На Youtube-каналі «Клуб експертів» пройшла прем’єра першої передачі, присвяченої підбиттю підсумків 30-річчя незалежності України в економічній і соціальній сферах.
У пілотному випуску, присвяченому демографічної ситуації в нашій країні, засновник Клубу експертів, кандидат економічних наук Максим Уракін і провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, кандидат економічних наук Лідія Ткаченко, проаналізували основні тенденції зміни чисельності населення України за останні 30 років, вивчили історичні дані і прогнози ООН на найближче сторіччя.
Гість програми зазначила, що Україна має одні з найгірших демографічних показників на пострадянському просторі. За її словами, це пов’язано перш за все з різким зниженням народжуваності в другій половині 90-х, початку 2000-х років.
“Ще з радянських часів однієї з найбільших проблем підвищення народжуваності залишалися масові аборти, які фактично стали інструментом регулювання чисельності населення. При цьому, народжуваність до 1990-го року залишалася порівняно високою – в середньому 2-3 дитини на сім’ю на території УРСР “, – зазначила експерт.
Вона також додала, що на сьогодні народження дитини в українській родині є “героїчним вчинком” через складну соціально-економічну ситуацію, тому в найближчі десятиліття очікувати сплеску народжуваності не доводиться.
Ткаченко наголосила, що з 60-х років минулого століття в Україні практично відсутня позитивна динаміка тривалості життя. Середній вік як чоловіків так і жінок в нашій країні зараз приблизно такий же як і 60 років тому, не дивлячись на значний загальносвітовий прогрес в сфері медицини та охорони здоров’я.
«Ця ситуація характерна як для пізнього СРСР, так і для пострадянського періоду. При цьому країни як західної, так і східної Європи, навіть ті, що входили до соцтабору, демонстрували набагато більш позитивну динаміку », – додала науковець.
Більш детально з аналізом демографічної ситуації в Україні Ви можете ознайомитися в відеоролику, опублікованому на каналі «Клуб експертів»:
https://www.youtube.com/watch?v=Gc04wUpexnE
Підписатися на канал “Клуб Експертів” можна тут.
URAKIN, ВІДЕО, ДЕМОГРАФІЯ, КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ, КЛУБ ЕКСПЕРТІВ, ЛИДИЯ ТКАЧЕНКО
Україна передала лист-заявку на участь у відборі країни-кандидата на проведення Всесвітньої виставки EXPO-2030 в Одесі Міжнародному Бюро Виставок у Парижі.
Сьогодні, 15 квітня, українська делегація перебуває у Парижі з офіційним візитом. Лист-заявку за підписом Прем’єр-Міністра України Дениса Шмигаля на участь у відборі країни-кандидата на проведення Всесвітньої виставки EXPO-2030 в Одесі передали Генеральному секретарю Міжнародного Бюро Виставок Димитрію Керкентзесу.
У складі української делегації: Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції Вадим Омельченко, радник заступника голови Офісу Президента Борис Баум, директор Департаменту інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, міжнародного співробітництва і туризму Одеської ОДА Роман Григоришин та співзасновник і керуючий партнер груп компаній «D GROUP» Вадим Дашут.
Одесу обрано в якості майбутнього кандидата як один з ключових економічних та історико-культурних центрів України.
«У нас гарні шанси на перемогу. Уряд України на чолі з Прем’єр-Міністром України Денисом Шмигалем гарантує повну підтримку у проведенні Всесвітньої виставки EXPO-2030 в Одесі та виконання зобов’язань організаторами відповідно до статті 10 Паризької Конвенції 1928 року у разі визначення України переможцем за результатами голосування країн-учасниць Міжнародним Бюро Виставок. У нас немає вибору – ми повинні перемогти», – підкреслив Вадим Омельченко.
Проведення Expo 2030 в Україні, зокрема в Одесі, сприятиме створенню цілісної ефективної системи співробітництва з державами та регіонами світу, міжнародними структурами, відкриттю нових перспектив для послідовного налагодження партнерських відносин, підвищенню репутації нашої країни, міста та області, збільшенню туристичної привабливості та покращенню інфраструктури. Проведення такого заходу — локомотив розвитку для Одеси. Це сприятиме розкриттю інфраструктурного та туристичного потенціалу регіону, а також створенню нових робочих місць.
