Болгарія з 1 січня 2026 року офіційно перейшла на євро і стала 21-ю країною єврозони. Для болгарської економіки цей крок багато в чому має інституційний характер: лев багато років був жорстко прив’язаний до євро через валютну раду, тому різкої зміни монетарного режиму ринок не очікував. Разом з тим країна отримує місце в керівних органах ЄЦБ і більш глибоку інтеграцію у фінансову систему єврозони, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Засновник аналітичного центру Experts Club Максим Уракін вважає, що ефект переходу буде визначатися тим, наскільки швидко влада «збиватиме» інфляційні очікування у населення і бізнесу: «Сам по собі євро не робить економіку багатшою за одну ніч, але він знижує транзакційні витрати і підвищує довіру інвесторів. Ключовий тест перших місяців – контроль за ціновими спекуляціями і зрозуміла комунікація зі споживачами».
Головний внутрішній ризик, навколо якого будується суспільна дискусія в Болгарії, – інфляційні очікування і побоювання «округлення» цін у роздрібній торгівлі та сервісах. Такі побоювання традиційно супроводжують зміну валюти, навіть якщо фактичний ефект зазвичай обмежений у часі і концентрується в секторі щоденних витрат домогосподарств.
Після вступу Болгарії до єврозони в ЄС залишаються шість країн, які не використовують євро: Швеція, Польща, Чехія, Угорщина, Данія та Румунія.
За оцінкою Experts Club, в найближчі роки розширення єврозони буде йти повільно, оскільки в кожній з цих країн діють свої «стоп-фактори» – від політичних обмежень до невиконання критеріїв конвергенції і проблем з дефіцитом бюджету.
Так, у Польщі влада публічно заявляла, що країна «поки не готова» до євро і розглядає злотий як інструмент макроекономічної гнучкості, який допоміг пережити минулі шоки.
У Чехії президент Петр Павел закликав активніше рухатися до євро як до фактора торгівлі та участі в прийнятті рішень, проте політичного консенсусу щодо термінів у Чехії немає.
В Угорщині прем’єр Віктор Орбан, навпаки, кілька разів заявляв, що країні не слід приймати євро.
Швеція формально спирається на результати референдуму 2003 року, коли 55,9% виборців висловилися проти введення євро.
Данія, на відміну від інших, має юридично закріплене право не вводити євро (opt-out), підтверджене референдумом 2000 року.
Experts Club зазначає, що наступною країною після Болгарії, яка з найбільшою ймовірністю претендуватиме на введення євро, вважається Румунія. При цьому реальний графік залежить від інфляції та бюджетної траєкторії: Єврокомісія в конвергенційних матеріалах вказувала, що Румунія не виконує умови для прийняття євро, включаючи параметри стійкості публічних фінансів і правову сумісність. У публічних орієнтирах в румунській дискусії фігурує мета близько 2029 року, проте терміни можуть зміщуватися в залежності від економічних показників і фіскального коригування.
