Business news from Ukraine

Business news from Ukraine

Старейшую в мире программу «золотых паспортов» закроют под давлением ЕС

Сент-Кітс і Невіс закриє програму громадянства за інвестиції під тиском ЄС. Карибська держава Сент-Кітс і Невіс ухвалила рішення про поступове припинення найстарішої у світі програми надання громадянства за інвестиції, яка діяла з 1984 року. Причиною стали вимоги Європейського Союзу та ризик втрати безвізового режиму з країнами Шенгенської зони, повідомила 16 листопада 2026 року державна інформаційна служба Сент-Кітса і Невіса (SKNIS) із посиланням на заяву прем’єр-міністра Терренса Дрю.

Виступаючи зі зверненням до нації 13 листопада, глава уряду оголосив про рішення поступово згорнути програму Citizenship by Investment (CBI) та підтвердив, що відповідну позицію вже офіційно передано Європейському Союзу.

«Сент-Кітс і Невіс відповідально завершить програму громадянства за інвестиції у терміни, які зараз узгоджуються з Європейським Союзом», – заявив прем’єр-міністр.

За словами Дрю, у червні 2026 року Європейська комісія запропонувала країні поступово припинити дію програми протягом перехідного періоду, щоб зберегти можливість безвізових поїздок громадян до Шенгенської зони.

Наприкінці 2025 року в ЄС набули чинності оновлені правила механізму призупинення безвізового режиму. Відповідно до Регламенту ЄС 2025/2441, надання громадянства іноземцям за заздалегідь визначені платежі або інвестиції без реального зв’язку з відповідною країною може стати самостійною підставою для розгляду питання про призупинення безвізового режиму.

Європейська комісія пояснює такі обмеження ризиками для безпеки, зокрема можливим використанням інвестиційного громадянства для відмивання коштів, корупційних схем та обходу візових процедур.

Для Сент-Кітса і Невіса можливість подорожувати до Шенгенської зони без віз є однією з основних переваг національного паспорта, зокрема для іноземців, які отримали його через інвестиційну програму.

Водночас прем’єр-міністр зазначив, що питання безвізового режиму не було єдиною причиною рішення.

За його словами, продовження програми всупереч позиції міжнародних партнерів могло б створити ризики включення країни до фінансових обмежувальних списків і погіршення відносин із міжнародними банками.

Дрю пояснив, що місцеві фінансові установи залежать від кореспондентських рахунків у банках США, Канади та Європи, через які здійснюються міжнародні перекази, оплата імпорту та обслуговування іноземних туристів.

Втрата доступу до цих послуг могла б завдати суттєвої шкоди туристичному бізнесу, торгівлі, банківському сектору та грошовим переказам громадян із-за кордону.

Уряд наголосив, що рішення не означає негайного припинення приймання заяв на інвестиційне громадянство. Програма продовжуватиме працювати відповідно до чинних процедур до остаточного узгодження термінів її завершення з Європейським Союзом. Прем’єр-міністр пообіцяв окремо оголосити кінцеву дату приймання заяв після завершення переговорів.

Водночас влада не планує запроваджувати спеціальні знижки або прискорене масове оформлення паспортів напередодні закриття програми.

Уряд також запевнив, що рішення не впливає на громадянство осіб, які вже законно отримали паспорти Сент-Кітса і Невіса.

Сент-Кітс і Невіс запровадив програму громадянства за інвестиції у 1984 році, ставши першою державою світу, яка створила постійний законодавчий механізм такого типу. Протягом понад 40 років іноземці могли претендувати на громадянство країни в обмін на внески до державних фондів, фінансування суспільно важливих проєктів або інвестиції в нерухомість.

Згідно з інформацією офіційного підрозділу Citizenship by Investment Unit, станом на листопад 2026 року мінімальний безповоротний внесок за програмою Sustainable Island State Contribution становить $250 тис. для основного заявника або сім’ї до чотирьох осіб.

Аналогічний мінімальний внесок передбачений для участі в затверджених державою суспільно корисних проєктах.

Для отримання громадянства через купівлю нерухомості мінімальний обсяг інвестицій починається від $325 тис. для визначених категорій об’єктів, тоді як придбання окремого житлового будинку потребує щонайменше $600 тис.

