Business news from Ukraine

Business news from Ukraine

ПриватБанк втретє виставив на продаж «Дніпро-Арену», знизивши ціну до 111,3 млн грн

ПриватБанк втретє за місяць виставив на відкритий аукціон у системі “Prozorro.Продажі” стадіон “Дніпро-Арена” та тренувальну базу у Дніпрі, знизивши стартову ціну до 111,27 млн грн без ПДВ, повідомила пресслужба фінустанови.

Аукціон заплановано на 27 жовтня у форматі трираундового англійського аукціону, гарантійний внесок становить 5,56 млн грн, або 5% стартової ціни, мінімальний крок підвищення – 1,11 млн грн, або 1%.

Два попередні аукціони – 6 та 15 жовтня – не відбулися через відсутність заявок. Менше ніж за місяць стартова ціна комплексу знизилася на 29,44 млн грн, або на 20,9%.

До лота входять стадіон загальною площею 15,95 тис. кв. м, комплекс тренувальної бази площею 13,06 тис. кв. м та окреме крите футбольне поле площею 7,47 тис. кв. м.

“Дніпро-Арена” розрахована на 31 тис. глядачів, має VIP-ложу на 296 місць і ресторан на 550 місць. Футбольне поле розміром 105×68 м обладнане системами підігріву й автоматичного поливу та штучним освітленням.

До тренувальної бази входять чотири поля з натуральним покриттям, три відкриті поля зі штучним покриттям, крите поле з трибунами на 506 місць, котеджне містечко, спальний корпус, медико-реабілітаційний центр, басейн і тренажерну залу.

Земельні ділянки під об’єктами перебувають у комунальній власності. Деякими з них ПриватБанк користується на підставі договорів оренди, щодо однієї ділянки право користування перебуває на стадії оформлення.

Передача майна покупцю передбачена після отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію або висновку про відсутність його необхідності та після повного розрахунку за об’єкт.

До участі в аукціоні не допускаються особи, які перебувають під санкціями, пов’язані з юрисдикціями неприйнятно високого ризику, причетні до корупційних правопорушень, фінансування тероризму чи відмивання коштів.

Обмеження також поширюються на компанії з непрозорою структурою власності в офшорних юрисдикціях, а також осіб, приналежних до олігархів, колишніх керівників або власників ПриватБанку.

ПриватБанк – найбільший банк України. Загальні активи фінустанови, за даними Нацбанку, на 1 вересня 2026 року становили 983,82 млрд грн (22,8% від загального обсягу).

, , , ,

Deloitte назвав країни Європи з найдорожчим і найдешевшим житлом у 2026 році

Найдорожчі новобудови серед досліджених європейських ринків розташовані в Люксембурзі, Чехії та Німеччині, тоді як найдешевші – в Туреччині, Сербії та Албанії. Водночас у низці міст Центральної та Південно-Східної Європи придбання житла вимагає понад 15 середніх річних зарплат, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club на підставі результатів дослідження Deloitte Property Index 2026.

Як повідомила міжнародна консалтингова компанія Deloitte 13 жовтня 2026 року, її 15-те щорічне дослідження охопило 25 країн та 71 місто. Показники базуються на даних за 2025 рік і включають ціни нових житлових об’єктів, доступність придбання квартир, орендні ставки, житлове будівництво та іпотечне кредитування.

За даними Deloitte, середня вартість квадратного метра нового житла в Люксембурзі досягла €9 160, у Чехії – €5 412, Німеччині – €5 200, Австрії – €5 199, Нідерландах – €5 186.
Натомість у Туреччині середня вартість нового житла становила €864 за кв. м, у Сербії – €1 706, Албанії – €1 720, Румунії – €1 917, Греції – €1 931.

Таким чином, різниця між найдорожчим і найдешевшим національними ринками серед досліджених країн перевищила десять разів.

Рейтинг країн із найвищими середніми цінами на нове житло у 2025 році:

Люксембург – €9 160 за кв. м.
Чехія – €5 412.
Німеччина – €5 200.
Австрія – €5 199.
Нідерланди – €5 186.

П’ять країн із найнижчими цінами:
Туреччина – €864 за кв. м.
Сербія – €1 706.
Албанія – €1 720.
Румунія – €1 917.
Греція – €1 931.

Водночас низька абсолютна ціна квадратного метра не завжди означає високу доступність житла для місцевого населення, оскільки визначальне значення має співвідношення вартості нерухомості та доходів домогосподарств.

