Індонезія планує вперше дозволити обмежене подвійне громадянство для окремих представників національної діаспори та висококваліфікованих фахівців. З відповідною ініціативою виступив президент країни Прабово Субіанто, запропонувавши парламенту внести зміни до законодавства про громадянство. Президент представив ініціативу під час виступу в парламенті з проектом державного бюджету Індонезії на 2027 рік.
За його словами, новий режим не поширюватиметься на всіх, хто бажає отримати другий паспорт. Йдеться про обмежене подвійне громадянство для фахівців та представників діаспори, у яких зацікавлена держава.
Серед потенційних категорій Прабово назвав науковців, лікарів, інженерів, фахівців зі штучного інтелекту, дослідників, підприємців, діячів мистецтва та спортсменів.
«Ми пропонуємо дозволити подвійне громадянство для певних талантів, необхідних країні», — заявив президент.
За його словами, влада не повинна змушувати найуспішніших вихідців з Індонезії обирати між міжнародною кар’єрою та збереженням зв’язку зі своєю історичною батьківщиною.
Передбачається, що потенційні отримувачі подвійного громадянства проходитимуть окремий відбір, зокрема перевірку благонадійності. Права та обов’язки таких громадян планується окремо визначити законодавством з урахуванням питань національної безпеки.
Чинне законодавство Індонезії загалом не визнає подвійного громадянства для дорослих.
Діти, які отримали громадянство двох країн, можуть тимчасово зберігати обидва статуси, однак після досягнення встановленого законом віку повинні обрати одне громадянство.
Тому реалізація ініціативи Прабово вимагатиме зміни чинного закону та схвалення парламенту. Термін ухвалення відповідних поправок поки що не оголошено.
Ініціатива стала продовженням багаторічної дискусії щодо залучення індонезійської діаспори. Ще у 2024 році влада публічно обговорювала можливість подвійного громадянства для колишніх громадян та фахівців індонезійського походження.
Однією з причин реформи влада називає відтік кваліфікованих кадрів. За даними Головного управління імміграції Індонезії, майже 4 тис. індонезійців отримали громадянство Сінгапуру в 2019–2022 роках, відмовившись від індонезійського паспорта. Влада розраховує, що можливість зберегти громадянство Індонезії дозволить фахівцям будувати міжнародну кар’єру, не розриваючи юридичних зв’язків із країною.
Особливо помітним є залучення діаспори вже зараз у спорті. В останні роки до складу збірної Індонезії з футболу увійшла низка гравців, які народилися переважно в Нідерландах і мають індонезійське коріння. Для них влада проводила окремі процедури отримання громадянства.
Напередодні можливої реформи Індонезія запустила програму Global Citizenship of Indonesia (GCI).
Вона дозволяє колишнім громадянам Індонезії та деяким іноземцям індонезійського походження отримувати безстроковий дозвіл на проживання з правом неодноразово в’їжджати до країни, не відмовляючись від наявного іноземного громадянства. Однак GCI не є індонезійським громадянством і не надає права на паспорт Індонезії.
Програма поширюється, зокрема, на колишніх громадян Індонезії, їхніх нащадків та окремі категорії членів сімей, які мають індонезійські зв’язки.
Пропоноване тепер обмежене подвійне громадянство має піти значно далі й дозволить окремим представникам діаспори одночасно зберегти іноземне громадянство та відновити або отримати індонезійське.
ГРОМАДЯНСТВО, ДІАСПОРА, иммиграция, ИНДОНЕЗИЯ, подвійне громадянство
Кількість заяв на отримання громадянства Вірменії у 2025 році перевищила 32 тис. і стала найбільшою за всю історію незалежної республіки, при цьому значна частина зростання пов’язана з громадянами Росії вірменського походження. Про це повідомив виконувач обов’язків заступника міністра внутрішніх справ Вірменії Армен Газарян.
Для порівняння: у 2023 та 2024 роках кількість заяв перевищувала 20 тис. на рік, тоді як раніше середній показник становив близько 7–8 тис. звернень щорічно. Таким чином, за кілька років кількість бажаючих отримати вірменське громадянство збільшилася приблизно в чотири рази порівняно з попереднім середнім рівнем.