Крім інвестицій, заявники сплачують збори за перевірку благонадійності та інші адміністративні платежі.

Для основного заявника перевірка благонадійності коштує $10 тис. Програма також передбачає обов’язкову співбесіду та перевірку походження коштів.

Програма інвестиційного громадянства протягом десятиліть залишалася одним із головних джерел фінансування державного бюджету Сент-Кітса і Невіса.

За словами прем’єр-міністра Терренса Дрю, у 2022 році доходи, пов’язані з програмою, забезпечували майже 70% бюджетних надходжень.

Водночас уряд упродовж останніх років поступово зменшував залежність державних фінансів від продажу громадянства.

У листопаді 2026 року Дрю заявив, що відповідна частка скоротилася до менш ніж 20%, а метою уряду є її подальше зниження у 2027 році.

Для компенсації майбутніх втрат влада планує активніше розвивати туризм, сільське господарство, будівництво, відновлювану енергетику та інші напрями залучення прямих іноземних інвестицій.

Серед перспективних проєктів називаються геотермальна електростанція на острові Невіс та розширення сонячної генерації.

Сент-Кітс і Невіс є одним із п’яти карибських держав, які використовують програми громадянства за інвестиції та перебувають під посиленим контролем Європейського Союзу. Аналогічні програми діють в Антигуа і Барбуді, Домініці, Гренаді та Сент-Люсії.

Водночас для іноземних інвесторів це означатиме зменшення кількості доступних програм отримання другого громадянства без тривалого проживання у відповідній країні.

Остаточні терміни припинення програми Сент-Кітса і Невіса та умови завершення розгляду вже поданих заяв поки не оприлюднені.

Сент-Кітс і Невіс – невелика острівна держава у східній частині Карибського моря, що складається з двох основних островів – Сент-Кітс і Невіс. Столиця – Бастер (Basseterre), офіційна мова – англійська. Країна здобула незалежність від Великої Британії 19 вересня 1983 року та є конституційною монархією у складі Співдружності націй. За даними Світового банку, населення держави у 2025 році становило близько 46,9 тис. осіб, а номінальний ВВП – приблизно $1,18 млрд. Основними напрямами економіки є туризм, фінансові послуги, будівництво, торгівля та сільське господарство.

Джерела: уряд Сент-Кітса і Невіса, офіційне повідомлення від 16 листопада 2026 року

