Соціологічна компанія Active Group на замовлення київського аналітичного центру «Клуб експертів» провела дослідження відношення мешканців Макарівської об’єднаної територіальної громади до якості надання медичних послуг.
За результатами опитування більшість макарівчан (72%) вважають якість медичних послуг на території громади незадовільною або здебільшого незадовільною. Натомість, лише близько 21% респондентів задоволені або частково задоволені якістю медицини в районі, а 7% опитаних не змогли відповісти на питання.
Зазначимо, що Макарівська ТГ одна з найбільш постраждалих від війни у Київській області. Зокрема, серйозних ушкоджень було завдано Макарівській центральній районній лікарні. Власником закладу є місцева влада. За останній час, мешканці громади надіслали значне число запитів щодо неефективності роботи згаданого закладу. Водночас, і офіційні показники діяльності цієї лікарні в системі закладів охорони здоров’я МОЗ бажають кращого. Більше того, незадовільною є і організація ремонтних робіт після завершення фази активних бойових дій.
Уточнення ставлення місцевого населення до якості медичних послуг, що їм надаються у Макарівській ЦРЛ було здійснено відповідним соціологічним дослідженням, що проводилось методом телефонного опитування.
Дослідження проводилося компанією Active Group на замовлення аналітичного центру «Клуб експертів» 1-4 грудня 2022 року методом CATI (телефонне опитування з використанням комп’ютерних систем). Всього опитано 1000 респондентів. Похибка вибірки не перевищує 3,1%.
Благодійний фонд, засновником якого є Костянтин Жеваго, придбав та передав для потреб ЗСУ три броньовані машини швидкої медичної допомоги на базі автомобілів Toyota Land Cruiser. Ці автомобілі були виготовлені протягом 4-х місяців після спеціального замовлення в Об’єднаних Арабських Еміратах. Вартість одного такого автомобіля складає понад 100 тис. доларів США.
Спеціально під потреби ЗСУ був обраний варіант броньованого авто із певними технічними особливостями, оскільки вкрай важлива висока прохідність такого автомобіля, спеціальні шини та корпус, що має так звану «броньовану капсулу». Комплектація даного автомобіля є стандартною для такого класу машин, але наповнення було обговорено із фахівцями та медичними працівниками. За рейтингом надійності – це один із найкращих автомобілів у світі, що не потребує постійного обслуговування та технічного огляду. Дані автомобілі оснащені спеціально адаптованою підвіскою, щоб вони прослужили довгий період часу. Один із автомобілів передано в розпорядження Окремої повітряно-десантної бригади, два інших – для морських піхотинців.
«Броньовані шини дають змогу переміщуватись навіть туди, де шлях вкритий великою кількістю осколків. На цих автомобілях встановлено спеціальний шноркель, що захищає він гідроударів. Броньована капсула дає змогу захистити тих, хто перебуває всередині. Це те, що зараз нам вкрай необхідне, тому ми дуже вдячні за надані швидкі», – наголошують військовослужбовці.
«Ми знаходимось в постійному контакті із військовослужбовцями Збройних сил України для забезпечення їх гуманітарних потреб. І ними була озвучена потреба саме у броньованих машинах швидкої допомоги, оскільки під час евакуації поранених із зони бойових дій, на жаль, продовжують відбуватися атаки й існує велика небезпека ураження. Ми щиро сподіваємось, що ці автомобілі збережуть дуже багато життів наших захисників і дадуть можливість своєчасно евакуювати поранених із зони активних бойових дій», – повідомив Костянтин Жеваго.
З перших днів війни Костянтин Жеваго особисто та співробітники Фонду, засновником якого він є, у постійному контакті з міськими та обласними органами влади на всій території України та представниками ЗСУ для вивчення та якомога швидшого забезпечення їх першочергових потреб. З початку повномасштабної російської агресії Костянтин Жеваго та компанії, де він є суттєвим акціонером, вже витратили на гуманітарну та військову допомогу більше, ніж 800 мільйонів гривень і не припиняють допомагати.
