Виробництво первинного алюмінію в країнах Перської затоки в липні становило 293 тис. тонн, що на 44% менше, ніж за той самий місяць 2025 року, згідно з попередніми розрахунками Міжнародного інституту алюмінію (IAI).
Обсяги виробництва продовжують залишатися близькими до найнижчого рівня за більш ніж п’ятнадцять років через вплив військового конфлікту на Близькому Сході на роботу заводів у регіоні. Два заводи в країнах Перської затоки, на які припадає близько 9% світових потужностей з виробництва первинного алюмінію, зазнали атаки Ірану наприкінці березня.
Проте виробництво дещо зросло з локального мінімуму в 274 тис. тонн, зафіксованого у квітні. У травні обсяг виробництва становив 281 тис. тонн, у червні – 276 тис. тонн, згідно з переглянутими даними IAI.
Emirates Global Aluminium у серпні повідомила, що відновлення роботи заводу в Аль-Тавілі (Абу-Дабі) після аварійної зупинки в березні відбувається швидше, ніж очікувалося. Однак повернення до колишніх рівнів виробництва може відбутися не раніше початку 2027 року. Підприємство, потужності якого становлять 1,5 млн тонн на рік, зараз працює приблизно на 18%.
Світове виробництво первинного алюмінію в липні скоротилося на 1,7% у річному вимірі – до 6,16 млн тонн. Зокрема, виробництво в Китаї зросло на 2,7% і сягнуло 3,866 млн тонн. У Північній Америці показник не змінився (330 тис. тонн), у Європі – зріс на 7,5% (до 643 тис. тонн), в Азії без урахування КНР – на 2,7% (до 422 тис. тонн).
Детальніший огляд про Світове виробництво алюмінію – 1970–2024 дивіться у відео на YouTube-каналі Experts Club.
Зростання напруженості навколо Ірану та збільшення попиту на обладнання для відновлення енергетичної інфраструктури в країнах Перської затоки створюють додатковий тиск на глобальні ланцюги постачання та ускладнюють забезпечення України необхідними компонентами. Про це повідомляє Politico з посиланням на джерела в галузі та європейських чиновників.
За даними видання, на тлі геополітичної нестабільності в регіоні Перської затоки низка країн активізувала закупівлі обладнання для енергетики — включаючи трансформатори, генератори та комплектуючі для відновлення та захисту інфраструктури. Це призвело до зростання конкуренції за обмежені виробничі потужності, що безпосередньо впливає на терміни поставок для України.
Джерела Politico зазначають, що в умовах обмеженої пропозиції та тривалих виробничих циклів виробники надають пріоритет замовленням з вищою маржинальністю або швидшим фінансуванням, що також позначається на доступності обладнання для українських проєктів.
Додатковим фактором тиску на ринок стали ризики, пов’язані з безпекою поставок та логістикою в умовах можливої ескалації конфлікту навколо Ірану. Це посилює обережність постачальників і ускладнює планування довгострокових контрактів.
На цьому тлі українська енергетична система, яка вже стикається з регулярними пошкодженнями інфраструктури, залишається залежною від зовнішніх поставок обладнання, терміни яких можуть збільшуватися. У галузі зазначають, що окремі позиції — насамперед високовольтні трансформатори — мають виробничий цикл до 12–18 місяців, що робить ситуацію особливо чутливою до глобальних дисбалансів попиту та пропозиції.