«Сьогодні обласна державна адміністрація докладає максимум зусиль для економічного розвитку Одеського регіону, зокрема розвитку територіальних громад. Ми маємо на меті максимально ефективно використовувати економічний, інфраструктурний, туристичний, культурний потенціал Одещини, як всередині країни, так і на міжнародній арені. Одним із векторів для покращення економічної, інвестиційної та соціальної сфер вбачається проведення EXPO 2030 в Україні, зокрема в місті Одеса», — наголосив Роман Григоришин.
Всесвітня виставка EXPO-2030 в Одесі – це інноваційний проєкт, що пропонує нову тему – «Відродження. Технології. Майбутнє» на період з 1 травня по 31 жовтня 2030 року з місцем розташування в районі полів фільтрації. Відродження – новий етап у розвитку суспільства, свідомого споживання та безвідходного виробництва. Це про створення стійкої інфраструктури, сприяння інклюзивній і сталій індустріалізації, інноваціям і технологіям. Про комфортне життя для майбутнього покоління. Така тематика акцентується на інноваційному та технологічному майбутньому світу та повністю узгоджується з Цілями сталого розвитку ООН.
«Це важлива історична подія, адже наша держава вперше подала заявку на проведення Всесвітньої виставки. Це стане двигуном економічного зростання для України. Expo-2030 в Одесі покращить імідж держави серед світової спільноти, дасть розвиток інновацій, а також залучить чимало інвестицій. Далі нас чекає велика злагоджена та командна робота на шляху до перемоги України на прийняття Expo-2030», – зазначив Вадим Дашут.
Заявку на проведення Expo 2030 вже подали Південна Корея (Пусан), Росія (Москва) та Італія (Рим). Заявки будуть прийматися до 29 жовтня 2021 року, а відбір фіналістів відбудеться влітку 2023 року. Рішення про місце проведення Всесвітніх виставок приймає Міжнародне Бюро Виставок Bureau International des Expositions (BIE) шляхом таємного голосування.
Україна регулярно бере участь у Всесвітній та Спеціалізованій виставках. На спеціалізованій виставці Expo-2017 в Астані наша країна була нагороджена бронзовою нагородою у своїй категорії за тематичну розробку. Наразі на виставці Expo-2020 у Дубаї Україна бере участь у самостійно побудованому павільйоні на тему «Розумна Україна: з’єднання точок».
«Міжнародне Бюро Виставок раде отримати кандидатуру України на організацію Всесвітньої виставки Expo-2030 в Одесі. Ця четверта кандидатура свідчить про переконливий інтерес до Всесвітньої виставки як до глобальних подій, які породжують тривалі трансформації на користь кращого світу», – підкреслив Димитрій Керкентзес.
Разом із заявкою потрібно сплатити перші 10% від суми основного реєстраційного внеску у розмірі 105 600 євро. Слід зазначити, що сплату внеску буде забезпечено ініціаторами проєкту. За інформацією Міжнародного бюро виставок зазначена сума є обов’язковою вимогою під час подання заявки на реєстрацію проведення Всесвітньої виставки.
Довідково.
Всесвітня виставка або EXPO — це міжнародна виставка, яка є символом індустріалізації і відкритим майданчиком для демонстрації технічних і технологічних досягнень. Expo — є найбільш престижними іміджевими виставковими заходами у світі, на яких країни-учасниці демонструють унікальність своїх культур та національну ідентифікацію, свій економічний та науково-технічний потенціал.
6 жовтня Кабінет Міністрів України прийняв рішення Про подання заявки Міжнародному бюро виставок нa участь України (м. Одеса) у відборі країни-кандидата на проведення Всесвітньої виставки Expo-2030.
Агенція регіонального розвитку Одеської області разом із компанією «Д Груп Експо–2030» стали ініціаторами проєкту і спільними зусиллями з Одеською Обласною державною адміністрацією, Департаментом інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, міжнародного співробітництва і туризму Одеської ОДА, Одеською Міською радою за підтримки Міністерства економіки України працювали над розробкою концепції та дорожньої карти проєкту.
