Як повідомляє Experts Club, американські науковці виявили зв’язок між частим денним сном і підвищеним ризиком розвитку деменції у людей віком від 65 років. Згідно з дослідженням Школи громадського здоров’я Блумберга Університету Джонса Гопкінса (Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health), люди, які спали вдень майже щодня, мали на 48% вищий відносний ризик розвитку деменції порівняно з тими, хто практично не практикував денний сон.
Результати дослідження опубліковані в науковому журналі The Journals of Gerontology: Series A. Остаточна редакція статті вийшла 5 жовтня 2026 року, а 13 жовтня університет оприлюднив окреме повідомлення про результати роботи.
У дослідженні взяли участь 995 американців віком від 65 років, які отримували медичне страхування за програмою Medicare. На початку спостереження у 2013 році жоден з учасників не мав ознак імовірної або можливої деменції за використаною дослідниками класифікацією.
Науковці спостерігали за учасниками протягом періоду до десяти років, використовуючи дані загальнонаціонального дослідження старіння National Health and Aging Trends Study (NHATS). Вони аналізували не лише тривалість нічного сну, а й частоту денного відпочинку, його тривалість та обставини засинання.
Особливу увагу дослідники приділили різниці між запланованим денним сном і випадками, коли людина засинає мимоволі, наприклад під час перегляду телевізора, читання або відпочинку в кріслі.
За результатами статистичного аналізу, частий денний сон асоціювався з підвищенням відносного ризику деменції на 48%, а незаплановане засинання – на 39%.
При цьому науковці враховували вік, стать, освіту, наявність хронічних захворювань, індекс маси тіла, симптоми депресії та тривожності, а також характеристики нічного сну й ризик обструктивного апное.
Зв’язок залишався помітним навіть після внесення цих поправок, що свідчить про потенційну самостійну роль особливостей денного сну як індикатора ризику когнітивних порушень.
Дослідники також встановили, що денний сон тривалістю до 30 хвилин асоціювався з підвищенням відносного ризику деменції на 40%. Водночас для сну тривалістю понад 30 хвилин статистичний зв’язок послаблювався після врахування характеристик нічного відпочинку.
Разом із тим нерегулярний або свідомо запланований денний сон не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику після врахування всіх основних факторів.
Загалом протягом спостереження у 417 учасників, або 41,9% вибірки, було виявлено ознаки можливої чи ймовірної деменції. Серед людей, які не спали вдень, такий результат зафіксували у 37,8%, а серед тих, хто регулярно відпочивав удень, – у 51,1%. Водночас тривалість спостереження за окремими групами відрізнялася, тому ці частки не слід сприймати як прямий прогноз індивідуального ризику.
Крім деменції, науковці виявили зв’язок частого денного сну з подальшим погіршенням пам’яті та окремих виконавчих функцій мозку, зокрема здатності планувати й контролювати складні дії.
Однак дослідники наголошують, що отримані результати не доводять причинно-наслідкового зв’язку між денним сном і деменцією.
«Частіший денний сон може бути ознакою змін у мозку, а не причиною змін, що призводять до деменції», – зазначив старший автор дослідження, професор кафедри психічного здоров’я Університету Джонса Гопкінса Адам Спіра.
За поясненням науковців, нейродегенеративні процеси можуть розпочинатися задовго до появи клінічних симптомів деменції. Одними з перших можуть змінюватися ділянки мозку, які регулюють неспання та сон. Через це людина може частіше засинати вдень ще до встановлення діагнозу.
Для перевірки цієї гіпотези дослідники провели додатковий аналіз, виключивши випадки деменції, виявлені протягом перших п’яти років спостереження. Зв’язок між частим денним сном і подальшим розвитком деменції зберігся. Для незапланованого засинання напрямок зв’язку також залишався подібним, однак статистична невизначеність результату зросла.
Перший автор дослідження Кенін Цзян зазначив, що спостереження за змінами денного сну може стати відносно простим способом раннього виявлення людей із підвищеним ризиком деменції.
Науковці вважають, що лікарям доцільно звертати увагу не тільки на скарги пацієнтів щодо нічного сну, а й на збільшення частоти денного засинання, особливо якщо такі зміни виникають без очевидної причини.
Водночас автори застерігають від поспішних практичних висновків. Дослідження мало спостережний характер: науковці не змінювали режим сну учасників і не перевіряли, чи може відмова від денного відпочинку запобігти деменції.
Крім того, інформацію про денний сон збирали переважно зі слів самих учасників, а ознаки деменції визначали за валідованим алгоритмом, а не за результатами клінічного діагностування кожного випадку.
Отже, результати не означають, що короткий денний сон сам собою шкодить мозку або що його необхідно уникати. Натомість нова чи дедалі частіша мимовільна сонливість у літньому віці може бути приводом обговорити стан здоров’я, якість нічного сну та можливі когнітивні зміни з лікарем.
Для остаточного встановлення причинного зв’язку потрібні додаткові довгострокові дослідження з об’єктивним вимірюванням сну за допомогою спеціальних пристроїв.
Університет Джонса Гопкінса, заснований у 1876 році в американському Балтиморі, є одним із провідних дослідницьких університетів США. Його Школа громадського здоров’я Блумберга (Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health), заснована у 1916 році, спеціалізується на епідеміології, профілактиці захворювань, психічному здоров’ї, старінні населення та дослідженні факторів ризику хронічних хвороб. Дослідження денного сну та деменції проведено за часткової фінансової підтримки Національного інституту старіння США (National Institute on Aging).
Джерела: Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health, повідомлення від 13 жовтня 2026 року; оригінальне наукове дослідження в The Journals of Gerontology: Series A, DOI: 10.1093/gerona/glag208.
У медичному центрі ADONIS розпочав роботу спеціалізований Центр кашлю, який об’єднує діагностику та лікування пацієнтів із тривалим, періодичним або нез’ясованого походження кашлем.
Як повідомили в медичній мережі, новий центр орієнтований на комплексний підхід до пацієнтів, у яких кашель зберігається тривалий час, повертається після лікування або може бути пов’язаний одразу з кількома захворюваннями.
У ADONIS зазначають, що хронічний кашель може мати різні причини і не завжди пов’язаний лише із захворюваннями дихальних шляхів. Серед можливих факторів можуть бути алергічні захворювання, бронхіальна астма, наслідки інфекцій, патологія ЛОР-органів, гастроезофагеальний рефлюкс та інші стани, тому для встановлення причини симптому в ряді випадків необхідна консультація кількох фахівців.
Робота Центру кашлю передбачає послідовну діагностику із залученням лікарів відповідних спеціальностей та проведенням необхідних досліджень у рамках однієї медичної мережі. Після встановлення причини для пацієнта формується індивідуальна схема лікування та подальшого спостереження.
Створення спеціалізованого центру дозволяє зосередити діагностику затяжного кашлю в одному напрямку та скоротити шлях пацієнта між різними фахівцями та обстеженнями.
ADONIS працює в Україні з 1997 року. За даними компанії, мережа об’єднує шість медичних філій у Києві та Київській області й працює за 89 медичними напрямками. До структури мережі входять амбулаторні центри, лабораторії, хірургічні підрозділи та стаціонари. У компанії працюють понад 1,8 тис. фахівців.
Джерело: медична мережа ADONIS
Директор ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» Юрій Поляченко став володарем спеціальної премії імені Геннадія Книшова «За вірність гуманістичним ідеям та примноження загальнолюдських цінностей» у межах 30-го ювілейного сезону загальнонаціональної програми «Людина року-2025».
Поляченко – доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та повний кавалер ордена «За заслуги».
Він народився 20 лютого 1963 року в Києві. Після закінчення у 1986 році Київського медичного інституту розпочав професійну діяльність у Київському науково-дослідному інституті ортопедії, який нині працює як Інститут травматології та ортопедії НАМН України. Пройшов шлях від молодшого до старшого наукового співробітника клініки кістково-гнійної хірургії.
У 1995 році Юрій Поляченко вирушив на Кубу, де протягом трьох років очолював Міжнародний лікувально-оздоровчий центр та займався організацією лікування тяжкохворих дітей, зокрема пацієнтів з онкологічними та системними захворюваннями. У 1997 році йому було присвоєно звання «Заслужений лікар України».
З 1999 року значну частину професійної кар’єри Поляченко присвятив державному управлінню у сфері охорони здоров’я. Він працював заступником та першим заступником міністра охорони здоров’я, державним секретарем МОЗ, заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України та радником президента України.
У 2005-2007 роках Юрій Поляченко очолював Міністерство охорони здоров’я України.
