Президент США Дональд Трамп у виступі на Всесвітньому економічному форумі в Давосі знову заявив про намір домагатися контролю над Гренландією і, коментуючи тему, сказав: «Я просто прошу шматочок льоду».
За даними Reuters і AP, Трамп стверджував, що США не будуть використовувати силу для отримання острова, при цьому наполягав на необхідності переговорів і називав запит Вашингтона «невеликим проханням» в контексті ролі США в забезпеченні безпеки союзників.
Гренландія є автономною територією у складі Королівства Данія. Заяви Трампа про можливу зміну статусу острова раніше викликали різку реакцію в Європі, де підкреслювали неприпустимість силового сценарію і важливість дотримання суверенітету.
Острів цікавий запасами і перспективами видобутку критично важливих мінералів, включаючи рідкоземельні елементи, які важливі для високотехнологічної промисловості та енергопереходу.
Гренландія також асоціюється з найбільшими на планеті запасами прісної води у вигляді льоду – разом з Антарктидою льодові щити містять понад 99% прісного льоду Землі.
Її ключова перевага – географія: положення на арктичних і північноатлантичних маршрутах, включаючи район GIUK (Гренландія – Ісландія – Великобританія), який НАТО розглядає як стратегічний морський «коридор» між Арктикою і Атлантикою.
DAVOS, Гренландія, лід, Трамп
Президент США Дональд Трамп заявив про введення з 1 лютого 10% мит проти Данії, Норвегії, Швеції, Франції, Німеччини, Великої Британії, Нідерландів і Фінляндії, повідомляє Clash Report.
“Починаючи з 1 лютого 2026 року, всі вищезазначені країни (Данія, Норвегія, Швеція, Франція, Німеччина, Велика Британія, Нідерланди та Фінляндія) будуть обкладатися 10% митом на всі товари, що відправляються до Сполучених Штатів Америки. 1 червня 2026 року мито буде збільшено до 25%”, – написав він у соцмережі Truth Social.
Трамп зазначив, що ці країни безпосередньо протидіють спробам США заволодіти Гренландією.
«Ці мита будуть нараховані і підлягають сплаті до моменту досягнення угоди про повну і абсолютну купівлю Гренландії», – додав він.
Норвезький Нобелівський інститут заявив, що Нобелівська премія миру не може бути передана, розділена або відкликана після оголошення лауреата, коментуючи висловлювання венесуельського опозиційного лідера Марії Коріни Мачадо про готовність «передати» або «поділитися» своєю нагородою з президентом США Дональдом Трампом.
В інституті підкреслили, що «рішення про присудження премії є остаточним і залишається в силі назавжди», а правила Нобелівського фонду не передбачають механізму передачі нагороди іншій особі.
В ніч на 3 січня 2026 року США провели масштабну операцію у Венесуелі, в ході якої, за заявами Вашингтона, були затримані президент Ніколас Мадуро і його дружина Сілія Флорес. Президент США Дональд Трамп публічно підтвердив захоплення і заявив, що Сполучені Штати мають намір «тимчасово керувати» країною до «безпечного переходу влади».
За даними Reuters, удари наносилися по ряду військових об’єктів (у тому числі в районі Каракаса), на тлі чого в столиці фіксувалися перебої з електрикою. Потім спецпідрозділи захопили Мадуро в районі одного з «безпечних будинків». Повідомляється, що Мадуро і Флорес спочатку доставили на американський корабель ВМС біля узбережжя, а потім переправили до США.
Американська сторона підкреслює «правоохоронну» рамку операції: мова йде про порушені в США справи проти Мадуро і його оточення (в матеріалах згадуються звинувачення, пов’язані з наркотрафіком, тероризмом і зброєю). При цьому на прес-конференції Трамп окремо пов’язав дії США з темою нафти і заявив про плани залучення великих американських нафтових компаній до відновлення венесуельської інфраструктури — що посилило суперечки про реальні мотиви втручання.
Віце-президент Венесуели Дельсі Родрігес публічно назвала те, що сталося, «викраденням» і зажадала звільнення Мадуро та його дружини. Незабаром Конституційна палата Верховного суду Венесуели постановила, що Родрігес повинна виконувати обов’язки президента для «адміністративної безперервності» і «захисту суверенітету» на період відсутності Мадуро.
