промисловості Японії щодо розширення співпраці у сфері видобутку мінеральних ресурсів, зокрема стратегічно важливих.