автомобілі, ДОПОМОГА, ЖЕВАГО, ЗСУ, КОСТЯНТИНЖЕВАГО, МЕДИЦИНА, ШВИДКІ
Багатопрофільний медичний центр “Лелека” пролонгував дію міжнародної акредитації Joint Commission International (JCI) на 2023 рік.
Як повідомили агентству “Інтерфакс-Україна” у медичному центрі, “Лелека” – перша та єдина в Україні клініка, що має акредитацію JCI. Основою для продовження стала поточна угода між компанією та американською комісією Joint Commission International, що займається акредитацією медичних клінік.
“Міжнародна структура Joint Commission International пролонгувала дію сертифіката МЦ Лелека, що підтверджує відповідність центру міжнародним кваліфікаційним стандартам надання медичної допомоги пацієнтам та організаційного менеджменту в охороні здоров’я”, – повідомляє медичний центр.
У медичному центрі наголошують, що клініка мінімізує ризики як у медичних, так і немедичних процесах, а також контролює використання сучасних протоколів лікування.
Як повідомлялося, медичний центр “Лелека” у 2019 році першим в Україні отримав акредитацію JCI, одного з найпрестижніших світових стандартів якості для медичних закладів. Стандарт базується на американській системі медичної акредитації медзакладів, що ґрунтується на управлінні результатами лікування пацієнтів.
Міжнародне відділення JCI акредитує лікарні в Азії, Європі, Близькому Сході, в Африці та Південній Америці, а тепер і в Україні. JCI щорічно оновлює стандарти акредитації, розширюючи цілі безпеки пацієнтів.
Багатофункціональний медичний центр “Лелека” – це одна з провідних українських клінік у сфері акушерства, гінекології, хірургії широкого профілю. Медцентр практикує медичні протоколи, схвалені в Україні, США та Західній Європі.
Клініка надає медичну допомогу пацієнтам із 32 країн світу. Центр сучасної хірургії “Лелека” працює у напрямку оперативної гінекології, мамології, судинної хірургії (флебологія), проктологічних та урологічних операцій, ендокринної хірургії, пластичної, абдомінальної, баріатричної, амбулаторної хірургії.
У післявоєнний період Україні варто очікувати зростання кількості онкологічних діагнозів, що буде спричинено недостатньою діагностикою під час війни.
Таку думку висловили учасники круглого столу, що відбувся в середу в агентстві “Інтерфакс-Україна” та присвячений проблемі онкології воєнного часу.
“На сьогодні вплив стресу на виникнення онкологічного захворювання не доведено, проте під час війни однозначно загострюються всі хронічні захворювання, зокрема онкологічні. Тому можна очікувати прискорення розвитку онкозахворювань. Переривання в лікуванні та діагностиці призводить до погіршення ситуації. Статистика онкозахворювань після нашої перемоги, гадаю, для багатьох буде великим “сюрпризом” у негативному плані”, – сказав заступник медичного директора медичної мережі “Добробут” Костянтин Копчак.
За прогнозами заступника директора зі стаціонарної роботи Київського міського клінічного онкоцентру Тамари Грушинської, сумна статистика щодо захворюваності на онкологію проглядатиметься вже через 1,5 року.
“Деякі пацієнти не мали можливості під час активних бойових дій отримати необхідну медичну допомогу, наприклад, коли на все місто був лише один сімейний лікар або люди не мали змоги дістатися клініки. Гадаю, сумна статистика проявиться вже через рік-півтора. Ми побачимо, що кількість онкозахворювань набагато збільшиться, на жаль”, – сказала вона.
Як зазначила Грушинська, кількість пацієнтів у Київському онкоцентрі не зменшилась, люди їхали з різних областей та отримували допомогу.
Зі свого боку керівник онкологічного відділення МГК ADONIS Іван Климнюк сказав, що практично вся країна протягом щонайменше півроку випала із системи ранньої діагностики.