Найменш доступним серед досліджених міст виявилося албанське місто Вльора, де для придбання стандартної нової квартири площею 70 кв. м необхідно 21,3 середньої валової річної зарплати. У Празі цей показник становив 16,9 річної зарплати, в Афінах – 16, у словацьких Кошицях і чеському Брно – по 15.
До міст із низькою доступністю житла також увійшли Братислава, де для придбання стандартної квартири необхідно 13,7 річної зарплати, та Банська Бистриця з показником 13,4.
На протилежному полюсі опинився італійський Турин, де купівля нового житла площею 70 кв. м потребує 4,7 середньої річної зарплати. У норвезькому Бергені та данському Оденсе цей показник становив по 4,9 зарплати.

Загалом кількість досліджених європейських міст, у яких для придбання стандартної квартири необхідно понад десять річних зарплат, збільшилася з 11 до 19.
Окремо Deloitte проаналізував найбільші міські ринки за абсолютною вартістю нового житла. Найдорожчим став Мюнхен із середньою ціною €11 200 за кв. м. Далі розташувалися Люксембург – €10 567, Амстердам – €8 650 та Барселона – €8 037.

Найдешевші серед досліджених великих міст новобудови пропонувалися в Туреччині: в Анкарі середня ціна становила €870 за кв. м, Ізмірі – €1 155, Стамбулі – €1 339.

У 2025 році зростання середніх цін на нове житло зафіксовано у 19 із 22 країн, для яких Deloitte мав порівнянні загальнонаціональні дані. Найвищі темпи подорожчання спостерігалися в Румунії (+14,4%), Хорватії (+14,3%), Словаччині (+12,5%) та Угорщині (+10,9%).

Натомість середні ціни в євро, за даними дослідження, знизилися в Туреччині на 9% і Сербії на 2,5%. Водночас окремі міські ринки демонстрували протилежну динаміку. Зокрема, у Белграді нове житло подорожчало на 20%, а в албанському Дурресі – приблизно на 24%.

Найдорожчим ринком орендного житла став Люксембург із середньою місячною ставкою €45,4 за кв. м. У Парижі оренда становила €31,2 за кв. м, Барселоні – €30,9, Дубліні – €30,8, Осло – €28,9.

У країнах Європи також зберігаються значні відмінності у вартості іпотечного кредитування. Найвищі середні ставки Deloitte зафіксував в Угорщині – 9,08%, Польщі – 6,91%, Румунії – 5,86% та Норвегії – 5,44%. Найнижчі показники були в Болгарії та Фінляндії – по 2,77%, Туреччині – 2,84%, Хорватії – 2,90% та Іспанії – 2,94%.

Середня іпотечна ставка в досліджених країнах знизилася на 0,38 відсоткового пункту – до 4,09%.

Лідером за кількістю завершених житлових об’єктів стала Туреччина, де у 2025 році було введено в експлуатацію майже 674 тис. житлових одиниць. У Франції відповідний показник становив 379 тис., Польщі – 209 тис., Німеччині – 207 тис.

Україна не представлена в рейтингу Deloitte Property Index 2026, тому її середня вартість квадратного метра не може бути безпосередньо зіставлена з показниками інших країн у межах цього дослідження.

Водночас, за даними Державної служби статистики України, за підсумками 2025 року індекс цін на житло на первинному ринку зріс на 13%, а на вторинному – на 13,4%. Ці показники відображають зміну цін у гривні, а не середню вартість квадратного метра в євро, тому не є частиною рейтингу Deloitte.

Додатково у травні 2026 року Держстат оновив методологію розрахунку індексів цін на житло відповідно до європейських статистичних стандартів.

Аналітики Deloitte зазначають, що головною проблемою європейського ринку залишається невідповідність між зростанням вартості житла та доходами населення. Ситуацію погіршують обмежена пропозиція новобудов, високі витрати на будівництво, тривалі процедури отримання дозволів і вартість іпотечного фінансування.

Deloitte Property Index – щорічне міжнародне дослідження ринків житлової нерухомості, яке компанія проводить протягом 15 років. Воно використовується для порівняння вартості та доступності житла, житлового будівництва, оренди й іпотечного кредитування в європейських країнах.

Джерела: Deloitte Property Index 2026 – офіційне дослідження, Deloitte, пресреліз від 12 жовтня 2026 року, Держстат України – статистика цін на житло.