При цьому, за повідомленнями Reuters від 4 січня, ключові представники правлячого табору заявляють, що державний апарат і силовий блок продовжують працювати, а «президент один — Ніколас Мадуро». На вулицях, як описується, — тривожна, але відносно спокійна обстановка.
Економічний нерв кризи — нафта: Reuters пише, що державна PDVSA на тлі експортного паралічу і зовнішнього тиску обговорює скорочення видобутку в спільних підприємствах (зупинки груп свердловин і родовищ).
Реакція виявилася різкою і різноспрямованою. Китай заявив, що «шокований» і «рішуче засуджує» застосування сили проти суверенної держави і її президента; Бразилія назвала удар і захоплення «перетином неприпустимої лінії»; Мексика прямо послалася на порушення статті 2 Статуту ООН. Європейська комісія закликала до мирного переходу з дотриманням міжнародного права та Статуту ООН.
Одночасно лунали і підтримуючі оцінки — в тому числі від частини лідерів і політиків, які вважають Мадуро нелегітимним. Але навіть серед союзників США помітна застереження: «перехід — так, військова акція — під питанням».
Ключова юридична колізія — спроба Вашингтона описати те, що сталося, як «операцію із затримання» обвинуваченого в американських справах, при одночасних заявах про намір «управляти» Венесуелою. Експерти інформаційно-аналітичного центру Experts Club прямо вказують на суперечність: «правоохоронна» логіка погано поєднується з політичним контролем території. Також зазначається, що Конгрес США не був повідомлений заздалегідь, а міжнародне право допускає застосування сили лише в обмежених випадках (самооборона або мандат Радбезу ООН).
Chatham House у своїй оцінці пише, що операція виглядає як істотне порушення суверенітету і Статуту ООН і що правових підстав (мандат РБ ООН/самооборона) «важко побачити». Там же згадується позиція про «небезпечний прецедент», на який вказує і Генсек ООН.
За оцінками інвесторів та економістів, зібраними Reuters, реакція ринків може бути «стриманою» до прояснення подальших кроків і сигналів з боку нафтових гравців (у тому числі на тлі засідань OPEC+). При цьому частина експертів вважає, що історія може «відкривати» тему венесуельських запасів у перспективі, але підкреслює: відновлення галузі — багаторічний і вкрай дорогий проект, а досвід зовнішнього «nation-building» у США неоднозначний.
Аналітики попереджають про можливі наслідки:
– Ескалація конфлікту може посилити напруженість у Латинській Америці, а також призвести до дипломатичних розривів і криз довіри між США та низкою держав регіону.
– Відповідь з боку міжнародних інститутів: ООН і регіональні організації, такі як Організація американських держав, можуть провести екстрені засідання для вироблення колективної відповіді.
– Будуть залежати від реакції Державного департаменту США, венесуельської влади (яка досі заявляє про опір), а також від позицій ключових партнерів Вашингтона.
Як повідомляє Сербський Економіст, чоловік президента Косова Вьоси Османі Пріндон Садрію закликав зятя Трампа Джареда Кушнера перенести в Приштину проєкт Trump Hotel, від реалізації якого його структура раніше відмовилася в Белграді.
Садрію написав у соцмережі X, що вихід із белградського проєкту підтверджує тезу про те, що «значущі проєкти мають об’єднувати, а не розділяти», і запропонував «перемістити цю ідею до Приштини» з трансформацією столичного Grand Hotel у Trump Hotel.
Заява прозвучала на тлі повідомлення про те, що Affinity Global Development, пов’язана з Кушнером, вийшла з плану будівництва готельно-житлового комплексу на місці колишньої будівлі Генштабу в центрі Белграда, який був пошкоджений під час бомбардувань НАТО 1999 року і став об’єктом суспільних суперечок щодо збереження пам’яті та статусу культурної спадщини.
Компанія повідомила про рішення вийти з проєкту після місяців протестів і на тлі юридичного скандалу навколо зняття охоронного статусу з об’єкта, за яким сербська прокуратура домагалася притягнення до відповідальності низки чиновників.
