Наглядова рада ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (Київ) у зв’язку з необхідністю розширення регіональної мережі прийняла рішення про створення центру обслуговування клієнтів та регіонального офісу в м. Біла Церква, повідомила компанія в системі розкриття інформації НКЦБФР.
Також за рішенням наглядової ради від 29 травня буде створено регіональний офіс № 5 з корпоративних продажів у м. Львів та регіональний офіс № 4 з корпоративних продажів у м. Дніпро.
Водночас у зв’язку з необхідністю оптимізації структури та зниження адміністративних витрат наглядова рада ухвалила рішення про закриття центру обслуговування клієнтів у м. Звягель та регіонального офісу в м. Житомир.
СК «ПЗУ Україна» має підтримку однієї з найбільших страхових груп Центральної та Східної Європи – PZU Group, до складу якої входить материнська компанія ПрАТ «СК ПЗУ Україна» – PZU S.A. За даними Національного банку, СК «ПЗУ Україна» посідає 10-те місце за зібраними преміями за 2025 рік серед non-life страховиків України (47 компаній).
У 2025 році Іспанія надала громадянство рекордній кількості іноземних резидентів — 299 732 осіб, що на 18,7% більше, ніж роком раніше. Це стало найвищим показником з 2013 року, коли INE почав вести відповідну статистику. У 2024 році іспанське громадянство отримали 252,476 тис. іноземців, у 2023 році — 240,208 тис., у 2022 році — 181,581 тис.
Найбільшою групою нових громадян Іспанії у 2025 році стали вихідці з Марокко — 42 114 тис. осіб. Далі йдуть громадяни Колумбії — 37 712 тис., Венесуели — 36 271 тис., Гондурасу — 20 745 тис., Перу — 15 920 тис., Куби — 14 390 тис., Еквадору — 13 689 тис., Аргентини — 11 291 тис., Домініканської Республіки — 9 915 тис. та Нікарагуа — 8 951 тис.
Таким чином, дев’ять із десяти найбільших груп нових громадян Іспанії припадають на країни Латинської Америки та Карибського басейну. Це відображає особливості іспанського законодавства: для громадян ібероамериканських країн, а також низки інших категорій, термін проживання для подання заявки на громадянство може бути значно коротшим за стандартний 10-річний період.
За способом отримання громадянства основна частина випадків припадала на натуралізацію за резидентством — 253 836 тис. Ще 45 715 тис. осіб отримали громадянство за опцією, яка застосовується, зокрема, до осіб, що перебували під батьківською владою громадянина Іспанії, або до тих, чий батько чи мати були іспанцями і народилися в Іспанії.
Жінки склали 55,4% нових громадян Іспанії, чоловіки — 44,6%. Найчисленнішою віковою групою стали люди від 30 до 39 років, за ними йшла група від 40 до 49 років.
Регіонально найбільше нових громадян було зареєстровано в Каталонії — 70,933 тис. та Мадридському співтоваристві — 69,566 тис.. Разом ці два регіони забезпечили 46,9% усіх випадків отримання іспанського громадянства у 2025 році. Далі йшли Валенсійська спільнота — 32 388 тис., Андалусія — 27 538 тис., Країна Басків — 14,230 тис. та Канарські острови — 13,366 тис.
Громадяни України також увійшли до статистики натуралізації в Іспанії, але не належать до найбільших груп нових громадян. За даними детальної таблиці INE, у 2024 році іспанське громадянство отримали 2,588 тис. громадян України.
У 2023 році таких випадків було 2,693 тис., у 2022 році — 3,206 тис., у 2021 році — 2,167 тис. та у 2020 році — 2,254 тис..
При цьому українська присутність в Іспанії залишається значною. За даними Міністерства інклюзії, соціального забезпечення та міграції Іспанії, на 31 грудня 2025 року в країні перебували 338 576 тис. громадян України з чинними документами на проживання. На 31 березня 2026 року їхня кількість зросла до 345 995 тис. осіб.
Зростання кількості нових громадян Іспанії відбувається на тлі збільшення іноземного населення країни та активної міграційної політики Мадрида. Іспанія залишається одним із ключових напрямків для мігрантів із Латинської Америки, Північної Африки та Східної Європи, а також одним із популярних ринків ЄС для релокації, трудової міграції та купівлі нерухомості.