“Люди були заточені на виживання та безпеку, вони не думали про скринінг та діагностику. Відлуння війни у сфері онкології ми побачимо трохи пізніше, буде багато запущених форм. Якщо раніше пацієнта могли діагностувати на 1-2 стадії, що дає можливість зупинити процес, то тепер ми зіткнемося з тим, що рак виявлятимуть на 3-4 стадії”, – сказав він.
Водночас Климнюк наголосив, що наразі усі представники онкологічної служби України консолідувалися та надають допомогу пацієнтам.
Зростання занедбаних форм онкологічних патологій також очікує і голова підкомітету профілактики та боротьби з онкологічними захворюваннями парламентського комітету здоров’я нації, медичної допомоги та медстрахування Валерій Зуб.
“Це логічно, тому що були перерви в лікуванні, несвоєчасна діагностика та неможливість звернутися до медзакладу. Ми прогнозуємо і, на жаль, уже бачимо: кількість запущених форм раку вже навіть за останні місяці в більшості онкологічних центрів зростає”, – констатує він.
Зуб вважає необхідним переналаштовувати роботу онкологічної служби, оскільки доведеться здійснювати складніші оперативні втручання, застосовувати складніші схеми хіміотерапії.
За його словами, створена у МОЗ робоча група розробить пропозиції щодо коригування розвитку онкологічної служби з урахуванням наявної ситуації.
“Завдання не в тому, щоб повернути онкологічну службу до того виду, в якому вона була раніше, а в тому, щоб зробити її кращою, зокрема зробити обласні онкоцентри кращими”, – сказав він.
Водночас заступник директора з лікувально-координаційної роботи Національного інституту раку (НІР) Олександр Яцина повідомив, що цього року інститут через війну прийняв на 51% менше пацієнтів, ніж раніше.
“Порівняно з торішнім результатом у 29 тис. госпіталізацій наразі маємо 14,9 тис. Кількість операцій – 4,2 тис. порівняно з 7,1 тис. у 2021-му. Минулого року було проведено 21 тис. сеансів хіміотерапії, цього – 9,6 тис.”, – сказав він.
Яцина наголосив, що скорочення кількості пацієнтів спричинене, зокрема, проблемами з логістикою на початку війни та масовою міграцією населення за кордон.
Водночас, за його словами, незважаючи на воєнні дії, НІР не зупиняє програму розвитку.
“Нам пощастило найбільше, тому що в рамках державного проєкту з розвитку НІР ми отримали багато обладнання. Незважаючи на те, що триває війна, ми вже запустили роботу найновішого лінійного прискорювача, закуплено нові пересувні рентгени та апарати УЗД. Хіміо- та променева терапія працювала з першого дня війни без зупинок, незважаючи на колапс у всій країні. Кількість медичного персоналу у нас залишається приблизно на тому самому рівні, що й до війни”, – сказав Яцина.
АДОНИС, Грушинська, Климнюк, Копчак, МЕДИЦИНА, онкология, рак
Військова агресія РФ і активні воєнні дії дали потужний поштовх для розвитку в Україні напряму реабілітації, але війна виявила необхідність у розробці підходів до реабілітації військових травм, вважають учасники круглого столу, присвяченого актуальним проблемам медичної та психологічної реабілітації, що відбувся в агентстві “Інтерфакс-Україна” 5 вересня.
“Ми почали вибудовувати в Україні систему реабілітації з 2014 року, але сьогодні залишаються проблеми, які ще не вирішено. Система реабілітації залежить від багатьох речей, зокрема від грошей, адже реабілітація – це досить дорого”, – сказала виконавча директорка Української асоціації боротьби з інсультом (УАБІ), лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Марина Гуляєва.
Гуляєва зазначила, що в “тих клініках, де немає мультидисциплінарних команд для реабілітації, реабілітація на низькому рівні, відсутність фахівців призводить до того, що гальмується процес і якість реабілітаційної допомоги”.
