Україна стала країною-почесною гостею 24-го Pisa Book Festival, який проходить з 2 по 4 жовтня в Пізі (Італія).
“Цьогорічною країною-гостем є Україна, яка представляє насичену та різноманітну програму, що охоплює літературу, історію та мистецтво, організовану під патронатом посольства України в Римі”, – повідомляє фестиваль на своєму сайті.
Зокрема, в фестивалі візьмуть участь письменник Андрій Курков, письменниці та перекладачки Олена Костюкович, Ярина Груша та Олена Пономарьова.
В рамках програми, присвяченій Україні, проходить виставка українських ілюстраторів “Жовтий і синій”, яка триватиме в Палаццо Блу до 10 січня 2027 року.
Загалом на цьогорічному фестивалі представлені 90 стендів провідних незалежних видавництв Італії, проходять професійні зустрічі з редакторами, перекладачами та дистриб’юторами.
В рамках фестивалю заплановано понад 100 подій, учасниками фестивалю стануть понад 200 гостей.
Фестиваль виник у 2003 році для підтримки незалежних італійських видавництв.
Заступниця міністра культури України Богдана Лаюк вважає, що літературні премії є одним із дуже дієвих способів впливати на формування читацьких смаків, але в Україні їх наразі бракує.
“Насправді так є в усіх країнах. І сьогодні всюди в топах – роментезі та дарк-фентезі: це дух часу. Люди намагаються втекти від реальності й потрапити в інший, уявний світ, який пропонує, приміром, фантастична література… Мені здається, варто поміркувати над тим, як формуються ТОПи та хто може на них впливати: як на це впливають гравці ринку і як на це може впливати держава. Один зі способів такого впливу – це, наприклад, престижні літературні відзнаки. Ми всі стежимо за Букерівсьою премією, яка є однією з найпрестижніших відзнак в англомовному світі” – сказала Лаюк в ексклюзивному інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна“, відповідаючи на питання про читацькі вподобання українців.
Вона зауважила, що коли книжка потрапляє до довгих, а потім до коротких списків, наприклад, Букерівської премії і зрештою перемагає, це шалено впливає на продажі.
“І це те, що ми називаємо “високою полицею”. Мені здається, нам варто міркувати про те, як формується читацька інфраструктура і як ми можемо впливати на неї – як Міністерство культури України, а також як книгарні, видавці, культурні центри та міста. І літературні премії є одним із дуже дієвих способів впливати на формування таких ТОПів”, – додала заступниця міністра.
На запитання, чи вистачає в Україні літературних премій, Лаюк заявила, що на її думку, сьогодні в Україні таких премій бракує.
“Насправді в Україні є дуже багато літературних премій. Але питання в тому, як вони впливають на дискурс, чи впливають вони на продажі, чи дають автору впізнаваність, славу і гроші. На мою думку, сьогодні в Україні таких премій бракує. І коли ми подивимося на досвід країн Європейського Союзу, то побачимо, що є державні й недержавні премії, національні премії, а також премії регіонів і міст”, – зазначила заступниця.
Як приклад вона навела премію “Ангелус” у Вроцлаві для літератури Центральної та Східної Європи, яку у різні часи отримували і українські автори: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Сергій Жадан і Катерина Бабкіна.
“Премії виконують дуже різні функції для літератури. Але письменникова премія має дати автору зупинитися і поміркувати: що він чи вона хоче написати далі. Бо справді видатні романи не з’являються випадково. Вони не з’являються, коли письменник пише їх о третій ночі у перші вільні п’ять хвилин за добу. Для видатної книжки потрібен простір. І ми повинні і як країна, і як культурна сфера створювати простір для того, щоб українські письменники могли писати нові видатні книжки”, – вважає Лаюк.
Як повідомлялося, в Україні, серед інших, існують такі літературні премії: Національна премія України імені Тараса Шевченка, Книга року BBC, Коронація слова, Премія імені Юрія Шевельова, Премія імені Лесі Українки, Премія імені Павла Тичини, Премія імені Максима Рильського та деякі інші.
