За попередньою інформацією посольства України в Ізраїлі, 14 червня в результаті масованої ракетної атаки Ірану проти Ізраїлю і попадання ракети в житловий будинок в м. Бат-Ям загинули п’ятеро громадян України, серед яких троє неповнолітніх дітей, повідомили в українському МЗС.
За даними відомства, особи загиблих наразі встановлюються.
Українські дипломати та консули перебувають у тісному контакті з ізраїльською поліцією та іншими службами з метою ідентифікації та організації процедури репатріації тіл загиблих.
У своїй інавгураційній промові в січні цього року Дональд Трамп заявив, що його найголовнішим досягненням буде роль «миротворця та об’єднувача», пообіцявши, що США «покладуть край усім війнам і принесуть новий дух єдності у світ, який був сповнений гніву, насильства та абсолютно непередбачуваний».
П’ять місяців по тому, на початку другого терміну його президентства, ми спостерігаємо вражаюче крах цих високих прагнень.
Президент, який обіцяв покласти край глобальним конфліктам – включаючи той, який, за його словами, він мав намір вирішити протягом перших 24 годин свого президентства, – натомість став свідком їх ескалації, зокрема нещодавнього загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном.
Хронологія останнього конфлікту вкотре свідчить про разючу невідповідність між амбіціями Трампа та реальністю: хвиля ізраїльських авіаударів сталася лише за кілька годин після того, як Трамп закликав Ізраїль не нападати на Іран.
Марко Рубіо, держсекретар Трампа, намагався описати ізраїльську атаку як «односторонню», наголосивши, що США «не брали участі в ударах по Ірану», але Трамп наполягав, що він був добре поінформований про плани Ізраїлю, і попередив, що подальші атаки будуть «ще жорстокішими».
Посланець Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф, який став головним дипломатичним переговорником Трампа на Близькому Сході та в Україні, як повідомляється, все ще планує поїхати до Оману цього вікенду для переговорів щодо ядерної програми Тегерана, але, як видається, іранці навряд чи візьмуть у них участь.
Заплутана програма Трампа щодо миру була в хаосі ще задовго до атак у четвер.
Перемир’я в Газі, яке його адміністрація допомогла укласти, провалилося за кілька тижнів, Ізраїль відновив масові бомбардування і ввів тримісячну повну блокаду гуманітарної допомоги на цю територію, де кількість загиблих вже перевищила 55 000 осіб.
В Україні, де Трамп колись хвалився, що покладе край конфлікту в перший день свого повернення на посаду, російські війська продовжують літній наступ, вперше за три роки увійшовши в Дніпропетровську область і накопичуючи додаткові сили, що свідчить про те, що Путін не зацікавлений у мирних ініціативах Трампа і має намір розширювати війну.
Тим часом раптове оголошення Трампом про припинення вогню між Індією та Пакистаном викликало бурхливу реакцію в Нью-Делі, де офіційні особи заперечили його твердження про посередництво в укладенні угоди.
І хоча міністр оборони Піт Хегсет визнав перед Конгресом, що Пентагон розробив плани на випадок надзвичайних ситуацій для захоплення Гренландії та Панами військовим шляхом, незрозуміло, як територіальні завоювання вписуються в визначення Трампа про встановлення миру.
За перший термін його президентства не було закінчено жодної війни, ледь не спалахнув конфлікт з Іраном, а його головним «мирним» досягненням стали угоди Авраама, які нормалізували відносини між Ізраїлем і країнами, які й так не воювали з ним.
Частина привабливості Трампа для виборців полягала саме в обіцянці уникнути закордонних конфліктів. На трибунах під час перегляду інавгурації прихильники розповіли Guardian, як вони цінують його стриманість у військових діях і підтримують його підхід «Америка понад усе», який ставить внутрішні проблеми вище за міжнародну допомогу та втручання. Існує думка, що для Трампа мир – це не відсутність конфліктів, а дистанція Вашингтона від них.
Існує одне потенційно оптимістичне тлумачення останніх ударів по Ірану. Алекс Ватанка, директор з питань Ірану в Інституті Близького Сходу у Вашингтоні, припустив, що атака Ізраїлю може бути обдуманим ризиком, щоб змусити Іран піти на серйозні переговори. Теорія полягає в тому, що Ізраїль переконав Трампа дозволити обмежені удари, які б чинили тиск на Тегеран, не спричиняючи зміни режиму, по суті використовуючи військові дії для відновлення застряглої дипломатії. У п’ятницю Трамп припустив, що удар по Ірану міг навіть підвищити шанси на укладення ядерної угоди.
