Німеччина залишається країною з однією з найнижчих часток власників житла в Європі за оцінкою Pestel-Institut, у 2025 році лише 43,5% приватних домогосподарств країни жили у власній квартирі або будинку. Це мінімальний показник приблизно за два десятиліття.
Як повідомляє сайт rebuild.news, зараз власне житло в Німеччині є радше винятком, ніж стандартною моделлю проживання: більшість домогосподарств продовжує орендувати нерухомість.
Офіційна статистика Німеччини підтверджує цю особливість ринку. За даними Федерального статистичного відомства Destatis і Eurostat, у 2025 році 52,8% населення Німеччини проживали в орендованому житлі. Це найвища частка орендарів серед усіх країн Європейського Союзу. Для порівняння, у Франції вона становила 38,6%, в Іспанії – 26,4%, Польщі – 12,8%, а у Словаччині – лише 6,2%.
Цифри Pestel-Institut і Destatis дещо відрізняються через методологію. Pestel оцінює частку домогосподарств, які живуть у власному житлі, тоді як дані Eurostat, які наводить Destatis, розраховуються на рівні населення. Саме німецьке статистичне відомство також публікує показник власності на житло на рівні 41,9% для іншої вибірки домогосподарств.
Дослідження Pestel-Institut показує, що проблема особливо помітна серед молодих німців. Майже три чверті жителів віком 25-45 років живуть в оренду. Основними причинами дослідники називають зростання вартості будівництва, іпотечних ставок і недостатню доступність купівлі житла для сімей із середніми доходами.
З 2000 року вартість будівництва багатоквартирних будинків у Німеччині, згідно з дослідженням, зросла приблизно на 160%, тоді як споживчі ціни збільшувалися значно повільніше. Навіть сім’ї з двома середніми доходами в багатьох регіонах зазнають труднощів із придбанням власного житла.
Водночас ситуація ускладнюється недостатньою пропозицією нових квартир. У 2025 році в Німеччині було завершено будівництво близько 206,6 тис. житлових одиниць – на 18% менше, ніж роком раніше, і це мінімальний показник із 2012 року.
Висока частка орендарів є давньою особливістю німецької моделі ринку нерухомості. Розвинений ринок довгострокової оренди, сильний захист орендарів та історично відносно невисока частка власників відрізняють Німеччину від більшості країн Центральної та Східної Європи, де власним житлом володіє переважна частина населення.
При цьому вартість оренди за новими договорами також швидко зростає. За даними Єврокомісії, у Німеччині нові орендні ставки у 2013-2024 роках зросли приблизно на 50,8%, а в семи найбільших містах – на 76,3%.
Орендні ставки на складські приміщення в Україні за останні декілька місяців зросли на 12-13%, повідомила агентству “Інтерфакс-Україна” директор компанії UTG Євгенія Локтіонова.
“Через руйнування та стрімке скорочення вакантних площ ринок перетворився на “ринок орендодавця”. Лише за останні місяці через загострення дефіциту ставки на якісні площі в середньому зросли на 12-13%”, – констатувала вона.
За даними UTG, у Київському регіоні прайм-ефективна орендна ставка для класу А тримається в діапазоні $5 –$5,5 за кв.м/місяць (без ПДВ та OPEX), а в окремих угодах на найбільш затребувані або захищені об’єкти сягає $6 за кв.м. В західних регіонах (зокрема Львівська область), ставки коливаються в межах $6-7 за кв.м.
Як повідомлялося, за даними дослідження WINHUB, станом на початок вересня складська інфраструктура України скоротилася на 50% – з 4,2 млн кв.м на початок 2022 року ворог знищив 2,1 млн кв.м (класи А/Б). Нове будівництво за 2022-26 роки (800 тис. кв.м) лише частково компенсувало втрати. Ще відчутніше ситуація у столичному регіоні, де за вісім місяців 2026 року втрачено більше складів, ніж упродовж 2022-2025 років. Загалом втрачено 68% стоку (1,5 млн кв.м).
Компанію UTG створено 2001 року. Вона розробила понад 1,3 тис. концепцій об’єктів нерухомості. За роки роботи за участю компанії здано в оренду 4,7 млн кв.м комерційних площ в Україні.
Perfect Group планує розширювати напрямок дохідної нерухомості у Києві та передавати частину квартир у своїх комплексах під професійне управління готельним операторам.
