Українці демонструють високий запит на свободу слова, особисту автономію та захист приватної власності, однак у питаннях економічної та соціальної політики значна частина суспільства водночас очікує активної ролі держави, свідчать результати всеукраїнського соціологічного дослідження “Цінності свободи в Україні”, презентованого Міжнародним Інститутом Свободи (ILI).
Згідно з дослідженням, 85% опитаних підтримали право громадян без страху переслідування критикувати владу, 67% – гарантування свободи висловлювання навіть щодо поглядів, які можуть вважатися неприйнятними або образливими. Майже половина респондентів – 49% – виступили проти цензури в інтернеті навіть в умовах війни, а 57% – проти покарання з боку держави за висловлювання або думки, якщо вони не несуть прямої фізичної загрози.
«Майже 85% українців, якщо об’єднати відповіді “повністю згоден” і “скоріше згоден”, підтримують право публічно критикувати владу без страху переслідування. При цьому близько двох третин вважають, що свобода слова має бути гарантована навіть для поглядів, які сприймаються як хибні або образливі. Для нас це один із найбільш виразних показників запиту суспільства на особисту свободу», – зазначив директор Міжнародного Інституту Свободи Михайло Камчатний на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” в середу.
Ще 68% опитаних виступили проти ситуації, коли більшість може нав’язувати свої цінності меншості. В ILI вважають, що сукупність цих показників свідчить про виражений запит на обмеження втручання держави у сферу особистих переконань і висловлювань.
Водночас ідеологічна самоідентифікація респондентів виявилася значно менш ліберальною. 52% насамперед визначили себе як вільну особистість із власними цінностями, яка сама відповідає за своє життя, 31% – передусім як громадянина України. Лише 13% віднесли себе до прихильників ліберальних або лібертаріанських поглядів, тоді як 46,5% тяжіють до ідеологій, що передбачають активнішу роль держави. Майже половина – 48% – повідомили, що їхні політичні та ідеологічні переконання змінилися або сформувалися під впливом війни та її наслідків.
Окремий блок дослідження стосувався мовної політики. За представленими даними, 65% респондентів назвали українську рідною мовою, 23,6% ідентифікували себе як двомовних, 11% – назвали рідною російську. При цьому 76% підтримали обов’язкове використання української мови в публічній державній сфері, водночас близько двох третин погодилися з правом людей спілкуватися рідною мовою в публічному житті без державних обмежень.
Значну підтримку отримало й право людини на самозахист. Близько половини опитаних висловилися за право на легальне носіння зброї для самозахисту, а близько 80% – за право застосовувати її для захисту життя та приватної власності у разі незаконного вторгнення до житла.
Понад 80% респондентів погодилися, що навіть під час воєнного стану влада не повинна виходити за межі, встановлені Конституцією. 53% підтримали суттєвий перегляд чинної Конституції або ухвалення нової. 77% опитаних погодилися, що закриття медіа або блокування інтернет-ресурсів може бути виправданим лише за умови доведеної співпраці з ворогом або координації військових ударів.
Одним із найбільш чутливих питань став принцип комплектування Збройних сил. 46% респондентів виступили за виключно професійну або добровільну армію, майже половина – за змішану модель, що поєднувала б професійну контрактну основу з обов’язковою підготовкою молоді у мирний час. Традиційну мобілізаційну модель підтримали 3% опитаних, а понад 80% схвалили залучення професійних військових за рахунок високих зарплат і пільг.
«Ми бачимо, що традиційна мобілізаційна модель не користується підтримкою громадян – її обрали лише близько 3% опитаних. Натомість суспільство набагато більше орієнтоване або на професійну добровільну армію, або на змішану модель із професійним ядром і підготовкою громадян у мирний час. Понад 80% також підтримують залучення військових через конкурентні зарплати та систему пільг», – зазначив Камчатний.
В економічній частині дослідження суспільство виявилося значно більш поляризованим. 44% респондентів підтримали розширену роль держави в економіці та наданні соціальних послуг, з них 29% зайняли найбільш виражену позицію на користь активного державного регулювання. Водночас 44% опитаних заявили, що в забезпеченні власного добробуту покладаються насамперед на власні сили, а 43,5% очікують від держави невтручання в їхні особисті ризики.
Президент ILI Ярослав Романчук, в свою чергу, звернув увагу на те, що ставлення українців до приватної власності та підприємництва є більш ринковим, ніж їхня формальна ідеологічна самоідентифікація. Зокрема, 69% респондентів продемонстрували розуміння поняття приватної власності, а майже 70% погодилися з тезою, що надмірна бюрократія та регулювання стримують розвиток бізнесу.
