Кабінету міністрів України слід звернути увагу на високу імпортозалежність країни, яка зберігається, у сфері нафтопродуктозабезпечення і, зокрема, не допустити збільшення постачань із Росії.
За підсумками 11 місяців 2021 року імпорт дизельного пального склав 85% від балансу ринку, що фактично відповідає рівню попереднього року (84%). Водночас у структурі постачання відбулися позитивні зміни.
Частка російського імпорту знизилася до 24% (1,779 млн т), тоді як 2020 року було встановлено історичний рекорд постачання з РФ – 2,614 млн т, що склало 35% ринку. Максимальної частки російського ДП було досягнуто 2018 року – 40% (2,597 млн т).
Падіння постачання з найбільшого джерела призвело до збільшення імпорту дизпального через морські порти з 775 тис. т у 2020 році до 1,1 млн т за 11 міс. 2021 р.. Частка цього каналу постачання ринку зросла з 10% до 15% відповідно.
На максимальних обертах упродовж останніх семи років перебуває і українська нафтопереробка.
«Головною причиною позитивних змін у структурі постачань стало зупинення прокачування дизпального нафтопродуктопроводом «Прикарпатзахідтранс». Відповідно, це і є необхідна, нехай і не цілком достатня умова для збереження й подальшого розвитку диверсифікації джерел постачання пального в Україну», – каже директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
На думку експерта, Кабмін як мінімум повинен продовжити 4%-е мито на трубопровідні постачання російського дизпального, дія якого спливає 31 грудня 2021 року.
«Скасування мита відкриє шлях для масованих прокачувань обсягом 100-150 тис. т дизпального на місяць, що у сумі з залізничними постачаннями збільшить частку Росії до 50% українського ринку. Це нерозумно й дуже небезпечно, надто в умовах нової політичної ескалації», – вважають у «А-95».
Для зниження імпортозалежності у паливній сфері уряд має стимулювати збільшення нафтопереробки шляхом захисту внутрішнього виробника, а також за допомогою стимулюючих тарифів на імпорт сировини й експорт нафтопродуктів.
Аналогічні заходи у комплексі із забезпеченням достатніх залізничних потужностей потрібні для подальшого нарощування «морського» імпорту пального.
«Потенціал українських НПЗ і морських портів здатний повністю покрити потреби України в бензині й авіапальному, а також може скоротити імпорт дизельного пального з Росії й Білорусі більш ніж на 50%, до сумарних 30-35%. Одночасно держава отримає різке зростання доходів від завантаження НПЗ, портів, залізниці й нафтотранспортної системи», – заявили у Консалтинговій групі «А-95».
А95, КУЮН, НАФТОПРОДУКТ, РОСІЯ
На роздрібному ринку нафтопродуктів зростає частка АЗС з ознаками торгівлі фальсифікатом або порушеннями касової дисципліни. Це шкодить споживачам, автомобілям, навколишньому середовищу, призводить до збільшення втрат державного бюджету та спотворення конкуренції. Про це повідомили експерти Консалтингової групи «А-95» за результатами дослідження роздрібного ринку в 2020-2021 році.
В Україні функціонує близько 7 650 АЗС, які під час дослідження було розподілено на п’ять цінових сегментів.
«Такої конкуренції на паливному ринку немає більше в жодній країні Європи. Про це говорить не тільки різноманітність форматів АЗС і їх висока концентрація, а й діапазон цін, який досягає майже 25%. В Європі це максимум 5%, і така українська аномалія вказує на проблему, адже закупівельна вартість пального у всіх майже однакова», – пояснює директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
Експерти досліджували структуру цін у всіх сегментах ринку, з огляду на закупівельну вартість пального, податки (акциз і ПДВ), експлуатаційні витрати і типові дисконти.
У результаті розрахунків було визначено, що в мережах вищого і середнього цінового сегментів націнка склала 2,5-3,0 грн/л (тут і далі без ПДВ). У свою чергу 56% українських АЗС, які торгували в нижньому ціновому діапазоні, протягом другого півріччя 2020 року і I кварталу 2021-го отримували прибуток винятково від продажу дизельного пального обсягом 0,5-0,6 грн/л, тоді як реалізація скрапленого газу і бензину була збитковою.
«Перед нами постало питання: за рахунок чого продавці дешевого палива продовжують розширення свого бізнесу, орендуючи й купуючи нові АЗС, газонаповнювальні станції, нафтобази, спонсоруючи футбольні клуби й політичні проєкти? Адже діяльність цих мереж збиткова або принаймні неприбуткова. Тому ми звернули увагу на джерела постачання і якість палива, а також провели доступні будь-якому споживачеві дослідження касової дисципліни на цих АЗС і знайшли пояснення цьому феномену», – каже Сергій Куюн.