«Це навряд чи поверне Іран за стіл переговорів», – сказав Ендрю Борен, виконавчий директор з глобальної безпеки Flashpoint і колишній співробітник офісу директора національної розвідки США. «Це знаменує початок ще одного швидко розширюваного осередку напруженості в глобальному контексті нової гібридної холодної війни, яка буде вестися як на землі, так і в найтемніших куточках Інтернету».
Успіх цієї стратегії повністю залежить від реакції Ірану. Режим може або повернутися до переговорів, покаявшись, або взагалі відмовитися від дипломатії і ще агресивніше прагнути до створення ядерної зброї. Перші ознаки вказують на те, що Тегеран може бути не в примирливому настрої після бомбардування своїх об’єктів і вбивства лідерів.
Але навіть якщо більш оптимістичні прогнози виявляться правильними, це не змінить загальної ситуації: всі великі конфлікти, які Трамп успадкував або обіцяв вирішити, загострилися за його президентства.
Трамп обіцяв бути миротворцем. Натомість він веде кілька воєн, а його дипломатичні ініціативи руйнуються на очах. Від Гази до України та Ірану світ здається більш нестабільним і небезпечним, ніж п’ять місяців тому, коли він складав присягу.
Розуміння того, що відбувається на Близькому Сході, є важливішим ніж будь-коли.
Завдання Guardian – розшифрувати це, і завдяки репортерам, які цілодобово передають останні новини, ми маємо всі можливості надавати вичерпні, перевірені факти репортажі, щоб допомогти нам усім зрозуміти події, що змінюють світову політику. Але без вашої підтримки ми не зможемо цього зробити.
На відміну від багатьох інших, Guardian не має акціонерів і мільярдерів, які фінансують нас. Ми покладаємося на щедрість наших читачів, чия підтримка допомагає нашим кореспондентам залишатися на місцях і робити репортажі, вільні від комерційного чи політичного впливу.
Ми розуміємо, що не всі можуть дозволити собі платити за новини, але якщо ви можете, чи можемо ми розраховувати на вашу підтримку в цей небезпечний час? Ось три вагомі причини, щоб вирішити підтримати нас сьогодні:
1. Наша якісна журналістська розслідування є силою, що контролює владу.
2. Ми незалежні і не маємо мільярдерів-власників, які контролюють нашу діяльність, тому ваші гроші безпосередньо фінансують нашу журналістику.
3. Це не коштує багато і займає менше часу, ніж прочитати це повідомлення.
Вибір щомісячної підтримки має найбільший вплив, що означає, що ми можемо продовжувати висвітлювати події з усіх боків: конфлікт, тяжке становище постраждалих і те, що все це означає для майбутнього Близького Сходу та світу.
https://www.theguardian.com/us-news/2025/jun/14/trump-gaza-ukraine-iran-israel
Екстремальна спека зараз становить більшу загрозу для людського життя, ніж повені, землетруси та урагани разом узяті, повідомляється на сайті Reinsurance News з посиланням на нещодавно опублікований звіт глобальної перестрахувальної компанії Swiss Re (Цюріх, Швейцарія) SONAR за 2025 рік. У щорічному звіті, який відстежує нові ризики, що впливають на страховиків і глобальні системи, екстремальна спека вважається основною проблемою не тільки через її вплив на здоров’я, але і на різні галузі промисловості та інфраструктуру.
За даними Swiss Re, щорічно в результаті екстремальної спеки гине до півмільйона людей, що перевищує сукупний показник смертності від інших великих стихійних лих.
«Надзвичайна спека раніше вважалася »невидимою небезпекою”, оскільки її наслідки не такі очевидні, як у випадку з іншими природними лихами. З огляду на чітку тенденцію до більш тривалих і спекотних хвиль спеки важливо, щоб ми висвітлили справжню ціну для людського життя, нашої економіки, інфраструктури, сільського господарства та системи охорони здоров’я”, – підкреслює головний економіст групи Swiss Re Жером Егелі, слова якого наведені в повідомленні.
Дані підтверджують це зміщення. Так, у липні 2024 року спостерігалися три найспекотніші дні поспіль за всю історію спостережень у світі. У Сполучених Штатах хвилі спеки потроїлися з 1960-х років, причому кожна хвиля тепер триває на цілий день довше і майже на один градус Цельсія вище.
Вплив на здоров’я населення стає все більш очевидним: щорічно через екстремальну спеку фіксується близько 480 тис. випадків смерті. До того ж вона може призвести до виснаження, теплового удару і відмови органів, а також погіршити хронічні серцево-судинні та респіраторні захворювання. Найбільш вразливими категоріями є люди похилого віку та вагітні жінки.
Swiss Re вказує на те, що наслідки виходять далеко за межі здоров’я. Зокрема, хвилі спеки в поєднанні з сильним вітром різко збільшують ймовірність лісових пожеж. Так, за останнє десятиліття страхові збитки, пов’язані з лісовими пожежами в усьому світі, досягли майже $78,5 млрд.
У звіті також визначені критичні точки впливу в ключових галузях промисловості. Наприклад, телекомунікаційний сектор схильний до перебоїв, оскільки підвищення температури загрожує функціонуванню центрів обробки даних і фізичних мереж, включаючи наземні кабелі.
Негативне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами в січні-квітні 2025 року зросло на 48,5% порівняно з аналогічним періодом 2024 року – до $11,512 млрд з $7,755 млрд, повідомила Державна служба статистики (Дерстат).
Згідно з її даними, експорт товарів з України за вказаний період порівняно з січнем-квітнем 2024 року скоротився на 6,9% – до $13,312 млрд, тоді як імпорт зріс на 12,6% – до $24,824 млрд.
Статведомство уточнило, що в квітні-2025 року в порівнянні з березнем-2025 року сезонно скоригований обсяг експорту скоротився на 4,4% – до $3,369 млрд, імпорту – на 2,3%, до $6,529 млрд.
Сезонно скориговане сальдо зовнішньої торгівлі в квітні 2025 року було від’ємним і склало $3,161 млрд, у попередньому місяці воно також було від’ємним – $3,163 млрд.
Коефіцієнт покриття імпорту експортом у січні-лютому 2025 року склав 0,54 (у січні-квітні 2024 року – 0,65).
Держстат повідомив, що зовнішньоторговельні операції проводилися з партнерами з 217 країн світу.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club випустив відеоаналіз української та світової економіки, детальніше тут –
https://youtu.be/LT0sE3ymMnQ?si=0Cstf1AY9xZ4Dxxx
Чоловіки все частіше офіційно встановлюють через суд факт самостійного виховання неповнолітньої дитини. Щонайменш 1255 таких справ знайдено у пошуковику по судовому реєстру Бабуся від початку повномасштабної. За понад три роки кількість таких справ зросла у 67 разів. Цьогоріч суди розглянули вже 400 справ щодо самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком.
У 67 разів побільшало судових справ про встановлення факту самостійного виховання та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною батьком від початку повномасштабної за даними пошуковику по судовому реєстру Бабуся. Порівняймо: лише 6 таких справ зафіксовано з січня по травень 2022 року, то вже за той самий період 2025 року їх побільшало до 400.
Загалом щонайменше 1255 судових справ щодо чоловіків, які вирішили офіційно встановити факт самостійного виховання неповнолітньої дитини, знайдено у судовому реєстрі від початку повномасштабної війни.
Кількість справ зростає рік до року. Так, за весь 2022 рік таких справ було лише 37. Вже за рік їх побільшало у 5 разів — до 180. Кількість звернень від чоловіків до суду, аби їх визнали батьками-одинаками, у 2024 році сягла 625 справ.
Цьогоріч суди в Україні вже розглянули щонайменш 400 подібних справ. Це у 3,1 раза більше, ніж за аналогічний період 2024 року.
Варто зазначити, що статус батька, який самостійно виховує дитину, дає можливість виїзду за кордон, що наразі є обмеженим для чоловіків віком від 18 до 60 років.
Партнерка Asters Таліна Кравцова зауважує, що за останні декілька років збільшилась кількість запитів щодо визнання чоловіків батьками-одинаками. Це можна пояснити як виїздом матерів за кордон, так й воєнним станом та мобілізацією. При цьому, в законодавстві термін “батько-одинак” не визначено та у судовій практиці часто прирівнюється до статусу “одинокої матері”. Тому, якщо розглядати за аналогією ознаки статусу одинокої матері (які були визначені ще у 1992 році постановою Пленуму Верховного Суду України), то батько визнається “одиноким”, якщо він:
1) не перебуває у шлюбі;
2) самостійно виховує та утримує дитину без участі матері.
