Карибська держава Сент-Люсія зафіксувала різке зростання інтересу до своєї програми громадянства за інвестиції. У 2023/2024 фінансовому році в рамках програми Citizenship by Investment Program (CIP) було подано 5 642 заявки, що на 424% більше, ніж роком раніше, коли їх було 1 076. Про це йдеться в офіційній статистиці програми та річному звіті.
За даними звіту, кількість схвалених заявок зросла до 1 171 проти 544 роком раніше, а кількість відмов склала 77 проти 8 у попередньому періоді. При цьому обсяг заявок за один фінансовий рік перевищив сукупний показник усіх попередніх років роботи програми, який оцінювався в 2 768 заявок за сім років.
Фінансовий ефект для країни також виявився істотним. Доходи програми досягли 240,3 млн східнокарибських доларів, або близько $89 млн, що майже в чотири рази вище рівня попереднього року. Основну частину надходжень забезпечили збори за due diligence та адміністративні платежі, пов’язані насамперед з інвестиціями в нерухомість.
Таким чином, Сент-Люсія стала одним із найдинамічніших гравців на ринку інвестиційного громадянства в Карибському басейні. Водночас такий різкий сплеск може посилити увагу до якості перевірок, термінів обробки заявок та стійкості самої моделі, особливо на тлі того, що окремі західні країни в останні роки посилюють ставлення до програм «паспортів за інвестиції». Це висновок на основі офіційної статистики програми та ринкового контексту, описаного галузевими виданнями.
Сент-Люсія — острівна держава у східній частині Карибського моря та член Британської Співдружності. Країна використовує східнокарибський долар, а її економіка спирається насамперед на туризм, нерухомість та зовнішні послуги. Програма громадянства за інвестиції діє тут з 2015 року і стала одним із інструментів залучення капіталу до державних фондів та схвалених девелоперських проєктів.
Від поранення до перемоги: чи готова Україна до системної реабілітації ветеранів через спорт
16 квітня 2026 року в Національному університеті фізичного виховання і спорту України відбулася відкрита експертна зустріч
«Від поранення до перемоги: чи готова Україна до нової системи реабілітації?», яка стала не просто дискусійною платформою, а спробою сформувати спільне бачення майбутньої моделі адаптивного спорту та реабілітації в Україні.
Подія об’єднала представників державних інституцій, профільних міністерств, науково-освітнього середовища, національного олімпійського університету, громадських організацій, спортивної спільноти, реабілітаційних центрів та самих ветеранів — тих, для кого ця система має працювати в першу чергу.
Повномасштабна війна кардинально змінила соціальну структуру українського суспільства. Тисячі військових повертаються до цивільного життя з пораненнями — як фізичними, так і психологічними. У цьому контексті реабілітація перестає бути вузькопрофільною медичною темою і стає питанням національної стійкості.
Адаптивний спорт у цьому процесі відіграє значно ширшу роль, ніж просто фізична активність. Це інструмент: фізичного відновлення, психоемоційної стабілізації, соціальної інтеграції, формування нової ідентичності після травми
Проте головний виклик, який неодноразово звучав під час зустрічі, — відсутність системності.
Відкриваючи захід, директор навчально-реабілітаційного центру НУФВСУ Віктор Корж одразу окреслив ключову проблему: в Україні вже існує чимало ініціатив, але вони залишаються фрагментованими.
«Фізкультурно-спортивна реабілітація та адаптивний спорт — це надзвичайно важлива соціальна складова, яка має служити відновленню та соціальній інтеграції наших ветеранів, які отримали поранення.
Це вимагає індивідуального підходу, професійного медичного супроводу та врахування стану здоров’я кожного.
Лише тоді ці інструменти дійсно принесуть користь і не нашкодять.
Спорт і фізична реабілітація — це потужні інструменти, які повинні базуватися на глибоких знаннях і відповідальності і лише тоді вони дійсно принесуть користь і не нашкодять».
Його теза задала тон усій дискусії: мова йде не про створення нових окремих проєктів, а про побудову цілісної екосистеми.
Окрему увагу було приділено ролі освіти у формуванні цієї системи.
Т.в.о. ректора Національного університету фізичного виховання і спорту України – Ольга Борисова наголосила на стратегічному значенні підготовки фахівців.
«Сьогодні університети мають виходити за межі класичної освіти і ставати центрами формування нової системи реабілітації.
Ми говоримо про підготовку спеціалістів, які працюватимуть на перетині спорту, медицини та психології.
Саме такі кадри забезпечать якість і безпеку процесу відновлення ветеранів».
Цей підхід підкреслює, що проблема адаптивного спорту — не лише організаційна, а й кадрова. Без системної підготовки спеціалістів навіть найкращі програми не зможуть працювати ефективно.