Для ринку нерухомості ця статистика важлива, оскільки натуралізація та довгострокове проживання посилюють внутрішній попит на житло. На відміну від класичних іноземних інвесторів, нові громадяни та довгострокові резиденти частіше купують нерухомість не тільки для інвестицій або відпочинку, а й для постійного проживання, роботи, сімейної інтеграції та освіти дітей.
Для українців Іспанія також залишається помітним напрямком проживання, хоча масова натуралізація українських громадян поки що не досягла масштабів латиноамериканських та марокканських груп.
Ринок житлової нерухомості Австрії повернувся до зростання після тривалого періоду зниження цін, як свідчать дані Statistik Austria.
За даними статистичного відомства, у 2025 році ціни на будинки та квартири в Австрії зросли в середньому на 2,6% після падіння на 2,6% у 2024 році та на 2,3% у 2023 році. Таким чином, ринок вперше за два роки показав позитивну річну динаміку.
У другій половині 2025 року відновлення прискорилося. У IV кварталі ціни на житло зросли на 3,5% у річному вираженні та на 0,8% порівняно з попереднім кварталом. Нове житло подорожчало на 3,1% за рік, існуюче житло — на 3,6%.
Повернення до зростання пов’язане з поступовою стабілізацією іпотечного ринку, зниженням невизначеності після періоду високих ставок і скороченням пропозиції нового будівництва. Після різкого подорожчання кредитів у 2022–2024 роках частина покупців відклала угоди, але в 2025 році попит почав поступово повертатися.
При цьому відновлення залишається неоднорідним. За оцінками Global Property Guide, в окремих землях ціни продовжували знижуватися, особливо в дорогих альпійських і столичних локаціях. У Відні середня ціна об’єкта в 2025 році оцінювалася приблизно в 779 тис. євро, але річна динаміка була негативною — близько -6,6%. У Тіролі зниження оцінювалося в -13,7%, у Зальцбурзі — в -9,1%. Водночас Каринтія, Штирія та Верхня Австрія демонстрували зростання.
Для інвесторів Австрія залишається одним із найбільш стабільних ринків Європи, але прибутковість вимагає більш точного розрахунку. Високі ціни у Відні, Зальцбурзі та Тіролі обмежують потенціал швидкого зростання, тоді як більш доступні регіони можуть виглядати цікавіше на тлі відновлення попиту.
Реформування органів прокуратури в Україні має перейти від політичних і кадрових експериментів до відновлення професійності, деполітизації посади генерального прокурора, реального прокурорського самоврядування та чіткого розмежування повноважень між правоохоронними органами, вважають учасники дискусійного клубу «Столичний регіон».
«За 34 роки Незалежності Україна побачила 18 генеральних прокурорів і виконувачів обов’язків. Кожен другий-третій із них декларував реформу як основний пріоритет, але глибинної інституційної трансформації досі не відбулося», – заявив політичний консультант, голова правління Інституту української політики Олексій Усачов на пресконференції в агентстві «Інтерфакс-Україна» у понеділок.
За його словами, історію прокуратури незалежної України можна умовно поділити на кілька етапів. Перший був пов’язаний із пострадянським становленням системи, коли керівниками органів прокуратури ставали переважно професійні прокурори, які проходили всі щаблі службової ієрархії. Наступний етап, за оцінкою Усачова, характеризувався політизацією посади генерального прокурора, коли прокуратура дедалі частіше ставала елементом політичної боротьби.
«Генеральний прокурор дедалі більше почав визначатись суспільством як політична фігура. Це виливалося у політичні скандали, процеси навколо посади прокурора та квотування посад за партійною приналежністю, а не за рівнем доброчесності й професіоналізму», – зазначив він.
Усачов також вказав, що після Революції гідності реформування прокуратури відбувалося під значним впливом політиків і міжнародних партнерів, а в системі з’явилася практика призначення на найвищі посади людей без достатнього прокурорського досвіду.
