Вартість будівельних робіт і матеріалів в Україні з початку 2026 року зросла приблизно на 30%, причому головним чинником подорожчання залишається дефіцит робочої сили, повідомив генеральний директор Perfect Group Олексій Коваль.
За його словами, найшвидше зростає вартість праці, на другому місці за темпами подорожчання перебувають будівельні матеріали. При цьому оцінка зростання приблизно на 30% не враховує додатковий вплив валютних коливань та індексації.
Змінилася й структура витрат на ремонт квартир. До повномасштабної війни приблизно 70% вартості ремонту могли становити матеріали, а 30% — роботи. Тепер співвідношення наблизилося до 50/50, а в деяких випадках вартість робіт уже перевищує вартість самих матеріалів.
Кадровий дефіцит зачіпає не лише оздоблювальні роботи. Девелопери зазнають труднощів із пошуком монолітницьких робітників, кранівників та інших кваліфікованих фахівців.
Ще одним чинником зростання собівартості в осінньо-зимовий період можуть стати витрати на автономне енергопостачання будівельних майданчиків. Під час відключень електроенергії внутрішні будівельні роботи вимагають використання дизельних генераторів, відповідно, витрати залежать від вартості палива.
Perfect Group уже включає генератори та системи безперебійного живлення до бюджетів нових проєктів. У перспективі компанія також розглядає можливість використання сонячних панелей та газових генераторів.
За оцінкою Коваля, ознак уповільнення зростання будівельних витрат поки що немає.
Perfect Group займається житловою та комерційною нерухомістю в Україні з 1991 року.
БУДІВНИЦТВО, НЕРУХОМІСТЬ, робоча сила, Собівартість, УКРАЇНА
Українським девелоперам необхідний доступ до проєктного фінансування, а залучення банківських або міжнародних кредитів у розмірі 20–30 % вартості проєкту може бути достатнім для початку будівництва, вважає генеральний директор групи компаній Perfect Group Олексій Коваль.
Як повідомив Коваль в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна», опублікованому 1 вересня 2026 року, модель фінансування житлового будівництва в Україні після початку повномасштабної війни істотно змінилася. Якщо до 2022 року девелопер міг вкладати близько 10% власних коштів, отримуючи до 90% ресурсів від покупців, то зараз власне фінансування на початковому етапі може сягати 60%.
За його словами, Perfect Group через своїх представників веде переговори з Європейським банком реконструкції та розвитку. Європейські фінансові структури готові розглядати кредитування українського приватного сектору за ставками від 6–8 % у євро, однак для проєктів доступного житла більш прийнятним рівнем могли б стати 3–4 %.
Компанія вважає, що кредитне фінансування в обсязі 20–30 % кошторису може дати можливість розпочати будівництво, після чого до фінансування проєкту можуть долучитися іпотечні програми, зокрема «єОселя».
Коваль також звернув увагу, що впровадження ескроу-рахунків для покупців житла без одночасного створення системи проектного фінансування девелоперів може призвести до дефіциту ресурсів для започаткування нових проєктів.
За його оцінкою, рентабельність девелоперських проєктів в Україні за нормальних умов порівнянна з європейською і становить близько 18–20%.
Perfect Group заснована в 1991 році. За даними компанії, за час роботи група ввела в експлуатацію понад 110 будинків на понад 20 тис. квартир загальною площею понад 1,5 млн кв. м.
Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України (Мінрегіон) пропонує запровадити щонайменше 10-річну гарантію якості нових об’єктів нерухомості одразу після їх введення в експлуатацію; цю ініціативу вже підтримав уряд, повідомила прес-служба відомства.
Мінрегіон уточнило, що для впровадження цих змін пропонується внести поправки до Цивільного кодексу України та законів «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про захист прав споживачів».
