Як повідомляє Сербський Економіст, хорватська громада Леград, розташована неподалік від кордону з Угорщиною, продовжила у 2026 році програму продажу муніципальної нерухомості за символічну ціну 1 євро. Ініціатива спрямована на залучення молодих сімей, відновлення занедбаних будинків та стримування скорочення чисельності населення.
Програма передбачає кілька механізмів підтримки, зокрема продаж окремих земельних ділянок і будинків за 1 євро, часткове фінансування будівництва та реконструкції, компенсацію частини вартості придбання першого житла, а також оренду муніципальних квартир із можливістю подальшого викупу.
Згідно з умовами програми, придбати визначені муніципалітетом об’єкти за символічну ціну можуть молоді сім’ї та окремі заявники, які планують облаштувати власне постійне житло на території громади.
Для більшості заявників встановлено віковий критерій до 45 років. Для окремих категорій сімей з неповнолітніми дітьми передбачено підвищення вікової межі до 55 років.
Учасники не повинні мати у власності іншого житла, придатного для проживання, зобов’язані зареєструвати місце проживання в громаді у встановлені програмою терміни та проживати там не менше 15 років.
Муніципалітет також передбачив фінансову підтримку будівництва та реконструкції. Компенсація витрат на проектну документацію може становити до 1 тис. євро, а на будівельні матеріали та роботи — до 5 тис. євро залежно від умов відповідного конкурсу.
Окремо передбачено часткове відшкодування витрат на придбання першого житла. Для житлових будинків підтримка може сягати 5 тис. євро, а для земельних ділянок — 2 тис. євро.
За даними місцевих ЗМІ, з початку реалізації програми було продано 10 будинків і земельних ділянок, а різні форми житлової підтримки отримали 65 сімей.
Програма також привернула увагу вихідців із Хорватії, які проживають за кордоном.
Для іноземців можливість участі залежить не тільки від умов муніципальної програми, а й від законодавства Хорватії у сфері придбання нерухомості та наявності законних підстав для довгострокового проживання.
Леград розташований у Копривницько-Крижевацькій жупанії на півночі Хорватії. Економіка громади переважно пов’язана із сільським господарством, а її населення протягом тривалого часу скорочується.
Продаж нерухомості за символічну ціну є частиною місцевої демографічної політики, спрямованої на залучення молодих мешканців, відновлення житлового фонду та підтримку місцевих підприємств.
Активісти міжнародної екологічної організації Greenpeace 13 жовтня 2026 року провели акцію протесту проти птахівничого комплексу українського агрохолдингу МХП у районі Велікі-Пажут на північному сході Хорватії, вимагаючи зупинити реалізацію проєкту через можливі екологічні наслідки для прилеглих природоохоронних територій.
Як повідомила Greenpeace Croatia, 12 активістів піднялися на дахи трьох корпусів птахофабрики та розмістили напис «Stop This Shit» загальною площею близько 500 кв. м. Одночасно представники хорватських екологічних організацій Zelena akcija та Prijatelji životinja провели акцію біля підприємства.
Протест пов’язаний із розташуванням виробничого комплексу в межах біосферного заповідника, визнаного ЮНЕСКО, поблизу кордону Хорватії та Угорщини. Екологічні організації побоюються, що інтенсивне птахівництво може призвести до забруднення ґрунту, повітря та водних об’єктів відходами тваринництва.
Згідно з інформацією Greenpeace, після отримання дозволу на експлуатацію підприємство зможе вирощувати близько 1,8 млн бройлерів щорічно. Екологічні активісти оцінюють потенційний обсяг відходів, що утворюються, приблизно в 1 млн літрів на рік.
Особливе занепокоєння викликає близькість орнітологічного заповідника, розташованого приблизно за 320 метрів від комплексу. Представники екологічних організацій вважають, що інтенсивне утримання птиці може створювати додаткові ризики для навколишнього середовища та поширення інфекційних захворювань.
Голова хорватської організації Zelena akcija Дора Сівка заявила, що рух проти будівництва великих птахівничих комплексів об’єднує десять місцевих ініціатив і користується підтримкою близько 160 європейських неурядових організацій.
Учасники протестів вимагають припинити пробну експлуатацію підприємства та не видавати остаточний дозвіл на його використання до врегулювання екологічних питань.
Конфлікт навколо птахівничого проєкту став частиною ширшої кампанії проти розширення промислового птахівництва в Хорватії.
У квітні 2026 року МХП офіційно відмовилася від запланованих проєктів у Сісаксько-Мославінській жупанії після тривалих громадських протестів. Разом із тим в інших регіонах Хорватії триває реалізація інвестиційних проєктів у птахівничій галузі.
Екологічні організації пов’язують зростання кількості таких проєктів із розширенням європейського ринку м’яса птиці. Вони виступають за більш суворі вимоги до екологічної експертизи, поводження з відходами та розміщення великих тваринницьких підприємств поблизу природоохоронних територій.