Важливим блоком обговорення став аналіз досвіду США та Ізраїлю — країн, які мають багаторічну практику роботи з ветеранами.
Артем Гончаренко, керівник інституту реабілітації, реінтеграції та професійного розвитку “Архітектура Стійкості” КНУБА, акцентував увагу на тому, що ключовою відмінністю цих систем є їхня інтегрованість.
«У США та Ізраїлі адаптивний спорт не існує окремо — він інтегрований у державну політику реабілітації.
Це частина безперервного процесу: від госпіталю до повноцінного повернення в суспільство.
Україні важливо не просто перейняти досвід, а правильно вбудувати його у власну систему».
Фактично, йдеться про перехід від “допомоги після травми” до моделі “супроводу людини на всіх етапах відновлення”.
Одним із найсильніших моментів зустрічі став виступ ветерана Вадима Гончаренка, який поділився власним досвідом участі у міжнародних змаганнях.
«Адаптивний спорт — це не лише про фізичне відновлення.
Це про повернення віри в себе, про можливість знову відчути контроль над своїм життям.
Саме через спорт я зміг знайти нову мотивацію і повернутися до активного життя».
Його слова фактично підтвердили те, про що говорили експерти: ефективність системи вимірюється не кількістю програм, а змінами в житті конкретних людей.
Також серед учасників зустрічі були: голова спортивного комітету України – Ілля Шевляк, начальник управління фізичного та ментального здоров’я, міністерства у справах ветеранів України – В’ячеслав Черненко, та інші гості, які приймали активну участь у дискусії.
Одним із головних висновків зустрічі стала необхідність реальної співпраці між: державою, освітніми установами, бізнесом, громадськими організаціями. Без такої взаємодії система адаптивного спорту залишатиметься фрагментованою і не зможе забезпечити довготривалий ефект.
Зустріч в Національному університеті фізичного виховання та спорту України показала, що в Україні вже сформовано розуміння проблеми та наявні всі ключові гравці для її вирішення. Однак наступний крок — це консолідація зусиль заради повноцінного повернення ветеранів до повноцінного життя.
Адаптивний спорт сьогодні — це не лише про фізичну активність. Це про нову соціальну політику, про повернення людей до життя, про здатність держави відповідати на виклики війни.
І головне питання, яке залишилося після заходу:
чи зможе Україна об’єднати всі ці зусилля в єдину систему, яка працює не точково, а для кожного ветерана?
Відповідь на нього залежить не від слів, а від рішень, які будуть прийняті найближчим часом.
В Україні стартує серія галузевих подій «МЕТРОНОМ», що об’єднає девелоперів, архітекторів та урбаністів для обговорення майбутнього українських міст.
Як повідомили організатори, тема сезону – «Стратегії розвитку міського середовища: я, ти, суспільство».
У межах сезону заплановано проведення низки заходів у різних містах України. Перший захід відбудеться 23 квітня у Києві на локації «Освіторія».
Наступна подія запланована на 20 травня у Львові, локація наразі уточнюється. Крім того, 21-22 травня у Львові відбудеться BUDArena Expo – виставка та форум.
Далі заходи серії пройдуть 11 червня у Дніпрі та 1 липня в Одесі. Локації для цих подій будуть повідомлені додатково.
Організатори також анонсували розширення географії проєкту. Зокрема, найближчим часом заходи «МЕТРОНОМ» планується провести в Ужгороді та Рівному, дати і місця проведення наразі уточнюються.
Серія подій «МЕТРОНОМ» позиціонується як професійний майданчик для діалогу між учасниками ринку девелопменту, архітектурної спільноти та урбаністами щодо підходів до розвитку міського середовища в Україні.
Інформаційним партнером заходів виступає “Open4business”.
Влада Іспанії розпочала екстрений процес адміністративної легалізації мігрантів, які вже перебувають у країні без урегульованого статусу. Рада міністрів схвалила відповідний королівський декрет 14 квітня, а подача заяв стартувала 16 квітня і триватиме до 30 червня 2026 року. Уряд оцінює потенційне охоплення заходу приблизно в 500 тис. осіб.
Згідно з офіційними роз’ясненнями іспанських властей, на участь можуть претендувати іноземці, які перебували в Іспанії до 1 січня 2026 року, безперервно прожили в країні не менше п’яти місяців і не мають судимостей. Окремо до схеми включені й деякі заявники на міжнародний захист. Захід оформлений як надзвичайний і, за версією Мадрида, має одночасно скоротити тіньовий сегмент зайнятості та покрити частину дефіциту робочої сили на тлі старіння населення.
