ПрАТ Запоріжкокс”, один з найбільших в Україні виробників коксохімічної продукції, що входить до групи “Метінвест”, у січні-листопаді поточного року збільшило виробництво доменного коксу на 2% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 800,47 тис. тонн з 784,90 тис. тонн.
За даними компанії, у листопаді вироблено 71,36 тис. тонн коксу.
Як повідомлялося, “Запоріжкокс” у 2023 році збільшив випуск доменного коксу на 16% порівняно з 2022 роком – до 856,8 тис. тонн із 737,4 тис. тонн.
“Запоріжкокс” виробляє близько 10% коксу, що випускається в Україні, володіє повним технологічним циклом переробки коксохімічних продуктів. Також випускає коксовий газ і пековий кокс.
“Метінвест” є вертикально інтегрованою гірничодобувною групою компаній. Його основні акціонери – група СКМ (71,24%) і “Смарт-холдинг” (23,76%), які спільно керують компанією.
ТОВ “Метінвест Холдинг” – керуюча компанія групи “Метінвест”.
ПрАТ “Запоріжкокс”, один із найбільших в Україні виробників коксохімічної продукції, що входить до групи “Метінвест”, у січні-вересні поточного року збільшило виробництво доменного коксу на 2% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 655,3 тис. тонн з 542,5 тис. тонн.
За даними компанії, у вересні вироблено 71,3 тис. тонн коксу.
Як повідомлялося, “Запоріжкокс” у 2023 році збільшив випуск доменного коксу на 16% порівняно з 2022 роком – до 856,8 тис. тонн із 737,4 тис. тонн.
“Запоріжкокс” виробляє близько 10% коксу, що випускається в Україні, володіє повним технологічним циклом переробки коксохімічних продуктів. Крім того, випускає коксовий газ і пековий кокс.
“Метінвест” є вертикально інтегрованою гірничодобувною групою компаній. Його основні акціонери – група СКМ (71,24%) і “Смарт-холдинг” (23,76%), які спільно керують компанією.
ТОВ “Метінвест Холдинг” – керуюча компанія групи “Метінвест”.
ПрАТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” (ОГХК), в управління якого передано Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК, Дніпропетровська обл.) та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (ІГЗК, Житомирська обл.), у січні-вересні поточного року, як очікується, збільшить обсяги реалізації продукції на 68% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 221,847 тис. тонн.
При цьому реалізація, зокрема, ільменіту ІГЗК за дев’ять місяців-2024 становитиме 60,961 тис. тонн (зростання удвічі), ВГМК – 51,755 тис. тонн (зростання в 1,66 рази), рутилу – 6,767 тис. тонн (“мінус” 19%), циркону – 7,436 тис. тонн (зростання удвічі).
Як повідомив тимчасово в.о. голови правління ОГХК Єгор Перелигін в інтерв’ю LIGA.net, на сьогодні обидві філії компанії стабільно працюють, хоча є нюанси з е/е, з нестачею обігового капіталу – ліквідністю обігових грошей, а також є дефіцит персоналу.
“На ВГМК влітку ми змогли вийти на здорові показники розкривних робіт – від 800 тисяч до мільйона кубометрів на місяць. Це оптимальні параметри в контексті співвідношення розкриття до видобутку в теплі місяці року. Сам комбінат працює на коефіцієнті розкриву десь 4,5. Тобто, якщо ми хочемо видобувати 200 тисяч кубометрів руди стабільно щомісяця, нам потрібно робити розкрив за такими параметрами й надалі”, – пояснив глава ОГХК.
На ІГЗК у липні перезапущено розкривні та видобувні роботи, щоб виконати американський контракт. Зараз працюють два кар’єри – з розкриву і видобутку.
Зараз у компанії немає боргів за е/е, газ, реагенти тощо, стабільно працює техніка.
СЕО уточнив, що 90% продукції йде на експорт, майже весь ільменіт постачають до США і Мексики кінцевому споживачеві – Chemours.
“З урахуванням вересня, ми вже почали всі заплановані відвантаження. Є накопичений склад у порту Констанца в Румунії. Є ільменіт у Південному, якась частина рухається в Ізмаїл і Чорноморськ. І вже є накопичений ільменіт на комбінатах, який ми реалізовуватимемо і відвантажуватимемо найближчим часом”, – констатував Перелигін.
