Значна частина приросту доходів загального фонду державного бюджету в січні – березні 2026 року пов’язана з міжнародною допомогою у вигляді грантів на суму 173,1 млрд грн, повідомило Міністерство фінансів.
При цьому в березні обсяг грантів знизився до 8,8 млрд грн після 62,9 млрд грн у лютому та 101,4 млрд грн у січні, тоді як у березні минулого року гранти становили 97,8 млрд грн. На тлі менших грантів доходи загального фонду в березні скоротилися на 16,6% — до 267,7 млрд грн, хоча сукупні доходи бюджету за місяць зросли на 0,9% — до 392,6 млрд грн.
Державна податкова служба та Державна митна служба у березні 2026 року перевиконали місячний план доходів загального фонду, забезпечивши загалом 9,5 млрд грн додаткових надходжень, повідомило Міністерство фінансів.
За даними Мінфіну, ДНС у березні перевиконала план на 1,9% (+3,1 млрд грн), Держмитслужба — на 8,8% (+6,4 млрд грн). За підсумками січня – березня виконання розпису доходів ДСН склало 100,6% (+2,1 млрд грн), митниці – 101,7% (+3,3 млрд грн).
Як повідомляє Сербський Економіст, Сербія дедалі помітніше перетворюється на ключову промислову платформу Китаю для виходу на європейський ринок. Йдеться вже не про розрізнені інвестиції, а про налагоджену систему, яка об’єднує металургію, видобуток, транспортну інфраструктуру та експортні канали.
Поворотним моментом стало придбання китайською компанією HBIS сталеливарного заводу в Смедерево у 2016 році приблизно за 46 млн євро з подальшими інвестиціями в модернізацію. Другим великим опорним проєктом стала експансія Zijin Mining у мідному секторі Сербії — у Борі та на родовищі Чукару-Пекі, де сукупні інвестиційні зобов’язання перевищили 3 млрд євро. Це дозволило Сербії посісти більш помітне місце в європейському ланцюжку поставок сталі та міді.
Аналітика підкреслює, що китайський капітал у Сербії контролює відразу кілька ланок промислового ланцюга: видобуток міді, переробку та плавку, виробництво сталі та експорт продукції на європейські ринки. На цьому тлі Сербія все більше виступає не просто одержувачем іноземних інвестицій, а функціональним продовженням китайської промислової бази в європейському економічному просторі.
Це відбивається і на торгівлі. До 2025 року Китай став другим за величиною торговельним партнером Сербії, а двосторонній товарообіг перевищив $7 млрд. При цьому значну частину експорту з Сербії до Китаю забезпечують саме китайські компанії, що працюють у країні, насамперед у мідному та металургійному секторах.
Окрему роль відіграє інфраструктура. Аналітики пов’язують нову модель з проектами в рамках ініціативи «Пояс і шлях», включаючи залізницю Белград — Будапешт, мости, автодороги та логістичні вузли. У цій системі Сербія виступає транзитною площадкою між Піреєм, Балканами та Центральною Європою, що знижує транспортні витрати та прискорює поставки до ЄС.
Окрім металів, китайська присутність розширюється й у переробній промисловості. Згадаймо шинний завод Linglong у Зреняніні вартістю близько 900 млн євро, а також проєкти Hisense у Валево та Minth Group у сфері автокомпонентів. Ці виробництва використовують нижчі витрати в Сербії та її торговельні преференції для поставок на ринок ЄС.
Додатковим фактором стала торговельна архітектура країни. Сербія поєднує преференційний доступ до ринку ЄС з угодою про вільну торгівлю з Китаєм, яка набрала чинності у 2024 році. У результаті країна стає рідкісним майданчиком, де китайський капітал може одночасно працювати в європейському та неєвропейському торговельних режимах.
Водночас ця модель стикається з новими обмеженнями. Зростає важливість енергетичного переходу та механізму CBAM, який може збільшити витрати для енергоємних експортних галузей Сербії. Це підштовхує китайських інвесторів до наступного етапу — інвестицій у відновлювану енергетику, накопичувачі та мережеву інфраструктуру, щоб зберегти конкурентоспроможність активів у Сербії на європейському ринку.
Таким чином, Сербія все чіткіше закріплюється як промисловий і логістичний вузол між Китаєм і Європою. Однак подальший розвиток цієї ролі залежатиме від здатності Белграда одночасно утримувати китайський капітал і адаптуватися до посилених регуляторних вимог ЄС.
ПрАТ “Запоріжкокс”, один з найбільших в Україні виробників коксохімічної продукції, що входить до групи “Метінвест”, у січні-березні поточного року скоротило виробництво доменного коксу на 1,4% порівняно з аналогічним періодом минулого року – до 206,7 тис. тонн із 209,7 тис. тонн.
За даними компанії, у березні було вироблено 77,5 тис. тонн коксу.
Як повідомлялося, “Запоріжкокс” у 2025 році наростив випуск продукції на 2,7% порівняно з 2024 роком – до 898,3 тис. тонн, тоді як у 2024 році – на 2,1% – до 874,7 тис. тонн з 856,8 тис. тонн у 2023 році.
“Запоріжкокс” володіє повним технологічним циклом переробки коксохімічних продуктів.
“Метінвест” є вертикально інтегрованою гірничодобувною групою компаній. Його основні акціонери – група СКМ (71,24%) і “Смарт-холдинг” (23,76%). ТОВ “Метінвест Холдинг” – керуюча компанія групи “Метінвест”.
За даними Fixygen, ПрАТ «Черкаське хімволокно» проведе загальні збори акціонерів 30 квітня 2026 року в дистанційному форматі. На порядку денному — результати діяльності за 2025 рік, річна звітність та інші питання управління компанією. «Черкаське хімволокно» — велике промислове підприємство, відоме також як оператор Черкаської ТЕЦ. Компанія історично працювала в хімічній промисловості, а в останні роки її значення пов’язане також із тепловою генерацією для міста.
За даними системи Opendatabot, підприємство зареєстровано в Черкасах і здійснює діяльність у сфері виробництва хімічної продукції та енергетики. Ключовим акціонером компанії є ПрАТ «Азот» (Черкаси), що входить до бізнес-групи OSTCHEM. Через цю структуру контроль над «Черкаським хімволокном» здійснюється групою компаній, пов’язаною з українським бізнесменом Дмитром Фірташем, який є кінцевим бенефіціаром відповідних активів.