Як повідомив генеральний директор компанії Олексій Коваль в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» від 1 вересня 2026 року, перший такий формат розвивається в ЖК LA MANCHE на вул. Щекавицькій, 46 на Подолі. Для проєкту дохідної нерухомості виділено 40 квартир.
Оператор орієнтуватиметься переважно на довгострокову оренду.
Ще один проєкт створюється у складі ЖК Stanford на вул. Предславінській, 35. Тут окрему секцію планується використовувати для короткострокової оренди, а Perfect Group веде переговори з великим професійним оператором.
Девелопер також розраховує поширити частину готельних послуг на решту мешканців житлових комплексів. Йдеться про консьєрж-сервіс, послуги няні, дитячі кімнати, вигул собак та інші додаткові послуги.
За оцінкою Коваля, після періоду конкуренції девелоперів за ціною, архітектурною концепцією та інфраструктурою наступним важливим фактором конкуренції на ринку стане якість сервісу.
Для житла комфорт-класу компанія має намір розвивати аналогічний підхід через цифровізацію. Perfect Group розробляє додаток для взаємодії мешканців з керуючою компанією, обробки звернень та голосування за додаткові послуги. Його запуск заплановано до кінця 2026 року.
Окрім проєктів дохідної нерухомості у Києві, Perfect Group будує апарт-готель VELMY у Поляниці поблизу Буковеля.
Приватні орендодавці у Великій Британії дедалі частіше продають житло або планують піти з ринку на тлі зростання вартості фінансування, податкового та регуляторного навантаження. Скорочення пропозиції вже супроводжується подальшим підвищенням орендних ставок і відбувається в той час, коли країна переживає зміну уряду та період підвищеної економічної невизначеності.
За офіційними даними Управління національної статистики Великої Британії (ONS), у липні 2026 року середня орендна плата на приватному ринку сягнула 1 393 фунтів на місяць, збільшившись на 3,7% за рік. В Англії цей показник становив 1 451 фунтів, а в Лондоні — 2 317 фунтів на місяць.
Дослідження мережі агентств Lomond дає схожу картину і показує, що британські орендарі в середньому витрачають на житло вже 32,7% своїх річних доходів. За методологією компанії середня орендна ставка становила 1 369 фунтів на місяць, що на 4,3% більше, ніж роком раніше. Відмінність від даних ONS пояснюється різними вибірками та методиками підрахунку.
Водночас скорочується пропозиція з боку власників житла. Липневе опитування Королівського інституту дипломованих оцінювачів RICS показало показник нових пропозицій з боку орендодавців на рівні -27%. Учасники ринку повідомляють, що власники зменшують свої портфелі або повністю залишають сектор. Незважаючи на більш стриманий попит з боку орендарів, баланс очікувань щодо подальшого підвищення орендної плати зріс до +28%.
Ще суворішу картину дає проведене у другому кварталі опитування понад 2 тис. орендодавців Property118: 40,2% вже скорочували свої портфелі у попередні два роки, тоді як розширювали їх лише 6%. На найближчі три роки 67,7% респондентів допускають продаж хоча б частини нерухомості, а 27,1% мають намір повністю піти з ринку.
Однією з головних причин залишаються дорогі кредити. Базова ставка Банку Англії становить 3,75%, що істотно перевищує рівні періоду дешевих грошей до 2022 року. Більше третини опитаних орендодавців мають рефінансувати іпотеку протягом найближчого року, що для багатьох означає перехід зі старих дешевих фіксованих ставок на значно дорожчі умови.
Додатковим фактором стала найбільша за багато років реформа приватної оренди. З 1 травня 2026 року в Англії набула чинності основна частина Renters’ Rights Act: скасовано виселення без пояснення причини згідно з Section 21, фіксовані договори замінюються системою періодичної оренди та посилено відповідальність власників. З кінця 2026 року влада почне запроваджувати обов’язкову базу приватного орендного житла, реєстрація в якій буде платною. Надалі з’являться додаткові стандарти якості та обов’язковий омбудсмен.
При цьому було б неправильно пояснювати масові плани продажу житла лише новим законом. Тиск на сектор формувався роками за рахунок податкових змін, обмеження відрахування відсотків за іпотекою, подорожчання страхування, ремонту та обслуговування нерухомості. Нові правила, скоріше, стали ще одним чинником, що змушує власників переглядати економіку buy-to-let.