Від Одеської облдержадміністрації за дорученням голови Сергія Гриневецького підготовкою до подачі заявки на відбір країни-кандидата на проведення Всесвітньої виставки Expo-2030 та самим прєктом займається команда на чолі з Романом Григоршииним, директором Департаменту інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, міжнародного співробітництва і туризму Одеської ОДА.
Подальшу координацію та керування проєктом буде здійснювати Організаційний комітет Всесвітньої виставки в Одесі, куди увійдуть представники: Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України та інших міністерств, Одеської Обласної державної адміністрації, Одеської обласної ради, Одеської міської ради, Інвестиційної ради регіону, ініціаторів проєкту — Агенції регіонального розвитку Одеської області іТОВ «Д ГРУП ЕКСПО-2030» та інших представників бізнесу.
Еко-Гільдія України спільно з інформаційно-аналітичним порталом «Коментарі», який за версією USAID-Internews входить в ТОП-20 найпопулярніших ЗМІ України, запрошують вас приєднатися до круглого столу “Захист навколишнього середовища: соціальна відповідальність бізнесу”.
КОЛИ: 20 жовтень 2021 роки з 15-00 до 18-00
ДЕ: готель Hyatt Regency (вул. Алли Тарасової, 5).
МЕТА:
Актуалізувати необхідність соціальної відповідальності та основ сталого розвитку компаній, започаткувати спільну роботу вчених, громадських організацій та органів влади над впровадженням програм зі стимулювання бізнесу в екологічній трансформації.
За підсумками заходу будуть розроблені «дорожня карта» щодо стимулювання соціальної відповідальності бізнесу, а також засади взаємодії бізнесу і держави на шляху сталого розвитку країни.
Учасники заходу:
– Руслан Стрілець, заступник Міністра охорони навколишнього середовища і природних ресурсів України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації
– Ольга Бойко, координатор Комітету екології та сталого розвитку Європейської Бізнес Асоціації
– Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру
– Олена Марушевська, проект ЄС-ПРООН “Європейський Союз для екологічного моніторингу Чорного моря” (EU4EMBLAS)
– Тетяна Сахарук, генеральний директор ГД ООН в Україні
– Юлія Овчиннікова, народний депутат України, голова підкомітету з питань лісових ресурсів, об’єктів тваринного і рослинного світу, природних ландшафтів та об’єктів природно-заповідного фонду комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України
– Ольга Казанцева, помічник віце-президента ІСС Ukraine з питань сталого розвитку, енергоефективності та охорони навколишнього середовища
– Діана Мироненко, Miss Ukraine Earth 2017 року, Director of Foundation “У нас є сили”, автор дитячої книги за програмними цілями сталого розвитку “17call Earth”
– Віктор Гольдський, засновник Еко-Гільдії України, власник медіагрупи “Коментарі”
Захід відбудеться в дві панелі. Перша – виступи представників організацій, друга – дискусійна панель. Між панелями для гостей буде проведено каву-брейк. Тривалість заходу – три години.
Акредитація журналістів: o.kazantseva.o@gmail.com
Для акредитації заповніть форму.
Для оффлайн-учасників:
Відповідно до вимог “жовтої” зони карантину, участь дозволено тільки за наявності одного з документів:
– сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однієї дозою або двома дозами вакцини;
– негативний результат ПЛР / антиген-тесту (зроблений не більше, ніж за 72 години);
– довідка про одужання.
Наявність цих документів буде перевірятися під час входу на локацію. Приймаються міжнародні, внутрішні, іноземні сертифікати, дію яких підтверджено за допомогою Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, в паперовій або цифровій формі в мобільному додатку “Дія”.
Вакцина повинна бути схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я для екстреного застосування. Всі учасники заходу зобов’язуються дотримуватись санітарних правил, пройти температурний скринінг, дотримуватися маскового режиму і правил соціального дистанціювання. У разі порушення цих вимог, учаснику може бути відмовлено у відвідуванні заходу.
Кількість місць для участі оффлайн обмежена.
Реєстрація відбувається за принципом порядку надходження заявок і може бути закрита до кінцевого терміну реєстрації (19 жовтня, 18:00).
Для онлайн-учасників захід транслюватиметься через Youtube і Facebook. Посилання на трансляцію буде надано після реєстрації. Попередня реєстрація обов’язкова і тільки зареєстровані учасники будуть повідомлені про будь-які можливі зміни в розкладі.