Газарян безпосередньо пов’язав зміну тенденції з початком війни в Україні та подальшими обмеженнями на поїздки громадян Росії. За його словами, більшість російських громадян, які звертаються за вірменським громадянством, є етнічними вірменами, тому зростання стосується насамперед численної вірменської діаспори в РФ.
При цьому опубліковані МВС дані не означають, що всі 32 тис. заяв подали росіяни. Детальний розподіл 32 тис. заяв за поточним громадянством МВС під час прес-конференції не оприлюднило.
Однією з основних причин підвищеного інтересу Газарян назвав отримання другого документа для міжнародних поїздок. За його оцінкою, у деяких випадках вірменське громадянство фактично використовується як додатковий інструмент мобільності людьми, які зберігають основне місце проживання та життєві інтереси за межами Вірменії. Особливо це характерно для громадян РФ вірменського походження після введення візових та інших обмежень для російських паспортів.
Вірменія допускає подвійне громадянство, тому отримання вірменського паспорта саме по собі не вимагає від громадянина Росії відмовитися від російського громадянства.
На тлі рекордної кількості заяв МВС Вірменії має намір змінити чинні правила. Газарян звернув увагу, що вимоги до осіб вірменського походження зараз значно простіші, ніж стандартна процедура натуралізації іноземців. Фактично головна умова для цієї категорії заявників — документально підтвердити вірменське походження.
На офіційному порталі Служби міграції та громадянства серед документів, що підтверджують походження, зазначені, зокрема, свідоцтва про народження та документи батьків, бабусь, дідусів, братів чи сестер із зазначенням вірменської національності, а також належним чином оформлені документи релігійних або іноземних державних органів.
Газарян вважає практично повну відсутність додаткових вимог проблемою для самого інституту громадянства.
МВС уже готує проєкт законодавчих змін, однак конкретних нових умов — наприклад, обов’язкового проживання у Вірменії, знання мови чи інших вимог — поки що офіційно не оголошено. Тому говорити про те, що обмеження вже введені, передчасно.
Перегляд правил відбувається також на тлі діалогу Вірменії з Євросоюзом щодо лібералізації візового режиму. Газарян зазначив, що питання громадянства входять до ширшого переліку інституційних реформ, які обговорює Єреван з ЄС.
Водночас зростає кількість іноземців, які хочуть не отримати паспорт, а офіційно проживати у Вірменії. За даними керівниці Служби міграції та громадянства Неллі Давтян, було отримано 9 534 заяви на річний тимчасовий дозвіл на проживання, з яких 6 059 схвалено. Кількість звернень та виданих дозволів майже втричі перевищує показники попередніх періодів.
Зростає й попит на трирічний статус проживання: лише за перше півріччя 2026 року було подано 2 085 заяв, тоді як раніше за повний рік їхня кількість зазвичай становила 1,5–1,7 тис.
При цьому в першому півріччі 2026 року Вірменія отримала позитивний міграційний баланс власних громадян: кількість в’їздів перевищила кількість виїздів на 1 347 осіб, тоді як у попередні роки за аналогічний період фіксувався негативний баланс у розмірі близько 20–22 тис. осіб.
Показник МВС відображає кількість заяв, а не кількість уже виданих паспортів. Заява може перебувати на розгляді, вимагати додаткових документів або завершитися іншим рішенням.
Крім того, до статистики входять різні категорії заявників. Наприклад, окремим масштабним процесом залишається отримання вірменського громадянства переселенцями з Карабаху. На тій же пресконференції МВС повідомило, що вірменське громадянство вже отримали десятки тисяч таких осіб.
Влада Туреччини розпочала процедуру анулювання громадянства 687 іноземців, які, за версією слідства, отримали турецькі паспорти, скориставшись фіктивними угодами з нерухомістю та підробленими звітами про оцінку об’єктів. Першоджерелом інформації стала заява міністра юстиції Туреччини Акіна Гюрлека, опублікована 4 серпня 2026 року. Операцію координувало Бюро з розслідування організованої злочинності Головної прокуратури Стамбула. Слідчі дії одночасно відбулися в 16 провінціях країни.