, , , ,

США анулювали понад 6 тис. віз іноземцям через пологовий туризм

Державний департамент США анулював понад 6 тис. віз іноземним громадянам, яких американська влада повязує з так званим пологовим туризмом – поїздками до Сполучених Штатів із метою народження дитини та буття нею американського громадянства. Про це Держдепартамент повідомив 12 листопада 2026 року на своїй офіційній сторінці в соціальній мережі X.
За інформацією відомства, спеціальна робоча група Birth Tourism Prevention Task Force анулювала понад 6 тис. віз іноземців, які, за оцінкою американських органів влади, брали участь у таких поїздках або сприяли їх організації.
«Ми виявляємо всіх причетних до цієї незаконної практики та притягуємо їх до відповідальності», – заявили в Держдепартаменті.
Ще 31 жовтня американське зовнішньополітичне відомство повідомляло про анулювання понад 4 тис. віз у межах боротьби з пологовим туризмом.
Оскільки обидва повідомлення містять округлені мінімальні показники, точна кількість додатково анульованих віз за цей період невідома.
У жовтневому повідомленні Держдепартамент зазначав, що понад 700 анульованих віз належали громадянам Китаю. У листопадовому оновленні розподіл за громадянством не наводиться.
Інформація про кількість громадян України, яких могли торкнутися відповідні обмеження, також відсутня.
ССпеціальну робочу групу з протидії пологовому туризму Держдепартамент створив 12 серпня 2026 року. На момент її створення американська влада вже повідомляла про анулювання понад 600 віз іноземним громадянам із різних країн. Основним завданням підрозділу є перевірка історії поїздок іноземців, виявлення можливих порушень візового законодавства та встановлення організаторів комерційних схем пологового туризму.
Робоча група співпрацює з Міністерством внутрішньої безпеки США та іншими федеральними установами. У серпні 2026 року президент Дональд Трамп підписав указ №14419 Ending Birth Tourism, який передбачає посилення контролю за використанням неімміграційних віз для поїздок із метою народження дітей у США.
Документ дозволяє американським органам влади застосовувати передбачені законодавством заходи, зокрема відмовляти у видачі віз, анулювати раніше видані дозволи на в’їзд і запроваджувати обмеження щодо осіб та організацій, які сприяють таким поїздкам.
23 вересня державний секретар США Марко Рубіо оголосив додаткову політику візових обмежень щодо іноземців, причетних до комерційної організації пологового туризму.
Зокрема, обмеження можуть застосовуватися до власників і керівників відповідних компаній, посередників, які допомагають подавати неправдиві відомості у візових анкетах, а також інших учасників таких схем.
За оцінкою Держдепартаменту, окремі комерційні компанії отримують десятки тисяч доларів за організацію поїздок вагітних іноземок до США з метою набуття їхніми дітьми американського громадянства.
Відповідно до чинних правил США, поїздка з основною метою народження дитини для отримання нею американського громадянства не є допустимою підставою для видачі гостьової візи категорії B. Водночас американське законодавство допускає поїздки іноземців для отримання медичних послуг за наявності належних підстав і дотримання візових вимог.
Ключове значення має заявлена та фактична мета поїздки. Приховування інформації від консульських працівників або подання недостовірних відомостей може стати підставою для відмови у візі чи її анулювання.
Сама вагітність не означає автоматичної заборони на в’їзд до США. Оприлюднені дані про понад 6 тис. анульованих віз також не означають, що таку саму кількість людей депортували зі Сполучених Штатів або визнали винними у кримінальних правопорушеннях. Нові заходи спрямовані на використання візового механізму, а не безпосередньо на зміну правил набуття громадянства дітьми, народженими на американській території.
Питання громадянства за народженням регулюється окремими нормами американського законодавства і залишається предметом юридичних та політичних дискусій.
Для іноземців, які планують поїздки до США, посилення контролю означає необхідність уважнішого підтвердження мети візиту, фінансового забезпечення та достовірності інформації, зазначеної у візових документах.

, , , ,

Франція спростила процедуру отримання громадянства для іноземних пенсіонерів

Міністерство внутрішніх справ Франції пом’якшило підхід до розгляду заяв на отримання громадянства від іноземних пенсіонерів, які постійно проживають у країні, але отримують пенсійні виплати з-за кордону. Походження доходів більше не повинно бути самостійною підставою для відмови у натуралізації, повідомило 11 листопада 2026 року видання The Connexion.

Відповідні роз’яснення міністр внутрішніх справ Франції Лоран Нуньєс надав у листі сенаторці від департаменту Шаранта Ніколь Боннефуа, яка раніше звертала увагу уряду на труднощі іноземних пенсіонерів із набуттям французького громадянства. Новий підхід передбачає, що заяви пенсіонерів, які отримують основні доходи з інших держав, можуть розглядатися позитивно за умови декларування цих доходів у Франції та підтвердження міцних зв’язків із місцевою громадою.

Такими доказами можуть бути, зокрема, володіння основним житлом у Франції протягом понад п’яти років, активна участь у громадському житті або досвід роботи в місцевих органах самоврядування.

При цьому володіння нерухомістю не є обов’язковою умовою натуралізації та не гарантує отримання громадянства. Йдеться про один із можливих способів підтвердження тривалого проживання та інтеграції в суспільство.

Як зазначив Нуньєс, французькі органи влади вже застосовують скоригований підхід. Це дало змогу позитивно розглянути кілька заяв, які раніше залишалися без остаточного рішення або були предметом оскарження.

Проблема виникла після запровадження жорсткіших адміністративних вимог до натуралізації у травні 2025 року за попереднього міністра внутрішніх справ Бруно Ретайо. Циркуляр від 2 травня 2025 року передбачав посилену перевірку економічної інтеграції заявників та розташування центру їхніх матеріальних інтересів.

На практиці це призводило до відмов іноземним пенсіонерам, які тривалий час проживали у Франції, але отримували основну частину доходів у вигляді пенсій з інших держав.

