Українська енергетика стає одним із найбільш інвестиційно привабливих секторів економіки. Масштабні руйнування енергетичної інфраструктури, дефіцит генерувальних потужностей і необхідність підвищення стійкості енергосистеми зумовлюють значну потребу в інвестиціях. Водночас, інвестиційна привабливість галузі визначається не лише масштабами відновлення, а й перспективами технологічної модернізації та подальшої інтеграції з європейським енергетичним ринком.
Масштаби інвестиційного потенціалу
За оцінками UkraineInvest, реалізація Енергетичної стратегії України до 2050 року потребуватиме близько 383 млрд доларів інвестицій. Проте ця сума відображає довгострокову потребу в капіталі, а не обсяг уже залучених коштів чи гарантовану місткість інвестиційного ринку.
Найбільший потенціал мають розподілена генерація, відновлювані джерела енергії, газопоршневі та газотурбінні електростанції, системи накопичення енергії й модернізація електричних мереж.
Економічна перевага розподіленої генерації полягає у можливості розміщувати потужності поблизу споживачів, зменшувати залежність від централізованого електропостачання та підвищувати стійкість підприємств до перебоїв у роботі енергосистеми.
Розвитку галузі сприяють також і державні програми фінансування розподіленої генерації та міжнародні механізми підтримки.
Інвестиційна активність: від планів до проєктів
Попри воєнні ризики, міжнародні фінансові установи продовжують підтримувати українські енергетичні проєкти. У 2026 році ЄБРР оголосив про фінансування будівництва вітроелектростанції потужністю 189 МВт групою OKKO на суму 50 млн євро. Ще 65 млн євро передбачено для вітроенергетичного проєкту потужністю 120 МВт компанії Notus Energy.
Іншим прикладом є фінансування ЄБРР у розмірі 45 млн доларів для реалізації групою Kernel проєкту сонячної електростанції потужністю 106 МВт із системою накопичення енергії.
За словами Ігоря Стаковиченко, ці приклади свідчать про інтерес інституційних кредиторів до українського енергетичного сектору.
Які напрями найперспективніші?
Для промислових споживачів привабливими є проєкти власної генерації, економічна ефективність яких визначається насамперед скороченням обсягів закупівлі електроенергії з мережі та втрат від вимушених простоїв.
Для незалежних виробників ключовими чинниками дохідності залишаються ціни на електроенергію, умови продажу на ринку, вартість балансування та наявність довгострокових договорів купівлі-продажу електроенергії (PPA).
Окремий сегмент — системи накопичення енергії. Їхній інвестиційний потенціал пов’язаний із можливістю отримувати доходи від надання допоміжних послуг, участі в балансуванні енергосистеми та використання різниці цін у різні години доби.
«Війна зруйнувала значну частину генерувальних потужностей, але водночас прискорила структурну трансформацію енергоринку. Інвестиційна привабливість української енергетики ґрунтується на поєднанні поточного дефіциту потужностей, довгострокового попиту на електроенергію та необхідності технологічної модернізації галузі», – вважає Ігор Стаковиченко.