Іспанський уряд прямо пов’язує рішення з економікою. В офіційній записці Moncloa йдеться, що регуляризація має полегшити включення мігрантів, які вже перебувають у країні, до легального ринку праці та системи соціальних внесків. Експерти зазначають, що уряд Педро Санчеса подає цю ініціативу як відповідь на демографічне старіння та нестачу працівників у низці секторів.
Міграційний фон в Іспанії зараз дійсно дуже великий. За даними Національного інституту статистики Іспанії, на 1 січня 2025 року в країні проживало 49,13 млн осіб, з них 14,1% мали іноземне громадянство, а 19,3% народилися за межами Іспанії. На 1 січня 2026 року кількість жителів, які народилися за кордоном, вперше перевищила 10 млн.
Серед найбільших іноземних груп в Іспанії за громадянством на 1 січня 2025 року лідирували марокканці — 968 999 осіб, колумбійці — 676 534, румуни — 609 270. INE також зазначає, що у 2024 році найбільше зростання припало на громадян Колумбії, Венесуели та Марокко, тоді як серед помітних скорочень були Україна та Велика Британія.
Щодо українців є й окрема офіційна статистика. Міністерство з питань інклюзії, соціального забезпечення та міграції Іспанії повідомляло, що кількість громадян України з чинним дозволом на проживання в країні перевищила 338 тис. у грудні 2025 року. Це один із найбільших національних масивів серед власників дійсних дозволів на проживання поза режимом ЄС.
У практичному плані нова легалізація може додатково зміцнити роль Іспанії як однієї з небагатьох великих держав ЄС, які намагаються не тільки стримувати міграцію, але й переводити людей, які вже перебувають у країні, у легальне поле. Для ринку праці це означає можливе розширення офіційної зайнятості, а для сектору нерухомості, торгівлі, сільського господарства, догляду та послуг — приплив працівників і споживачів. Але водночас зросте навантаження на міграційні офіси, співробітники цих відомств уже погрожували страйком через брак ресурсів для нового потоку заяв.
У Хотинській фортеці в п’ятницю, 17 квітня, стався частковий обвал на великій стіні, повідомив Хотинський міський голова Андрій Дранчук.
«Стався частковий обвал на великій стіні. І цей обвал дуже значний. Усі живі! Найголовніше, що ніхто не постраждав. Команда ДІАЗ «Хотинська фортеця» та працівники ДСНС оперативно відреагували, обмежили доступ туристичних груп поблизу місця аварії», — написав Дранчук у Facebook.
Він додав, що ДІАЗ «Хотинська фортеця» здійснює фіксацію та підготовку необхідних комісійних документів. Проінформовано Чернівецьку обласну військову адміністрацію, Міністерство культури України, Міністерство розвитку громад та територій України.
Хотинська фортеця — одна з найвідоміших історико-архітектурних пам’яток України, розташована в місті Хотин Чернівецької області на високому березі Дністра. Її формування тривало у XIII–XVIII століттях, а сучасний вигляд фортеця набула в результаті кількох етапів перебудови в періоди Галицько-Волинського князівства, Молдавського князівства, Османської імперії та Речі Посполитої. Фортеця вважається однією з ключових фортифікаційних споруд Східної Європи та входить до числа «Семи чудес України».
Споруда широко відома завдяки Хотинській битві 1621 року, коли об’єднані сили Речі Посполитої та українського козацтва зупинили просування османської армії. Комплекс включає потужні оборонні стіни та вежі, внутрішній двір, княжий палац і церкву. Завдяки добре збереженому середньовічному вигляду Хотинська фортеця є однією з найбільш відвідуваних історичних локацій України і часто використовується як майданчик для культурних заходів та зйомок історичних фільмів.
Міністерство освіти і науки України опублікувало порядок вступу на навчання для здобуття професійної довищої освіти у 2026 році. Згідно з повідомленням міністерства, порядок містить детальні умови вступу, а також регулює всі етапи вступної кампанії.
Зокрема, серед умов: можливість подати до 10 заяв, з них до п’яти – на бюджет; мотиваційний лист не є обов’язковим, але деякі заклади можуть передбачати його у своїх правилах прийому; для вступників після 9 класу термін вступної кампанії продовжено до трьох тижнів; подання заяв відбувається через електронний кабінет, але в окремих випадках – у паперовій формі.
У відомстві зазначають, що у 2026 році збільшується кількість бюджетних місць на спеціальності, які є критично важливими для економіки та відновлення країни: електрична інженерія та енерговиробництво, автоматизація та робототехніка, авіаційна та ракетно-космічна техніка, машинобудування, будівництво, сільське господарство.
Окремо передбачені розширені можливості для вступників з тимчасово окупованих територій та із зон бойових дій: подання документів дистанційно; складання вступних іспитів онлайн; вступ за спрощеною процедурою через освітні центри «Крим-Україна» та «Донбас-Україна».