Коментуючи пакети з реабілітації, за якими Національна служба здоров’я України (НСЗУ) контактує клініки в рамках Програми медичних гарантій (ПМГ), експерт зазначила, що “більша частина пакета витрачається на пацієнта, який уже стабілізований, але питання гострої реабілітації зависло”.
“На жаль, буває так, що в інсультному блоці не передбачено наявність фізичного терапевта в штаті, але він є в реабілітаційному відділенні. Тому на гостру реабілітацію, де профілактуються основні ускладнення, персоналу не вистачає”, – сказала вона.
Гуляєва зазначила, що, зокрема, військових і пацієнтів із воєнними травмами також має оглянути спеціаліст із фізичної та реабілітаційної медицини, проте у військових шпиталях таких фахівців немає, тому цих пацієнтів консультують цивільні медики.
“Я думаю, що така медична допомога має розвиватися в рамках фінансування ЗСУ. Військові медики готові до співпраці, ми консультуємо військові шпиталі, приїжджаємо раз чи два на тиждень, приймаємо на реабілітаційний пакет, працюємо з ними”, – сказала вона.
При цьому Гуляєва зазначила, що підхід до реабілітації військових має враховувати мету реабілітації, яка залежить від тяжкості травм.
Гуляєва вважає, що для розвитку реабілітації військових необхідне рішення на державному рівні, “щоб запровадити у військових шпиталях ті посади (в напрямі реабілітації – ІФ), які було впроваджено у цивільній медицині”.
На думку Гуляєвої, окрім запровадження реабілітації у військову реабілітацію необхідно розвивати паліативну медицину, а також реабілітацію на амбулаторному рівні.
У свою чергу керівник реабілітаційного напряму медичної групи компаній ADONIS Вадим Керестей також зазначив, що старт для розвитку реабілітаційної медицини дала війна, але якщо “цивільна реабілітаційна медицина розвивається, то реабілітація у військових у шпиталях стоїть на місці”.
“На жаль, там катастрофічно бракує фахівців, не відкривають ставки для фізичних терапевтів, ерготерапевтів та інших фахівців, які входять до складу мультидисциплінарних команд. У військових шпиталях немає таких реабілітаційних команд, які могли б надавати якісну медичну допомогу саме для військових, котрі часто мають важкі політравми”, – сказав він.
Експерт наголосив, що “військові шпиталі переповнені пацієнтами з важкими травмами, але не вистачає фахівців”.
“Важливо, щоб військові впровадили посаду фізичних терапевтів у військових шпиталях. Можливо, ініціювати це міг би підкомітет ВР, який займається реабілітацією, щоб у військових структурах відкрили посади лікарів фізичної та реабілітаційної медицини”, – сказав Вадим Керестей.
Коментуючи розвиток реабілітації у військовій медицині, Керестей також наголосив на важливості цілей реабілітації.
“Терміни реабілітації – від кількох тижнів до кількох місяців, тому що в різних пацієнтів можуть бути різні цілі реабілітації. Для одних – це повернення до лав ЗСУ, для інших – бодай самообслуговування”, – сказав він.
Він також вважає, що нині в Україні “кваліфікованих лікарів фізичної та реабілітаційної медицини дуже мало, їх катастрофічно не вистачає”. Зокрема, за оцінкою Керестея, наразі в Києві є п’ять-шість реабілітаційних високоякісних реабілітаційних центрів, у яких можна надавати допомогу пацієнтам, починаючи з палат інтенсивної терапії, решта центрів у Києві можуть працювати тільки з уже стабілізованими пацієнтами, а в регіонах усе набагато гірше”.
“У реабілітації потрібне обладнання, але воно не головне. Важливо, щоб у відділенні були фахівці: психологи, ерготерапевти, фізичні терапевти, їхні помічники”, – сказав він.
