Будівельний ринок України на початку 2026 року демонструє неоднозначну динаміку: інфраструктурне та інженерне будівництво залишається головним драйвером, тоді як житловий та частина комерційного сегмента продовжують відчувати тиск з боку собівартості, обмеженого платоспроможного попиту та військових ризиків. При цьому повна офіційна статистика за січень-березень 2026 року ще не опублікована: згідно з календарем органів статистики, дані щодо будівництва за січень-березень мають з’явитися наприкінці квітня, тому оперативна картина станом на 10 квітня складається насамперед за підсумками січня-лютого та супутніми показниками першого кварталу.
Після зростання обсягу виконаних будівельних робіт у 2025 році на 12% — до 248,1 млрд грн — ринок увійшов у 2026 рік із вищою базою, проте вже в перші місяці темпи почали вирівнюватися. У січні обсяг будівельних робіт зріс на 3,3% у річному вимірі, до 11,254 млрд грн, при цьому будівництво будівель скоротилося на 6,5%, у тому числі житлових — на 12%, нежитлових — на 4%, тоді як інженерне будівництво додало 15,5%. За підсумками січня-лютого ринок вже показав зниження на 1,8% у річному вимірі, до 23,04 млрд грн: житловий сегмент просів на 11,5%, нежитловий — на 9,5%, а інженерні споруди, навпаки, зросли на 8,5%.
Окремим фактором тиску залишається зростання вартості робіт. За даними Держстату, у лютому 2026 року ціни на будівельно-монтажні роботи зросли на 7,2% порівняно з лютим минулого року, а за підсумками січня-лютого — на 6,5%. У житловому будівництві зростання цін за два місяці склало 6,1%, у нежитловому – 6,9%, в інженерному – 6,4%. Це означає, що навіть за умови збереження окремих точок зростання маржинальність девелоперів і підрядників залишається під тиском, особливо в проєктах, де ціни продажу або бюджетні ліміти не встигають за подорожчанням робіт.
Житловий сегмент при цьому зберігає неоднорідну картину. З одного боку, Нацбанк у січневому інфляційному звіті вказував, що в четвертому кварталі 2025 року кількість об’єктів, за якими розпочалося будівництво, зросла на 19% у річному вимірі, у тому числі за рахунок житла — на 77%, а кількість введених в експлуатацію будівель збільшилася на 21%, у тому числі житла — на 40%. З іншого боку, НБУ у грудневому огляді фінансової стабільності зазначав, що продажі в недобудованих об’єктах залишаються млявими, особливо на ранніх стадіях будівництва та в менш безпечних регіонах, а ціни на житло в більшості регіонів змінюються слабо, що свідчить про стриманий попит.
Важливим опорним механізмом для первинного ринку залишається пільгова іпотека. Станом на початок квітня 2026 року банки в рамках програми «єОселя» з початку року видали 2152 кредити на 4,19 млрд грн, а загалом з початку роботи програми житло придбали 24 765 сімей на загальну суму 43,1 млрд грн. При цьому лише в одному з останніх тижневих зрізів 101 із 158 кредитів припав на житло «першої продажу», включаючи 48 кредитів на квартири в будинках на стадії будівництва. Це підтверджує, що частина попиту на нове житло у 2026 році, як і раніше, підтримується саме державно стимульованою іпотекою.
На думку засновника інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максима Уракіна, у січні-березні 2026 року український будівельний ринок увійшов у фазу більш складного, але більш зрілого зростання. «Зараз уже не можна говорити про єдиний будівельний бум. Україна фактично живе на трьох паралельних ринках: перший — це відновлення та інженерна інфраструктура, де зберігається стабільний попит; другий — це локально активний житловий сегмент у відносно безпечних регіонах; третій — це заморожені або дуже повільні проєкти в зонах підвищеного ризику. Головна тенденція початку 2026 року — не просто зростання обсягів, а перерозподіл капіталу на користь інфраструктури, логістики, промислової та соціальної нерухомості», — вважає Уракін.
За його оцінкою, у найближчі місяці ринок залежатиме від трьох факторів — подальшого фінансування відновлення, стійкості програми «єОселя» та здатності компаній утримувати собівартість будівництва. «Якщо державні та міжнародні програми відновлення збережуть темп, а іпотечний інструмент продовжить підтримувати первинний попит, будівельний сектор у 2026 році зможе утриматися в позитивній зоні. Але без розширення довгострокового фінансування та зниження військових ризиків ринок житла зростатиме точково, а не фронтально», — зазначив засновник Experts Club.
Загалом початок 2026 року показує, що будівельний ринок України залишається живим і адаптивним, однак його зростання стає дедалі більш сегментованим. Найбільш стійко почуваються інфраструктурні, логістичні та відновлювальні проєкти, тоді як масове житлове будівництво все ще залежить від безпеки, доступної іпотеки та здатності девелоперів фінансувати проєкти на тлі зростаючих витрат.