Особливо гостро проблема торкнулася британських громадян, які після Brexit продовжили проживати у Франції та отримувати пенсії з Великої Британії.

Під час парламентських обговорень сенаторка Ніколь Боннефуа звертала увагу, що такі іноземці сплачують місцеві податки, користуються послугами французьких підприємств, утримують нерухомість і беруть участь у житті громад, однак можуть отримувати відмови через іноземне походження доходів.

Міністерство внутрішніх справ погодилося необхідність враховувати індивідуальні обставини пенсіонерів, зокрема тривалість проживання та фактичну інтеграцію.

Водночас чинний циркуляр не скасовано. Зміни стосуються насамперед практики його застосування французькими префектурами, а не запровадження окремої спрощеної процедури набуття громадянства.

Стандартна процедура натуралізації у Франції, як правило, передбачає щонайменше п’ять років постійного проживання в країні, наявність законних підстав для перебування, підтвердження інтеграції та виконання інших установлених законодавством вимог.

З 1 січня 2026 року Франція посилила вимоги до знання французької мови. Для натуралізації необхідно підтвердити володіння мовою на рівні не нижче B2 за Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти.

Також запроваджено обов’язковий іспит із громадянських знань, який включає 40 запитань щодо історії, культури, державного устрою, прав та обов’язків громадян. Для успішного складання необхідно правильно відповісти щонайменше на 32 запитання.

Для осіб, які за станом здоров’я або через інвалідність не можуть пройти відповідне тестування, передбачено можливість спеціальних умов або звільнення від окремих випробувань за наявності медичного підтвердження.

Нові роз’яснення щодо іноземних пенсій не скасовують цих загальних вимог. Водночас іноземці, яким раніше відмовили у громадянстві саме через отримання пенсій з-за кордону, можуть розглянути можливість повторного подання документів з урахуванням нового підходу до оцінювання інтеграції.

Для іноземних пенсіонерів, зокрема громадян України, які законно та постійно проживають у Франції, зміна адміністративної практики може розширити можливості натуралізації. Однак автоматичного права на французьке громадянство вона не створює.

Джерела: The Connexion, 11 листопада 2026 року; Сенат Франції, парламентське звернення щодо натуралізації іноземних пенсіонерів; Міністерство внутрішніх справ Франції, офіційні правила отримання громадянства.

, , , ,

Швейцарія може скоротити термін отримання громадянства до п’яти років – Experts Club

Швейцарія 28 лютого 2027 року проведе загальнонаціональний референдум щодо спрощення процедури отримання громадянства іноземцями. Запропонована реформа передбачає скорочення мінімального терміну законного проживання з десяти до п’яти років, скасування вимоги щодо постійної посвідки на проживання категорії C та запровадження єдиних федеральних правил натуралізації, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.

Рішення про проведення голосування Федеральна рада Швейцарії ухвалила 28 жовтня 2026 року. На референдум винесуть народну ініціативу «За сучасне громадянство» (Demokratie-Initiative), яку підтримує громадське об’єднання Aktion Vierviertel.

Наразі для звичайної натуралізації іноземці повинні прожити у Швейцарії щонайменше десять років, мати постійну посвідку категорії C, підтвердити інтеграцію в суспільство та знання однієї з національних мов. Додаткові вимоги встановлюють кантони та муніципалітети, зокрема щодо тривалості проживання на їхній території.

Запропонована реформа передбачає можливість отримання громадянства після п’яти років законного проживання за умови базового володіння національною мовою, відсутності серйозних кримінальних правопорушень і загроз безпеці держави. Водночас планується обмежити право місцевої влади встановлювати додаткові вимоги до заявників.

Однак федеральний уряд і парламент виступили проти ініціативи. У квітні 2026 року Національна рада рекомендувала відхилити її 130 голосами проти 62, а у вересні аналогічну позицію підтримала Рада кантонів. Влада побоюється послаблення інтеграційних вимог та обмеження повноважень місцевого самоврядування.

Реформа потенційно стосується значної частини населення. За даними Державного секретаріату з питань міграції (SEM), наприкінці 2025 року у Швейцарії проживали 2,414 млн постійних іноземних резидентів, або близько 26,5% населення. Найчисельніші іноземні громади становлять громадяни Італії, Німеччини, Португалії та Франції. У 2025 році швейцарське громадянство отримали 41 269 осіб.

