Україна повинна ретельно забезпечувати право на захист у справах про військові злочини, оскільки порушення процесуальних гарантій можуть призвести до позовів до Європейського суду з прав людини та зашкодити міжнародній репутації країни, вважає директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України Інна Ліньова.
В інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» вона зазначила, що українські суди розглядають велику кількість справ про військові злочини заочно, без присутності обвинуваченого. Така практика є допустимою, але вимагає від суду, прокуратури та адвокатів особливо ретельного дотримання процедур.
За словами Ліньової, якщо обвинувачений російський військовослужбовець, якого заочно визнали винним, згодом заявить, що його не повідомили про справу та суд, а адвокат фактично не забезпечив захист, він може звернутися до ЄСПЛ. У цьому випадку Україна ризикує отримати рішення про порушення права на справедливий суд.
Вона підкреслила, що проблема повідомлення обвинувачених є однією з ключових. Українське законодавство зараз не вимагає від прокуратури або слідства вживати всіх можливих заходів для пошуку обвинуваченого. Якщо доступу до адреси немає, достатньо опублікувати інформацію про суд на сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур’єр».
Однак, за словами Ліньової, очевидно, що російські військові навряд чи читають такі джерела. Тому обвинувачення має додатково використовувати інші способи повідомлення: шукати профілі обвинувачених у соціальних мережах, надсилати повідомлення, писати офіційні листи, зокрема до Міністерства оборони РФ.
Такі дії, на її думку, потрібні не тому, що Україна очікує сумлінної реакції з боку РФ, а для того, щоб показати: українська система зробила все можливе для справедливого розгляду справи.
«Ми не можемо очікувати, що українська судова система буде справедливою до українських громадян і несправедливою щодо росіян. Суди або справедливі, або несправедливі», – зазначила Ліньова.
Експертка також звернула увагу на тиск, з яким стикаються адвокати, що представляють обвинувачених у таких справах. За її словами, частина юристів і суспільства помилково ототожнює адвоката з його клієнтом, звинувачуючи захисників у підтримці російських наративів. Однак міжнародні стандарти та професійна етика прямо забороняють ототожнювати адвоката з підзахисним.
На думку Ліньової, для України вкрай важливо пояснювати суспільству, що наявність захисту у обвинуваченого російського військового є не слабкістю держави, а підтвердженням сили правової системи. Це особливо важливо в контексті майбутньої європейської інтеграції, міжнародних судових процесів та компенсаційних механізмів.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/interview/1173975.html