Після завершення роботи в уряді він повернувся до практичної та наукової медицини. У 2007 році очолив Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова, яким керував до 2013 року.
У 2013 році Поляченку присудили Державну премію України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць. У 2013-2014 роках він був народним депутатом України та працював у парламентському комітеті з питань охорони здоров’я, де очолював підкомітет з питань трансплантології.
З 2020 року Поляченко очолює Інститут травматології та ортопедії НАМН України. Після початку повномасштабної російської агресії установа стала одним із медичних центрів, що надають допомогу військовим і цивільним із тяжкими травмами.
У 2025 році Юрій Поляченко був нагороджений орденом «За заслуги» I ступеня за організацію допомоги пораненим і травмованим цивільним та військовослужбовцям. Раніше він отримав II та III ступені цієї державної нагороди.
Юрій Поляченко понад 25 років поєднує наукову діяльність із лікувальною, організаційною та викладацькою роботою. Докторську дисертацію він захистив у 2002 році, звання професора отримав у 2004 році. З 2025 року очолює кафедру травматології та ортопедії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Він є автором понад 100 наукових публікацій та співавтором дев’яти монографій.
Спеціальна премія імені Геннадія Книшова в межах програми «Людина року» присуджується за внесок у розвиток гуманістичних цінностей, медицини та суспільно значущих ініціатив.
Оpen4Business – інформаційний партнер 30-го ювілейного сезону загальнонаціональної програми «Людина року-2025».
ЛЮДИНА РОКУ, МЕДИЦИНА, НАМН України, охорона здоров'я, Юрій Поляченко
Державне підприємство “Медичні закупівлі України” (МЗУ) за вісім місяців 2026 року придбали медичних товарів майже на 8,2 млрд грн, що станровить 83% визначених до закупівлі в цьому році медичних товарів.
Як повідоммло МЗУ в пресрелізі, найбільше коштів станом на початок вересня було спрямовано на закупівлю препаратів і медичних виробів для лікування та забезпечення пацієнтів, зокрема, ліки для дітей та дорослих з онкологічними захворюваннями – 184 позиції на 2 млрд грн, інноваційні лікарські засоби, що закуповуються за механізмом договорів керованого доступу (ДКД) – 32 позиції на 1,9 млрд грн, ліки та медичні вироби для лікування серцево-судинних захворювань – 105 позицій на 1,1 млрд грн, а також медичні вироби для забезпечення донорства крові – 122 позиції на 817,9 млн грн та ліки для дітей та дорослих із гемофілією – 29 позицій на 541,7 млн грн.
Загалом в 2026 році МЗУ мають придбати 813 позицій, включно з тими, що закуповуються за кошти донорів фандрайзингової платформи UNITED24. За 8 МЗУ доставили в регіони 760 позицій ліків і медвиробів, придбаних за кошти бюджету цього та попереднього року.
Крім того, МЗУ повідомляє, що в січні-серпні через електронний каталог Prozorro Market, медичну частину якого з 2019 року адмініструє МЗУ, лікарні придбали медичних товарів майже на 21,1 млрд грн, що 30,2%, більше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Середня економія за вісім місяців 2026 року при закупівлях через Prozorro Market становила 12,77% від очікуваної вартості закупівель, а загалом замовники заощадили 3,1 млрд грн.
При цьому за січень-серпень 2026 року медичні товари через Prozorro Market закуповували 2633 замовники, а свої пропозиції в каталозі представили 1530 кваліфікованих постачальників.
Препарати класу GLP-1, які широко застосовуються для лікування ожиріння та цукрового діабету 2-го типу, можуть бути пов’язані з невеликим додатковим ризиком розвитку спадкового облисіння у чоловіків, повідомляє інформаційно-аналітичний центр Experts Club, посилаючись на результати нового дослідження вчених NYU Langone Health, опублікованого 3 вересня 2026 року онлайн у Journal of Investigative Dermatology. (NYU Langone Health).