Особливе значення результати референдуму можуть мати для українців. За даними Швейцарської конференції з питань соціальної допомоги (SKOS), у липні 2026 року в країні перебувала 76 851 особа зі статусом тимчасового захисту S. Федеральна рада продовжила дію цього механізму щонайменше до 4 березня 2028 року.

Українці, які безперервно проживуть у Швейцарії п’ять років зі статусом S, можуть отримати дозвіл категорії B, пов’язаний із тимчасовим захистом. Однак він не є постійною посвідкою на проживання. Скасування обов’язкової вимоги щодо категорії C потенційно розширить можливості натуралізації для таких резидентів.

Водночас схвалення реформи не означатиме автоматичного надання громадянства українським біженцям. Для її реалізації знадобляться законодавчі зміни та визначення порядку врахування термінів перебування з різними міграційними статусами.

Прихильники ініціативи вважають, що спрощення натуралізації сприятиме інтеграції іноземних працівників та підвищить привабливість Швейцарії для кваліфікованих спеціалістів. Противники попереджають про можливе послаблення вимог до майбутніх громадян.

Для схвалення ініціативи необхідна подвійна більшість — підтримка більшості виборців і більшості кантонів. До референдуму чинні правила отримання швейцарського громадянства залишаються незмінними.

, , ,

Барбадос має намір запустити програму постійного резидентства для інвесторів від $2,5 млн

Барбадос готується запровадити нову програму залучення іноземних інвесторів, яка дозволить отримувати постійне резидентство за вкладення від 5 млн барбадоських доларів (приблизно $2,5 млн США) у затверджені державою проєкти. Надалі інвестори зможуть претендувати на громадянство за спрощеною процедурою, що передбачає фактичне проживання в країні протягом щонайменше 360 днів за встановлений період.

Нова система має стати альтернативою традиційним карибським програмам громадянства за інвестиції, які перебувають під тиском Європейського Союзу через ризики для безпеки безвізового режиму.

Законопроєкт передбачає два основні механізми отримання статусу постійного резидента.

Перший дозволить іноземному громадянину претендувати на постійне проживання після інвестування щонайменше 5 млн барбадоських доларів у проєкт національного розвитку, офіційно затверджений урядом.

За фіксованого курсу 2 барбадоські долари за $1 США мінімальна сума становить приблизно $2,5 млн.

Міністр внутрішніх справ Барбадосу Грегорі Ніколлс під час парламентського обговорення 27 жовтня назвав серед пріоритетних напрямів водопостачання та очищення стічних вод, охорону здоров’я, освіту, житлове будівництво, відновлювану енергетику, інфраструктуру, технології, сільське господарство та туризм.

При цьому інвестиції повинні спрямовуватися до проєктів, які мають суспільне значення та відповідають визначеним урядом критеріям.

Другий механізм передбачає використання бальної системи.

Вона дозволить враховувати інвестиції меншого розміру, зокрема від 1 млн барбадоських доларів, або приблизно $500 тис. США, у визначені проєкти розвитку.

Бали нараховуватимуться залежно від суми інвестицій, віку заявника, родинних зв’язків із Барбадосом та інших критеріїв.

Кожен бал відповідатиме шести місяцям необхідного строку проживання, що дозволить скоротити стандартний п’ятирічний період для отримання постійного резидентства.

Водночас інвестор повинен буде виконати вимоги щодо фактичного перебування в країні. Для застосування бального механізму передбачено щонайменше 180 днів проживання протягом попередніх трьох років.

Окремий законопроєкт про громадянство передбачає скорочення вимог до тривалості фізичного перебування в країні.

Іноземці, які не є громадянами Карибського співтовариства (CARICOM) та отримали постійне резидентство, зможуть звертатися із заявою про громадянство після сукупного проживання на Барбадосі протягом 360 днів у межах визначеного законом періоду тривалістю щонайменше 1460 днів.

Для громадян держав CARICOM передбачено м’якші умови: 270 днів проживання протягом періоду щонайменше 1095 днів.

Положення також передбачають можливість включення подружжя та утриманців заявника.

