Сент-Кітс і Невіс закриє програму громадянства за інвестиції під тиском ЄС. Карибська держава Сент-Кітс і Невіс ухвалила рішення про поступове припинення найстарішої у світі програми надання громадянства за інвестиції, яка діяла з 1984 року. Причиною стали вимоги Європейського Союзу та ризик втрати безвізового режиму з країнами Шенгенської зони, повідомила 16 листопада 2026 року державна інформаційна служба Сент-Кітса і Невіса (SKNIS) із посиланням на заяву прем’єр-міністра Терренса Дрю.
Виступаючи зі зверненням до нації 13 листопада, глава уряду оголосив про рішення поступово згорнути програму Citizenship by Investment (CBI) та підтвердив, що відповідну позицію вже офіційно передано Європейському Союзу.
«Сент-Кітс і Невіс відповідально завершить програму громадянства за інвестиції у терміни, які зараз узгоджуються з Європейським Союзом», – заявив прем’єр-міністр.
За словами Дрю, у червні 2026 року Європейська комісія запропонувала країні поступово припинити дію програми протягом перехідного періоду, щоб зберегти можливість безвізових поїздок громадян до Шенгенської зони.
Наприкінці 2025 року в ЄС набули чинності оновлені правила механізму призупинення безвізового режиму. Відповідно до Регламенту ЄС 2025/2441, надання громадянства іноземцям за заздалегідь визначені платежі або інвестиції без реального зв’язку з відповідною країною може стати самостійною підставою для розгляду питання про призупинення безвізового режиму.
Європейська комісія пояснює такі обмеження ризиками для безпеки, зокрема можливим використанням інвестиційного громадянства для відмивання коштів, корупційних схем та обходу візових процедур.
Для Сент-Кітса і Невіса можливість подорожувати до Шенгенської зони без віз є однією з основних переваг національного паспорта, зокрема для іноземців, які отримали його через інвестиційну програму.
Водночас прем’єр-міністр зазначив, що питання безвізового режиму не було єдиною причиною рішення.
За його словами, продовження програми всупереч позиції міжнародних партнерів могло б створити ризики включення країни до фінансових обмежувальних списків і погіршення відносин із міжнародними банками.
Дрю пояснив, що місцеві фінансові установи залежать від кореспондентських рахунків у банках США, Канади та Європи, через які здійснюються міжнародні перекази, оплата імпорту та обслуговування іноземних туристів.
Втрата доступу до цих послуг могла б завдати суттєвої шкоди туристичному бізнесу, торгівлі, банківському сектору та грошовим переказам громадян із-за кордону.
Уряд наголосив, що рішення не означає негайного припинення приймання заяв на інвестиційне громадянство. Програма продовжуватиме працювати відповідно до чинних процедур до остаточного узгодження термінів її завершення з Європейським Союзом. Прем’єр-міністр пообіцяв окремо оголосити кінцеву дату приймання заяв після завершення переговорів.
Водночас влада не планує запроваджувати спеціальні знижки або прискорене масове оформлення паспортів напередодні закриття програми.
Уряд також запевнив, що рішення не впливає на громадянство осіб, які вже законно отримали паспорти Сент-Кітса і Невіса.
Сент-Кітс і Невіс запровадив програму громадянства за інвестиції у 1984 році, ставши першою державою світу, яка створила постійний законодавчий механізм такого типу. Протягом понад 40 років іноземці могли претендувати на громадянство країни в обмін на внески до державних фондів, фінансування суспільно важливих проєктів або інвестиції в нерухомість.
Згідно з інформацією офіційного підрозділу Citizenship by Investment Unit, станом на листопад 2026 року мінімальний безповоротний внесок за програмою Sustainable Island State Contribution становить $250 тис. для основного заявника або сім’ї до чотирьох осіб.
Аналогічний мінімальний внесок передбачений для участі в затверджених державою суспільно корисних проєктах.
Для отримання громадянства через купівлю нерухомості мінімальний обсяг інвестицій починається від $325 тис. для визначених категорій об’єктів, тоді як придбання окремого житлового будинку потребує щонайменше $600 тис.
Крім інвестицій, заявники сплачують збори за перевірку благонадійності та інші адміністративні платежі.
Для основного заявника перевірка благонадійності коштує $10 тис. Програма також передбачає обов’язкову співбесіду та перевірку походження коштів.
Програма інвестиційного громадянства протягом десятиліть залишалася одним із головних джерел фінансування державного бюджету Сент-Кітса і Невіса.
За словами прем’єр-міністра Терренса Дрю, у 2022 році доходи, пов’язані з програмою, забезпечували майже 70% бюджетних надходжень.
Водночас уряд упродовж останніх років поступово зменшував залежність державних фінансів від продажу громадянства.
У листопаді 2026 року Дрю заявив, що відповідна частка скоротилася до менш ніж 20%, а метою уряду є її подальше зниження у 2027 році.
Для компенсації майбутніх втрат влада планує активніше розвивати туризм, сільське господарство, будівництво, відновлювану енергетику та інші напрями залучення прямих іноземних інвестицій.
Серед перспективних проєктів називаються геотермальна електростанція на острові Невіс та розширення сонячної генерації.
Сент-Кітс і Невіс є одним із п’яти карибських держав, які використовують програми громадянства за інвестиції та перебувають під посиленим контролем Європейського Союзу. Аналогічні програми діють в Антигуа і Барбуді, Домініці, Гренаді та Сент-Люсії.
Водночас для іноземних інвесторів це означатиме зменшення кількості доступних програм отримання другого громадянства без тривалого проживання у відповідній країні.
Остаточні терміни припинення програми Сент-Кітса і Невіса та умови завершення розгляду вже поданих заяв поки не оприлюднені.
Сент-Кітс і Невіс – невелика острівна держава у східній частині Карибського моря, що складається з двох основних островів – Сент-Кітс і Невіс. Столиця – Бастер (Basseterre), офіційна мова – англійська. Країна здобула незалежність від Великої Британії 19 вересня 1983 року та є конституційною монархією у складі Співдружності націй. За даними Світового банку, населення держави у 2025 році становило близько 46,9 тис. осіб, а номінальний ВВП – приблизно $1,18 млрд. Основними напрямами економіки є туризм, фінансові послуги, будівництво, торгівля та сільське господарство.
Джерела: уряд Сент-Кітса і Невіса, офіційне повідомлення від 16 листопада 2026 року
Державний департамент США анулював понад 6 тис. віз іноземним громадянам, яких американська влада повязує з так званим пологовим туризмом – поїздками до Сполучених Штатів із метою народження дитини та буття нею американського громадянства. Про це Держдепартамент повідомив 12 листопада 2026 року на своїй офіційній сторінці в соціальній мережі X.
За інформацією відомства, спеціальна робоча група Birth Tourism Prevention Task Force анулювала понад 6 тис. віз іноземців, які, за оцінкою американських органів влади, брали участь у таких поїздках або сприяли їх організації.
«Ми виявляємо всіх причетних до цієї незаконної практики та притягуємо їх до відповідальності», – заявили в Держдепартаменті.
Ще 31 жовтня американське зовнішньополітичне відомство повідомляло про анулювання понад 4 тис. віз у межах боротьби з пологовим туризмом.
Оскільки обидва повідомлення містять округлені мінімальні показники, точна кількість додатково анульованих віз за цей період невідома.
У жовтневому повідомленні Держдепартамент зазначав, що понад 700 анульованих віз належали громадянам Китаю. У листопадовому оновленні розподіл за громадянством не наводиться.
Інформація про кількість громадян України, яких могли торкнутися відповідні обмеження, також відсутня.
ССпеціальну робочу групу з протидії пологовому туризму Держдепартамент створив 12 серпня 2026 року. На момент її створення американська влада вже повідомляла про анулювання понад 600 віз іноземним громадянам із різних країн. Основним завданням підрозділу є перевірка історії поїздок іноземців, виявлення можливих порушень візового законодавства та встановлення організаторів комерційних схем пологового туризму.
Робоча група співпрацює з Міністерством внутрішньої безпеки США та іншими федеральними установами. У серпні 2026 року президент Дональд Трамп підписав указ №14419 Ending Birth Tourism, який передбачає посилення контролю за використанням неімміграційних віз для поїздок із метою народження дітей у США.
Документ дозволяє американським органам влади застосовувати передбачені законодавством заходи, зокрема відмовляти у видачі віз, анулювати раніше видані дозволи на в’їзд і запроваджувати обмеження щодо осіб та організацій, які сприяють таким поїздкам.
23 вересня державний секретар США Марко Рубіо оголосив додаткову політику візових обмежень щодо іноземців, причетних до комерційної організації пологового туризму.