Контрольні закупівлі пального виявили відчутні відхилення від нормативів за такими ключовими показниками, як вміст сірки, бензолу, ароматичних вуглеводнів. У пробах бензину з «БРСМ» і SunOil було виявлено моно-метил-анелін, або ММА – токсичну октанозбільшуючу речовину, заборонену для використання в паливах не тільки в Україні, але і в Європі й США. Це є свідченням кустарного походження пального, яке набагато дешевше від легального за рахунок несплати акцизу.
Експерти також провели дослідження касових чеків. Онлайн-сервіс Державної податкової служби України з перевірки автентичності чеків не ідентифікував чеки зі станції Мotto. Чеки з АЗК «БРСМ-Нафта» не відображали проведену операцію купівлі за готівку.
«Ми отримали докази продажу фальсифікату і порушення касової дисципліни, не виїжджаючи за межі Києва. Це говорить про масштаби проблем на паливному ринку, які ніхто не розв’язує, й тому вони будуть тільки розростатися. У легального бізнесу незабаром не залишиться вибору, робота без відходу в «тінь» стане неможливою», – заявив Сергій Куюн.
Консалтингова група «А-95» прогнозує, що через нелегальне виробництво нафтопродуктів на міні-НПЗ і нафтобазах, а також через порушення касової дисципліни на АЗС державний бюджет України в 2021 році недоотримає понад 22 млрд грн акцизу і ПДВ, або на 21% більше, ніж у 2020 р.
Прямі втрати державного бюджету в першому кварталі 2021 року внаслідок імпорту безакцизних розчинників склали 245 млн грн, а сумарне недоотримання акцизу від кустарного виробництва фальсифікату з використанням цих компонентів може досягати 1 млрд грн. Про це заявив директор Консалтингової групи «А-95», коментуючи дослідження постачань цієї специфічної продукції.
За даними «А-95», у січні-березні 2021 року в Україну було імпортовано 27,2 тис. т розчинників для лакофарбової промисловості за кодом 3814009090. Це на 85% більше від показника за аналогічний період 2020 року (14,7 тис. т) і вдвічі більше, ніж у першому кварталі 2019 року (13,6 тис. т).
Відповідно до опису цих товарів, це суміш октанопідвищуючих компонентів, що використовуються при виробництві бензинів: МТБЕ, метиловий спирт, толуол, ортоксилол і технологічний бензин. Усі ці компоненти окремо обкладаються акцизним збором за ставкою 213 євро/л (за такою ж ставкою обкладається і бензин), але їх суміші як розчинники для лакофарбової промисловості не підпадають під оподаткування акцизом.
Перше місце в рейтингу одержувачів розчинників утримує неформальна група компаній «БРСМ». «Катма Груп» – постачальник усієї лінійки нафтопродуктів для мережі «БРСМ-Нафта» – імпортувала за квартал безпосередньо 5,2 тис. т. Ще 2,0 тис. т група придбала через компанію «Планета 2000». Продукт було розподілено на нафтобази «БРСМ» у Переяславському (Київська обл.) – 6,8 тис. т і в Шепетівці (Хмельницька обл.) – 0,4 тис. т.
Друге місце серед одержувачів і перше в рейтингу імпортерів утримує харківська компанія «Пром Хім» (6,8 тис. т), що імпортує розчинники з Росії. Одним із одержувачів розчинників «Пром Хіму» є компанія «Альтернатив Енерджі Сорсес Компані», що експлуатує міні-НПЗ в м. Мерефа. Вона фігурує в розслідуваннях Національної поліції як компанія, яка експлуатує міні-НПЗ, що випускає фальсифіковані нафтопродукти, одним з покупців яких є мережа АЗС Мotto.
В імпорті розчинників відзначено збільшення обсягів постачань дрібних одержувачів. Так, якщо в січні 2021 року на них припало 3,1 тис. т, або 39% імпорту, то в березні – 55% (5,5 тис. т).
«Окремо всі ці компоненти, зокрема МТБЕ і метанол, підлягали б оподаткуванню акцизом, але щілина в законодавстві дає змогу не платити акциз, якщо ці компоненти надходять у суміші. В результаті прямі втрати бюджету за квартал склали 245 млн грн», – заявив Сергій Куюн.
За його словами, щоб оцінити загальний обсяг державних втрат, необхідно зрозуміти масштаби кустарного виробництва бензину за допомогою цих «розчинників». Консультації з технологами українських НПЗ дозволяють стверджувати, що вони охоплюють 10-20% в кінцевому обсязі виробленого з їх допомогою бензину.