«Система розбалансована, в ній більше гасел і декларацій, ніж реальних практичних дій. Після спроб розігнати всіх і зібрати по-новому великих позитивних результатів немає, оскільки з прокуратури вимили професійні кадри, натомість прийшло багато випадкових і недосвідчених людей. Наближеність до Офісу президента, до влади, до партії влади залишається першочерговою причиною присутності людини на посаді. Нівелювання відкритих конкурсів і професіоналізму – це ключовий недолік, який сьогодні спостерігається щодо прокуратури», – наголосив голова правління Інституту української політики.
В свою чергу, адвокат та екс-заступник генерального прокурора України Олексій Баганець заявив, що нинішня модель прокуратури стала наслідком тривалого законодавчого звуження її функцій.
«Для мене ця тема болюча, тому що роботі в органах прокуратури я віддав 35 років, пройшов усі службові щаблі – від районної прокуратури до посади заступника генерального прокурора. Тому мені є з чим порівнювати: і з радянським періодом, і з роками становлення незалежності, і з роками першої хвилі війни на сході», – наголосив він.
Баганець також уточнив, що загальний нагляд прокуратури був скасований ще з ухваленням Конституції 1996 року, однак, за його словами, подальші законодавчі зміни фактично позбавили прокуратуру низки важливих механізмів впливу на законність.
«Новий Кримінальний процесуальний кодекс і новий закон про прокуратуру фактично стали етапами руйнування тієї системи, що вже працювала. Під приводом приведення її діяльності до європейських стандартів були ліквідовані або істотно звужені функції, які дозволяли прокурору реально впливати на додержання законів», – заявив Баганець.
Він наголосив, що в різних європейських країнах прокуратури мають різний обсяг повноважень, тому посилання на єдиний «європейський стандарт» у цій сфері є некоректним.
«Немає єдиного європейського стандарту прокуратури. Прокуратури в різних європейських країнах існують із різними функціями. Тому не все, що нам пропонують під виглядом європейського досвіду, можна механічно переносити в українську правову систему», – підкреслив він.
За словами Баганця, прокуратура втратила можливість ефективно представляти інтереси соціально незахищених громадян у судах, а представництво інтересів держави було звужене до виняткових випадків.
«Прокурора фактично розмили як захисника конституційних прав і свобод громадян від беззаконня, насамперед з боку органів влади. А це була одна зі складових системи стримувань і противаг», – сказав він.
Ексзаступник генпрокурора також розкритикував стан процесуального керівництва у кримінальних провадженнях. За його оцінкою, прокурор нині часто не має достатніх інструментів для впливу на слідчого або керівника органу досудового розслідування.
«Сьогодні прокурора перетворили на простого спостерігача за беззаконням, яке інколи відбувається в органах правопорядку. Він не має в своєму арсеналі належних повноважень вплинути на слідчого чи керівника органу досудового розслідування, щоб вони виконували закон», – заявив адвокат.
Він також звернув увагу на наслідки переатестації прокурорів у 2019-2020 роках, за результатами якої значна кількість звільнених працівників була поновлена судами, а з держбюджету виплачувалися значні суми компенсацій. За його словами, коли йде процес атестації й переатестації, треба згадувати не лише гасла а й факти, адже є тисячі поновлених судами прокурорів, і кошти, які держава виплатила у зв’язку з незаконними звільненнями.
Окремо він висловив думку, що генеральний прокурор не повинен сприйматися як політична посада та запропонував встановити для кандидата на цю посаду вимогу щодо обов’язкового значного досвіду роботи в органах прокуратури, зокрема на керівних посадах, а також посилити роль прокурорського самоврядування в процедурі призначення та звільнення керівника системи.
Засновник соціологічної компанії Active Group Андрій Єременко, зі свого боку, звернув увагу на те, що суспільство сприймає прокуратуру не ізольовано, а як частину ширшої правоохоронної системи та влади загалом.
«Пересічна людина не розділяє, де Міністерство внутрішніх справ, де прокуратура, де суди, а де НАБУ. Вона бачить, що навколо щось погано, і робить висновок, що вся правоохоронна система погана. Суспільство хоче бачити професіоналів. З позиції громадян це людина, яка має відповідний досвід і не була спіймана на корупції. В ідеальному образі важливі досвід в органі, причетність до сил оборони, послідовність і кар’єра, пройдена не з вулиці», — наголосив він.