При цьому заяви Greenpeace про можливе забруднення навколишнього середовища є оцінкою екологічної організації. Наведені матеріали не підтверджують, що забруднення території вже відбулося.
МХП — один із найбільших виробників м’яса птиці в Європі, міжнародна агропромислова група з операційними активами в Україні та країнах Південно-Східної Європи. Засновником і основним акціонером групи є український підприємець Юрій Косюк. Компанія займається вирощуванням сільськогосподарських культур, виробництвом комбікормів, розведенням птиці, переробкою м’яса та випуском продуктів харчування. Міжнародний бізнес групи розвивається, зокрема, через компанію Perutnina Ptuj, що працює на ринках країн Балканського регіону.
Джерело: Greenpeace Croatia
Як повідомляє сербське ділове ЗМІ Parametar, 10 жовтня в Хорватії сталася серйозна залізнична аварія на підході до станції Мея неподалік від Рієки. З рейок зійшов вантажний поїзд №82318 перевізника Transagent, що прямував у бік Рієки з зерновим вантажем.
За офіційними даними HŽ Infrastruktura, аварія сталася близько 9:25 на вхідній стрілці станції Мея. З рейок зійшли 11 вагонів, які опинилися в глибокому яру. Локомотив та ще два вагони залишилися на станції. Постраждалих немає, проте залізничній інфраструктурі завдано значної матеріальної шкоди, а ділянка Пласе — Мея закрита для руху.
Хорватське Агентство з розслідування подій у повітряному, морському та залізничному транспорті (AIN) розпочало розслідування обставин аварії. Агентство підтвердило, що повідомлення про серйозну подію надійшло 10 жовтня приблизно о 9:25 і стосувалося сходження кількох вагонів поїзда №82318 на лінії M202.
За даними хорватського видання Novi list, 11 вагонів були завантажені зерном, імовірно українського походження. При цьому офіційне повідомлення HŽ Infrastruktura підтверджує лише перевезення зернових і не вказує країну походження вантажу.
Попередньо розглядається версія про відмову гальм локомотива.
Поїзд належав перевізнику Transagent Rail, що входить до логістичної групи Transagent із Рієки. Компанія займається залізничними та мультимодальними вантажними перевезеннями в Центральній та Південно-Східній Європі.
Розслідування цієї аварії триває. Остаточні причини сходження вагонів з рейок мають встановити фахівці AIN.
Джерело: HŽ Infrastruktura, Агентство з розслідування подій у повітряному, морському та залізничному транспорті Хорватії (AIN), Novi list.
Як повідомляє сербське ділове ЗМІ Parametar, Хорватія претендує на майно вартістю понад 2,7 млрд доларів, що знаходиться в Чорногорії та залишилося після розпаду Югославії. І мова йде далеко не лише про відомий навчальний парусник «Jadran».
Про це заявив міністр закордонних та європейських справ Хорватії Гордан Грліч Радман під час візиту до Чорногорії. Загреб має документацію щодо майна, яке опинилося на території Чорногорії, було продане або передане іншим власникам після розпаду Югославії.
Серед нього міністр окремо згадав військові кораблі, підводні човни та військовий госпіталь.
«Jadran» став найвідомішою частиною суперечки. Навчальний вітрильник був побудований у 1930-х роках і використовувався військово-морськими силами Югославії. Зараз судно перебуває в Чорногорії, тоді як Хорватія наполягає на його поверненні.
Але майновий спір — лише частина значно ширшого переліку вимог Загреба до Подгориці.
Офіційне МЗС Хорватії перелічує серед невирішених питань:
– повернення «Jadran» та врегулювання інших майнових претензій;
– компенсації колишнім хорватським в’язням табору Моринь;
– пошук 14 осіб, які досі вважаються зниклими безвісти після війни 1990-х років;
– розслідування та переслідування військових злочинів;
– повернення майна хорватських сімей у Чорногорії та завершення затяжних судових процесів;
– збереження меморіальної дошки на місці колишнього табору Морінь;
– перейменування басейну в Которі, що носить ім’я Зорана Гопчевича;
– врегулювання морського кордону між двома країнами.
Ці питання набувають особливого значення через переговори про вступ Чорногорії до ЄС.
Хорватія вже використовує своє становище держави-члена ЄС для блокування закриття окремих переговорних розділів. У вересні довелося відкласти заплановану міжурядову конференцію після того, як Загреб відмовився погодити закриття кількох розділів.
Наразі Хорватія перешкоджає закриттю розділів, що стосуються транспортної політики, зовнішньої політики та безпеки, судової системи та основних прав, а також юстиції, свободи та безпеки.
Подгориця розраховує завершити переговори та стати 28-м членом Євросоюзу у 2028 році. Однак ця дата не гарантована: для просування та остаточного вступу необхідна згода держав ЄС.
При цьому на сьогодні саме Хорватія є головним джерелом двосторонніх вимог до Чорногорії, що безпосередньо впливають на переговорний процес. Порівнянного офіційного пакету претензій з боку інших держав ЄС наразі немає.