«Людина, яка купує нову нерухомість, має бути захищена не лише в момент її придбання. Ми пропонуємо запровадити щонайменше 10-річну гарантію якості об’єкта. Якщо протягом цього часу власник виявить недоліки, що впливають на експлуатаційну придатність нерухомості, він зможе вимагати від замовника будівництва їх усунення. Якщо власник усуне недоліки самостійно, замовник повинен відшкодувати ці витрати», – зазначила заступниця міністра Наталія Козловська, слова якої наведено у повідомленні.
За якість об’єкта протягом гарантійного терміну відповідатиме замовник будівництва або його правонаступник.
Нові правила стосуватимуться завершених об’єктів, прийнятих в експлуатацію, за винятком об’єктів, побудованих на підставі будівельного паспорта, та окремих об’єктів із незначними наслідками СС1, роботи на яких виконувалися власними силами.
У прес-службі міністерства повідомили, що після прийняття змін власник у разі виявлення недоліків протягом 10-річного гарантійного терміну повинен повідомити про них замовника будівництва. Недоліки, що впливають на можливість нормального користування нерухомістю, підтверджуються звітом сертифікованого фахівця за результатами обстеження. Замовник будівництва протягом 30 днів повинен запропонувати, як і в які терміни усунути недоліки, або надати обґрунтовану відмову. Власник протягом семи днів або погоджується із запропонованим способом, або відмовляється від нього. Після узгодження замовник усуває недоліки у встановлені терміни. Власник також може усунути їх самостійно або залучити інших фахівців. У такому разі замовник будівництва повинен повністю компенсувати витрати на ремонт.
Аналогічна ініціатива була оформлена в урядовому законопроекті № 13607 від 7 серпня 2025 року, але після відставки уряду Юлії Свириденко була відкликана 16 липня 2026 року. Тоді експерти пропонували поширити обов’язкову гарантію також на СС1 (найчастіше приватні будинки) та збільшити гарантію для монолітно-каркасних будинків до 30 років.
Уряд Греції планує в п’ять разів підвищити податок на передачу житлової нерухомості для покупців із країн, що не входять до Європейського Союзу, — з 3% до 15%. Новий захід має набути чинності з 2027 року і може безпосередньо торкнутися, зокрема, покупців з України, якщо вони не належать до передбачених законодавством пільгових категорій.
Про це рішення оголосив прем’єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс під час виступу на 90-й Міжнародній виставці в Салоніках. 7 вересня уряд опублікував детальний опис податкових змін. Влада пояснює підвищення необхідністю обмежити додатковий попит на житло з боку покупців із третіх країн, який, за їхньою оцінкою, сприяє зростанню цін і погіршує доступність нерухомості для постійних мешканців Греції.
Наразі базовий податок на передачу нерухомості в Греції становить 3% від податкової вартості об’єкта, а з урахуванням муніципального збору фактична ставка сягає 3,09%. Для покупців житла, на яких поширюються нові правила, ставка становитиме 15%, або близько 15,45% з урахуванням муніципального збору. Таким чином, при купівлі квартири вартістю 300 тис. євро податкове навантаження може збільшитися приблизно з 9,3 тис. євро до 46,35 тис. євро, а для об’єкта вартістю 500 тис. євро — з 15,45 тис. євро до 77,25 тис. євро.
Підвищена ставка стосується саме житлової нерухомості. Згідно з роз’ясненням уряду від 7 вересня, вона не повинна поширюватися на комерційні приміщення, земельні ділянки та інші категорії нерухомості.
При цьому під підвищену ставку потраплять не всі громадяни держав поза межами ЄС. Винятки передбачені, зокрема, для осіб, які мають статус довгострокового резидента Греції, деяких громадян грецького походження, визнаних біженців та власників окремих категорій дозволу на проживання. Громадяни ЄС та Європейської економічної зони також залишаться поза дією підвищеної ставки.