«Українці в цілому не відторгають приватну власність – навпаки, в багатьох відповідях бачимо розуміння того, що приватний власник ефективніше управляє підприємством, ніж призначений державою керівник. Для майбутньої економічної політики це принципово важливо: стратегічний розвиток країни не повинен автоматично означати домінування державної власності. Потрібні приватна ініціатива, конкуренція і захищені права власника», – наголосив Романчук.
Він також пов’язав проблеми підприємницького середовища з надмірними дискреційними повноваженнями чиновників.
«Коли чиновник, правоохоронець або інспектор отримує можливість на власний розсуд інтерпретувати нечітко виписану норму, виникає джерело дискреції, а разом із нею – і корупційного ризику. Майже 70% опитаних прямо говорять, що надмірна бюрократія та регулювання є гальмом для розвитку бізнесу. Тому закони мають бути максимально чіткими й залишати якомога менше простору для довільного трактування», – додав президент ILI.
За словами Романчука, результати щодо знання економічних концепцій також свідчать про необхідність оновлення економічної освіти. 46% респондентів чули або читали про марксизм, 12% – про монетаризм, 4% – про австрійську економічну школу. Вільноринкову модель економіки без державного втручання як найбільш бажану для України обрали 18%, модель активного державного регулювання – 10%, соціалізм – 6,5%.
Окремо Романчук виступив за збереження та розвиток інституту ФОП як форми не лише оподаткування, а й самозайнятості та підприємницької культури. Він зазначив, що мікробізнес має розглядатися як важлива складова економічної та соціальної самостійності громадян.
У соціальній сфері президент ILI закликав переходити до більш адресної допомоги, яка враховувала б не лише поточний дохід людини, а й заощадження, активи, стан здоров’я та інші критерії потреби. На його думку, після війни питання поєднання значних соціальних зобов’язань держави з необхідністю зберегти умови для розвитку бізнесу стане одним із ключових для фіскальної політики.
«Україні доведеться знайти баланс між потребами людей, які потребуватимуть соціальної підтримки та реабілітації, і можливостями економіки це фінансувати. Якщо соціальні зобов’язання формуються без урахування того, яке податкове навантаження здатен витримати бізнес, ми не отримаємо ні інвестицій, ні модернізації. Тому допомога має бути максимально адресною, прозорою і прив’язаною до реальної потреби конкретної людини», – підкреслив Романчук.
Він також виступив за розвиток альтернатив виключно державній пенсійній системі та ширше використання накопичувальних механізмів, а в освіті й медицині – за конкуренцію державних і приватних постачальників послуг. За словами Романчука, ринкова модель у цих сферах не передбачає повної відмови держави від фінансування, а насамперед зміну механізмів розподілу коштів та підвищення відповідальності постачальників за результат.
Під час дискусії після презентації Романчук окремо звернув увагу на зв’язок свободи з відповідальністю та якістю правових інститутів.
«Свобода без відповідальності не існує. Якщо право приватної власності формально є, але за його порушення ніхто не несе відповідальності, то фактично ця власність не захищена. Так само і в інших сферах: право працює лише тоді, коли існує зрозумілий механізм відповідальності за його порушення», – резюмував він.
Дослідження охопило питання особистої свободи, держави і політики, економіки, соціальної сфери, приватної власності та підприємництва, податків, виборів, військової служби, освіти, медицини, пенсійного забезпечення, індивідуальної відповідальності та суспільної солідарності.
Соціологічне опитування проведене компанією New Image and Marketing Group у липні 2026 року на замовлення Міжнародного Інституту Свободи. В онлайн-опитуванні взяли участь 1,6 тис. респондентів, які на момент дослідження проживали на підконтрольній Україні території.
Міжнародний Інститут Свободи (ILI) представив оновлений Індекс економіки здорового глузду 2026 – рейтинг, який оцінює якість економічної політики урядів та адекватність їхніх рішень з точки зору базових аксіом розвитку. За підсумками цього року Україна набрала 24 бали, знизилася з 89-го на 95-те місце та залишилася у четвертій групі країн.
«Індекс економіки здорового глузду – унікальна для України розробка, яка дає змогу оцінити своєрідний “економічний IQ” державного управління. Під урядом у цьому випадку ми маємо на увазі не лише Кабмін, а весь контур ухвалення рішень, до якого можна віднести центральну і місцеву владу, законодавців, виконавчу вертикаль, політиків, депутатів і полісі-мейкерів, тобто всіх, хто реально впливає на економічну політику країни», – зазначив директор Міжнародного інституту свободи Михайло Камчатний на пресконференції в агентстві «Інтерфакс-Україна» у середу.