7-8 жовтня в КВЦ «Парковий» відбувся Київський міжнародний економічний форум (КМЕФ). Захід, в ході якого відбулося 25 панельних дискусій, відвідали понад 1500 учасників. Своїм баченням майбутнього світової економіки поділились понад 120 спікерів з провідних міжнародних організацій та приватних компаній, зокрема Європейського інвестиційного банку, інвестиційного інституту BlackRock, WTO, ЄБРР, OECD, Римського клубу, Світового економічного форуму, McKinsey & Company, та інших.
Ініціатором Форуму виступила холдингова компанія UFuture, очолювана підприємцем Василем Хмельницьким. КМЕФ є майданчиком для формування стратегії економічного розвитку України. Форум орієнтований на організацію діалогу експертів, бізнесу і влади, запозичення кращого світового досвіду, створення «дорожньої карти» розвитку і сприяння конвертації ідей в реальні дії.
Головне питання форуму в 2021 році – світ в епоху радикальних змін. Від бізнес-кейсів до візіонерських ідей – доповідачі КМЕФ розповіли про зміни економіки під впливом пандемії. Підприємці, топ-менеджери, представники міжнародних організацій, аналітики і стратеги компаній в ході Форуму представили свою думку про ключові проблеми світової та української економіки і способах їх вирішення, про кліматичні зміни та їх вплив на бізнес і соціум.
Форум відкривав прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, який під час виступу з оцінки перспективності України поділився баченням уряду для розвитку ключових правил національної економіки.
Ініціатор Форуму та голова холдингової компанії UFuture Василь Хмельницький поділився своїм баченням перспектив національної економіки, запуску інноваційних виробництв і розвитку культури підприємництва.
На його думку, Україна має суттєві перспективи на світовому ринку. Потужний агросектор створює перспективи для розвитку сучасних виробництв у сфері foodtech. У той же час уряд і бізнес повинні більше інвестувати в переробку сировини і виробництво готової продукції, що створює додаткові робочі місця і сприяє загальному економічному зростанню.
За словами засновника КМЕФ, зараз в Україні існує проблема з розвитком інфраструктури стартапів. Незважаючи на наявність якісної технічної освіти випускники вузів не мають належної бізнес-освіти. Для цього держава повинна створювати екосистему для розвитку стартапів.
Василь Хмельницький відзначив позитивні зміни в підході держави до розвитку малого і середнього бізнесу в Україні. Позитивний приклад – програма кредитування «5-7-9», яка спростила доступ підприємців до капіталу. Однак, за словами підприємця, держава має багато чого зробити. Так, частка МСБ в структурі економіки України становить 1,5%, тоді як у світі – в середньому 3-4%. Для розвитку підприємництва держава повинна проводити освітню роботу, зокрема починаючи зі школи.
Генеральний директор Форуму Юрій Пивоваров відзначив, що репутація країни важлива для лідерів, бізнесу та самої країни. Світ має розуміти, чи тут комфортно жити, працювати, інвестувати, розвивати бізнес. А тому слід розробити довгострокову стратегію розвитку іміджу України, і КМЕФ вже восьмий рік робить великий вклад в розвиток цієї репутації.
«Є три основні тренди, щоб бути економічно успішною країною. Перший: гроші йдуть в інновації та ідеї. Тут у нас є шанс. Потрібно розвивати інфраструктуру інкубаторів, стартапів, а державі підтримувати перспективні проєкти. Другий тренд – клімат. Туди йдуть великі гроші, будують нові екологічніші виробництва. Третій тренд – розвиток виробництва. Пандемія показала, що є логістичні складнощі при транспортуванні з Китаю в Європу. В України є вікно можливостей, але воно невелике. Ведеться робота в напрямку розвитку виробництва, зокрема Верховна Рада ухвалила законопроєкт про розвиток індустріальних парків. Але потрібно більше зусиль», – сказав Пивоваров.