Зокрема, обмеження можуть застосовуватися до власників і керівників відповідних компаній, посередників, які допомагають подавати неправдиві відомості у візових анкетах, а також інших учасників таких схем.
За оцінкою Держдепартаменту, окремі комерційні компанії отримують десятки тисяч доларів за організацію поїздок вагітних іноземок до США з метою набуття їхніми дітьми американського громадянства.
Відповідно до чинних правил США, поїздка з основною метою народження дитини для отримання нею американського громадянства не є допустимою підставою для видачі гостьової візи категорії B. Водночас американське законодавство допускає поїздки іноземців для отримання медичних послуг за наявності належних підстав і дотримання візових вимог.
Ключове значення має заявлена та фактична мета поїздки. Приховування інформації від консульських працівників або подання недостовірних відомостей може стати підставою для відмови у візі чи її анулювання.
Сама вагітність не означає автоматичної заборони на в’їзд до США. Оприлюднені дані про понад 6 тис. анульованих віз також не означають, що таку саму кількість людей депортували зі Сполучених Штатів або визнали винними у кримінальних правопорушеннях. Нові заходи спрямовані на використання візового механізму, а не безпосередньо на зміну правил набуття громадянства дітьми, народженими на американській території.
Питання громадянства за народженням регулюється окремими нормами американського законодавства і залишається предметом юридичних та політичних дискусій.
Для іноземців, які планують поїздки до США, посилення контролю означає необхідність уважнішого підтвердження мети візиту, фінансового забезпечення та достовірності інформації, зазначеної у візових документах.
Міністерство внутрішніх справ Франції пом’якшило підхід до розгляду заяв на отримання громадянства від іноземних пенсіонерів, які постійно проживають у країні, але отримують пенсійні виплати з-за кордону. Походження доходів більше не повинно бути самостійною підставою для відмови у натуралізації, повідомило 11 листопада 2026 року видання The Connexion.
Відповідні роз’яснення міністр внутрішніх справ Франції Лоран Нуньєс надав у листі сенаторці від департаменту Шаранта Ніколь Боннефуа, яка раніше звертала увагу уряду на труднощі іноземних пенсіонерів із набуттям французького громадянства. Новий підхід передбачає, що заяви пенсіонерів, які отримують основні доходи з інших держав, можуть розглядатися позитивно за умови декларування цих доходів у Франції та підтвердження міцних зв’язків із місцевою громадою.
Такими доказами можуть бути, зокрема, володіння основним житлом у Франції протягом понад п’яти років, активна участь у громадському житті або досвід роботи в місцевих органах самоврядування.
При цьому володіння нерухомістю не є обов’язковою умовою натуралізації та не гарантує отримання громадянства. Йдеться про один із можливих способів підтвердження тривалого проживання та інтеграції в суспільство.
Як зазначив Нуньєс, французькі органи влади вже застосовують скоригований підхід. Це дало змогу позитивно розглянути кілька заяв, які раніше залишалися без остаточного рішення або були предметом оскарження.
Проблема виникла після запровадження жорсткіших адміністративних вимог до натуралізації у травні 2025 року за попереднього міністра внутрішніх справ Бруно Ретайо. Циркуляр від 2 травня 2025 року передбачав посилену перевірку економічної інтеграції заявників та розташування центру їхніх матеріальних інтересів.
На практиці це призводило до відмов іноземним пенсіонерам, які тривалий час проживали у Франції, але отримували основну частину доходів у вигляді пенсій з інших держав.
Особливо гостро проблема торкнулася британських громадян, які після Brexit продовжили проживати у Франції та отримувати пенсії з Великої Британії.
Під час парламентських обговорень сенаторка Ніколь Боннефуа звертала увагу, що такі іноземці сплачують місцеві податки, користуються послугами французьких підприємств, утримують нерухомість і беруть участь у житті громад, однак можуть отримувати відмови через іноземне походження доходів.
Міністерство внутрішніх справ погодилося необхідність враховувати індивідуальні обставини пенсіонерів, зокрема тривалість проживання та фактичну інтеграцію.
Водночас чинний циркуляр не скасовано. Зміни стосуються насамперед практики його застосування французькими префектурами, а не запровадження окремої спрощеної процедури набуття громадянства.