Водночас виконання вимог щодо інвестицій і строків проживання не гарантує автоматичного надання громадянства.

Міністерство внутрішніх справ зможе відмовити у задоволенні заяви з міркувань національної безпеки, державної політики, за наявності визначених законом кримінальних правопорушень або недостатніх засобів до існування.

Міністр внутрішніх справ Грегорі Ніколлс наголосив, що уряд не запроваджує традиційну програму громадянства за інвестиції (Citizenship by Investment).

Принципова відмінність полягає в тому, що інвестиції надаватимуть право претендувати на постійне резидентство, а отримання громадянства потребуватиме окремої процедури та виконання вимог щодо проживання.

Барбадос ніколи не мав класичної програми прямого продажу громадянства, подібної до схем, які діють у кількох інших карибських державах.

Нові правила можуть зробити країну привабливішою для заможних іноземців, які розглядають можливість переїзду до Карибського регіону, інвестування у нерухомість, інфраструктурні та туристичні проєкти.

Окремим нововведенням стане можливість зарахування часу перебування в країні за програмою Welcome Stamp, призначеною для іноземних дистанційних працівників, до строку законного проживання, необхідного для подання заяви на постійне резидентство.

Реформа Барбадосу відбувається на тлі посилення вимог Європейського Союзу до держав, які надають громадянство в обмін на інвестиції.

Під тиском Брюсселя опинилися Антигуа і Барбуда, Домініка, Гренада, Сент-Кітс і Невіс та Сент-Люсія.

Єврокомісія вимагає від цих держав поступового припинення програм інвестиційного громадянства до 1 червня 2028 року, попереджаючи про можливість призупинення безвізового режиму з ЄС.

Основне занепокоєння європейських органів влади пов’язане з тим, що громадяни третіх держав можуть отримувати карибські паспорти без реального проживання у відповідних країнах та користуватися безвізовим доступом до Шенгенської зони.

На думку Єврокомісії, це створює ризики недостатньої перевірки заявників, відмивання коштів та обходу міграційних обмежень.

За даними Reuters від 29 жовтня 2026 року, уряд Антигуа і Барбуди розглядає можливість поступового закриття своєї програми. Водночас країна прагне отримати від ЄС додатковий час та фінансову підтримку для компенсації втрат бюджету.

Для окремих карибських держав надходження від програм інвестиційного громадянства становлять значну частину державних доходів та фінансування будівельних проєктів.

На цьому тлі Барбадос пропонує модель, за якої іноземний капітал залучається через інвестиції у розвиток економіки, а громадянство залишається результатом окремої процедури натуралізації.

Окрім інвестиційних потреб, влада Барбадосу прагне вирішити демографічні проблеми, пов’язані зі старінням населення та зниженням народжуваності.

За даними, які раніше наводила прем’єр-міністерка країни Міа Моттлі, у 2000 році на Барбадосі народилися 3642 дитини, тоді як кількість померлих становила 2444 особи.

У 2024 році ситуація змінилася: кількість народжень скоротилася до 1995, а смертей зросла до 3088.

Уряд розглядає залучення іноземних інвесторів і фахівців як один з інструментів підтримки економічного розвитку, ринку праці та збільшення чисельності населення.

Для інвесторів додатковим чинником привабливості залишається паспорт Барбадосу, який забезпечує безвізовий доступ або отримання візи після прибуття приблизно до 162 країн і територій, включно з державами Шенгенської зони.

Водночас інвестиційне резидентство саме по собі не надаватиме таких можливостей. Вони виникатимуть лише після отримання громадянства.

Станом на 3 листопада 2026 року обидва законопроєкти перебувають на розгляді Сенату Барбадосу.

Після завершення парламентської процедури документи потребуватимуть остаточного затвердження та офіційного введення в дію.

Крім того, уряд повинен буде визначити перелік інвестиційних проєктів, адміністративні збори, порядок розгляду заяв, строки утримання інвестицій та інші практичні вимоги.

Міністр внутрішніх справ Грегорі Ніколлс раніше висловив сподівання, що нове законодавство вдасться завершити до 30 листопада 2026 року, коли Барбадос відзначатиме 60-річчя незалежності.