В ході форуму було порушено питання інвестицій в країни, що розвиваються, їхнього ризику і прибутковості. Якщо раніше це було більш вигідним, ніж інвестування в розвинені країни, то в останнє десятиліття тренд розвернувся. І потрібно зрозуміти, чи може Україна за таких умов бути привабливою для зовнішніх і внутрішніх інвесторів. Серед переваг України спікери назвали низьку конкуренцію, що створює передумови для швидкого повернення інвестицій і отримання великих прибутків. Інший плюс – Україна прагне приєднатися до Європейського союзу. Цей вибір означає гармонізацію її законодавства і регуляції з європейським, передбачуваність, прогнозованість і побудову рівних правил гри. Найбільш привабливими з точки зору інвестицій фахівці назвали ІТ, інфраструктуру, аграрний, банківський сектор, фінтех, електронну комерцію, сектор big data.
Під час панелі «Роль ринків, що розвиваються, у відновленні глобальної економіки» її учасники відзначили, що цифровий тренд зростає по всьому світу, а ковід тільки сприяє цьому. Старший фахівець з питань інвестиційних стратегій Інвестиційного інституту BlackRock Беата Харасім сказала, що багато країн є недофінансованими, щоб перейти на зелену енергетику. Отже, ринки, що розвиваються потребують додаткової підтримки від заможних країни. «Ковід допомагав підсилювати кількість трендів, де одним з них є перехід до нульового викиду вуглецю. Країни, економіка яких базується на вичерпних ресурсах, повинні приділяти все більше уваги до поновлюваних джерел енергетики», – сказала Беата Харасім.
Одним з обговорень стала тема «Фінансування майбутнього: великі гроші для сталого розвитку». Виступаючи в ході неї, директор ЄБРР в країнах Східної Європи і Кавказу Маттео Патроне сказав, що для забезпечення цілей сталого розвитку, поставлених до 2030 року, потрібно інвестувати приблизно $30 трлн, або хоча б $1 трлн щорічно. При цьому внесок повинен робити і приватний сектор, тому що державний не володіє необхідними ресурсами. За його словами, $27 трлн, інвестовані в облігації з низькою і негативною прибутковістю, можуть бути реінвестовані для досягнення цілей сталого розвитку. Він вважає, що час для таких інвестицій ще не втрачено. «В Україні і багатьох інших спостерігається відхід від цілей сталого розвитку. Приблизно $1 млрд інвестицій в Україну під загрозою», – констатував Патроне.
В ході панелі «Економіка XXI століття: епоха змін і можливостей» виступила виконавча віце-голова Mastercard Енн Кернс. Вона сказала, що за останні 10 місяців Mastercard спостерігала зміну в онлайн-покупках, більше, ніж за останні 5 років. Люди стали більше витрачати локально, що зрозуміло в зв’язку з масовими локдаунами. При цьому виплати від своїх урядів у всьому світі за період ковід отримали майже мільярд людей. Коронокриза посилила цифровізацію: ми бачимо розвиток штучного інтелекту і впровадження цифрових валют, а також величезний розвиток в фінансовому секторі.
А віце-прем’єр-міністр – міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров зазначив, що під час пандемії найбільше почали розвиватися технологічні компанії, ті, які зручні: Uber, Booking тощо. Вони трансформували сталі бізнес-моделі. На думку спікера, держави повинні перетворюватися в технологічні компанії, бути швидкими, зручними, розвивати ті сфери, де немає бізнес-складової. А найкращий шлях для України – стати найзручнішою країною в світі, а це можливо завдяки технологіям. Цифровізація зробила стрибок у нашій країні не тільки завдяки пандемії, а й завдяки зміні споживчої культури і зміні уряду. Федоров вважає, що Україна зробила цифровізацію певної поп-культурою, саме тому ми стоїмо на правильному шляху, де зручність – це конкурентна перевага в боротьбі за розвиток.
КМЕФ залишається постійно діючим дискусійним майданчиком для напрацювання стратегічних рішень для українського істеблішменту, бізнесу і соціуму. Організатори прогнозують, що наступного року Форум буде ще масштабнішим і розширить географію учасників.
20-21 жовтня 2021 р. у м. Києві відбудеться «Український газовий інвестиційний конгрес» (Ukraine Gas Investment Congress) https://www.ukrainegasinvestmentcongress.com/congress/
за ініціативи НАК «Нафтогаз України» та за підтримки Міністерства енергетики України й Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.
Учасники конгресу обговорюватимуть енергетичну ситуацію в країні і трансформацію галузі, практичні можливості для збільшення видобутку газу й необхідні для змін технології, роль газу в енергетичному переході та інші нагальні питання газового ринку.