Стандартна процедура натуралізації у Франції, як правило, передбачає щонайменше п’ять років постійного проживання в країні, наявність законних підстав для перебування, підтвердження інтеграції та виконання інших установлених законодавством вимог.
З 1 січня 2026 року Франція посилила вимоги до знання французької мови. Для натуралізації необхідно підтвердити володіння мовою на рівні не нижче B2 за Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти.
Також запроваджено обов’язковий іспит із громадянських знань, який включає 40 запитань щодо історії, культури, державного устрою, прав та обов’язків громадян. Для успішного складання необхідно правильно відповісти щонайменше на 32 запитання.
Для осіб, які за станом здоров’я або через інвалідність не можуть пройти відповідне тестування, передбачено можливість спеціальних умов або звільнення від окремих випробувань за наявності медичного підтвердження.
Нові роз’яснення щодо іноземних пенсій не скасовують цих загальних вимог. Водночас іноземці, яким раніше відмовили у громадянстві саме через отримання пенсій з-за кордону, можуть розглянути можливість повторного подання документів з урахуванням нового підходу до оцінювання інтеграції.
Для іноземних пенсіонерів, зокрема громадян України, які законно та постійно проживають у Франції, зміна адміністративної практики може розширити можливості натуралізації. Однак автоматичного права на французьке громадянство вона не створює.
Джерела: The Connexion, 11 листопада 2026 року; Сенат Франції, парламентське звернення щодо натуралізації іноземних пенсіонерів; Міністерство внутрішніх справ Франції, офіційні правила отримання громадянства.
Швейцарія 28 лютого 2027 року проведе загальнонаціональний референдум щодо спрощення процедури отримання громадянства іноземцями. Запропонована реформа передбачає скорочення мінімального терміну законного проживання з десяти до п’яти років, скасування вимоги щодо постійної посвідки на проживання категорії C та запровадження єдиних федеральних правил натуралізації, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club.
Рішення про проведення голосування Федеральна рада Швейцарії ухвалила 28 жовтня 2026 року. На референдум винесуть народну ініціативу «За сучасне громадянство» (Demokratie-Initiative), яку підтримує громадське об’єднання Aktion Vierviertel.
Наразі для звичайної натуралізації іноземці повинні прожити у Швейцарії щонайменше десять років, мати постійну посвідку категорії C, підтвердити інтеграцію в суспільство та знання однієї з національних мов. Додаткові вимоги встановлюють кантони та муніципалітети, зокрема щодо тривалості проживання на їхній території.
Запропонована реформа передбачає можливість отримання громадянства після п’яти років законного проживання за умови базового володіння національною мовою, відсутності серйозних кримінальних правопорушень і загроз безпеці держави. Водночас планується обмежити право місцевої влади встановлювати додаткові вимоги до заявників.
Однак федеральний уряд і парламент виступили проти ініціативи. У квітні 2026 року Національна рада рекомендувала відхилити її 130 голосами проти 62, а у вересні аналогічну позицію підтримала Рада кантонів. Влада побоюється послаблення інтеграційних вимог та обмеження повноважень місцевого самоврядування.
Реформа потенційно стосується значної частини населення. За даними Державного секретаріату з питань міграції (SEM), наприкінці 2025 року у Швейцарії проживали 2,414 млн постійних іноземних резидентів, або близько 26,5% населення. Найчисельніші іноземні громади становлять громадяни Італії, Німеччини, Португалії та Франції. У 2025 році швейцарське громадянство отримали 41 269 осіб.
Особливе значення результати референдуму можуть мати для українців. За даними Швейцарської конференції з питань соціальної допомоги (SKOS), у липні 2026 року в країні перебувала 76 851 особа зі статусом тимчасового захисту S. Федеральна рада продовжила дію цього механізму щонайменше до 4 березня 2028 року.
Українці, які безперервно проживуть у Швейцарії п’ять років зі статусом S, можуть отримати дозвіл категорії B, пов’язаний із тимчасовим захистом. Однак він не є постійною посвідкою на проживання. Скасування обов’язкової вимоги щодо категорії C потенційно розширить можливості натуралізації для таких резидентів.
Водночас схвалення реформи не означатиме автоматичного надання громадянства українським біженцям. Для її реалізації знадобляться законодавчі зміни та визначення порядку врахування термінів перебування з різними міграційними статусами.
Прихильники ініціативи вважають, що спрощення натуралізації сприятиме інтеграції іноземних працівників та підвищить привабливість Швейцарії для кваліфікованих спеціалістів. Противники попереджають про можливе послаблення вимог до майбутніх громадян.