Якщо мати померла, визнана безвісно відсутньою чи відмовилася забрати дитину з пологового будинку, то батько зобов’язаний забрати дитину та набуває статусу одинокого батька. У випадку, коли мати жива, але не бере участі у житті дитини, статус одинокого батька теж можна набути — втім це буде складніше.
“Є міф, що достатньо отримати рішення суду про розірвання шлюбу між батьками або визначити місце проживання дитини разом із батьком. Насправді це не так. У подібних ситуаціях потрібно в судовому порядку підтвердити/встановити факт самостійного виховання та утримання дитини саме батьком. Водночас статус “батька-одинака” в Україні забезпечує важливі соціальні пільги та гарантії: додаткову оплачувану відпустку, щомісячну державну допомогу, підвищену податкову соціальну пільгу, відстрочку від мобілізації, переваги при отриманні житла, місць у дитячому садку тощо”, — коментує Таліна Кравцова.
Адвокатка зауважує, що через спроби зловживання цим механізмом з метою отримання відстрочки, суди та інші державні органи більш ретельно ставляться до такої категорії справ під час воєнного стану, що потенційно може ускладнити доступ до оформлення статусу для тих, хто дійсно має на нього право.
https://opendatabot.ua/analytics/solo-fathers
Всеукраїнська асоціація пекарів (ВАП) і союз «Мукомоли України» у 2024 році другий рік поспіль відмовилися від підписання меморандуму з Міністерством аграрної політики та продовольства і зерновими асоціаціями через зневагу інтересами та аргументами переробників, повідомив в інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна» керівник ВАП Олександр Тараненко.
“Меморандум – це документ, за порушення якого ніхто не несе юридичної відповідальності. Крім того, ВАП і союз «Мукомоли України» виступали проти обсягів, прописаних у меморандумі (ліміт на експорт зерна обсягом 16,2 млн тонн), оскільки це призводить до вивезення з України дуже великих обсягів продовольчого зерна, що істотно впливає на внутрішні ціни на хліб”, – пояснив він.
Тараненко наголосив, що переробні підприємства наполягають на розмежуванні продовольчого та фуражного зерна при фіксуванні обсягів зернового експорту. При цьому вони нічого не мають проти експорту фуражного зерна в будь-якій кількості, адже Україна вирощує його більш ніж достатньо.
Говорячи про продовольче зерно, експерт зазначив, що в останні роки в результаті різних подій – і кліматичних змін, і військових дій, і економічних ситуацій – якість врожаю зерна в Україні істотно погіршилася.
“Якщо в 2020 році в структурі врожаю на продовольчу пшеницю припадало 57%, то в 2024 році – тільки 27%. Відповідно обсяги придатного для переробки зерна ще менші, тому що в згаданих 57% і 27% є пшениця і першого, і другого, і третього класу. Далеко не весь третій клас придатний для переробки на борошно. Тобто пшениці, яка за результатами врожаю 2024 року була придатною для переробки на борошно, в загальній структурі залишалося менше 20%”, – констатував Тараненко.
За його словами, під час експертизи зерна ці нюанси абсолютно не враховуються. На початку жнив з першою хвилею експорту на зовнішні ринки вивозиться багато продовольчої пшениці, що і викликає зростання внутрішніх цін на хліб.
Якби влада вжила певних заходів, наприклад, запровадила сегментацію експорту, сформувала внутрішні запаси, створила державні резерви або фінансувала їх створення, то подорожчання хліба не було б таким істотним і різким, переконаний керівник галузевої асоціації.
Тараненко нагадав, що раніше за таким принципом працювали Держрезерв, Аграрний фонд і Державна продовольча зернова компанія. Вони скуповували за прийнятними цінами зерно під час його масового продажу, закладали на зберігання, переробляли і під час різкого зростання виходили з інтервенцією на ринок – виставляли на продаж певну кількість борошна і стримували подорожчання.
«Цей механізм існував і непогано працював. Відмовилися від нього через мишей, які з’їли десятки тисяч тонн зерна. Насправді це свідчить не про неефективність механізму, а про недостатній контроль. А сам механізм здатний забезпечити стабільність цін і продажів хліба», – резюмував керівник ВАП.