За даними слідства, учасники схеми купували порівняно недорогу нерухомість, після чого за допомогою підроблених експертних висновків штучно завищували її вартість до мінімального порогу, необхідного для отримання турецького громадянства. Угоди супроводжувалися фіктивними банківськими переказами, що створювали видимість надходження інвестицій.
У результаті, за оцінками турецької влади, до країни не надійшло близько 2,5 млрд турецьких лір, або приблизно 52 млн доларів, які мали бути інвестовані іноземними заявниками.
У рамках розслідування було видано ордери на затримання 90 осіб, 72 підозрюваних уже затримано. Держава встановила контроль над сімома компаніями, які могли бути пов’язані зі схемою. Також арештовано 1 045 тис. об’єктів нерухомості, готель у Бодрумі, 15 автомобілів, яхту та кошти на десяти банківських рахунках.
Важливо, що поки що йдеться не про автоматичне й негайне позбавлення паспортів, а про початок юридичної процедури. Громадянство буде анульовано після підтвердження того, що конкретний заявник отримав його на підставі фіктивних документів або угоди, яка не відповідала вимогам законодавства.
Програма інвестиційного громадянства діє в Туреччині з 2017 року. Наразі іноземець може претендувати на паспорт країни при купівлі нерухомості вартістю не менше 400 тис. доларів. Об’єкт не можна продавати протягом трьох років, його вартість має бути підтверджена уповноваженою оціночною компанією, а оплата має відбутися через банківську систему. Альтернативні варіанти передбачають інвестиції або банківський депозит від 500 тис. доларів.
Міністерство юстиції, прокуратура Стамбула та турецькі ЗМІ поки що не повідомили, громадянами яких країн спочатку були 687 фігурантів. Однак дані про колишніх учасників інвестиційної програми та іноземних покупців турецької нерухомості дозволяють визначити групи, які потенційно могли частіше користуватися подібними послугами.
У 2018–2021 роках турецьке громадянство через інвестиційну програму отримали близько 19,6 тис. іноземців. Серед основних країн походження заявників називалися Іран, Ірак, Афганістан і Росія, а з 2022 року українські та російські громадяни суттєво збільшили обсяги купівлі турецької нерухомості й стали найпомітнішими групами претендентів на інвестиційне громадянство.
За офіційною статистикою Турецького інституту статистики TÜİK, у 2025 році росіяни придбали в Туреччині 3 649 тис. об’єктів житлової нерухомості, громадяни Ірану — 1 878 тис., України — 1 541 тис. Саме ці три країни посіли перші місця серед іноземних покупців турецького житла. Ця тенденція збереглася й у 2026 році. У червні громадяни Росії придбали 381 об’єкт житла, а українці та іранці — по 170 об’єктів.
Виходячи з цих даних, найімовірніше, що серед 687 інвесторів, щодо яких проводиться перевірка, можуть бути громадяни Росії, Ірану та України, які одночасно входять до числа найбільших покупців нерухомості та найактивніших користувачів програми інвестиційного громадянства. Також серед фігурантів можуть опинитися вихідці з Іраку та Афганістану, які користувалися програмою в попередні роки.
Додаткові ризики можуть виникнути у подружжя та дітей інвесторів, якщо вони отримали громадянство як члени сім’ї основного заявника. Турецька влада поки що не уточнила, чи входять такі родичі до оголошеної кількості 687 осіб і чи буде їхній статус переглядатися автоматично або в рамках окремих процедур. Розслідування, ймовірно, призведе до посилення перевірки оціночних компаній, банківських переказів, посередників та джерел походження коштів. Для нових заявників це може означати більш тривалий розгляд документів та додаткові вимоги, але не свідчить про закриття самої програми інвестиційного громадянства.
INVESTOR, ГРОМАДЯНСТВО, НЕРУХОМІСТЬ, розслідування, ТУРЕЧЧИНА
Палата представників Антигуа і Барбуди схвалила поправки до програми отримання громадянства за інвестиції, які передбачають збільшення обов’язкового терміну перебування в країні, регулярний незалежний аудит та посилення контролю над посередниками.
Головною зміною стане збільшення мінімального терміну фізичної присутності нового громадянина в країні з п’яти до 30 днів. Ці дні можна буде провести на Антигуа та Барбуді сумарно протягом перших п’яти календарних років після отримання громадянства, а не щорічно. Вимога поширюється також на членів сім’ї, включених до заяви.