Загалом до Індексу 2026 року увійшли 144 країни, які було структуровано на 5 груп за підсумковими балами. Україна отримала 581 бал, погіршивши результат на 24 бали у порівнянні з попереднім роком. У підсумковому ранжуванні вона опинилася між Руандою та Гамбією. На самій презентації це було окреслено як «діагноз» економічної політики: країна перебуває у четвертій групі – групі «рідкісних проявів розуму», тобто в зоні, де окремі рішення можуть бути раціональними, але системна якість політики залишається слабкою.
«Для України цей індекс – це насамперед діагноз, адже ми перебуваємо на 95-му місці зі 144 країн, у групі з рідкісними проявами розуму в економічній політиці, і це сигнал, що до економіки треба ставитися значно серйозніше навіть під час війни. Якщо ми хочемо бути конкурентними щодо країн Центральної та Західної Європи, залучати капітал, інвестиції та робочі місця, то маємо не посилювати помилкові податкові й регуляторні рішення, а робити інститути привабливішими й послідовно змінювати економічну політику», – наголосив президент Міжнародного інституту свободи Ярослав Романчук.
У презентації представники ILI підкреслили, що Індекс економіки здорового глузду є агрегатним показником, побудованим на основі 15 аксіом (наприклад, що краще бути вільним, ніж невільним; багатим, ніж бідним; здоровим, ніж хворим) і шести міжнародних індексів, які охоплюють ключові параметри розвитку держави. Серед них – свобода людини, економічна свобода, захист прав власності, верховенство права, процвітання та інноваційність. Також у виступі окремо згадувались діловий клімат, конкуренція, якість державного управління, соціальний захист, довкілля та інфраструктура як складові логіки оцінювання.
Спікери також пояснили технічний принцип, за яким менша кількість балів означає кращий результат, а діапазон моделі – від умовно ідеальних 6 балів до 902 балів (найгірші позиції у всіх індикаторах). Після цього всі країни розподіляються на п’ять груп – від «урядів розумних рішень» до групи з найгіршими результатами.
Новим лідером рейтингу стала Швейцарія, яку в ILI називають прикладом уряду, орієнтованого на науку, факти та якісну оцінку потенціалу країни. Також у трійці лідерів – Ірландія, яка піднялася одразу на 5 позицій. У топ-10 погіршили позиції Фінляндія, Нова Зеландія, Нідерланди та Швеція, тоді як Люксембург і Австралія покращили результати. США та Німеччина, за повідомленням ILI, зберегли свої місця.
Під час презентації спікери також окремо акцентували увагу на Швейцарії, Данії та Ірландії як прикладах держав, де високі позиції в індексі корелюють із якістю життя, інституційною стабільністю та довгостроковим економічним зростанням.
У своєму виступі Ярослав Романчук наголосив, що Україні потрібна не лише концентрація на безпеці та обороноздатності, а й рамка «економіки здорового глузду», яка б не суперечила завданню розвитку навіть під час війни. Він прямо пов’язував це з конкуренцією за капітал, участю в ланцюгах доданої вартості та створенням умов, за яких українці матимуть мотивацію працювати і розвивати бізнес в Україні.
Серед проблемних точок у презентації також згадувалися низькі позиції України в окремих міжнародних індикаторах – зокрема, за індексом свободи людини та економічної свободи, тоді як за захистом прав власності позиція оцінювалася як відносно краща (в межах першої сотні). Водночас спікери звертали увагу на слабкі параметри якості державного управління та регуляторної політики.
На презентації як важливі орієнтири для України спікери також називали Естонію та Чехію – постсоціалістичні країни, які увійшли до першої групи. Їхній досвід було подано як приклад довгого, послідовного курсу на лібералізацію, конкурентні інститути та інтеграцію в європейські виробничі ланцюги.
Також у презентації значну увагу приділили темам інфляції, боргового навантаження, розміру державного сектору, регуляторного тиску та якості державного управління як факторам, що прямо впливають на інвестиції та довгострокове зростання. Для України ці питання були подані як частина ширшої проблеми – дефіциту системної економічної раціональності у формуванні політики.
«Індекс економіки здорового глузду 2026 – це, по суті, універсальний інструмент оцінки соціально-економічного розвитку, економічного зростання та якості інститутів, який може використовувати будь-який уряд. Ми розглядаємо його і як інструмент економічної просвіти, і як практичний орієнтир для полісі-мейкерів, щоб вони бачили, як конкретні інституційні та регуляторні чинники впливають на розвиток країни та соціальні показники», – підсумував Ярослав Романчук.