Для українців наслідки цього нововведення залежатимуть насамперед від їхнього юридичного та податкового статусу в Греції. Україна не є членом ЄС чи ЄЕЗ, тому український громадянин, який купує житло як звичайний покупець із третьої країни, потенційно підпадає під ставку 15%. У опублікованому урядом роз’ясненні окремо не зазначено, чи буде спеціальне виключення для українців, які перебувають у країні за режимом тимчасового захисту.
Міцотакіс назвав підвищення податку частиною ширшої політики щодо стримування вартості житла. Водночас влада має намір продовжити дію низки заходів підтримки внутрішнього ринку, зокрема звільнення нових будівель від ПДВ, податкові стимули при довгостроковій оренді порожньої нерухомості та обмеження на нові об’єкти короткострокової оренди в окремих районах Афін і Салонік. Уряд також анонсував нову програму пільгового житлового кредитування «Spiti Mou III» обсягом 2 млрд євро.
Будівельні роботи в житловому комплексі Greenville Prostir (Львівська область, с. Лисиничі, вул. Освітня, 2) відновлено після завершення судового спору щодо умов користування земельною ділянкою.
Як повідомили у пресслужбі девелопера, предметом спору був розмір орендної плати за земельну ділянку у Лисиничах. У процесі врегулювання група компаній Greenville та Львівська міська рада погодили новий розмір орендної плати та механізм компенсації відповідної різниці до бюджету громади за попередній період користування земельною ділянкою.
“Ми, як девелопер проєкту, взяли на себе відповідальність за пошук рішення. Для нас було важливо не продовжувати юридичне протистояння, а знайти модель, яка враховує інтереси міста, громади та наших інвесторів. Сьогодні це питання врегульоване, і ми повертаємося до реалізації Greenville Prostir”, – зазначив керівник проєкту Олег Козуб.
Господарський суд Львівської області 11 серпня затвердив досягнуту сторонами угоду та закрив провадження у справі. Після усунення судових обмежень компанія отримала можливість відновити будівельні роботи на об’єкті.
Наступним кроком компанії є відновлення повного темпу будівельних робіт та представлення інвесторам актуалізованого графіка реалізації проєкту.
За даними порталу новобудов ЛУН, заснована у 2007 році група компаній Greenville реалізує проєкти у Львові та Києві, з 2010 року здано в експлуатацію 45 будинків, в процесі будівництва шість будинків.
Приватні орендодавці у Великій Британії дедалі частіше продають житло або планують піти з ринку на тлі зростання вартості фінансування, податкового та регуляторного навантаження. Скорочення пропозиції вже супроводжується подальшим підвищенням орендних ставок і відбувається в той час, коли країна переживає зміну уряду та період підвищеної економічної невизначеності.
За офіційними даними Управління національної статистики Великої Британії (ONS), у липні 2026 року середня орендна плата на приватному ринку сягнула 1 393 фунтів на місяць, збільшившись на 3,7% за рік. В Англії цей показник становив 1 451 фунтів, а в Лондоні — 2 317 фунтів на місяць.
Дослідження мережі агентств Lomond дає схожу картину і показує, що британські орендарі в середньому витрачають на житло вже 32,7% своїх річних доходів. За методологією компанії середня орендна ставка становила 1 369 фунтів на місяць, що на 4,3% більше, ніж роком раніше. Відмінність від даних ONS пояснюється різними вибірками та методиками підрахунку.
Водночас скорочується пропозиція з боку власників житла. Липневе опитування Королівського інституту дипломованих оцінювачів RICS показало показник нових пропозицій з боку орендодавців на рівні -27%. Учасники ринку повідомляють, що власники зменшують свої портфелі або повністю залишають сектор. Незважаючи на більш стриманий попит з боку орендарів, баланс очікувань щодо подальшого підвищення орендної плати зріс до +28%.
Ще суворішу картину дає проведене у другому кварталі опитування понад 2 тис. орендодавців Property118: 40,2% вже скорочували свої портфелі у попередні два роки, тоді як розширювали їх лише 6%. На найближчі три роки 67,7% респондентів допускають продаж хоча б частини нерухомості, а 27,1% мають намір повністю піти з ринку.