Крім того, проведення конгресу особливо на часі, адже на початку кризового періоду в енергетиці спільнота потребує глибшого усвідомлення її впливу на Україну і Європу в цілому, аналізу та пошуку рішень в міжнародному колі експертів.
Подія об’єднає міністрів, інвесторів, представників транснаціонального та українського бізнесу, провідних міжнародних інституцій та широке коло експертів у сфері енергетики. Серед спікерів – Вірджил Даніель Попеску, Міністр енергетики Румунії, Сергій Макогон, генеральний директор Оператора ГТС України, Джеймс Уотсон, генеральний секретар Європейської асоціації газових компаній (Eurogas), Шарль Корм’є, регіональний директор Світового банку з питань інфраструктури у Європі та Центральній Азії, Ровнаг Абдуллаєв, президент SOCAR, та інші.
«Україна історично сприймалася як не надто відкрита країна до інвестицій на газовому ринку. Сьогодні ми демонструємо сприятливий інвестиційний клімат як у видобуток газу, так і в інших секторах виробничого ланцюга. Ми в Нафтогазі робимо цей процес максимально ефективним і простим для потенційних партнерів та інвесторів. І переконані, що видобуток газу національною компанією суттєво зросте вже в найближчі 2-3 роки, що дасть змогу відмовитися від його імпорту», – зазначив Юрій Вітренко, голова правління НАК «Нафтогаз України».
Україна має другі за величиною запаси газу в Європі разом з потужними транзитними та газосховищними потужностями, що надає їй ключове місце для забезпечення енергетичної безпеки в регіоні. Адже природний газ, як одне з найекологічніших викопних палив, відіграватиме важливу роль для енергетичного переходу Європи і світу ще принаймні 15-20 років.
Уряд України разом з Нафтогазом сформували портфель інвестиційних проєктів з газовидобування, що є найперспективнішим у Європі та охоплює як нові активи, так і виснажені родовища з високим залишковим потенціалом. Зокрема, у 2021 році Нафтогаз отримав доступ до 40 тис. км2 наземних та морських площ для розвідки та оцінки.
Збільшення видобутку газу в межах уже підготовлених проєктів потребує у найближчі 10 років $20-25 млрд інвестицій, а також запровадження нових технологій, обладнання та експертизи.
«Україна має величезний потенціал у газовому секторі, і нинішній конгрес – це чудова нагода поглибити співпрацю та відкрити нові можливості з нашими міжнародними партнерами, а також донести наші плани та перспективи до зацікавлених сторін і громадськості», – підсумував Герман Галущенко, Міністр енергетики України.
«Український газовий інвестиційний конгрес»
Дата: 20-21 жовтня 2021 р.
Місце проведення: м. Київ, КВЦ «Парковий», вул. Паркова дорога, 16-а
Конгрес працюватиме за 4 основними напрямами:
Детальна програму заходу https://www.ukrainegasinvestmentcongress.com/congress/
Про Нафтогаз:
«Нафтогаз України» – національна нафтогазова компанія України, один з найбільших гравців на ринку газу в Центральній та Східній Європі. У 2020 році Нафтогаз видобув 14,2 млрд куб. м газу – понад 70% всього видобутку природного газу в Україні.
Про dmg :: events:
DMG є одним з провідних організаторів заходів у світі, який працює в декількох ключових галузях. До його енергетичного портфелю входить декілька найбільших заходів в енергетичній галузі, такі як Gastech, ADIPEC та Global Energy Show.
Інтерфакс-Україна – медіа-партнер заходу
Міжнародний арбітраж є чітким, ефективним, надійним і, як результат, привабливим механізмом вирішення спорів. Однак часто стороні для відновлення своїх порушених прав після отримання арбітражного рішення на свою користь доводиться додатково проходити процедуру визнання та отримання дозволу на виконання цього рішення в національних судах. При цьому трапляється, що такі процедури часто стають значно цікавішим полем бою та створюють прецеденти для наступної судової практики.