Досі власник інвестиційного громадянства міг його втратити, якщо не перебував у країні хоча б п’ять днів протягом перших п’яти років. Поправки замінюють цей показник на 30 днів.
Зміни також передбачають щорічний незалежний фінансовий аудит підрозділу з питань громадянства за інвестиції (CIU) та операційну перевірку раз на два роки. Регулятор отримає право встановлювати загальні стандарти для п’яти держав Східних Карибів, що пропонують інвестиційне громадянство, перевіряти агентів та вимагати відкликання ліцензій у посередників, які не відповідають встановленим вимогам. Початок роботи ECCIRA очікується у вересні 2026 року.
Реформа відбувається на тлі посилення тиску з боку Євросоюзу. У листі від 25 червня 2026 року Єврокомісія запропонувала Антигуа та Барбуді поступово згортати програму громадянства за інвестиції до 1 червня 2028 року. Брюссель також вимагає виключити з програми осіб, які перебувають під санкціями ЄС, та посилити перевірки заявників усіх національностей.
Уряд Антигуа і Барбуди наголошує, що не має наміру закривати програму без появи порівнянних джерел доходу. Влада називає надходження від інвестиційного громадянства важливою частиною неподаткових доходів, за рахунок яких фінансуються інфраструктура, школи, медичні заклади та відновлення після стихійних лих.
Остання детальна статистика, опублікована підрозділом CIU, охоплює січень–червень 2024 року. За цей період було отримано 739 заявок. Офіційний звіт враховує країну народження основного заявника, тому ці дані не можна безпосередньо прирівнювати до кількості виданих паспортів. Одна заявка також може включати подружжя, дітей та інших утриманців.
Найбільше заявок у першому півріччі 2024 року надійшло від уродженців:
Китаю — 90 заявок, або 12,18%;
США — 81, або 10,96%;
Нігерії — 67, або 9,07 %;
Лівану — 50, або 6,77 %;
Туреччини — 44, або 5,95 %;
Пакистану — 32, або 4,33 %;
Великої Британії — 25, або 3,38 %;
Іраку — 22, або 2,98%.
Від уродженців України за шість місяців надійшло 19 заявок, або 2,57% від загальної кількості. Стільки ж заявок подали уродженці Єгипту. По 21 заявці припало на Індію, Канаду та Марокко.
З моменту запуску програми і до 30 червня 2024 року Антигуа і Барбуда отримала 5 203 тис. заявок. На уродженців Китаю припадало 1 117 тис. заявок, або 21,47%, Нігерії — 496, США — 347, Лівану — 342, Росії — 222, Сирії — 208. При цьому в першому півріччі 2024 року нових заявок від уродженців Росії та Білорусі зареєстровано не було.
Програма діє з 2013 року і передбачає кілька варіантів участі. Мінімальний безповоротний внесок до Національного фонду розвитку становить 230 тис. доларів, інвестиція в затверджену нерухомість — від 300 тис. доларів, пряме вкладення в бізнес — від 1,5 млн доларів. Ще один варіант передбачає внесок від 260 тис. доларів до фонду кампусу Університету Вест-Індії. Додатково сплачуються державні збори та витрати на перевірку благонадійності.
Збільшення обов’язкового терміну перебування до 30 днів не змінює мінімальні інвестиційні пороги, але підвищує фактичні витрати учасників на авіаперельоти та проживання. Водночас регулярні аудити та єдиний регіональний контроль мають підвищити прозорість програми та допомогти карибським державам зберегти безвізовий режим із країнами Європи.
Антигуа і Барбуда, ГРОМАДЯНСТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, Карибський регіон, Міграція
Як повідомляє Experts.news, український паспорт посів 65-те місце в Global Passport Index 2026, який оцінює громадянство за трьома ключовими напрямками: розширена мобільність, інвестиційний потенціал та якість життя, свідчить звіт Global Passport Report 2026 компанії Global Citizen Solutions.
Звіт опубліковано на сайті Global Citizen Solutions з датою оновлення 1 липня 2026 року. У дослідженні зазначено, що рейтинг охоплює 197 країн і територій та розраховується на основі 14 показників.