Водночас він наголосив, що навіть за наявності позитивних дій прокуратура часто програє інформаційну боротьбу, оскільки суспільство краще помічає скандали, ніж внутрішнє самоочищення системи.
«Коли когось у прокуратурі ловлять ззовні, це одразу стає дуже помітним і переходить у негатив. А внутрішнє самоочищення залишається непоміченим. Це проблема інформаційної роботи і прозорості», – сказав Єременко.
Він також наголосив на необхідності просвітницької роботи щодо повноважень різних органів влади.
«Якщо суспільству не подобається порядок призначення генерального прокурора, це питання до Верховної Ради, яка має змінювати закон. Не можна вимагати від прокуратури того, що не належить до її компетенції», – зазначив соціолог.
Правник, народний депутат IV, V і VI скликань Валерій Бондик зазначив, що прокуратура має залишатися професійним і незалежним елементом системи стримувань і противаг.
«Прокуратура в державі завжди була наглядовим органом, державним оком. Система стримувань і противаг працює тоді, коли є незалежна, сильна, фахова й професійна прокуратура», – додав він.
Бондик нагадав, що Кримінальний процесуальний кодекс 2012 року ухвалювався після широкого обговорення за участю університетів, науковців, Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури та суддівського середовища. Водночас, за його словами, окремі норми, зокрема щодо обов’язкової реєстрації заяв у ЄРДР, нині створюють значне навантаження на систему.
«Ідея законодавця була зрозумілою: щоб не було приховування злочинів і латентної злочинності. Але практична реалізація цієї норми породила інші проблеми, бо все автоматично потрапляє в реєстр і починається досудове розслідування», – зазначив він.
Він також звернув увагу на наслідки ліквідації військової прокуратури та військових судів, що, на його думку, особливо відчутно в умовах воєнного стану.
«Військовий час показав, що не потрібно було скорочувати й ліквідовувати військові суди та потужну військову прокуратуру. Є військові, є військові закони, і зараз ми бачимо, що ці вади спрацьовують», – підкреслив Бондик.
Водночас він позитивно оцінив готовність нинішнього керівництва прокуратури публічно говорити про корупційні випадки всередині системи.
«До честі нинішнього генерального прокурора Руслана Кравченка, він не вуалює такі випадки. Він чесно й відкрито говорить, що є проблеми, і ними займаються внутрішня інспекція чи антикорупційні органи. Це здорова тенденція – не ховати проблеми, а виносити їх, щоб вони не повторювалися», – сказав правник.
Олексій Усачов у підсумку дискусії зазначив, що після призначення Руслан Кравченко задекларував правильні завдання щодо продовження реформ прокуратури, однак суспільство очікує не лише декларацій, а й практичного результату.
«Політичний процес в Україні побудований так, що можна декларувати найкращі наміри й реально хотіти змінити ситуацію, але цього може не вийти через політичні перепони, нестачу голосів, коштів, розуміння або кадрів. Не хотілося б, щоб слово “реформи” вкотре стало подразником для суспільства», — наголосив він.
Серед ключових рекомендацій, озвучених за підсумками дискусії, учасники дискусії назвали деполітизацію процедури призначення генерального прокурора, забезпечення інституційної автономії спеціалізованої антикорупційної прокуратури, реальну незалежність прокурорського самоврядування, прозорі дисциплінарні процедури, адекватну оплату праці прокурорів і постійний контроль доброчесності не лише під час конкурсів, а й у процесі роботи.
Також до необхідних кроків, на думку експертів, відносяться інституційне посилення напряму розслідування воєнних злочинів, оптимізацію штатної структури при підвищенні якості роботи, чітке розмежування функцій СБУ, НАБУ, ДБР та інших органів, а також реальне виконання етичних стандартів прокурорами.
АНДРІЙ ЄРЕМЕНКО, ВАЛЕРІЙ БОНДИК, ДИСКУСІЯ, ІГОР БОНДАРЧУК, КИЇВСЬКИЙ РЕГІОН, ОЛЕКСІЙ БАГАНЕЦЬ, ОЛЕКСІЙ УСАЧОВ, ПРОКУРАТУРА
З 1 по 7 червня 2026 року в країнах Європи відбудеться операція ROADPOL Two-Wheelers, спрямована на посилений контроль за двоколісним транспортом та засобами мікромобільності.