У сербських заявах втрати оцінюються «щонайменше в 750 млн євро» – таку цифру озвучували президент Сербії Александр Вучич і представники правлячої партії, пов’язуючи відхід інвестора з тиском протестувальників.
При цьому в більш ранніх публікаціях про параметри проєкту фігурувала оцінка близько $500 млн інвестицій.
https://t.me/relocationrs/1999
Президент США Дональд Трамп підписав нову президентську прокламацію, яка розширює і посилює обмеження на в’їзд іноземних громадян до країни, довівши кількість держав, що підпадають під повну або часткову заборону, до 39, випливає з тексту документа і роз’яснень Білого дому.
Згідно з прокламацією, повністю зберігаються раніше діючі обмеження на в’їзд громадян 12 країн з «високим рівнем ризику»: Афганістану, М’янми (Бірми), Чаду, Республіки Конго, Екваторіальної Гвінеї, Еритреї, Гаїті, Ірану, Лівії, Сомалі, Судану і Ємену. Для громадян цих держав в’їзд до США в імміграційних і більшості неімміграційних категорій віз призупиняється, за винятком передбачених законом і документом індивідуальних винятків і гуманітарних випадків.
Повна заборона на в’їзд поширюється також на громадян п’яти додаткових країн – Буркіна-Фасо, Малі, Нігеру, Південного Судану та Сирії, а також на осіб, які подорожують за проїзними документами, виданими або завіреними Палестинською адміністрацією. В обґрунтуванні рішення вказуються високі візові «оверстеї» (випадки перевищення дозволеного терміну перебування), проблеми безпеки та недостатня готовність властей цих країн приймати депортованих громадян.
Окремо прокламація переводить Лаос і Сьєрра-Леоне з режиму часткових обмежень в режим фактичної повної заборони: в’їзд громадян цих країн до США як за імміграційними, так і за основними неімміграційними візовими категоріями (B-1/B-2, F, M, J) призупиняється.
Документ одночасно пом’якшує режим для Туркменістану: на тлі «істотного прогресу» у взаємодії з Вашингтоном обмеження на видачу неімміграційних віз громадянам цієї країни знімається, проте заборона на імміграційний в’їзд зберігається.
Крім того, вводяться часткові обмеження для 15 держав – Анголи, Антигуа і Барбуди, Беніну, Кот-д’Івуару, Домініки, Габону, Гамбії, Малаві, Мавританії, Нігерії, Сенегалу, Танзанії, Тонга, Замбії та Зімбабве. Для громадян цих країн в’їзд до США як іммігрантів і як власників віз B-1/B-2, F, M і J буде обмежений, а термін дії інших категорій віз, що видаються консульствами США, передбачається скорочувати «наскільки це допускає законодавство». Підставами називаються високі показники порушень візового режиму, наявність програм «громадянство за інвестиції» без вимоги резидентства і проблеми з поверненням нелегальних мігрантів на батьківщину.
Часткові обмеження зберігаються і для ряду країн, які вже фігурували в попередніх версіях міграційного режиму високого ризику, зокрема для Бурунді, Куби, Того і Венесуели, уточнюється в матеріалах Білого дому.
В адміністрації США підкреслюють, що мета оновленої системи – «підвищити рівень безпеки та міграційного контролю», а також стимулювати іноземні держави до посилення обміну даними, зниження візових порушень і більш активного прийому виселених громадян. Документ передбачає можливість перегляду переліку країн і характеру обмежень за підсумками регулярних оцінок Держдепартаменту і Міністерства внутрішньої безпеки.
За оцінкою спостерігачів, наступним кроком адміністрації Трампа в сфері міграції можуть стати подальше посилення перевірки заявників з країн «групи ризику», розширення практики адресних обмежень за окремими візовими категоріями (включаючи робочі та студентські візи), а також спроби пов’язати пом’якшення режиму з домовленостями в галузі безпеки та співпраці щодо повернення нелегальних мігрантів. При цьому експерти очікують посилення юридичних суперечок навколо нових заходів та їх оскарження у федеральних судах, як це вже відбувалося в попередні роки.
https://expertsclub.eu/tramp-posylyuye-migraczijnu-polityku-chogo-ochikuvaty-dali/