EXPERTS CLUB, URAKIN, ЖИТЛО, ІНФРАСТРУКТУРА, Ринок будівництва
У четвертому кварталі 2025 року ціни на житло в Європейському Союзі зросли на 5,5% у річному вимірі, а в країнах єврозони — на 5,1%. Порівняно з третім кварталом 2025 року зростання склало 0,8% по ЄС і 0,6% по єврозоні. Свіжі дані оприлюднив Eurostat 7 квітня.
Серед країн ЄС річне зниження цін зафіксовано лише у Фінляндії, на 3,1%. Найвищі темпи зростання показали Угорщина, де житло подорожчало на 21,2%, Португалія, на 18,9%, та Хорватія, на 16,1%. У квартальному вираженні найбільше ціни зросли в Словенії, на 5,1%, Угорщині, на 4,2%, і Португалії, на 4,0%, тоді як зниження спостерігалося у Франції, Фінляндії та Естонії.
Нова статистика підтверджує, що європейський ринок житла залишається у фазі стійкого подорожчання після корекції 2023 року. За даними Eurostat, після негативної динаміки у другому та третьому кварталах 2023 року зростання цін в ЄС відновилося і до 2025 року знову закріпилося вище позначки 5% у річному вираженні.
Більш широкий житловий зріз Eurostat показує, що це не короткостроковий сплеск, а частина тривалого тренду. За підсумками 2024 року ціни на житло в ЄС були на 53% вищими за рівень 2010 року, тоді як оренда за той самий період зросла на 25%, а інфляція склала 39%. Окремо в статистичному огляді за Q4 2025 року Eurostat вказує, що з 2015 року до кінця 2025 року ціни на житло в ЄС зросли на 64,9%, тоді як орендні ставки — на 21,8%.
Для ринку це означає, що нерухомість в ЄС дорожчає швидше, ніж споживчі ціни та оренда, а основний тиск зараз зміщується до країн Центральної та Південної Європи, де темпи зростання помітно вищі за середньоєвропейські. На цьому тлі увага інвесторів і девелоперів, ймовірно, і надалі концентруватиметься на ринках із двозначною динамікою цін, насамперед в Угорщині, Португалії та Хорватії.
Аналіз ринку нерухомості Болгарії, проведений порталом Open4business, показав, що зростання цін на житло в Болгарії сповільнилося, але попит з боку іноземців залишається помітним.
Темпи зростання цін на житло в Болгарії почали сповільнюватися після дуже сильного підйому протягом 2025 року, хоча сам ринок поки що залишається у фазі зростання. За даними Національного статистичного інституту Болгарії (NSI), у першому кварталі 2025 року ціни на житло зросли на 15,1% у річному вираженні, у другому — на 15,5%, а в третьому кварталі — на 15,4%, що вказує на збереження високого, але вже не прискорюваного темпу подорожчання.
Додатковим фактором зростання у 2025 році були очікування переходу Болгарії на євро з 1 січня 2026 року. Болгарські ЗМІ та учасники ринку ще наприкінці 2025 року прямо вказували, що частина покупців прискорювала рішення саме в очікуванні зміни валюти, а це стимулювало активність на ринку житла.
Іноземці продовжують відігравати помітну роль на болгарському ринку нерухомості, особливо в курортних і прибережних локаціях. При цьому важливо враховувати, що повної офіційної державної статистики Болгарії щодо покупців житла за громадянством за 2025–2026 роки у відкритому доступі немає. Найчастіше цитована свіжа структура іноземного попиту базується на даних Болгарської асоціації нерухомості та ринкових оглядах. За цими оцінками, у 2024-2025 роках до числа найбільш активних іноземних покупців входили громадяни Великої Британії, Німеччини, Греції, Ізраїлю, Румунії, Туреччини, Італії, Росії, України та Польщі.
Українці, за цими ж ринковими даними, входять до топ-10 іноземних покупців житла в Болгарії. Їхній попит пояснюється одночасно релокацією через війну та інвестиційним інтересом, насамперед до об’єктів на Чорноморському узбережжі та в туристичних регіонах. Серед найбільш затребуваних напрямків називаються Варна, Бургас, Несебр, а також гірські курорти Банско та Пампорово.
Ринок, як і раніше, підтримується порівняно низькою для ЄС ціновою базою. Навіть після зростання Болгарія залишається одним із найдоступніших ринків житла в Євросоюзі, що продовжує залучати іноземний капітал і підтримувати попит на квартири як для власного використання, так і для здачі в оренду.
У найближчій перспективі найбільш імовірним сценарієм виглядає подальше уповільнення темпів зростання цін, а не їх різке падіння. Якщо у 2025 році ринок зростав двозначними темпами, то у 2026 році більш реалістичним виглядає перехід до помірного зростання — орієнтовно в діапазоні 5–7% на рік. Такий прогноз ґрунтується на вже помітному уповільненні темпів, ефекті високої бази, а також на тому, що євро вже введено і значна частина спекулятивного попиту, ймовірно, була реалізована заздалегідь.
Як повідомляє Сербський Економіст, ринок нерухомості Сербії продовжив зростання до кінця 2025 року: у четвертому кварталі загальний обсяг угод досяг 2,4 млрд євро, що стало найвищим квартальним рівнем з моменту створення Реєстру цін на нерухомість. Про це повідомив Республіканський геодезичний завод Сербії (RGZ).
За даними RGZ, у жовтні-грудні 2025 року вартість ринку зросла на 9% у річному вираженні, а кількість договорів купівлі-продажу збільшилася на 6,9%, до 37 386. На квартири припало 1,4 млрд євро, або 61% загальної вартості всіх угод.
У регіональному розрізі кількість угод у четвертому кварталі зросла в Белграді на 10,9% і в Крагуєвці на 5,8%, тоді як у Ніші було зафіксовано зниження на 6,5%, а в Нові-Саді — на 8,7%. Лише на купівлю квартир у Белграді за цей період було витрачено 768,5 млн євро.
Найдорожча квартира кварталу була продана в муніципалітеті Савскі-Венац за 1,4 млн євро при площі 90 кв. м, а максимальна ціна квадратного метра в тій же общині сягнула 15 298 євро. Найдорожчий будинок також був проданий у Савскі-Венаці за 1 млн євро, а паркувальне місце — за 60 тис. євро.
Раніше RGZ повідомляв, що вже в першому кварталі 2025 року ринок демонстрував зростання вартості на 9,3% при зниженні кількості угод на 2,4%, що вказувало на подальше подорожчання активів. До кінця року ця тенденція збереглася, але ринок одночасно повернувся і до зростання за кількістю операцій.
На зростання ринку у своєму огляді також звернула увагу власниця агентства нерухомості VIDOVSTAN Віра Єгорова-Толста. Загалом дані RGZ показують, що навіть при локальних коливаннях у окремих містах ринок нерухомості Сербії до кінця 2025 року залишався одним із найбільш стійких сегментів економіки країни.
https://t.me/relocationrs/2490
Адміністративні бар’єри є одним із ключових чинників, що уповільнюють вихід нового житла на ринок, повідомив голова Української асоціації девелоперів Євген Фаворов під час “круглого столу”.
За його словами, сьогодні держава стала одним із ключових драйверів попиту на житло в Україні: через програми пільгових іпотек, компенсації за зруйноване житло, програми для військовослужбовців та інші держпрограми формується великий платоспроможний попит. Одначе ринок не може відповісти на попит миттєво, адже на момент введення будинку в експлуатацію 80-90% найбільш ліквідних квартир зазвичай уже реалізовані.
“Якщо держава хоче отримати додатковий обсяг житла під свої програми, це потребує часу – щонайменше 2-4 роки, з яких значну частину займає саме адміністративна підготовка проєкту”, – зазначив Фаворов.
За йог словами, очолювана ним асоціація провела перше щорічне галузеве опитування девелоперів, в якому взяли участь 120 респондентів – власники, керівники та профільні спеціалісти девелоперських компаній, які загалом формують третину всього обсягу пропозиції на первинному ринку житлового будівництва. Згідно з результатами цього опитування, середній строк адмінпідготовки проєкту – від оформлення землі до отримання дозволу на виконання будівельних робіт – становить близько 14,4 місяця, оформлення прав на землю – 13,3 місяця, отримання містобудівних умов та обмежень (МУО) — ще 9,78 місяця.
Найбільшими бар’єрами для реалізації проєктів респонденти назвали проблеми з отриманням МУО (35%), труднощі у сфері земельних і майнових відносин (30%), нестабільність дозвільних документів та їх скасування (24%), труднощі з отриманням технічних умов (22%), а також постійні зміни правил, вимог і законодавства (20%).
Серед процедур, які, на думку девелоперів, найбільше потребують оптимізації на державному рівні, лідирують охорона культурної спадщини (49%), кадастрово-земельні процедури (29%), доступ до містобудівної інформації (28%) та цифрові сервіси й реєстри (26%).
В ході дискусії голова парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк наголосила, що проблема МУО є значно глибшою, ніж просто питання адміністрування чи швидкості видачі документів.
“МУО фактично перетворилися на квазідозвільний інструмент, який створює корупційні ризики, посилює монополію місцевої влади та в окремих випадках ставить девелопера в залежне становище”, – вважає Шуляк.
Водночас системне вирішення цієї проблеми, на її думку, неможливе без актуальної містобудівної документації, оцифрованої та оприлюдненої на державному рівні, щоб ринок мав доступ до зрозумілих і прозорих правил. Депутат також закликала якнайшвидше винести на розгляд уряду постанову, яка передбачає механізм реагування на необґрунтовані відмови місцевої влади у видачі МУО та дасть ДІАМ можливість виступати арбітром у таких ситуаціях.
Голова Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) Олександр Новицький додав, що блок технічних умов і підключень до мереж потребує окремого реінжинірингу – з переходом до єдиного цифрового процесу та “єдиного вікна” для замовника.
Представники ринку своєю чергою підтвердили, що відсутність або багаторічне неприйняття містобудівної документації має вже не лише регуляторні, а й прямі економічні наслідки: ділянки не запускаються в розвиток, інвестиції відкладаються, а пропозиція житла не виходить на ринок у потрібному обсязі.
Результати опитування стануть основою для подальшої адвокаційної роботи асоціації разом із державою та професійною спільнотою.
Як повідомляє проект Relocation.com.ua, за даними idealista з посиланням на Banco de Portugal, у 2025 році іноземці інвестували в португальську нерухомість 3,905 млрд євро, що стало новим рекордом і на 10,4% перевищило рівень 2024 року. На цьому тлі загальний приплив прямих іноземних інвестицій до Португалії, навпаки, скоротився на 34,9% — до 8,51 млрд євро, а частка нерухомості в загальному обсязі ПІІ зросла до 45,9%, тобто майже до половини всього зовнішнього капіталу.
Географія цього капіталу залишається досить передбачуваною. Найбільший обсяг накопичених іноземних інвестицій у Португалії зосереджений у Великому Лісабоні — 113,2 млрд євро, далі йдуть Північ країни — 37,2 млрд євро та Алгарве — 21,7 млрд євро; разом ці три регіони акумулюють 80,5% усього іноземного інвестиційного запасу.
Серед країн, звідки у 2025 році надходив капітал, виділялися Люксембург — 1,1 млрд євро, Велика Британія — близько 900 млн євро та Німеччина — 800 млн євро. При цьому сам Banco de Portugal зазначає, що такі юрисдикції, як Люксембург, Нідерланди та Іспанія, нерідко виступають проміжними майданчиками, тому кінцеві джерела грошей можуть відрізнятися від країни безпосереднього контрагента.
Але якщо дивитися вже не на інвестиційний капітал, а на реальні угоди з житлом, картина стає зрозумілішою. Остання детальна офіційна розбивка INE показує, що у 2024 році іноземні сім’ї купили в Португалії 38 552 будинки та квартири, що на 6,7% більше, ніж у 2023 році, і на 19,2% вище рівня 2019 року. При цьому іноземці все одно залишалися меншістю на ринку: загалом сім’ї придбали 134 540 об’єктів нерухомості, з них 95 988 припали на покупців португальського походження. Серед іноземних покупців лідирували бразильці — 7 694 угоди, потім ангольці — 4 054 і французи — 4 016. Окремо INE відзначав швидке зростання кількості американців: кількість їхніх покупок зросла з 537 у 2019 році до 1 707 у 2024-му.
Якщо ж розширити картину і подивитися на всі великі іноземні групи, що мешкають у Португалії, стає видно, що ринок попиту набагато ширший, ніж лише традиційні покупці з Бразилії, Франції чи Великої Британії. За даними AIMA, на кінець 2024 року в Португалії мешкали 1 543 697 іноземців.
Найбільшою громадою були бразильці — 484 596 осіб, потім індійці — 98 616, українці — 79 232, непальці — 58 086 і британці — 48 238.
Окремий штрих до цієї картини додає іпотечний ринок. За даними Banco de Portugal, у 2024 році 10,1% людей, які оформили іпотеку на основне житло, були іноземцями. Тут знову лідирували бразильці, на яких припало 38% усіх іноземних позичальників; далі йшли ангольці та британці. За сумою кредитів бразильці забезпечили 30% іноземного іпотечного обсягу, британці — 7%, американці — 6%, французи та італійці — по 5%. Це показує, що в Португалії іноземний попит вже давно йде не тільки через купівлю за власні кошти, а й через повноцінне кредитування.
Саме тому португальський ринок зараз варто розглядати у двох площинах. У першій — іноземний капітал дійсно встановив рекорд і продовжує підживлювати ринок нерухомості навіть після скасування «золотих віз» для житла. У другій — склад реального іноземного попиту стає дедалі більш змішаним: угоди, як і раніше, найактивніше укладають бразильці, ангольці, французи, британці та американці, але в демографічній структурі країни дедалі помітнішою стає роль українців, індійців, непальців та інших нових спільнот. Для ринку це означає одне: іноземна присутність на ринку португальського житла не слабшає, а змінює форму.
https://relocation.com.ua/foreigners-break-record-in-portugals-housing-market/