Ситуація на ринку житла розвивається на тлі серйозної політичної нестабільності у Великій Британії. Кір Стармер влітку 2026 року пішов з посади прем’єр-міністра після втрати підтримки всередині Лейбористської партії, а у вересні вирішив покинути й парламент. Його змінив Енді Бернхем, який став уже сьомим прем’єр-міністром Великої Британії за десятиліття.
Новій владі доводиться одночасно вирішувати проблему вартості життя, фінансування соціальних програм і тиску на державні фінанси. Прибутковість довгострокових британських державних облігацій на початку вересня піднялася приблизно до 5,26% — максимуму з 2008 року, що підвищує вартість запозичень не тільки для уряду, але й опосередковано для всієї економіки. Інвестори чекають на жовтневий бюджет нового уряду і намагаються зрозуміти, як Бернхем має намір фінансувати свої соціальні та інфраструктурні ініціативи.
Говорити про повноцінну економічну кризу або рецесію у Великій Британії поки що некоректно. ВВП у другому кварталі 2026 року зріс на 0,4% після 0,6% у першому, проте темпи зростання сповільнюються. Інфляція в липні знову прискорилася до 2,9%, безробіття сягнуло 4,9%, а британський бізнес залишається обережним щодо нових інвестицій.
Саме поєднання слабкого економічного зростання, дорогих грошей та політичної невизначеності посилює проблеми ринку оренди. Новий уряд прагне посилити захист орендарів, але при одночасному відтоку приватних власників виникає зворотний ефект: чим менше квартир залишається на ринку, тим сильніший тиск на орендну плату.
Для британського уряду це стає складною дилемою. Якщо регулювання та податки й надалі знижуватимуть прибутковість приватної оренди швидше, ніж держава та інституційні інвестори зможуть створювати нове житло, частина витрат на захист орендарів може фактично повернутися до них у вигляді вищої орендної плати та меншого вибору квартир.
У середньостроковій перспективі це може прискорити структурні зміни на британському ринку: місце невеликих приватних орендодавців поступово займатимуть професійні оператори build-to-rent, пенсійні та інвестиційні фонди, здатні працювати з нижчою прибутковістю та витримувати значно жорсткіше регулювання.
Таким чином, відхід британських орендодавців є не окремою проблемою ринку нерухомості, а частиною ширшої картини: дорогий капітал, уповільнення економіки, криза політичної стабільності й водночас спроба держави істотно посилити регулювання ринку житла. Для орендарів головним ризиком стає не масове зникнення орендованого житла як такого, а його подальше подорожчання та перерозподіл від дрібних власників до великого інституційного капіталу.
Як повідомляє Еxperts.news, житлова нерухомість та інституційна оренда стали одним із сегментів інвестиційного ринку Центральної та Східної Європи, що найшвидше зростають, у першому півріччі 2026 року.
На сегмент residential/living припало 19% інвестицій у комерційну нерухомість CEE-6 проти всього 7% роком раніше, свідчать дані Colliers.
Таким чином, його частка менш ніж за рік збільшилася майже втричі й наблизилася до показників традиційних найбільших класів нерухомості — офісів та торговельних об’єктів.
Одним із найбільш показових прикладів стала Польща, де в першому півріччі відбулася найбільша угода в історії місцевого ринку інституційного орендного житла PRS.
Vantage Development придбала 18 завершених проєктів Resi4Rent за 575 млн євро. Портфель включає 5 322 квартири у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Гданську, Лодзі та Познані.
Ця угода свідчить про зростання інтересу великих інвесторів до житлових об’єктів, призначених не для подальшого продажу окремих квартир, а для довгострокової професійної оренди цілими портфелями.
Такий формат широко поширений у Західній Європі, проте в країнах Центральної та Східної Європи інституційний ринок оренди значно молодший і має більше простору для зростання.
Інтерес до сегменту підтримують урбанізація, висока вартість придбання житла, мобільність робочої сили та зростання попиту на професійно кероване орендне житло у найбільших містах регіону.
За даними Colliers, при загальному обсязі інвестицій у CEE-6 у розмірі 5,8 млрд євро ринок поступово стає більш диверсифікованим, а residential/living вже увійшов до чотирьох найбільших напрямків вкладення капіталу.