Згідно з планом ROADPOL на 2026 рік, перевірка буде зосереджена на водіях мотоциклів, мопедів, велосипедів та електросамокатів. Організація зазначає, що такі учасники руху належать до найбільш вразливих на дорогах, а популярність двоколісного транспорту та легких електричних засобів пересування в Європі продовжує зростати.
Під час перевірок поліція звертатиме увагу на технічний стан транспортних засобів, захисне обладнання, видимість на дорозі та поведінку водіїв. В окремих країнах також заявлені перевірки на перевищення швидкості, небезпечне маневрування, використання телефону за кермом, стан шин, заборонені зміни конструкції, а також алкоголь і наркотики.
Під посилений контроль потраплять три основні категорії: мотоцикли та мопеди, велосипеди, а також електросамокати та інші легкі електричні транспортні засоби.
ROADPOL проводить таку операцію другий рік поспіль. У 2025 році пілотна операція показала високий рівень порушень: наприклад, тільки в Бельгії поліція перевірила 420 електросамокатів, 611 мопедів, 5 216 тис. велосипедів і 568 мотоциклів, виявивши 1 118 тис. порушень.
Мета акції — не тільки штрафи, а й зменшення кількості загиблих та тяжко травмованих на дорогах Європи.
Судноплавна група Mediterranean Shipping Company (MSC) з центральним офісом у Женеві, одна з найбільших у світі, придбала 51% частку в контейнерному терміналі TIS у порту «Південний», йдеться у повідомленні видання Latifundist з посиланням на систему YouControl.
Згідно з даними YouControl, найбільшими бенефіціарними власниками TIS стали власники MSC Дієго та Алекса Апонте – по 25,5%.
У березні цього року стало відомо, що глобальний контейнерний оператор DP World через майже шість років після придбання продав свою частку в контейнерному терміналі TIS, її викупила назад група TIS.
Згідно з річним звітом DP World, він володів 51% в TIS Container Terminal Limited, зазначеному як термінал багатоцільового призначення.
Згідно з інформацією YouControl, іншими власниками та бенефіціарами контейнерного терміналу TIS є Олексій Федоричев та його «Федком Інвест САМ» – 18,375%, Олег Кутателадзе – 9,19% частки, брати Єгор Гребенніков та Андрій Ставніцер – 11,72% і 9,72%.
Президент Асоціації міжнародних експедиторів України Віктор Берестенко в коментарі Latifundist підтвердив відповідну інформацію та уточнив, що прихід MSC може певною мірою посилити конкуренцію між контейнерними терміналами та дати поштовх для розвитку портової інфраструктури в Україні.
Як повідомлялося в травні 2025 року, компанія Medlog, «дочка» MSC, придбала у Гребеннікова 50% оператора інтермодальної логістики N’UNIT і частку 25% у транскордонному терміналі «Мостиска».
У 2024 році MSC оголосила про завершення угоди з придбання 49,9% у німецькій логістичній групі Hamburger Hafen und Logistik AG (HHLA), яка управляє одеським контейнерним терміналом (КТО).
Група терміналів «ТІС» – найбільший стивідорний оператор в Україні. До групи входять п’ять терміналів: «ТІС-Контейнерний термінал», «ТІС-Вугілля», «ТІС-Руда», «ТІС-Зерно» та «ТІС-Мінеральні добрива». Група також володіє та управляє найбільшою інфраструктурною мережею, що включає залізничну станцію.
Згідно з інформацією на сайті групи TIS, контейнерний термінал є найдовшим (600 м) і найглибшим (15 м) контейнерним терміналом у країні. Його потужність з обробки контейнерів становить 8 млн тонн/400 тис. TEU на рік. У 2021 році компанія Maersk консолідувала всі свої суднозаходи в Україні саме на цьому терміналі.
Згідно з даними в системі YouControl, виручка ТОВ «Контейнерний термінал «Південний» у 2025 році скоротилася на 24,8% — до 840,78 млн грн, а чистий прибуток — у 2,8 раза, до 208,35 млн грн.
