25 квітня в Резерваті Археологічним в Познані відбулась презентація книги Сергія Белінського і Юлії Івашко “І світло в темряві світить” з виставкою воєнних фото Сергія Белінського. Також відбулось підписання угоди в видавництві Імпульс на видання другої книги Юлії Івашко, Дениса Михайловського і Сергія Белінського яка має назву “І темрява не огорнула його”. Ці дві книжки парні і тому розділені навпіл цитатою з Євангелія від Івана.
І СВІТЛО СВIТИТЬ У ТЕМРЯВІ…
ПЕРЕКЛАД РЕЦЕНЗІЇ З ПОЛЬСЬКОЇ ТА ПОДАННЯ ДО ПУБЛІКАЦІЇ: СТЕФАН ЛАШИН | SLASZYN@AOL.COM|
До вашої уваги надається переклад с польської рецензії, наданої Краківськким видавництвом “impuls” на книгу, написану українськими авторами польською мовою. Книга містить 136 сторінок та 55 кольорових документальних фото. 21 квітня кур’єром із Кракова було отримано 20 примірників, які можна придбати у церкві в Гемпстеді.
ПРО КНИГУ ТА ЇЇ АВТОРІВ
C. Бєлінський та Ю. Івашко «І світло свiтить у темряві…» Kраків 2023, Видавництво «Імпульс», 136 с
Зміст
Розділ 1: Київ і війна
Розділ 2: Люди і війна
Розділ 3: Солодощі для фронту, обличчя війни та погляд у минуле
Розділ 4: Воєнні враження
Розділ 5: Життя спереду і ззаду
Розділ 6: І світло світить у темряві…
Белінський Сергій – нар. у 1977 р. у Кам’янці Подільському. Має будівельну та медичну освіту. У 1998–2017 роках грав у відомому українському рок-гурті «Пропала Грамота». Захоплюється археологією. Цікавиться історією та культурою Сходу. Професійно займається художньою фотографією та оператором. Він жив в Італії та Іспанії та вільно володіє італійською мовою. З 2021 року працює в лавах української армії на посаді прес-офіцера 28-ї бригади ім. Лицарів Зимового походу.
Юлія Івашко – нар. у 1970 р. у Києві. Вона є нострифікованим хабілітованим доктором у галузі архітектури та професором Краківського політехнічного університету Т. Костюшко. У 1993 році закінчила архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. З 1994 року працює на факультеті основ архітектури та архітектурного проектування. Веде заняття з історії української архітектури та сучасної світової архітектури, керує аспірантами. Автор понад 600 наукових і науково-популярних статей. Заступник-керівник програм спільного наукового співробітництва фахівців Київського національного університету будівництва та архітектури та Лодзького університету, Краківського технологічного університету, Лодзького технологічного університету, Університету в Бакеу, Румунія, та Чжецзянсього політехнічного університет у Китаї.ПЕРЕКЛАД РЕЦЕНЗІЇ КНИГИ
“І світло свiтить у темряві…”
Богуслав Сліверський | Лодзький університет | почесний член Національної академії педагогічних наук України.
Хочу подякувати видавництву «Імпульс» за видання книги Сергія Бєлінського та Юлії Івашко «І світло світить у темряві…», яка є етнографічною повістю про трагедію війни в Україні. Коли вона дійшла до мене, я відклав її, як дитина, яка боїться доторкнутися до того, чого боїться, щоб не втратити віру в існуюче Добро. Мабуть тому, що в перший день війни я відвідав маму, яка під впливом новин з України заговорила про безнадійний для неї час Другої світової війни.
Я прочитав цю книжку і захопився нею, адже ми отримали етнографічно-художній репортаж із перших п’яти місяців вторгнення в Україну злочинних армій Російської Федерації. Світлина на обкладинці «бородатого Олега» (як ми дізнаємося зі змісту на стор. 64-65), який грає сентиментальну мелодію з фільму «Шербурзькі парасольки» на вцілілому фортепіано у розбомбленій школі – маяк надії. за повернення миру, і водночас символ довговічності вічних цінностей перед обличчям жертв війни, непоправних руйнувань і смерті.
Головна героїня оповідання — киянка Ола, науковець, яка переживає дежавю, згадуючи спогади свого батька про Другу світову війну, коли 1941 року німецькі війська увійшли до Києва, а через два роки радянські літаки бомбили місто.
Він порівнює свій власний досвід із стосунками свого батька кілька десятиліть тому. Вони пережили дворічну німецьку окупацію, руйнування міста, голод, але він зазначає у своєму блокноті, що
«(…) російська агресія 2022 року виглядатиме жорстокішою, абсурднішою. У цьому росіяни перевершили німців» (с. 12).