, , , ,

Іноземці скоротили купівлю житла в Іспанії на 13%, українці залишаються серед найбільших покупців

Іноземні громадяни у першому півріччі 2026 року придбали в Іспанії 62 327 об’єктів житлової нерухомості, що на 13% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Водночас середня ціна житла, яке купували іноземці, зросла на 9,4% і досягла рекордних €2 644 за кв. м, свідчать дані Генеральної ради нотаріусів Іспанії (Consejo General del Notariado), оприлюднені 15 жовтня.

За інформацією Центру статистичної інформації нотаріату (CIEN), це найбільше річне скорочення кількості угод з іноземними покупцями з першого півріччя 2020 року. Частка іноземців у загальній кількості операцій із житлом знизилася до 18,3% проти 19,2% роком раніше та 20,3% у 2024 році.
Найпомітніше зменшилася активність покупців, які не мають статусу резидента Іспанії. Вони придбали 22 940 об’єктів, що на 18% менше, ніж роком раніше. На цю категорію припало 36,8% усіх угод іноземців.

Іноземці, які проживають в Іспанії, придбали 39 387 об’єктів, або 63,2% від загальної кількості покупок іноземних громадян. Порівняно з першим півріччям 2025 року їхня активність скоротилася на 10%.
Попри зниження кількості угод, вартість житла продовжила зростати. Нерезиденти платили в середньому €3 493 за кв. м, що на 11,8% більше, ніж роком раніше. Для іноземців-резидентів середня ціна становила €2 102 за кв. м (+9,8%), тоді як громадяни Іспанії купували житло в середньому за €1 971 за кв. м (+8,7%).

Найбільшими покупцями житла серед іноземців у першому півріччі стали громадяни Марокко, які здійснили 4 960 угод, або 8% від загальної кількості іноземних покупок. Вперше за цим показником вони випередили громадян Великої Британії, на яких припало 4 541 угода (7,3%).
Третє місце посіла Італія з 4 109 угодами (6,6%), четверте – Румунія з 3 974 угодами (6,4%), п’яте – Німеччина з 3 907 угодами (6,3%).

Найвищу середню вартість придбаної нерухомості зафіксовано серед громадян США – €3 948 за кв. м. Далі йшли покупці зі Швеції (€3 839), Німеччини (€3 763), Швейцарії (€3 760) та Норвегії (€3 588).
Українці також залишаються помітною групою іноземних покупців іспанської житлової нерухомості. Хоча в короткому повідомленні нотаріату за перше півріччя 2026 року окремі абсолютні показники щодо громадян України не наведені, відповідна інформація міститься в офіційній статистиці Колегії реєстраторів Іспанії.

Згідно з даними реєстраторів, у першому кварталі 2026 року українці забезпечили 3,08% усіх зареєстрованих покупок житла іноземцями, посівши десяте місце серед національностей. Це відповідає приблизно 764 угодам.
У другому кварталі частка українців становила 2,94%, а їхня позиція в рейтингу знизилася до одинадцятої. Виходячи із загальної кількості зареєстрованих угод іноземців, на громадян України припало орієнтовно 789 покупок.

Таким чином, за підсумками першого півріччя 2026 року українці могли придбати в Іспанії близько 1,55 тис. житлових об’єктів за методологією Колегії реєстраторів.

При цьому статистика реєстраторів і нотаріусів не є тотожною. За даними реєстраторів, іноземці придбали за півріччя близько 51,6 тис. об’єктів, тоді як нотаріуси зафіксували 62,3 тис. угод. Розбіжність пов’язана з різними етапами реєстрації операцій та методиками статистичного обліку. Тому розрахункова кількість покупок українців не може безпосередньо співвідноситися із загальною кількістю угод за даними нотаріату.

Водночас у нотаріальній статистиці найбільше річне скорочення покупок за окремими національностями зафіксовано серед громадян Росії (-26,2%), Китаю (-26,1%), США (-22%), Болгарії (-21,6%), Бельгії (-21,3%) та Великої Британії (-21%).
Зростання кількості придбаних об’єктів серед основних груп іноземних покупців продемонстрували лише громадяни Венесуели (+10,2%) та Колумбії (+7,4%).

Географічно найбільша активність іноземців зберігається в туристичних і прибережних регіонах. Зокрема, у Валенсійській автономній спільноті нерезиденти придбали 9 250 об’єктів, що становить 40,3% усіх покупок цієї категорії в Іспанії. Ще 5 800 угод припало на Андалусію, 2 046 – на Канарські острови.
Серед іноземців-резидентів найбільшу кількість угод зареєстровано в Каталонії – 8 516, Валенсійській спільноті – 8 196 та Андалусії – 6 007.