Згідно з даними індексу, Україна посіла 65-те місце в загальному рейтингу, 63-тє — за розширеною мобільністю, 79-те — за інвестиційним індексом та 82-ге — за якістю життя. Український паспорт, за оцінкою Global Citizen Solutions, забезпечує безвізовий доступ до 89 країн, при цьому для в’їзду приблизно в 31 напрямок, включаючи США, Велику Британію, Китай, Японію та низку країн Африки й Латинської Америки, українським громадянам потрібна віза.
Топ-5 Global Passport Index 2026 очолила Швеція з результатом 96,05 бала зі 100. Слідом йдуть Швейцарія, Фінляндія, Німеччина, а п’яту позицію в інтерактивній таблиці ділять Данія та Нідерланди.
Останню п’ятірку рейтингу склали Сирія, Ємен, Південний Судан, Сомалі та Афганістан. Афганістан залишився на останньому місці з показником 23,10 бала. Розрив між лідером рейтингу, Швецією, та Афганістаном склав 72,95 пункту.
Global Passport Index відрізняється від класичних рейтингів паспортів тим, що не обмежується підрахунком безвізових напрямків. Індекс враховує якість доступних напрямків, інвестиційне середовище країни громадянства та умови життя. Для України це особливо важливо, оскільки цінність паспорта в такому підході визначається не лише можливістю подорожей, а й сприйняттям країни як місця для бізнесу, життя та довгострокового планування.
На практиці результат України відображає двояку ситуацію. З одного боку, український паспорт зберігає відносно високу мобільність завдяки безвізовому режиму з ЄС та низкою інших напрямків. З іншого боку, інвестиційний та якісний компоненти рейтингу залишаються нижчими за рівень країн ЄС, що знижує загальну позицію країни в комплексному індексі громадянства.
Global Passport Index, ГРОМАДЯНСТВО, мобільність, паспорт, УКРАЇНА
Верховний суд США визнав, що діти, які народилися на території країни у батьків, які перебувають у США незаконно або тимчасово, є американськими громадянами з моменту народження. Це рішення фактично блокує спробу президента Дональда Трампа обмежити автоматичне отримання громадянства за правом народження.
Справа розглядалася на підставі указу Executive Order 14160 «Protecting the Meaning and Value of American Citizenship», який Трамп підписав 20 січня 2025 року. Документ передбачав, що діти, народжені в США від батьків без постійного імміграційного статусу, не повинні автоматично вважатися громадянами США.
Суд дійшов висновку, що такі діти підпадають під дію Чотирнадцятої поправки до Конституції США, згідно з якою всі особи, що народилися або натуралізувалися в США і перебувають під їхньою юрисдикцією, є громадянами США та штату, де вони проживають.
Це рішення має важливе значення не лише для імміграційної політики, а й для ринку послуг, пов’язаних із пологами в США. На практиці воно означає, що американські паспорти, отримані за фактом народження на території США, залишаються дійсними, а саме право на громадянство за народженням не може бути скасоване президентським указом.
При цьому суперечка навколо так званого «birth tourism» не завершена. Адміністрація Трампа після рішення суду може посилити контроль за візовими заявами, поїздками вагітних жінок та випадками можливого шахрайства під час в’їзду до США. Але це вже інша правова площина: боротьба з порушеннями візового режиму не рівнозначна скасуванню громадянства для дитини, яка народилася на території країни.
Для іноземців, які розглядають США як країну для пологів, головний висновок такий: базовий конституційний принцип зберігся, але імміграційні та візові ризики можуть посилитися. Американська влада може суворіше перевіряти мету поїздки, фінансові документи, медичні плани та можливе приховування реальних намірів під час отримання візи або перетину кордону.
Для міжнародного ринку міграційних та медичних послуг рішення Верховного суду означає збереження одного з найвідоміших механізмів jus soli — громадянства за місцем народження. США залишаються однією з ключових країн, де сам факт народження на території держави надає дитині громадянство, незалежно від громадянства батьків, за винятком вузьких спеціальних випадків.
Таким чином, указ Трампа не змінив основний принцип американського громадянства. Діти, народжені в США, як і раніше, мають право на американське громадянство, але навколо поїздок з метою пологів, ймовірно, буде більше перевірок, правових суперечок і політичного тиску.