Разом з Олею та прес-офіцером (художником-фотографом) Станіславом ми входимо в простір байдужої війни 21 століття, яке обіцяло стати «сторіччям миру», епохою нових технологій для полегшення та продовження життя людей, жителі процвітаючого світу. На кожній сторінці оповіді, проілюстрованої світлинами з місць тимчасових укриттів, руйнувань інфраструктури, полів боїв і місць жахливих злочинів загарбників, ми переживаємо події війни, переживання жителями, чиї будинки постраждали від ракетних ударів.
Життя в страху, невизначеність, постійні пересування в пошуках близьких, відносно безпечний притулок, їжа була змішана з протиповітряною сигналізацією, вуличними боями з диверсантами, порятунком поранених, відсутністю доступу до інформації, покиданням домівок мешканцями зруйнованих або вже частково знесених житлових масивів.
Вперше прочитав про феномен «скляної стіни» в міжособистісному спілкуванні:
«Люди спілкуються між собою, вони навіть дружать, бачать один одного, але їх розділяє прозора скляна стіна, яка дозволяє бачити іншу людину лише ззовні. Це не дозволяє пізнати її внутрішній світ, так звану душу. Через таку стіну можна спілкуватися з кимось багато років і можна допомагати. Однак ця стіна може раптом розбивається на тисячі осколків, і люди по обидва боки від нього раптом бачать один одного такими, якими вони є насправді…» (с. 22).
Війна не здивувала українців, адже тривала з 2014 року, але для більшості вона була ще далекою. Лише зростання напруги в політиці між двома країнами на початку 2022 року та попередження Заходу призвели до того, що у деяких українців була напоготові «тривожна валіза», в якій були необхідні документи на випадок необхідної евакуації.
Люди і війна. Це не просто назва одного з розділів, а суть репортажної оповіді. Ола організовує групу волонтерів серед науковців для порятунку людей і тварин. Вони фотографують, записують розповіді жертв війни, отримують ліки в аптеках, що вціліли, забезпечують продовольством територіальну оборону, але й проводять заняття зі студентами в умовах війни. Вони створюють мережу взаємодопомоги та підтримують академічну молодь, щоб завершити семестр, захистивши бакалаврську чи магістерську роботу.
Після оборони Києва вони вживають заходів для підтримки солдатів. Безмежна віра в захисників і перемогу, а разом з тим драматизм і романтизм людей у критичних ситуаціях дозволили їм боротися за мотивацію інших жити, не відмовлятися від поточних обов’язків, а й справлятися з трагедією. Та жорстокість, яка спіткала їхніх рідних та близьких у віддалених від столиці містах – Гостомелі, Бучі, Ірпені, Бородзянці, Макарові, Миколаєві, Харкові… .
З кожним днем війни українцям доводилося вчитися жити з болем і усвідомленням наслідків терору, який досі здавався чимось неможливим, неймовірним. Як розповідає один із учених, яких обіймала Оля:
«Але фашизм росіян неймовірний. Ми дружили з їхніми вченими, разом організовували наукові конференції… А тепер нашому народу відмовляють у праві на існування…» (с. 41).
Знайомимося з долею вчителів, які взялися за збереження безперервності шкільного навчання дітей, незважаючи на війну, тобто в дистанційній формі, перерваній через відсутність світла чи необхідність спускатися в укриття. Сотні тисяч матерів з дітьми покинули країну, знайшовши притулок у Польщі, щоб решта їхніх родин могла боротися за захист Батьківщини.
Разом із оповідачем ми переносимось в інші регіони України, де організовується допомога мешканцям розбомблених будинків, шкіл, лікарень, торгових закладів, ринків та вокзалів. На запитання: як почуваються люди? отримує відповідь:
– «Більшість вірить у нашу перемогу, але звісно є ті, хто згоден жити в окупації, щоб не було війни, і активні союзники ворога» (с. 49-50).
Фотографії скелетів зруйнованих будинків розділені на послідовні сюжети з фронту, що відтворюють життя чи досвід у містах, селах і містечках. Зустрічаємо Олиних співрозмовників, фронтовиків, поранених, хворих, раптово бездомних, хоча раніше цивільних лікарів, художників, фотографів, музейників, учителів та інших. Вона записує трагедію війни та її жорстокості, а Станіслав увічнює важке становище свідків жертв кримінального нападу, з якими він стикається.