Імунітет держави
Рішення Верховного суду України від 25 січня 2019 року у справі Everest Estate LLC та інші проти Російської Федерації[1], широко висвітлювалося та обговорювалося українською та міжнародною арбітражною спільнотою. І це не дивно, оскільки у зазначеному рішенні Верховний Суд уперше розглядав питання імунітету держави та примусового виконання інвестиційних арбітражних рішень щодо державного майна, яке знаходяться в іноземних юрисдикціях.
За загальним правилом, держава має імунітет від пред’явлення позову до неї, попереднього забезпечення позову та примусового виконання винесеного проти неї судового рішення. Однак у справі Everest Estate LLC Верховний Суд похитнув таку «абсолютність» імунітету держави. Everest Estate LLC та інші звернулися до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення ЮНСІТРАЛ, винесеного стосовно експропріації Російською Федерацією їх майна та нерухомості у Криму. Визнання та виконання арбітражного рішення вимагалося в Україні, оскільки тут знаходилися активи Російської Федерації, на які можна було накласти стягнення в рамках примусового виконання рішення.
Під час апеляційного перегляду справи, Верховний Суд крім іншого розглянув питання державного імунітету у контексті примусового виконання винесеного проти іноземної держави рішення. Зокрема, надаючи дозвіл на виконання арбітражного рішення проти Росії в Україні, Суд встановив, що своєю згодою на арбітраж за двосторонньою українсько-російською інвестиційною угодою (ДІУ), яка передбачає остаточність та обов’язковість для сторін арбітражного рішення, винесеного в рамках будь-якого спору, що випливає з ДІУ, Російська Федерація фактично відмовилася від своїх державних імунітетів. Тобто, іншими словами, примусове виконання винесеного проти Росії арбітражного рішення по ДІУ не порушуватиме її державний імунітет.
Ця справа стала резонансною в Україні, оскільки український суд фактично позбавив іноземну державу абсолютного імунітету та визнав і надав дозвіл на виконання арбітражного рішення та стягнення майна Росії на території України.
Рішення надзвичайних арбітрів
Ще одне рішення щодо інвестиційного арбітражу у справі JKX Oil & Gas PLC та інші проти України викликало неабиякий ажіотаж серед арбітражної спільноти, однак, не у зв’язку з остаточним рішення арбітражу, яке було винесене на користь інвесторів, а через рішення надзвичайного арбітра у справі. Це перший випадок, коли Верховний Суд розглянув питання щодо можливості виконання рішення надзвичайного арбітра в Україні.
У січні 2015 року призначений у справі надзвичайний арбітр виніс проміжне рішення, яким зобов’язав Україну утриматися від стягнення роялті за видобуток газу з інвесторів за ставкою, що перевищує встановлену раніше. JKX Oil & Gas PLC та інші (Позивачі) звернулися до українського суду із заявою про надання дозволу на виконання рішення надзвичайного арбітра в Україні.
Незважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення про визнання та надання дозволу на виконання рішення надзвичайного арбітра, Верховний Суд України скасував рішення судів нижчих інстанції і відмовив Позивачам. Суд встановив, що примусове виконання такого арбітражного рішення суперечило б публічному порядку України і розглядалося б як втручання в основоположні, визначальні принципи оподаткування в Україні та законодавчу діяльність.
Примітно, що питання про остаточність рішення надзвичайного арбітра як проміжного рішення взагалі не розглядалося судом. Відповідно до Конвенції Організації Об’єднаних Націй про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (Нью-Йоркська конвенція) у визнанні та примусовому виконанні рішення може бути відмовлено, зокрема, якщо рішення ще не набуло обов’язкового характеру для сторін. Таким чином, можна припустити, що не оцінюючи питання остаточності рішення надзвичайного арбітра, Верховний Суд непрямо визнав що відповідно до Нью-Йоркської конвенції проміжні арбітражні рішення, в принципі, підлягають виконанню.
Санкції як публічний порядок
У 2014 році правове середовище в Україні зазнало суттєвих змін через незаконну анексію Криму та військову агресію Росії на сході України. У відповідь на дії Росії щодо ряду російських громадян та компаній було введено низку спеціальних економічних санкцій, і в результаті багато українських компаній не змогли виконати свої зобов’язання за контрактами, укладеними з підсанкційними російськими контрагентами. Така ситуація стала причиною подання російськими компаніями численних арбітражних позовів проти українських сторін. Як наслідок, перед українськими судами постало питання, як визнавати і виконувати арбітражні рішення в умовах дії спеціальних економічних санкцій.