Барбадос – острівна держава Карибського регіону з населенням близько 280 тис. осіб. Основними секторами економіки є туризм, міжнародні фінансові послуги, торгівля та будівництво. Країна здобула незалежність від Великої Британії у 1966 році, а у 2021 році стала парламентською республікою.

 

, , , , ,

Сент-Вінсент і Гренадини відклали надання інвестиційного громадянства під тиском ЄС

Влада карибської держави Сент-Вінсент і Гренадини відмовилася від початкових планів запуску класичної програми надання громадянства за інвестиції у 2026 році на тлі посилення позиції Європейського Союзу щодо подібних механізмів. Уряд переглядає концепцію програми, щоб зберегти безвізовий режим із Шенгенською зоною.

Як повідомив прем’єр-міністр країни Годвін Фрайдей в інтерв’ю Television Caribbean, опублікованому 14 жовтня 2026 року, влада має намір розробити нову модель інвестиційного громадянства, що суттєво відрізнятиметься від чинних програм інших карибських держав.

Спочатку уряд розраховував запустити програму в середині 2026 року. Тепер як можливий термін називається перший квартал 2027 року, однак остаточне рішення ще не ухвалено.

Головною причиною перегляду планів стало посилення європейського регулювання. У червні 2026 року Європейська комісія направила п’яти карибським державам — Антигуа і Барбуді, Домініці, Гренаді, Сент-Кітсу і Невісу, а також Сент-Люсії — вимогу поступово згорнути чинні програми інвестиційного громадянства до 1 червня 2028 року.

В іншому разі країни ризикують втратити безвізовий доступ своїх громадян до Шенгенської зони.

Правовою основою позиції Брюсселя став регламент ЄС №2025/2441, який дозволяє призупиняти безвізовий режим для держав, що надають громадянство іноземцям в обмін на заздалегідь визначені інвестиції або платежі за відсутності реального зв’язку заявника з країною.

Сент-Вінсент і Гренадини безпосередньо не отримали такої вимоги, оскільки поки не мають чинної програми інвестиційного громадянства. Однак нові європейські правила суттєво змінили умови, за яких уряд збирався запускати власний механізм залучення капіталу.

У результаті влада вирішила відмовитися від моделі, що передбачає отримання паспорта переважно за фінансовий внесок, і розробити складнішу систему натуралізації інвесторів.

Передбачається, що нова програма включатиме обов’язкове проживання в країні, багаторівневу перевірку походження коштів і благонадійності заявників, а також постійний моніторинг учасників після отримання громадянства.

У розробці механізму беруть участь міжнародні консультанти. Додаткові контрольні функції можуть бути покладені на Східнокарибський центральний банк (ECCB), який обслуговує валютну систему держав регіону.

При цьому мінімальна сума інвестицій, вимоги до тривалості проживання та остаточні умови надання громадянства поки не оголошені.

Примітно, що Сент-Вінсент і Гренадини залишаються єдиною незалежною державою Організації східнокарибських держав (OECS), яка не має чинної програми інвестиційного громадянства. Раніше влада розраховувала використовувати надходження від іноземних інвесторів для фінансування інфраструктури, підвищення стійкості економіки до природних катастроф і скорочення державного боргу.

Міжнародний валютний фонд також попереджав про фінансові та репутаційні ризики подібних програм, включно із загрозами корупції, відмивання коштів і недостатньої перевірки іноземних заявників.

Таким чином, політика ЄС починає впливати не лише на держави з чинними програмами продажу громадянства, а й на країни, які лише планували вийти на цей ринок.

Для потенційних інвесторів це означає, що отримання другого громадянства через фінансові вкладення в карибських країнах може ставати складнішим і вимагати підтвердження реальних зв’язків із державою.

Водночас прем’єр-міністр Годвін Фрайдей підкреслює, що уряд не відмовляється остаточно від самої ідеї інвестиційного громадянства і продовжить консультації з європейськими партнерами.

Сент-Вінсент і Гренадини — острівна держава в Карибському басейні з населенням близько 100 тис. осіб. Країна входить до Британської Співдружності націй та Організації східнокарибських держав. Основними напрямами економіки є туризм, сільське господарство, послуги та міжнародні інвестиції. Громадяни країни користуються правом короткострокових безвізових поїздок до Шенгенської зони.

, , , ,