Україна повинна ретельно забезпечувати право на захист у справах про військові злочини, оскільки порушення процесуальних гарантій можуть призвести до позовів до Європейського суду з прав людини та зашкодити міжнародній репутації країни, вважає директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України Інна Ліньова.
В інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» вона зазначила, що українські суди розглядають велику кількість справ про військові злочини заочно, без присутності обвинуваченого. Така практика є допустимою, але вимагає від суду, прокуратури та адвокатів особливо ретельного дотримання процедур.
За словами Ліньової, якщо обвинувачений російський військовослужбовець, якого заочно визнали винним, згодом заявить, що його не повідомили про справу та суд, а адвокат фактично не забезпечив захист, він може звернутися до ЄСПЛ. У цьому випадку Україна ризикує отримати рішення про порушення права на справедливий суд.
Вона підкреслила, що проблема повідомлення обвинувачених є однією з ключових. Українське законодавство зараз не вимагає від прокуратури або слідства вживати всіх можливих заходів для пошуку обвинуваченого. Якщо доступу до адреси немає, достатньо опублікувати інформацію про суд на сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур’єр».
Однак, за словами Ліньової, очевидно, що російські військові навряд чи читають такі джерела. Тому обвинувачення має додатково використовувати інші способи повідомлення: шукати профілі обвинувачених у соціальних мережах, надсилати повідомлення, писати офіційні листи, зокрема до Міністерства оборони РФ.
Такі дії, на її думку, потрібні не тому, що Україна очікує сумлінної реакції з боку РФ, а для того, щоб показати: українська система зробила все можливе для справедливого розгляду справи.
«Ми не можемо очікувати, що українська судова система буде справедливою до українських громадян і несправедливою щодо росіян. Суди або справедливі, або несправедливі», – зазначила Ліньова.
Експертка також звернула увагу на тиск, з яким стикаються адвокати, що представляють обвинувачених у таких справах. За її словами, частина юристів і суспільства помилково ототожнює адвоката з його клієнтом, звинувачуючи захисників у підтримці російських наративів. Однак міжнародні стандарти та професійна етика прямо забороняють ототожнювати адвоката з підзахисним.
На думку Ліньової, для України вкрай важливо пояснювати суспільству, що наявність захисту у обвинуваченого російського військового є не слабкістю держави, а підтвердженням сили правової системи. Це особливо важливо в контексті майбутньої європейської інтеграції, міжнародних судових процесів та компенсаційних механізмів.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/interview/1173975.html
Близько 97–98 % судових справ про військові злочини в Україні розглядаються заочно, тобто без присутності обвинуваченого, повідомила директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України Інна Ліньова в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
За її словами, йдеться переважно про випадки, коли обвинувачений російський військовослужбовець перебуває в РФ або на тимчасово окупованій території, а українські слідчі та судові органи ведуть провадження без його фізичної участі.
Лінєва наголосила, що заочний суд сам по собі допускається міжнародними стандартами, однак у таких процесах особливо важливо забезпечити всі гарантії права на захист. В іншому разі в України можуть виникнути серйозні правові та репутаційні ризики.
«Такий судовий процес за відсутності обвинуваченого допускається з точки зору міжнародних стандартів, але в таких випадках особливо важливо забезпечити, щоб права обвинувачених були захищені», — зазначила вона.
За словами Ліньової, у низці проваджень спостерігалися проблеми з якістю захисту: адвокати могли бути пасивними, не подавати клопотань, не досліджувати докази і фактично обмежуватися формальною присутністю в процесі. У деяких випадках захисники навіть використовували зневажливі висловлювання щодо своїх клієнтів, що суперечить самій суті права на захист.
Директорка Інституту прав людини Асоціації юристів України наголосила, що ефективний захист обвинувачених у справах про військові злочини потрібен не для виправдання злочинців, а для захисту інтересів самої України. Якщо судові процеси відповідатимуть міжнародним стандартам, це зміцнить позицію України як правової держави та знизить ризик подальшого оскарження вироків у міжнародних інстанціях.
Асоціація юристів України з липня 2023 року реалізує ініціативу з моніторингу судових засідань та аналізу судових рішень у справах про військові злочини. За словами Ліньової, ці процеси перебувають у центрі уваги міжнародної спільноти, оскільки вони пов’язані не лише з покаранням винних, а й із майбутньою системою компенсацій, відновленням справедливості та міжнародною репутацією України.
За даними Офісу Генерального прокурора, кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, що класифікуються як військові злочини, швидко зростає. На кінець травня 2024 року їх було 129 065 тис., у вересні 2025 року — 179 803 тис., а на 16 квітня 2026 року — вже 221 929 тис.
Таким чином, українська судова система стикається з масштабним викликом: їй необхідно одночасно документувати злочини, забезпечувати покарання винних і дотримуватися стандартів справедливого суду навіть у справах, які викликають високий суспільний резонанс.
Джерело: https://interfax.com.ua/news/interview/1173975.html