У справах ПАТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» проти Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» український суд застосував два різні підходи щодо визнання та надання дозволу на виконання арбітражних рішень, винесених на користь підсанкційних російських компаній.
У першій справі[2] Верховний суд розглянув питання санкцій та публічного порядку України, а також визнав та надав дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП РФ, винесеного проти ДАХК «Артем» в Україні. У своєму рішенні Суд встановив, що санкції не є частиною публічного порядку, а тому суд не виключає можливість визнання та примусового виконання арбітражних рішень, винесених на користь підсанкційних компаній в Україні.
У другій справі[3] позиція Верховного суду була діаметрально протилежною. Під час касаційного розгляду справи Верховний Суд скасував рішення судів нижчих інстанцій та відмовив у визнанні та наданні дозволу на виконання арбітражного рішення МКАС при ТПП РФ на користь ПАТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» в Україні. У своїх міркуваннях Верховний Суд взяв до уваги юридичний статус АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» як суб’єкта, безпосередньо пов’язаного з російськими підприємствами військового комплексу, і той факт, що подальше виконання арбітражного рішення становитиме вигоду для держави-агресора. Верховний Суд також розглянув питання подальшого примусового виконання арбітражного рішення, яке насправді було б неможливим в умовах накладених на АТ «Авіа-ФЕД-Сервіс» санкцій. У своєму рішенні Суд встановив, що «одним із нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання» і що визнання та винесення рішення про виконання арбітражних рішень є компетенцією суду, а не органів, які здійснюють примусове виконання судових рішень. Однак суд також встановив, що обмежувальні заходи (санкції), введені Україною проти російського ПАТ «Авіа-ФЕД-Сервіс», не припиняють зобов’язання боржника, ДАХК «Артем», за контрактом, як і не унеможливлюють виконання ним рішення МКАС при ТПП РФ після зняття санкцій з ПАТ «Авіа-ФЕД-Сервіс».
Подальша судова практика продемонструвала, що українські суди дотримуються саме другого підходу під час розгляду заяв про визнання та надання дозволу на виконання арбітражних рішень, винесених на користь підсанкційних компаній. Таким чином, навіть якщо така компанія отримала арбітражне рішення на свою користь, їй все ж доведеться зачекати скасування санкцій (якщо таке скасування взагалі матиме місце).
Межі примусового виконання
У листопаді 2018 року Ostchem Holding Limited звернулася до українського суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення проти ВАТ «Одеський припортовий завод» (ОПЗ). ОПЗ повинен був сплатити Ostchem Holding Limited близько 251 млн доларів США за контрактом на поставку газу.
Після успіху у арбітражі Ostchem Holding Limited подав заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного інституту ТПС в Україні. І хоча Ostchem Holding Limited виграв у справу у суді першої інстанції, апеляційне провадження у Верховному Суді, однак, закінчилося не на його користь.
У своєму рішенні від 8 червня 2021 року[4] Верховний Суд відмовив у визнанні та наданні дозволу на виконання арбітражного рішення з міркувань публічного порядку. Зокрема, у своєму рішенні Верховний Суд встановив, що примусове стягнення боргу і нарахованого штрафу відповідно до арбітражного рішення призведе до неможливості утримувати ПАТ «Одеський припортовий завод» в стані, безпечному для належного функціонування і, як наслідок, становить загрозу техногенної та екологічної катастроф в Одеському регіоні.
Таке рішення Верховного Суду, хоч і сумнівне з юридичної точки зору, все ж підіймає питання щодо розумності меж примусового виконання арбітражних рішень щодо стратегічних підприємств та впливу такого виконання на суспільні інтереси.
Описані вище справи стали резонансними та бурхливо обговорювалися арбітражною спільнотою, Більше того, вони визначили тенденції, яких дотримуватимуться українські суди під час розгляду справ, пов’язаних з визнанням та наданням дозволу на виконання арбітражних рішень в Україні.
[1] Справа № 796/165/2018 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79573187)
[2] Справа № 761/46285/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86903591)
[3] Справа № 824/100/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87760125)
[4] Справа № 824/241/2018 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97736188)
Марина Рященко, адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери»