Опубліковані в книзі кольорові світлини з охопленої війною України дають читачам зрозуміти, що це не кадри з художнього фільму про війну. Також є зворушливий опис зруйнована обстрілами школа чи …. корова дивиться на зруйноване село:
«Тварини не вміють говорити, як люди. Вони не вміють плакати, як люди. Вони не розуміють, як люди, чому вбили їхніх господарів, розбомбили їхній будинок, де вони захищалися, чому їх викинули на вулицю, ніби вони були нікому непотрібні. Вони не розуміють, як люди, що це війна, яка завжди виглядає так» (с. 60-61).
У цьому наративі ми знайдемо історії людей із «нормального» воєнного життя, тих, хто зберігає різдвяні традиції, але водночас пам’ятає про солдатів, пече для них пироги чи готує страви, а зроблену їжу доставляють на фронт.
Події в останньому розділі книги розгортаються в Польщі, у Варшаві та Лодзі. Це зворушлива історія про героїчну боротьбу нації за свободу Батьківщини, за національну ідентичність, яку написали та проілюстрували для нас медик, будівельник, художник-фотограф разом із нострифікованим архітектором, який працював у польських університетах, доктор наук (габ.), професор Київського університету будівництва та архітектури та професор Краківського технологічного університету Т. Костюшка та співпрацюючи в наукових проектах з польськими вченими з Лодзького університету та Лодзького технічного університету.
Назва чудово написаної етновоєнної історії походить від початкових слів Євангелія від св. Івана:
«І світло світить у темряві, і темрява не огорнула його.»
Період дії: постійно.
Територія дії: вся мережа лабораторних офісів та партнерських лабораторних офісів CSD.
Умови акції: знижка 20% надається на вищезазначені аналізи за умови д’явлення пенсійного посвідчення (за віком) виключно щовівторка та щочетверга.
Акційні пропозиції не сумуються між собою. На одне замовлення можна використати лише одну акційну пропозицію.
“Аби всі були живі та здорові” – ця приказка наших бабусь і дідусів зараз стала такою зрозумілою і близькою кожному з нас. Літнім людям важче за інших пережити події цієї страшної війни, адже вони точно пам’ятають весь жах Другої світової, коли біль втрат і горя торкнувся кожної родини.
Сьогодні ми повинні віддати їм всю свою підтримку та тепло. І найкращий спосіб – турбота про здоров’я.
B259 – Осмотична резистентність еритроцитів
B263 – ENG.Загальний аналіз крові (лейкоцитарна формула + ШОЕ)
B211 – Загальний аналіз крові (33 показника + лейкоцитарна формула + ШОЕ)
B257 – Загальний аналіз крові (лейкоцитарна формула + ШОЕ + морфологія еритроцитів)
B212 – Загальний аналіз крові (26 показників + ШОЕ)
B214 – Аналіз крові на ретикулоцити з підрахунком ретикулоцитарного індексу
B232 – Аналіз рідин тіла (спинномозкова рідина, синовіальна (суглобна) рідина, рідина перитонеального діалізу). Аналіз клітин і бактерій
B229 – Аналіз сечі за Нечипоренком
B228 – Аналіз сечі загальний (ЗАС) + аналіз сечі за Нечипоренком
B227 – Аналіз сечі загальний (ЗАС) + відношення альбумін / креатинін
B226 – Аналіз сечі загальний (ЗАС) + мікроскопія осаду
Не забудьте ознайомитися з правилами підготовки до досліджень та обрати найближчий лабораторний офіс CSD.
Якщо залишились запитання, ви можете написати нам в чат або зателефонувати в цілодобовий контакт-центр за номером 0 800 33 00 75
Чистий відтік з України на тижні з 22 по 28 квітня становив 22 тис. осіб порівняно з 34 тис. тижнем раніше.
За даними Держприкордонслужби у Facebook, потік на виїзд з України в зазначений тиждень зріс із 254 тис. до 277 тис. осіб, тоді як потік на в’їзд – із 220 тис. до 255 тис. осіб.
Після завершення православного Великодня, у три тижні перед яким майже щодня фіксували чистий приплив в Україну, останні два тижні кількість тих, хто виїжджає з країни, перевищує кількість тих, хто в’їжджає.
Кількість транспортних засобів, які перетнули західний кордон України, за даними відомства, у 17-й тиждень року зросла зі 110 тис. до 130 тис., а оформлених транспортних засобів із гуманітарними вантажами – з 418 до 466, що, імовірно, пов’язано з відновленням транзиту аграрних вантажів.
Прикордонна служба Польщі за останні сім днів також зафіксувала скорочення чистого відтоку з України – до 11,1 тис. осіб з 29,6 тис. осіб тижнем раніше.