Однією з головних причин залишаються дорогі кредити. Базова ставка Банку Англії становить 3,75%, що істотно перевищує рівні періоду дешевих грошей до 2022 року. Більше третини опитаних орендодавців мають рефінансувати іпотеку протягом найближчого року, що для багатьох означає перехід зі старих дешевих фіксованих ставок на значно дорожчі умови.
Додатковим фактором стала найбільша за багато років реформа приватної оренди. З 1 травня 2026 року в Англії набула чинності основна частина Renters’ Rights Act: скасовано виселення без пояснення причини згідно з Section 21, фіксовані договори замінюються системою періодичної оренди та посилено відповідальність власників. З кінця 2026 року влада почне запроваджувати обов’язкову базу приватного орендного житла, реєстрація в якій буде платною. Надалі з’являться додаткові стандарти якості та обов’язковий омбудсмен.
При цьому було б неправильно пояснювати масові плани продажу житла лише новим законом. Тиск на сектор формувався роками за рахунок податкових змін, обмеження відрахування відсотків за іпотекою, подорожчання страхування, ремонту та обслуговування нерухомості. Нові правила, скоріше, стали ще одним чинником, що змушує власників переглядати економіку buy-to-let.
Ситуація на ринку житла розвивається на тлі серйозної політичної нестабільності у Великій Британії. Кір Стармер влітку 2026 року пішов з посади прем’єр-міністра після втрати підтримки всередині Лейбористської партії, а у вересні вирішив покинути й парламент. Його змінив Енді Бернхем, який став уже сьомим прем’єр-міністром Великої Британії за десятиліття.
Новій владі доводиться одночасно вирішувати проблему вартості життя, фінансування соціальних програм і тиску на державні фінанси. Прибутковість довгострокових британських державних облігацій на початку вересня піднялася приблизно до 5,26% — максимуму з 2008 року, що підвищує вартість запозичень не тільки для уряду, але й опосередковано для всієї економіки. Інвестори чекають на жовтневий бюджет нового уряду і намагаються зрозуміти, як Бернхем має намір фінансувати свої соціальні та інфраструктурні ініціативи.
Говорити про повноцінну економічну кризу або рецесію у Великій Британії поки що некоректно. ВВП у другому кварталі 2026 року зріс на 0,4% після 0,6% у першому, проте темпи зростання сповільнюються. Інфляція в липні знову прискорилася до 2,9%, безробіття сягнуло 4,9%, а британський бізнес залишається обережним щодо нових інвестицій.
Саме поєднання слабкого економічного зростання, дорогих грошей та політичної невизначеності посилює проблеми ринку оренди. Новий уряд прагне посилити захист орендарів, але при одночасному відтоку приватних власників виникає зворотний ефект: чим менше квартир залишається на ринку, тим сильніший тиск на орендну плату.
Для британського уряду це стає складною дилемою. Якщо регулювання та податки й надалі знижуватимуть прибутковість приватної оренди швидше, ніж держава та інституційні інвестори зможуть створювати нове житло, частина витрат на захист орендарів може фактично повернутися до них у вигляді вищої орендної плати та меншого вибору квартир.
У середньостроковій перспективі це може прискорити структурні зміни на британському ринку: місце невеликих приватних орендодавців поступово займатимуть професійні оператори build-to-rent, пенсійні та інвестиційні фонди, здатні працювати з нижчою прибутковістю та витримувати значно жорсткіше регулювання.
Таким чином, відхід британських орендодавців є не окремою проблемою ринку нерухомості, а частиною ширшої картини: дорогий капітал, уповільнення економіки, криза політичної стабільності й водночас спроба держави істотно посилити регулювання ринку житла. Для орендарів головним ризиком стає не масове зникнення орендованого житла як такого, а його подальше подорожчання та перерозподіл від дрібних власників до великого інституційного капіталу.