Дослідники вивчали андрогенетичну алопецію — найпоширеніший тип чоловічого облисіння, за якого випадіння волосся переважно зачіпає лобову та верхню частини голови. Аналіз показав, що у чоловіків із генетичною схильністю підвищення активності сигнального шляху рецептора GLP-1 було пов’язане приблизно із 7%-вим додатковим ризиком такого випадіння волосся. (NYU Langone Health)
До цього ж класу належать препарати на основі семаглутиду та тирзепатиду, відомі, зокрема, під торговельними марками Ozempic, Wegovy і Zepbound. Однак автори підкреслюють, що робота не була спостереженням за пацієнтами, які безпосередньо приймали ці ліки. Вчені використали метод менделівської рандомізації, за якого генетичні варіанти застосовуються як своєрідний природний аналог впливу на певний біологічний механізм.
У дослідженні було виділено 22 генетичні варіанти, які підвищують експресію гена GLP1R і, відповідно, активність рецептора GLP-1. Ці дані порівнювали з генетичною інформацією про чоловіче облисіння. Для аналізу використовувалися великі бази, зокрема eQTLGen із даними 31 684 осіб і Complex Traits Genetics із даними 205 327 осіб.
Зв’язок зберігався після врахування низки інших чинників, здатних впливати на втрату волосся, зокрема артеріального тиску, інсулінорезистентності та рівня тестостерону. Автори вважають результати свідченням можливої причинної ролі самого шляху GLP1R, але попереджають, що їх не можна автоматично прирівнювати до ефекту конкретного лікарського препарату.
«Наше дослідження вперше показує генетичний зв’язок між активністю GLP-1 та підвищеним ризиком чоловічого облисіння при андрогенетичній алопеції», — зазначила старша авторка дослідження Лінн Петухова з NYU Grossman School of Medicine. За її словами, надалі генетична оцінка потенційно може допомогти визначити пацієнтів, найбільш схильних до такого побічного ефекту.
Механізм можливого впливу поки залишається незрозумілим. Дослідники припускають як прямий вплив на волосяні фолікули, так і опосередкований ефект через метаболічні зміни. Крім того, раніше випадіння волосся у частини пацієнтів пов’язували зі швидким зниженням ваги, недостатнім надходженням поживних речовин і тимчасовим телогеновим випадінням волосся.
Нове дослідження відповідає результатам низки попередніх робіт. Опублікований у травні 2026 року метааналіз дев’яти інтервенційних досліджень за участю 4 114 користувачів GLP-1-препаратів виявив статистично значуще збільшення ризику випадіння волосся порівняно з плацебо. Загальна частота випадіння волосся серед пацієнтів, які отримували такі препарати, становила близько 3,9%. При цьому автори метааналізу відзначали необхідність подальших досліджень через порівняно невелику кількість доступних клінічних робіт.
Ще один систематичний огляд 2026 року також дійшов висновку, що повідомлення про випадіння волосся на тлі терапії GLP-1 потребують ретельнішого вивчення, оскільки можливі причини можуть включати як дію препаратів, так і швидке схуднення, зміну харчування та дефіцит окремих мікроелементів.
Автори нової роботи підкреслюють, що виявлений ефект є помірним, а його клінічне значення поки остаточно не встановлено. Результати не є підставою самостійно припиняти призначену терапію GLP-1. За помітного випадіння волосся пацієнтам доцільно обговорювати ситуацію з лікарем, який їх лікує.
Впровадження єдиних критеріїв госпіталізації в Україні не означає автоматичного скорочення мережі лікарень, проте складні медичні втручання дедалі більше концентруватимуться в закладах, здатних забезпечити необхідний рівень безпеки, заявив заступник міністра охорони здоров’я України Євген Гончар в ексклюзивному інтерв’ю агентству «Інтерфакс-Україна».
За його словами, у більшості населених пунктів, де зараз працюють лікарні, місця надання медичної допомоги мають зберегтися. Питання полягає насамперед у наборі послуг, які конкретний заклад здатний безпечно надавати.
Невеликій лікарні необов’язково проводити хірургічні операції або приймати пологи, якщо вона не має достатньої кількості фахівців та необхідної інфраструктури.
Зокрема, для безпечного цілодобового спостереження за хірургічними пацієнтами необхідно мати кількох анестезіологів, тоді як у невеликих закладах іноді працюють лише один хірург і один анестезіолог.
При цьому базові послуги — сімейна медицина, консультації кардіолога, акушера-гінеколога та інших фахівців — повинні залишатися максимально територіально доступними.
Таким чином, розвиток лікарняної мережі відбуватиметься одночасно у двох напрямках: концентрація складної допомоги та збереження широкої мережі базових медичних послуг.