Кількість покупок житла іноземцями скоротилася майже в усіх автономних спільнотах країни. Винятками стали Кастилія-Ла-Манча (+4,4%) та Естремадура (+3,3%).
Найбільше падіння зафіксовано в Кантабрії (-20,5%), на Канарських островах (-20,3%) та в Мадридській автономній спільноті (-19,7%). На Балеарських островах і у Валенсії кількість угод скоротилася на 15,4%.

При цьому ціни для іноземних покупців зросли у 15 із 17 автономних спільнот. Найсуттєвіше подорожчання відбулося в Кантабрії (+23%), Астурії (+22,3%), Естремадурі (+16,4%), Валенсії (+15,6%) та Мадриді (+15,4%).
Поточна статистика свідчить про зміну ситуації на іспанському ринку: після кількох років високої активності кількість покупок іноземцями почала скорочуватися, тоді як вартість придбаної нерухомості продовжує встановлювати нові максимуми.

Для міжнародних інвесторів та іноземців, які планують переїзд до Іспанії, це означає зростання витрат на придбання житла навіть в умовах послаблення попиту. Водночас регіональні відмінності залишаються значними, а ринок прибережних курортів продовжує суттєво відрізнятися від внутрішніх районів країни.
Consejo General del Notariado є загальнонаціональним органом представництва нотаріату Іспанії. Його статистичний центр CIEN аналізує дані нотаріально посвідчених операцій. Colegio de Registradores веде окрему статистику зареєстрованих прав на нерухомість, зокрема за громадянством покупців.

, , , ,

В Ірландії власники порожніх будинків можуть отримати до EUR70 тис. на ремонт

Як повідомляє Relocation, уряд Ірландії продовжує у 2026 році програму фінансової підтримки відновлення порожніх та занедбаних будинків Vacant Property Refurbishment Grant, яка передбачає компенсацію до €50 тис. витрат на ремонт житлової нерухомості та до €70 тис. для об’єктів в аварійному стані.

Як повідомляється на офіційному сайті Міністерства житлового будівництва, місцевого самоврядування та спадщини Ірландії, програма поширюється на міста, невеликі населені пункти та сільські території.
Основна мета ініціативи – повернути до використання житлову нерухомість, яка тривалий час залишалася незаселеною, та збільшити пропозицію доступного житла.

Для отримання гранту будівля повинна бути зведена до 2008 року та залишатися порожньою щонайменше два роки.
Заявник повинен підтвердити право власності на нерухомість або документально довести, що перебуває в процесі її придбання.

Відремонтоване житло дозволяється використовувати як основне місце проживання або здавати в оренду відповідно до умов програми.
Стандартний грант становить до €50 тис. Якщо об’єкт офіційно визнано занедбаним та непридатним для використання, заявник може претендувати на додаткові €20 тис.

При цьому компенсація залежить від фактично підтверджених витрат, виду робіт та оцінки місцевих органів влади. Заявлена максимальна сума не гарантує автоматичного отримання фінансування в повному обсязі.
У 2026 році Ірландія також розширила підтримку реконструкції колишніх комерційних і громадських будівель під житлові приміщення.

Для проєктів, які передбачають створення кількох квартир у такій нерухомості, максимальний грант може становити €90-110 тис. залежно від технічного стану та кількості нових житлових одиниць.
Окрема програма Vacant Above the Shop Grant спрямована на облаштування квартир у порожніх приміщеннях над діючими магазинами та іншими комерційними об’єктами.

У межах цієї ініціативи загальна фінансова підтримка може досягати €140 тис., включаючи допомогу на підготовку проєкту та професійні консультації, за умови виконання відповідних критеріїв.
На відміну від італійських муніципалітетів, Ірландія не продає будинки за символічну ціну. Її модель передбачає фінансування відновлення вже придбаної нерухомості або об’єкта, який заявник планує купити.

Водночас участь у програмі не обмежується виключно громадянами Ірландії, однак вимагає відповідності встановленим критеріям. Гранти надаються фізичним особам, тоді як зареєстровані компанії та девелопери не можуть користуватися стандартною програмою Vacant Property Refurbishment Grant.
Для іноземних покупців окремим питанням залишається законність довгострокового проживання в Ірландії. Придбання нерухомості та отримання гранту не замінюють необхідних імміграційних дозволів.