За дев’ять місяців ільменіту ВГМК реалізували понад 50 тис. тонн, ільменіту ІГЗК понад 60 тис. тонн. Сумарно реалізували 110 тис. тонн ільменіту за цей період – це значна динаміка, яку ми навіть уявити собі не могли на початку 2023 року, зазначив т.в.о. голови правління.
“Якщо взяти разом рутил і циркон, то реалізували 15 тисяч тонн з початку року. Із цирконом ситуація краща, ніж торік. З рутилом інше питання. Зараз на світовому ринку багато рутилу низького вмісту ТіО2 з Африки та Китаю. Китай скуповує у країн Африки та Азії колективний концентрат HMC – Heavy Mineral Concentrate. Вони навіть не очікують, щоб з нього зробили якийсь кінцевий продукт, переробляють вже у себе. Потім виставляють на ринок за демпінговими цінами. Це проблема для всіх нас. Ми ніколи не зможемо конкурувати з умовними Сьєрра-Ліоне або Мозамбіком, де видобуток відбувається відкритим методом і низькою собівартістю. У нас теж відкритий спосіб видобутку, але ми маємо справу з низькою “бетою” і досить високою собівартістю виробництва”, – пояснив топменеджер.
І уточнив, що одна з наших головних проблем – висока вартість е/е: зараз частка е/е на рівні 33-35% у собівартості виробництва.
Щодо ільменіту в ОГХК дуже обмежена географія, куди можна продавати. Ільменіт в Україні вважається товаром подвійного призначення, оскільки є сировинною основою для дуже важкого та інтенсивного переробного процесу, з якого може бути вироблена титанова губка. Якщо пройти кілька дуже інтенсивних з погляду енергоспоживання і капінвестицій етапів переробки – від концентрату ільменіту до титанового шлаку, потім до тетрахлориду титану і потім до титанової губки – тоді відкривається можливість переплавлення титанової губки в зливки.
Але навіть зливок – це напівфабрикат, який потрібно ще переробити в кінцеву форму і продукт. А потім уже з нього зробити якусь авіаційну деталь, медичний імплант тощо. Однак більшість ільменіту переробляється саме на пігмент ТіО2.
“Сьогодні експорт ільменіту серйозно регулює ДСЕК (Державна служба експортного контролю). Наразі ми знайшли порозуміння з цим органом та імплементували всі необхідні процедури та регуляції щодо експорту на американський ринок та інші ринки також. У США не так багато компаній, які могли б купувати ільменіт. Тому з Америкою проблем немає. Є повний супровід із нашого боку і від ДСЕК. Але ми не можемо працювати лише на американському ринку, концентрація – це ризик для нас”, – зазначив СЕО.
США купує в Україні концентрат ільменіту для виробництва пігментів ТіО2. Зараз у США будують новий комплекс із переробки литих металевих заготовок, тобто вони купуватимуть десь губку і перероблятимуть її на кінцевий продукт.
І додав, що ОГХК також працює з великою європейською компанією в Чехії.
“Для мене важливо, щоб наш ільменіт потрапив на азійський ринок. Наприклад, до Японії. І щоб ми поступово шукали можливість відкрити для себе Китай, найбільший титановий ринок у світі. Але щодо Китаю потрібно чітко стежити, щоб нашу продукцію переробляли саме на пігмент. Умовно кажучи – білу фарбу”, – сказав Перелигін.
Стосовно ж ресурсної бази ОГХК, він пояснив, що номінальна потужність ІГЗК 180-200 тисяч тонн готової продукції на рік, або 2,5 млн тонн видобутку руди на рік. Запаси – 35-40 млн куб. м, на 15 років видобутку. Однак поруч з Іршанськом у компанії є Селищанська ділянка – там проводиться повне геологічне вивчення. За оцінками, запаси можуть становити понад 30 млн куб. м. Сумарно в Житомирській області оптимально з економічного погляду компанія може працювати не менше 25-27 років на наявних запасах.
ІГЗК будувався з орієнтацією на сульфатний процес переробки, з фокусом на переробку в пігмент. Це основна сировина для Чехії, Польщі, Словенії, України, Китаю, зараз вирішується питання про розширення збуту.
“Якщо в майбутньому будуть можливості для системних інвестицій, можна виробляти титановий шлак. Але тоді постане питання про собівартість виробництва та конкурентоспроможність. Зокрема, щодо таких глобальних гравців як Китай. Для масштабної роботи з американським ринком нам необхідна десульфуризація. Для того, щоб з нашим ільменітом вийти на ринок Саудівської Аравії, нам потрібно знизити фосфор, магній і SiO2. Ми шукатимемо варіанти, щоб зробити чистіший продукт”, – зазначив глава компанії.