«За допомогою 27,2 тис. т можна випустити 200-270 тис. т бензину. Для довідки: легальні постачання бензину в першому кварталі 2021 року склали 521 тис. т. Це дуже показово демонструє масштаб тіньового паливного ринку», – каже директор Консалтингової групи «А-95».
За розрахунками експертів «А-95», збиток держбюджету тільки на акцизі в першому кварталі 2021 року можна оцінити в 1,2 млрд грн.
«Ми виходимо з того, що половина фальсифікату виробляється шляхом змішування бензину А-92 з октанозбільшуючими розчинниками, а друга половина – в результаті їх додавання в продукцію міні-НПЗ», – пояснив Куюн.
Загалом експерти «А-95» оцінюють річний обсяг втрат державного бюджету від функціонування тіньового ринку нафтопродуктів в 20 млрд грн. Основну частину – 15-17 млрд грн на рік – формують схеми з використанням неврахованої готівки на АЗС та продажу документів на пальне через мережу фіктивних підприємств з метою мінімізації ПДВ і податку на прибуток.
Кабінету міністрів України необхідно звернути увагу на обіг розчинників (код УКТЗЕД 3814009090), під виглядом яких усе частіше фіксується безподатковий обіг нафтопродуктів і компонентів для їх виробництва в кустарних умовах. Припинення цих схем дасть змогу збільшити надходження до бюджету, радикально знизити обсяги фальсифікату на паливному ринку і тим самим захистити автомобілі і здоров’я громадян від цієї токсичної продукції.
Основні зловживання спостерігаються в секторі міні-НПЗ: вони переробляють газовий конденсат і нафту внутрішнього видобутку, отримують бензин і дизельне пальне стандартів Євро-2 і Євро-3, реалізацію яких на внутрішньому ринку заборонено. Щоб уникнути оподаткування акцизом, здійснюють підміну товарного коду з фактичного 2710 (нафта і нафтопродукти) на код 3814 (розчинники). Надалі ця продукція спрямовується або на нафтобази для подальшого змішування з октанопідвищуючими компонентами, або безпосередньо на автозаправні станції, що було неодноразово задокументовано органами Державної фіскальної служби.
За оцінками Консалтингової групи «А-95», річний обсяг бензину і дизельного пального з міні-НПЗ досягає 450 тис. т, а бюджетні втрати від несплати акцизу і ПДВ можуть досягати 5 млрд грн на рік.
«Це повністю тіньовий бізнес, який, по суті, весь працює за готівку, а значить живить податкові ями, «скрутки» і стимулює побудову нелегальної системи збуту через такі ж незаконні АЗС», – каже директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
Новою схемою зловживань є імпорт розчинників для лакофарбової промисловості, які насправді є сумішшю октанопідвищуючих компонентів – метил-трет-бутилового-ефіру, метанолу та інших спиртів. Відповідно до Податкового кодексу України, окремо ці компоненти обкладаються за максимальною акцизною ставкою для бензинів – 213 євро за 1000 л, але в суміші як розчинники в’їжджають без акцизу. Це також стало можливим завдяки спеціальним роз’ясненням Державної податкової служби від 11 червня 2020 р..
У 2020 році в Україну було імпортовано 77,4 тис. т розчинників, що на 15% більше, ніж у 2019 році, коли імпорт склав 67,3 тис. т. Основний обсяг надходить з Росії і Білорусі. У січні-лютому 2021 року імпорт продовжив зростання: 9,2 тис. т проти 8 тис. т (+15%) за аналогічний період торік.
Імпортерами більшості обсягу таких розчинників переважно виступають компанії, безпосередньо пов’язані з мережами автозаправних станцій або міні-НПЗ.
За розрахунками «А-95», якщо зловживання з імпортом розчинників не буде припинено, втрати держбюджету від ненадходження акцизу і ПДВ складуть 1,1 млрд грн.
«Активна діяльність міні-НПЗ, імпорт розчинників і тіньовий ринок мають колосальний мультиплікативний ефект. Це не просто втрати бюджету, це удар по українських нафтопереробних заводах і легальному бізнесу, що займається торгівлею нафтопродуктами. Оцінити сумарний негативний ефект вкрай складно», – заявив Сергій Куюн.
На думку експертів, уряду слід розробити систему контролю потоків вуглеводневої сировини і готової продукції з міні-НПЗ. Щодо імпорту розчинників коригування потребує згадане роз’яснення Державної податкової служби.