Водночас завідувач відділення фізичної та медичної реабілітації КНП “Київська міська лікарня №6” Єгор Прокопович зазначив, що в цій клініці достатньо фахівців необхідного профілю. При цьому через війну лікарня приймає на лікування також військових.
“До березня 2022 року наша лікарня приймала (на реабілітацію – ІФ) лише пацієнтів з інсультом і на реабілітацію за ортопедичним пакетом. З березня лікарню внесено до переліку лікарень, які надають реабілітацію військовим, і нам довелося дещо перебудувати в нашій роботі. Наприклад, ми не знали, що в реабілітації можуть призначатися наркотичні анальгетики, що можуть бути пацієнти з колостомами, з поєднаними травмами, що вони можуть мати ускладнення, яких ми в реабілітації і не передбачали. Довелося навчитися лікувати в реабілітації і пневмонії, і цистити, й уретрити, й багато чого”, – сказав він.
Прокопович зазначив, що до війни у відділенні були переважно “пацієнти віком 50+, а зараз це молоді пацієнти з важкими травмами”.
Експерт також наголосив на відсутності “пакета НСЗУ щодо військової реабілітації”.
“Ми їх кодуємо як звичайних неврологічних пацієнтів, і від початку війни ми поки що від НСЗУ жодного роз’яснення не отримали стосовно військових”, – сказав він.
“Ми бачимо великий поштовх у сфері реабілітації, але є практичні проблеми. Наприклад, це переведення пацієнта від нас до іншого медзакладу, будівельних нормативів чи обладнання. Наприклад, зараз нам потрібно для реабілітації військових два апарати, один із них коштує близько EUR10 тис., другий – EUR14 тис.”, – сказав він.
Зі свого боку, коментуючи питання психологічної реабілітації у воєнний час, лікар-психіатр та психотерапевт Євген Воронков зазначив, що “не всі хворі на ПТСР, але ПТСР і комплексним ПТСР страждає багато людей”.
“Потрібно відрізняти ПТСР в учасників бойових дій і в цивільного населення, яке постраждало від наслідків окупації, насильства, бомбардувань. У багатьох випадках люди звертаються до загальної психіатричної служби, але це такий рівень розладів, до якого не пристосовані насправді ніякі психіатричні служби”, – сказав він.
При цьому, на думку Воронкова, психіатрична освіта наразі орієнтована на терапію важких психічних захворювань, а не терапію станів, “які потребують індивідуального та тривалого, але переважно психотерапевтичного ведення з певним медикаментозним компонентом і фармакологічною підтримкою”.
Воронков вважає, що в Україні є фахівці, які можуть кваліфіковано працювати з людиною в умовах війни у психітерапевтичному плані, зокрема в напрямі ПТСР, “але вони підготовлені не в держструктурах, вони готуються в рамках міжнародних проєктів, більшість із них працюють індивідуально або в маленьких командах”.
“Деякі з наших психотерапевтів працюють із тими, хто повернувся з полону, дістав тяжких травм. Але це одиниці з терапевтів, кого залучають до роботи. Є проблема у підготовці військових психологів чи лікарів-психологів”, – сказав він.
Експерт наголосив, що психологічна реабілітація пацієнтів у воєнний час потребує концептуальної розробки, оскільки “це нова ситуація в такому масовому плані, їй лише півроку”.
“Не зрозуміла ні структура, ні особливості цих пацієнтів. Є лише загальне розуміння, що з цим робити. І зрозуміло, що треба відрізняти пацієнтів: одна справа – ті, хто був в окупації, інша – військові, третя – діти, вимушені переселенці тощо. Це буде великий комплекс, до якого, я вважаю, психіатрична служба не готова”, – сказав він.
Крім того, Воронков зазначив, що “системних досліджень військових на ПТСР немає”.
“Для таких досліджень потрібен пул пацієнтів, до того ж ПТСР не виникає відразу, це відкладений синдром. Сплеск ПТСР може проявитися в найбільш реальних формах через кілька місяців після травматичних ситуацій. Іноді це тижні, але частіше через місяці ми можемо побачити сформований конкретний ПТСР. З такими пацієнтами працювати складно, це дуже важкий контингент не лише для реабілітації, а й для лікування у гострому стані”, – сказав він.
При цьому Воронков зазначив, що напрацювання, зроблені іноземними фахівцями під час локальних воєнних конфліктів минулих років, в Україні можуть виявитися неефективними, оскільки “треба враховувати величезні транскультуральні відмінності, у психології транскультуральний аспект дуже важливий”.
“Важкий ПТСР – це дуже серйозне захворювання. Лікарі не пристосовані до роботи в таких умовах, підготувати таких фахівців заздалегідь неможливо”, – сказав він.
У свою чергу завідувач кафедри нефрології та нирково-замісної терапії Національного університету охорони здоров’я професор Дмитро Іванов зазначив, що Українська асоціація нефрологів, керуючись міжнародним досвідом, підготувала рекомендації щодо реабілітації за спеціальністю “нефрологія”.
“Вони спиралися на світовий досвід, тому що є воєнні конфлікти і є масив інформації для формування рекомендацій”, – сказав він.
При цьому, за словами Іванова, з майже 10 тис. українців, які на початок війни перебували на діалізі, близько 600 виїхали до країн ЄС.
АДОНИС, Воронков, Гуляєва, ИВАНОВ, КЕРЕСТЕЙ, МЕДИЦИНА, НСЗУ, Прокопович, РЕАБІЛІТАЦІЯ, уаби
Вчора Кабінет міністрів включив фармпромисловість до списку пріоритетних галузей економіки, тим самим посиливши державну підтримку у цій сфері. З початку війни основні фармацевтичні компанії України загалом зберегли виробничі потужності, при цьому кілька підприємств постраждали внаслідок російських ударів, зокрема у березні в Макарові Київської області згоріли склади фармацевтичного заводу “Фармак”. Збитки тоді, за оцінками підприємства, становили близько 1,5 млрд гривень.
Наскільки важливою є зараз держпідтримка фармвиробників, і чи зможе галузь забезпечити українців ліками в повному обсязі? На ці та інші питання порталу Open4business відповів експерт у галузі економіки Ігор Стаковиченко.
На його думку, зараз виробництво ліків має прирівнюватися державою до забезпечення армії, оскільки у державі, що воює, медицина є однією з основ стабільної ситуації на фронті і в тилу.
“Важко уявити, що армія зможе ефективно воювати, якщо не буде забезпечена медичною підтримкою на високому рівні. При цьому стратегічно важливим для держави є власне виробництво медпрепаратів. Постачання від західних партнерів – це добре, але мати власну робочу фарміндустрію в такий важкий час набагато краще”. І це розуміють в уряді”, – вважає Ігор Стаковиченко.
На думку експерта, в Україні сьогодні фармацевтичне виробництво здатне забезпечити як армію, так і населення значною частиною необхідних ліків. Ігор Стаковиченко вважає, що своєчасні рішення уряду, ухвалені з початку війни, дозволили швидко адаптувати галузь до нових умов.
“Зокрема, ще навесні ухвалили зміни до закону “Про лікарські засоби”, обмеживши експорт деяких життєво необхідних препаратів. Крім того, значно спростили реєстрацію фармпрепаратів в умовах війни, створивши екстрену процедуру. Це зробили буквально на третій день. Загалом рішення уряду про включення фармвиробництва до переліку пріоритетних галузей є продовженням тієї політики підтримки, яка намітилася ще з початку війни. Така підтримка має зберегтися на рівні головних державних пріоритетів”, – наголосив Ігор Стаковиченко.
ІГОР_СТАКОВИЧЕНКО, МЕДИЦИНА, РИНКИ, СТАКОВИЧЕНКО, ФАРМА, ЭКОНОМИКА