Для схвалення ініціативи необхідна подвійна більшість — підтримка більшості виборців і більшості кантонів. До референдуму чинні правила отримання швейцарського громадянства залишаються незмінними.
Влада карибської держави Сент-Вінсент і Гренадини відмовилася від початкових планів запуску класичної програми надання громадянства за інвестиції у 2026 році на тлі посилення позиції Європейського Союзу щодо подібних механізмів. Уряд переглядає концепцію програми, щоб зберегти безвізовий режим із Шенгенською зоною.
Як повідомив прем’єр-міністр країни Годвін Фрайдей в інтерв’ю Television Caribbean, опублікованому 14 жовтня 2026 року, влада має намір розробити нову модель інвестиційного громадянства, що суттєво відрізнятиметься від чинних програм інших карибських держав.
Спочатку уряд розраховував запустити програму в середині 2026 року. Тепер як можливий термін називається перший квартал 2027 року, однак остаточне рішення ще не ухвалено.
Головною причиною перегляду планів стало посилення європейського регулювання. У червні 2026 року Європейська комісія направила п’яти карибським державам — Антигуа і Барбуді, Домініці, Гренаді, Сент-Кітсу і Невісу, а також Сент-Люсії — вимогу поступово згорнути чинні програми інвестиційного громадянства до 1 червня 2028 року.
В іншому разі країни ризикують втратити безвізовий доступ своїх громадян до Шенгенської зони.
Правовою основою позиції Брюсселя став регламент ЄС №2025/2441, який дозволяє призупиняти безвізовий режим для держав, що надають громадянство іноземцям в обмін на заздалегідь визначені інвестиції або платежі за відсутності реального зв’язку заявника з країною.
Сент-Вінсент і Гренадини безпосередньо не отримали такої вимоги, оскільки поки не мають чинної програми інвестиційного громадянства. Однак нові європейські правила суттєво змінили умови, за яких уряд збирався запускати власний механізм залучення капіталу.
У результаті влада вирішила відмовитися від моделі, що передбачає отримання паспорта переважно за фінансовий внесок, і розробити складнішу систему натуралізації інвесторів.
Передбачається, що нова програма включатиме обов’язкове проживання в країні, багаторівневу перевірку походження коштів і благонадійності заявників, а також постійний моніторинг учасників після отримання громадянства.
У розробці механізму беруть участь міжнародні консультанти. Додаткові контрольні функції можуть бути покладені на Східнокарибський центральний банк (ECCB), який обслуговує валютну систему держав регіону.
При цьому мінімальна сума інвестицій, вимоги до тривалості проживання та остаточні умови надання громадянства поки не оголошені.
Примітно, що Сент-Вінсент і Гренадини залишаються єдиною незалежною державою Організації східнокарибських держав (OECS), яка не має чинної програми інвестиційного громадянства. Раніше влада розраховувала використовувати надходження від іноземних інвесторів для фінансування інфраструктури, підвищення стійкості економіки до природних катастроф і скорочення державного боргу.
Міжнародний валютний фонд також попереджав про фінансові та репутаційні ризики подібних програм, включно із загрозами корупції, відмивання коштів і недостатньої перевірки іноземних заявників.
Таким чином, політика ЄС починає впливати не лише на держави з чинними програмами продажу громадянства, а й на країни, які лише планували вийти на цей ринок.
Для потенційних інвесторів це означає, що отримання другого громадянства через фінансові вкладення в карибських країнах може ставати складнішим і вимагати підтвердження реальних зв’язків із державою.
Водночас прем’єр-міністр Годвін Фрайдей підкреслює, що уряд не відмовляється остаточно від самої ідеї інвестиційного громадянства і продовжить консультації з європейськими партнерами.
Сент-Вінсент і Гренадини — острівна держава в Карибському басейні з населенням близько 100 тис. осіб. Країна входить до Британської Співдружності націй та Організації східнокарибських держав. Основними напрямами економіки є туризм, сільське господарство, послуги та міжнародні інвестиції. Громадяни країни користуються правом короткострокових безвізових поїздок до Шенгенської зони.
ГРОМАДЯНСТВО, ЄВРОСОЮЗ, ІНВЕСТИЦІЇ, Міграція, СЕНТ-ВІНСЕНТ І ГРЕНАДИНИ