Щодо ВГМК – зараз відпрацьовуються ділянки Північ і Південь наприкінці кар’єра із запасами 20 млн куб. м. Ділянка Північ скоро закінчиться, далі фокус на ділянку Південь, починаючи з середини 2025 року. Паралельно є так звані Блоки 7-10, які планують відпрацювати після того, як завершиться документація і розрахунки – там більша частина запасів, але є питання до технології відпрацювання. Якщо щороку будемо відпрацьовуватися від 2 до 3 млн куб. м, то запасів вистачить на шість років.
“Чи є сенс розширювати можливості приєднання інших активів до ОГХК? Звичайно є, тому що розширення ресурсної бази – це завжди плюс. Звичайно, приєднання Матронівського ГЗК до ВГМК було б великим плюсом. Однак я не можу надати юридичної оцінки тому, що відбувається навколо цієї ідеї. Нам як підприємству, акції якого на 100% належать державі, дуже важко робити окремі кроки. Ми не можемо просто взяти і викупити борг цього підприємства”, – сказав Перелигін.
При цьому він вказав на пошук інвестицій. Також слід розбиратися з ліцензією, яка зараз у суді, провести аукціон на відкритих торгах. ОГХК готова брати участь в аукціонах на спецдозволи, що цікавлять компанію.
Стосовно ж Демуринського ГЗК, Перелигін запевнив, що він міг би зробити ДГЗК прибутковим. Але максимальна потужність видобутку ДГЗК – 400-500 тис. куб. м руди на рік, це невеликі обсяги. Тому потрібно орієнтуватися на більш тактичні та короткострокові дії. Якщо приєднати ДГЗК до ОГХК, тоді варто було б транспортувати колективний концентрат ДГЗК на ВГМК і змішувати його під час виробничого циклу, це могло б мати сенс.
Щодо кредиту Укрексімбанку: на початку літа його успішно реструктуризували, відбулася нормалізація відносин з банком. Цього року виплатили понад 50 млн грн основного боргу, загалом за рік заборгованість знизилася з 276 млн грн до 207 млн грн. Цей кредит сьогодні не критичний для роботи підприємства.
“ОГХК дуже потрібна оптимізація та автоматизація. По-перше, радянська спадщина у вигляді різних санаторіїв, будинків і пансіонатів. Це так звані непрофільні для нас активи, які обтяжують підприємство фінансово. Друге – це велика кількість робочої сили, іноді дубльованої. Третя проблема – це автоматизація систем прийняття рішень та обліку. Четверте – вихід на нове енергоефективне обладнання та програми оптимізації споживання е/е”, – вважає СЕО.
ДП “ОГХК” розпочало фактичну діяльність із серпня 2014 року після передачі йому в управління рішенням Кабінету Міністрів майнових комплексів Вільногірського гірничо-металургійного комбінату та Іршанського гірничо-збагачувального комбінату ГЗК. 8 грудня 2016 року ДП було перетворено на ПАТ “ОГХК”, 26 грудня 2018 року – з ПАТ на ПрАТ.
ОГХК раніше реалізовувало продукцію більш ніж у 30 країн світу. Основними ринками збуту були ЄС, Китай, Туреччина, а також США і країни Африки.
Україна в системі “Прозорро.Продажі” призначила продаж на аукціоні 100-відсоткового пакета акцій ОГХК на 9 жовтня 2024 року. Стартова ціна продажу – 3 млрд 899,358 млн грн.
ПрАТ “Запоріжкокс”, один з найбільших в Україні виробників коксохімічної продукції, що входить до групи “Метінвест”, у січні-серпні поточного року збільшило виробництво доменного коксу на 2,1% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 584,1 тис. тонн з 572,3 тис. тонн.
За даними компанії, у серпні вироблено 74,5 тис. тонн коксу.
Як повідомлялося, “Запоріжкокс” у 2023 році збільшив випуск доменного коксу на 16% порівняно з 2022 роком – до 856,8 тис. тонн із 737,4 тис. тонн.
“Запоріжкокс” виробляє близько 10% коксу, що випускається в Україні, володіє повним технологічним циклом переробки коксохімічних продуктів. Крім того, випускає коксовий газ і пековий кокс.
“Метінвест” є вертикально інтегрованою гірничодобувною групою компаній. Його основні акціонери – група СКМ (71,24%) і “Смарт-холдинг” (23,76%), які спільно керують компанією.