Виходить досить цікава ситуація: чим ближче Чорногорія наближається до ЄС, тим більшого значення набувають давні суперечки, що залишилися ще з часів розпаду Югославії.
І майнові претензії Хорватії на суму понад 2,7 млрд доларів тепер стають не лише питанням відносин між Загребом і Подгорицею, а й потенційним чинником, здатним вплинути на терміни вступу Чорногорії до Євросоюзу.
Як повідомляє «Сербський економіст», відразу п’ять країн ЄС — Нідерланди, Хорватія, Естонія, Литва та Латвія — виступили за паузу перед подальшим закриттям переговорних розділів з Чорногорією, повідомляє підгорицька газета Dan з посиланням на дипломатичні джерела в Брюсселі.
Ініціатором виступили Нідерланди, які вимагають додаткового аналізу виконання Чорногорією європейських критеріїв та більш послідовного застосування встановлених стандартів. До цієї позиції згодом приєдналися Хорватія та три балтійські країни.
Це вже вплинуло на графік переговорів. Запланована на вересень міжурядова конференція ЄС — Чорногорія, на якій Подгориця розраховувала закрити нові розділи, не відбудеться.
При цьому офіційна версія Брюсселя звучить м’якше. Представник ЄС заявив, що кілька держав поки що не завершили внутрішні процедури узгодження, оскільки багато переговорних розділів є технічно складними.
«Бажання досягти прогресу є. Робота практично завершена. Йдеться скоріше про фактор часу, ніж про що-небудь інше», — заявив представник ЄС.
Найбільш оптимістичний варіант наразі — проведення наступної міжурядової конференції в середині жовтня в Люксембурзі.
Чорногорія залишається кандидатом, який найбільше просунувся у процесі вступу до ЄС. Країна відкрила всі 33 переговорні розділи, з яких 18 уже тимчасово закрито. Остання конференція відбулася 14 липня, коли було закрито розділи 8 «Конкурентна політика» та 29 «Митний союз».
Окремою проблемою залишається позиція Хорватії. У липні Загреб не погодився на закриття розділу 14 «Транспортна політика», зокрема через питання каботажу та авіаційних карт. Хорватія також продовжує блокувати розділ 31 «Зовнішня політика, безпека та оборона» через невирішені двосторонні питання з Чорногорією.
Рада ЄС офіційно підтверджує, що прогрес Чорногорії триває і триває робота над новими переговорними позиціями.
Як повідомляє Сербський Економіст, управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC) продовжило хорватській компанії JANAF спеціальну ліцензію, яка дозволяє продовжувати транспортування сирої нафти для сербської компанії NIS до 30 вересня 2026 року.
Компанія повідомила, що отримала продовження ліцензії за сприяння уряду Хорватії та американських юридичних консультантів. Дозвіл дозволяє продовжувати виконання чинного договору з NIS у рамках американського режиму санкцій.
Таким чином, постачання сирої нафти через Адріатичний нафтопровід можуть тривати щонайменше ще місяць. Нафта надходить морським шляхом на термінал JANAF в Омішалі на острові Крк, після чого транспортується трубопровідною системою у напрямку Сербії та використовується НПЗ NIS у Панчево.
Для Сербії це рішення має критичне значення. НПЗ у Панчево є єдиним великим нафтопереробним заводом країни і забезпечує близько 80 % потреб сербського ринку в нафтопродуктах. Проектна потужність підприємства становить до 4,8 млн тонн переробки на рік.
Окрему спеціальну ліцензію 28 серпня отримав і сам NIS. Вона також діє до 30 вересня і дозволяє компанії продовжувати нафтопереробку, імпорт сирої нафти, фінансові розрахунки, технічне обслуговування та інші операції, необхідні для стабільного постачання ринку.
Продовження дії ліцензії є особливо важливим на тлі проблем з альтернативними каналами поставок. Через низький рівень води в Дунаї можливості ввезення палива баржами влітку значно скоротилися. У липні імпорт палива цим маршрутом становив лише близько чверті запланованого обсягу, що посилило залежність Сербії від роботи Панчевського НПЗ та поставок через JANAF.
NIS і JANAF пов’язує трирічний договір на транспортування до 10 млн тонн сирої нафти, який діє до грудня 2026 року. Фактичні обсяги поставок залежать від кількості нафти, яку NIS закуповує та доставляє на термінал Омішаль.
Головне питання тепер полягає у зміні структури власності NIS. Угорська MOL веде переговори з «Газпром нафтою» щодо купівлі російського пакета акцій у розмірі 56,15%. Можлива угода розглядається як довгостроковий спосіб вивести NIS з-під американських санкційних обмежень. Для переговорів OFAC також видавав окремі тимчасові дозволи.
Американські санкції проти NIS почали повною мірою застосовуватися в жовтні 2025 року через російський контроль над компанією. Після цього OFAC неодноразово видавав тимчасові ліцензії, дозволяючи Сербії підтримувати роботу НПЗ і постачання нафти через Хорватію на період переговорів щодо продажу російської частки.
https://t.me/relocationrs/3564