Житлова криза в Іспанії продовжує поглиблюватися на тлі багаторічного дефіциту нового будівництва, зростання кількості домогосподарств та рекордного збільшення чисельності населення, значну частину якого становить міграція. Структурний дефіцит житла в країні оцінюється приблизно в 700–750 тис. об’єктів, свідчать дані аналітичного центру Funcas.
Нинішню ситуацію не слід порівнювати з житловою бульбашкою 2000-х років. Тоді в Іспанії будувалося значно більше житла, а зростання ринку підживлювалося кредитуванням. Зараз проблема протилежна — пропозиція систематично відстає від попиту.
В останні роки в Іспанії щорічно завершувалося будівництво приблизно 100 тис. нових будинків при формуванні близько 230 тис. нових домогосподарств. Накопичений з 2020 року розрив наблизився до 700 тис. об’єктів.
У результаті зростають як вартість купівлі житла, так і орендні ставки. Особливо гостро проблема відчувається в Мадриді, Барселоні, на Балеарських островах, у Валенсії та популярних прибережних районах. При цьому дефіцит поступово поширюється з найбільших міст на їхні передмістя та середні міста. Funcas зазначає, що орендна плата в останні роки зростає швидше за зарплати, а молоді орендарі витрачають на житло та комунальні послуги в середньому близько 35 % бюджету.
Експерти вважають, що частина заходів, які вживають власті, здатна лише тимчасово обмежити ціни, але не усунути головну причину кризи. Контроль орендних ставок може знизити вартість житла для частини діючих орендарів, але водночас зменшити кількість квартир, які власники готові виводити на ринок. Субсидії покупцям за умови обмеженої пропозиції також можуть призвести до додаткового зростання цін.
Серед довгострокових рішень Funcas називає збільшення пропозиції земельних ділянок, прискорення отримання дозволів на будівництво, підвищення юридичної визначеності для девелоперів і власників, а також розширення фонду доступного орендного житла. Частка соціального орендного житла в Іспанії становить лише близько 2–3 % житлового фонду, що суттєво нижче за середній показник ЄС.
Додатковим фактором тиску на ринок стає швидке зростання населення Іспанії. Станом на 1 липня 2026 року в країні проживало рекордні 49,80 млн осіб, що на 444,2 тис. більше, ніж роком раніше. При цьому Національний інститут статистики Іспанії (INE) прямо вказує, що збільшення чисельності населення забезпечується людьми, які народилися за кордоном, тоді як кількість мешканців, що народилися в Іспанії, скорочується.
Кількість мешканців Іспанії, які народилися за кордоном, до середини року сягнула 10,29 млн осіб, тобто перевищує п’яту частину населення країни. Кількість мешканців з іноземним громадянством становила 7,44 млн, збільшившись лише за другий квартал на 87,2 тис. осіб.
Найбільшими іноземними громадами за останньою повною розбивкою INE є громадяни Марокко — близько 969 тис.,
Колумбії — 677 тис., Румунії — 609 тис., Венесуели — 378 тис., Італії — 346 тис. та Великої Британії — 266 тис. Значними є також спільноти вихідців із Перу, Китаю, України та країн Латинської Америки.
Приплив триває й у 2026 році. Тільки у другому кварталі до Іспанії прибули близько 34 тис. громадян Колумбії, 23,3 тис. венесуельців та 21,1 тис. марокканців. У першому кварталі однією з найбільших груп новоприбулих були українці — близько 25,7 тис. осіб.
Окрема статистика Міністерства міграції Іспанії показує, що на кінець червня 2026 року діючі документи на проживання мали вже 353 тис. громадян України, в основному завдяки механізму тимчасового захисту.
Зростання іноземного населення не можна вважати єдиною причиною житлової кризи, експерти пов’язують її насамперед із десятиліттям недостатнього будівництва. Однак міграція суттєво збільшує кількість домогосподарств і попит на оренду, особливо у великих містах та економічно активних прибережних регіонах. За умови будівництва близько 100 тис. об’єктів на рік додатковий приріст населення на сотні тисяч осіб стає помітним чинником подальшого зростання вартості житла.
Таким чином, житлова криза в Іспанії зумовлена одразу кількома факторами: хронічним дефіцитом будівництва, зростанням кількості домогосподарств, обмеженим фондом доступної оренди, внутрішньою міграцією до великих міст, іноземними покупцями та туристичним сектором. Швидке збільшення населення за рахунок імміграції посилює вже існуючий дефіцит, але не є його першопричиною.