ТОВ “Метінвест Холдинг” – керуюча компанія групи “Метінвест”.
Український агросектор у 2010-2021 рр. здійснив суттєвий ривок у розвитку, у ньому працюють 17% українців, які виробляють 19% ВВП, водночас 70% продукції йде на експорт, що є одним із найвищих показників у Європі, повідомив виконувач обов’язків міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький.
За його інформацією, виробленої української продукції достатньо, щоб прогодувати майже 400 млн осіб.
“В міжнародній продовольчій безпеці роль України дуже важлива. Після повномасштабного вторгнення країни-агресора Україна чотири місяці не могла експортувати продукцію. Це призвело до того, що глобальний індекс цін на продовольство у світі в 2022 році зріс на 35%. В країнах Африки сотні мільйонів людей були змушені суттєво зменшити споживання продовольства”, – навела його виступ на національному освітньо-професійному курсі для молоді “Державотворець: шлях до відновлення держави” пресслужба Міністерства аграрної політики та продовольства.
Висоцький звернув увагу, що Україна традиційно експортує зернові та олійні культури та багато іншого. Зокрема, Україна посідає 4 місце у світі з експорту кукурудзи, перше – з соняшникової олії. Крім того, 7-ме місце з експорту м’яса птиці. Українські молочники входять до десятки лідерів з експорту вершкового масла. Крім того, Україна перебуває на 4 місці з виробництва волоських горіхів і є одним зі світових лідерів з експорту меду.
Гірничорудна компанія Ferrexpo з активами в Україні за підсумками січня-червня поточного року збільшила загальний обсяг продажів залізорудної продукції на 85% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 3,8 млн тонн.
Згідно з проміжним звітом компанії, з 3,8 млн тонн 1,8 млн тонн було реалізовано на експорт через українські порти Чорного моря.
Загальний обсяг комерційного видобутку за перші шість місяців 2024 року збільшився на 75%, до 3,7 млн тонн, зокрема 3,3 млн тонн окатишів і 0,4 млн тонн товарного концентрату.
Собівартість випуску продукції C1 у першому півріччі-2024 збільшилася до $79/тонна через більш високі витрати на електроенергію, розширення гірничодобувної діяльності, технічного обслуговування та ремонту, що частково компенсується позитивним ефектом від девальвації валюти і заходам з економії витрат, пояснюється у звіті.
У ньому також наголошується, що через складнощі із забезпеченням електроенергією компанія займається вирішенням цієї проблеми. При цьому витрати на е/е в червні зросли приблизно $11/тонна за собівартістю C1 порівняно з попереднім місяцем. «Витрати групи C1 збільшилися до $78,8/тонна в I півріччі 2024 року через зростання цін на е/е, що компенсується невеликою девальвацією гривні й ефектом від вигіднішого фіксованого курсу та збільшенням обсягів виробництва», – пояснюється у звіті.
Загальні витрати у звітний період на дистрибуцію зросли до $148 млн порівняно з $74 млн у першому півріччі попереднього року внаслідок зростання продажів. І наголошується, що морські логістичні маршрути, як правило, є найдешевшим і найефективнішим способом доставки продукції групи своїм клієнтам. У результаті обсяг морських продажів збільшився на 1,7 млн тонн до 2,1 млн тонн у першому півріччі 2024 року порівняно з 0,4 млн тонн за той самий період 2023 року.
Ferrexpo в I півріччі-2024 знизила капінвестиції на 5% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $55 млн із $58 млн унаслідок зростання виручки на 64,2% – до $548,535 млн із $334,010 млн. EBITDA збільшилася на 24,1% – до $79,043 млн із $63,685 млн. Грошові кошти на кінець першого півріччя поточного року становили $115,131 млн порівняно з $134,903 млн на кінець червня-2023 року.
Ferrexpo в січні-червні 2024 року збільшила чистий прибуток удвічі порівняно з аналогічним періодом минулого року – до $55,490 млн із $27,009 млн. Доподатковий прибуток за цей період склав $75,671 млн, тоді як у січні-червні-2023 він становив $35,446 млн.
Ferrexpo у 2023 році знизила капітальні інвестиції на 37,1% – до $101,247 млн порівняно з $161,010 млн у 2022 році та $361 млн у 2021 році.
Ferrexpo – залізорудна компанія з активами в Україні. Ferrеxpo належить 100% акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», 100%-ва частка ТОВ «Єристівський ГЗК» і 99,9%-ва – ТОВ «Біланівський ГЗК».