Державна програма діє з липня 2022 року та поступово розширюється. Її реалізацію здійснюють місцеві органи влади за підтримки уряду Ірландії.

, , , ,

Біккарі розширила програму дешевого житла та пропонує будинки до EUR30 тис

Як повідомляє Relocation, італійська комуна Біккарі (Biccari) у регіоні Апулія продовжила у 2026 році програму продажу недорогого житла, включаючи будинки за символічну ціну €1. Місцева влада відмовилася від обов’язкових вимог щодо постійного проживання та реконструкції нерухомості, а також розширила пропозицію об’єктами в кращому технічному стані вартістю до €30 тис.

Як повідомило італійське видання Idealista, Біккарі залишається одним із населених пунктів півдня Італії, які використовують продаж дешевої нерухомості для боротьби зі скороченням населення та відновлення історичної забудови.
Програма діє з 2021 року. Спочатку муніципалітет запропонував покупцям близько 20 об’єктів, які перебували переважно в незадовільному стані та потребували значних інвестицій у реконструкцію.

Однак досвід попередніх років показав, що багато іноземних покупців не готові організовувати капітальний ремонт дистанційно через складність отримання дозволів, пошуку підрядників і контролю за будівельними роботами.
У результаті муніципалітет сформував розширений каталог нерухомості, що включає як занедбані будинки за €1, так і придатніші для проживання об’єкти вартістю від кількох тисяч до €30 тис.

За словами мера Біккарі Джанфіліппо Міньоньї, покупці можуть самостійно визначати подальше використання нерухомості. Зокрема, будинки дозволяється використовувати для постійного проживання, сезонного відпочинку або здавання в оренду за умови дотримання відповідних місцевих правил.

Важливою особливістю програми є відсутність спеціального муніципального зобов’язання постійно проживати в придбаному будинку або завершувати його реконструкцію протягом визначеного терміну. Водночас аварійні будівлі не можуть використовуватися без виконання необхідних робіт та дотримання будівельних норм.

До участі допускаються й іноземні покупці. Для оформлення угоди необхідно отримати італійський податковий номер Codice Fiscale та дотриматися загальних законодавчих умов придбання нерухомості іноземцями.
При цьому символічна ціна будинку не означає відсутності додаткових витрат. Покупець має оплатити нотаріальне оформлення, реєстраційні платежі, перевірку правового статусу об’єкта та, за необхідності, ремонт.

Для будинків у поганому технічному стані реконструкція може коштувати €20-25 тис. або більше залежно від площі, стану конструкцій та обсягу робіт.
За інформацією місцевої влади, з початку реалізації програми сукупна вартість угод купівлі-продажу досягла приблизно €650 тис., а виконані, заплановані та розпочаті ремонтні роботи оцінюються ще в €1,3 млн.

Програма залучила покупців з інших регіонів Італії, Німеччини, США, Аргентини, Перу та Португалії. Частина нових власників розглядає житло як майбутнє місце проживання після виходу на пенсію, інші – як сезонну резиденцію або об’єкт для оренди.
Біккарі розташоване в провінції Фоджа приблизно за 30 км від однойменного міста. Населення комуни становить 2,6 тис. осіб. Її економіка пов’язана із сільським господарством, місцевими послугами та туризмом.

Програми продажу будинків за символічну ціну використовуються в Італії з 2008 року. Вони набули поширення передусім у невеликих населених пунктах Сицилії, Сардинії, Калабрії та інших регіонів, які стикаються з депопуляцією та старінням житлового фонду.
Водночас придбання нерухомості в Італії саме по собі не надає іноземцям права на довгострокове проживання або автоматичного отримання посвідки на проживання.

, , , ,

У серпні українці посіли друге місце серед іноземних покупців житла в Туреччині

У серпні 2026 року громадяни України придбали в Туреччині 147 об’єктів житлової нерухомості та посіли друге місце серед іноземних покупців, поступившись лише громадянам Росії, свідчать дані Турецького статистичного інституту TÜİK, опубліковані 17 вересня.

Росіяни у серпні придбали 343 об’єкти, українці — 147, громадяни Ірану — 140. Таким чином, на українців припало близько 7,6 % усіх продажів житла іноземцям у Туреччині за місяць. Росіяни забезпечили близько 17,7 % іноземних покупок.

У порівнянні з липнем активність українських покупців дещо зросла. У липні громадяни України придбали 145 об’єктів і посідали третє місце після росіян та іранців. Таким чином, кількість українських угод у серпні збільшилася приблизно на 1,4%, тоді як покупки росіян скоротилися з 394 до 343 об’єктів, або майже на 13%.

Загалом іноземцям у серпні було продано 1 938 житлових об’єктів, що практично відповідає минулорічному рівню — зростання склало лише 0,1%. У порівнянні з липнем, коли іноземці придбали 2 120 об’єктів, кількість угод знизилася приблизно на 8,6%. Частка іноземних покупців у загальному обсязі продажів житла в Туреччині в серпні становила 1,5%.

При цьому внутрішній ринок Туреччини скорочувався значно швидше. У серпні в країні було продано 127 410 об’єктів житлової нерухомості — на 14,7% менше, ніж роком раніше. Продажі нового житла знизилися на 4,5% — до 44 378 об’єктів, а вторинного — одразу на 19,4%, до 83 032.
Іпотечний сегмент, навпаки, продемонстрував зростання. Кількість угод з використанням іпотеки збільшилася на 7,2% і сягнула 22 131, що становило 17,4% усіх продажів житла. За січень-серпень іпотечні продажі зросли на 27,6% — до 188 813 об’єктів.

За вісім місяців 2026 року в Туреччині було продано 950 529 об’єктів житла — на 6,8% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Іноземці за цей період придбали 13 141 об’єкт, що на 6,3% менше, ніж у січні-серпні 2025 року. Таким чином, іноземний попит загалом знижується приблизно тими ж темпами, що й турецький ринок.

Особливо помітна концентрація українського попиту в Анталії. У серпні іноземці придбали там 599 об’єктів житла, причому 114 квартир і будинків купили громадяни України. Це означає, що на Анталію припало близько 78% усіх серпневих покупок українців у Туреччині.
Росіяни придбали в Анталії 226 об’єктів, німці — 56. За загальною кількістю іноземних угод перше місце посідав Стамбул із 763 об’єктами, далі йшли Анталія — 599, Мерсін — 143, Анкара — 92, Трабзон — 47 та Ялова — 45.

Українці вже кілька років поспіль залишаються серед найбільших іноземних покупців турецької нерухомості. За підсумками 2025 року громадяни України придбали в Туреччині 1 541 житловий об’єкт і посіли третє місце після росіян — 3 649 угод та іранців — 1 878. У 2024 році українці придбали 1 631 об’єкт.

При цьому зниження кількості угод відбувається на тлі триваючого номінального зростання цін. Як раніше писав Open4Business, у липні 2026 року середня вартість квадратного метра житла в Туреччині сягнула близько 41,7 тис. турецьких лір, або приблизно $871, а середня вартість об’єкта становила близько 5,21 млн лір, або $109 тис. Однак з урахуванням високої інфляції житло в реальному вираженні подешевшало приблизно на 6,6% за рік.

За даними українського агентства закордонної нерухомості Homium, середній бюджет українського покупця нерухомості в Туреччині у 2025–2026 роках становить приблизно $100–200 тис. Компанія працює, зокрема, з ринками Аланії, Анталії, Стамбула, Бодрума, Фетхіє, Мерсіна та інших регіонів Туреччини. Найдоступніші пропозиції в окремих регіонах починаються приблизно від $45–65 тис., тоді як нерухомість у Стамбулі, Бодрумі та інших преміальних локаціях значно дорожча.

«Статистика серпня показує, що попит українців на нерухомість у Туреччині залишається стабільним, незважаючи на загальне охолодження ринку. Покупці стали більш раціональними й значно уважніше оцінюють ціну об’єкта, можливість його подальшої оренди, витрати на утримання та ліквідність. Для українських клієнтів Туреччина залишається насамперед зрозумілим ринком завдяки географічній близькості, великому вибору об’єктів та сформованій інфраструктурі для іноземних власників. При цьому найбільш помітна концентрація попиту в Анталії та на Середземноморському узбережжі», — зазначив генеральний директор Homium Артур Бразилевський.

Показово, що на тлі падіння загальної кількості угод на турецькому ринку майже на 15% продажі іноземцям у серпні залишилися практично на торішньому рівні. Це може свідчити про стабілізацію іноземного попиту після тривалого зниження, однак дані за січень-серпень поки що не дозволяють говорити про його повноцінне відновлення.

, , , ,