За даними польського відомства, тижневий потік з України до Польщі збільшився зі 177,4 тис. осіб до 184,5 тис. осіб, тоді як зворотний потік із Польщі в Україну – зі 147,8 тис. осіб до 173,4 тис. осіб.
Загалом від початку війни до 28 квітня 2023 року до Польщі з України прибуло 11,469 млн осіб, тоді як у зворотному напрямку прослідувало 9,696 млн осіб.
Як повідомлялося, з 10 травня 2022 року відтік біженців з України змінився припливом, який тривав до 23 вересня і становив 409 тис. осіб.
Проте з кінця вересня, можливо, під впливом новин про мобілізацію в Росії та “псевдореферендуми” на окупованих територіях, а потім масованих обстрілів енергетичної інфраструктури, фіксувався чистий відтік. Він тимчасово припинився в другій половині грудня – на початку січня на період свят, проте з другого тижня січня знову відновився і сумарно з кінця вересня до річниці повномасштабної війни досяг 223 тис. осіб.
Відтоді і до теперішнього часу в Україну в’їхало на 121 тис. осіб більше, ніж виїхало.
Як зазначив на початку березня заступник міністра економіки Сергій Соболєв, повернення кожних 100 тис. українців додому дає приріст ВВП у 0,5%.
Згідно з даними УВКБ ООН на 25 квітня, кількість українців, зареєстрованих у Європі зі статусом тимчасового захисту або подібним, на 25 квітня досягла 5,048 млн, збільшившись за тиждень майже на 4 тис.
Туреччина з 1 травня цього року вводить імпортне мито на пшеницю, ячмінь і кукурудзу. У російському Союзі експортерів зерна не виключають його скасування в новому сільгоспроці, який розпочнеться 1 липня 2023 року.
Як повідомляв офіційний вісник Туреччини T.C. Resmi Gazete, ставка мита з 1 травня становитиме 130% замість 0%. Цей захід спрямований на захист вітчизняних виробників напередодні нового сезону.
Раніше Мінагрополітики України заявило, що цей захід з боку Туреччини не позначиться на продажах української сільгосппродукції, оскільки українське зерно переважно використовують для переробки та подальшої реалізації в треті країни, а в такому разі на нього мито не вводиться.
При цьому відомство пояснило, що в Туреччині діють два митні режими на імпорт. Перший поширюється на продукцію, яка використовується для внутрішнього споживання, і для такої продукції уряд Туреччини раніше оголошував тимчасову нульову ставку мита. Після закінчення терміну дії пільгового режиму повертається ставка в 130%. Зерна з України за першим режимом, на який повертається мито, до Туреччини йде близько 5% усього експорту в цю країну, уточнило Мінагрополітики.
Другий режим існує для продукції, яка йде на продаж у треті країни до або після переробки. Для цього режиму мито не сплачується.
За даними Держмитслужби, за перший квартал цього року Туреччина була найбільшим експортером української пшениці, якої було поставлено на $168,8 млн, або 17,7% від усього її експорту, зокрема в березні на $70,9 млн, або 20,5%.
Ячменю з України до Туреччини за перший квартал цього року було ввезено на $52,7 млн, або 42,1% від усього експорту цієї культури, зокрема в березні на $17,3 млн, або 38,8%.
Після двох днів незначного підйому рівень водопілля в українській столиці стабілізувався і залишився на тій самій позначці, що й днем раніше, повідомляють у Телеграм-каналі Київської міської військової адміністрації (КМВА) в понеділок уранці.
“Станом на 9:00 01.05.2023 рівень води в р. Дніпро в Києві біля мосту “Метро” становить 9 296 см (за Балтійською системою висот). Температура води: 13°C… Аварійних підтоплень по місту Києву не зафіксовано. Рівень небезпеки гідрологічних явищ залишається I (жовтий)”, – зазначив керівник КГВА Сергій Попко.
При цьому, за його словами, утримується затоплення заплави шаром близько 20-30 см. “Залишаються підтопленими заплавні території – острови в парку “Муромець”, “Гідропарк”, Труханів острів, Галерна затока, Корчувате, приватні ділянки в районі Осокорків. Промислові об’єкти та житлові масивні міста поза загрозою підтоплення”, – додав Попко.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій у неділю повідомила про високу небезпеку сходження снігових лавин у проміжку з 30 квітня до 1 травня на високогір’ї в Івано-Франківській та східній частині Закарпатської області.
Як повідомляють на сайті ДСНС, оголошено третій рівень небезпеки.
