Під час весняного наступу російські війська встановили контроль над одним із найбільш перспективних родовищ літію в Україні — Шевченківським, розташованим на території Донеччини. Це родовище раніше перебувало у розробці американської компанії з критичних мінералів і розглядалося як один із наріжних каменів економічного партнерства між Києвом і Вашингтоном у сфері стратегічних ресурсів. Його захоплення створює серйозні ризики для реалізації спільних планів і вже викликає занепокоєння серед західних інвесторів.
Шевченківське родовище містить великі поклади сподумену — мінералу, з якого добувають літій, незамінний у виробництві акумуляторів для електромобілів та систем зберігання енергії. Україна раніше уклала з США рамкову угоду про співпрацю у сфері критичної сировини, зокрема щодо розвитку внутрішнього видобутку літію, титану та рідкоземельних елементів, необхідних для «зеленої» трансформації економіки Заходу. Угода передбачала залучення інвестицій до розробки українських надр. Утім, після того як Шевченківське опинилося в зоні контролю Росії, потенційна співпраця опинилася під загрозою.
Мирослав Жернов, директор компанії, що володіє ліцензією на родовище, у коментарі The New York Times підтвердив втрату контролю над активом. За його словами, бої за родовище тривали кілька тижнів: «Було дуже гаряче. Вони бомбардували з усього, що мали. І тепер вони там». Жернов вважає, що втрата Шевченківського родовища — це лише початок: «Якщо росіяни просунуться далі, вони контролюватимуть дедалі більше родовищ».
Журналісти The New York Times повідомляють, що на території, захопленій російськими військами, вже з’явилися ознаки активності: проводиться оцінка запасів і можлива підготовка до майбутнього видобутку. Таким чином, контроль над літієм може стати для Кремля не лише військовою, а й геоекономічною перевагою. Видання зазначає, що Росія вже використовує у своїй політиці важелі впливу на глобальні ланцюги постачання сировини, зокрема в галузі урану.
Попри те що Україна має ще два великих літієвих родовища у західній частині країни, саме Шевченківське вважалося одним з найбільш перспективних, оскільки містить до 90 % сподумену у порівнянні з іншими покладами. У мирний час розробка цього об’єкта могла стати не лише джерелом доходу, а й важелем для інтеграції України у західні ринки стратегічних ресурсів.
Колишній голова Державної служби геології та надр Роман Опімах пояснив, що в умовах війни подібні інвестиції перебувають під величезним ризиком. «Безпека і контроль над родовищем — головна передумова. Військова загроза відлякує інвесторів, і захоплення такого об’єкта фактично нівелює будь-які наміри щодо його розробки у найближчому майбутньому», — сказав він.
Оглядачі також зауважують, що війна дедалі більше набуває рис економічного конфлікту. Росія не лише нищить інфраструктуру, а й активно полює на ресурси, які можуть бути корисними їй самій або які потенційно могли б зміцнити Україну. Контроль над літієвими родовищами відкриває можливість тиску на західні корпорації і формує нові залежності у глобальному розподілі ресурсів.
Жернов, попри втрату активу, заявив, що його компанія не відмовляється від інвестицій в Україну і вивчає інші можливості. Але він визнав, що ситуація суттєво змінила оцінки ризиків. «Раніше ми бачили цей проєкт як рушій економічного зростання. Тепер — це лише ще один фронт війни», — підсумував він.
Раніше інформаційно-аналітичний центр Experts Club зробив детальний відеоаналіз про перспективи видобутку рідкісноземельних елементів в Україні, –
Угода між США та Україною про рідкоземельні матеріали передбачає створення комерційного фонду, в якому США матимуть 100% фінансового інтересу, а Україна виділятиме на нього кошти. Текст угоди, актуальний на вечір п’ятниці, 21 лютого, є в розпорядженні видання «Економічна правда».
Документ мають підписати міністр закордонних справ України Андрій Сибіга та Держсекретар США Марко Рубіо.
Згідно з проектом договору, Україна і США створюють комерційний інвестиційний фонд реконструкції, в якому США зберігатимуть 100% фінансового інтересу. Україна і США управлятимуть ним спільно.
Передбачається, що Фонд сприятиме збільшенню прямих іноземних інвестицій в Україну щонайменше вдвічі на кожен внесений долар. Метою визначено повернення ВВП України до рівня кінця 2021 року.
Інвестиційний Фонд отримуватиме 50% доходів з українських мінеральних і нафтогазових ресурсів (за вирахуванням фактичних витрат) для реінвестування в українську економіку (видобувна та переробна інфраструктура, порти та інше).
Крім цього, проєкт угоди передбачає перенаправлення доходів з інших українських джерел, які будуть визначені урядами України та США.
Надходження з об’єктів, які на момент підписання угоди були окуповані Росією, можуть перевищувати 50% у разі деокупації.
Внески українських доходів до фонду триватимуть до моменту досягнення суми, про яку домовляться уряди. Уся некредитна фінансова допомога США, яка надійде в Україну після підписання угоди, збільшуватиме поріг внесків з українських доходів.
США, згідно з текстом, мають намір взяти фінансове зобов’язання щодо допомоги Україні на суму, яку визначать окремо.
Угода про фонд не суперечитиме іншим міжнародним зобов’язанням України, а також майбутній інтеграції в ЄС або інші об’єднання.
Україна та США зобов’язуються негайно розпочати розробку окремої угоди, яка визначить деталі майбутнього Фонду.
Зазначається, що відповідальним за підготовку майбутньої угоди з боку України буде Міністерство економіки.
Державна служба геології та надр України поновила дію трьох спеціальних дозволів на користування надрами у Дніпропетровській та Житомирській областях. Повідомляє NADRA.INFO із посиланням на наказ Держгеонадр від 09.08.2024 № 368 (завантажити додаток).
Поновлено дію таких дозволів:
