Як повідомляє Сербський Економіст, в акваторії Чорногорії більше не фіксується присутність пеластур (Pinna nobilis) — одного з найбільших двостулкових молюсків Середземного моря, тоді як чисельність спорідненого виду Pinna rudis, навпаки, зростає. Про це повідомило Radio Televizija Budva з посиланням на дані морських біологів.
За їхньою інформацією, масова загибель пеластур в Адріатиці почалася кілька років тому і пов’язана з поширенням паразита Haplosporidium pinnae, який уражає тканини молюска і призводить до його швидкої загибелі. В результаті на даний час у прибережних водах Чорногорії живі особини цього виду не виявляються.
Водночас фахівці відзначають зростання популяції спорідненого виду Pinna rudis, який виявився більш стійким до захворювання. Цей молюск відрізняється меншими розмірами та іншою морфологією, проте займає схожу екологічну нішу.
Екологи підкреслюють, що зникнення пеластура є серйозною втратою для морської екосистеми, оскільки цей вид відіграє важливу роль у фільтрації води та підтримці біорізноманіття. У зв’язку з цим наукова спільнота закликає до посилення моніторингу стану морського середовища та розробки програм із збереження вразливих видів в Адріатичному морі.
У 2025 році населення використало 7,6 млрд куб. м або 36% загального обсягу спожитого в Україні 21 млрд куб. м природного газу, повідомив аналітичний центр DIXI Group з посиланням на дані Energy Map.
“Другим за обсягами є сегмент промисловості та інших споживачів – 5,0 млрд куб. м (24%)”, – зазначили у центрі.
Своєю чергою підприємства теплокомуненерго, що виробляють тепло для населення, використали 3,9 млрд куб. м газу (18%), тоді як ТКЕ, що забезпечують інших споживачів, зокрема бюджетні установи – 2,5 млрд куб. м (12%).
Ще близько 2 млрд куб. м (10%) становлять втрати – розрахунковий показник, який визначено як різницю між валовим споживанням газу та сумою кінцевого споживання за усіма категоріями споживачів.
За даними DIXI Group, в минулому році у порівнянні з 2024 роком валове споживання газу знизилося на 4%, а відносно 2021 року – на 31%. При цьому зросло споживання газу підприємствами ТКЕ для потреб населення (+17%), а також споживання самим населенням (+6%). Водночас споживання ТКЕ для інших споживачів скоротилося на 16%, а промисловістю та іншими споживачами – на 12%.
Порівняно з 2021 роком споживання газу промисловістю та іншими споживачами скоротилося більш ніж удвічі (-54%). Також зменшилося споживання газу підприємствами ТКЕ для населення (-24%), та населенням (-12%). Натомість споживання газу ТКЕ для інших споживачів зросло на 47%.
Загальна площа насіннєвих посівів основних сільськогосподарських культур в Україні у 2025 році становила 80 420,25 га, що на 2,3% більше порівняно з 2024 роком (78 602,71 га), але на 11,8% нижче показника 2023 року (91 161,83 га), повідомило агентство “АПК-Інформ” із посиланням на дані Насіннєвої асоціації України (НАУ).
В асоціації відзначили, що більше ніж у два рази зросли площі під твердою озимою пшеницею – з 209,4 га у 2024 році до 424,66 га у 2025-му. Водночас спостерігається просідання щодо площ ярої пшениці, особливо твердих сортів – майже в три рази. Позитивну динаміку продемонстрував також озимий ячмінь, що свідчить про відновлення інтересу до культури з боку господарств.
Згідно з наведеними в таблиці даними, позитивну динаміку у 2025 році продемонстрували кукурудза (+16,7%) – до 25,68 тис. га, м’яка озима пшениця (+5,9%, 25,12 тис. га) та ріпак (+46,3%, 0,28 тис. га). Водночас триває скорочення площ під насіннєвим соняшником (–12%, 10,62 тис. га) та ярим ячменем (–8,5%, 2,98 тис. га). Насіннєва соя після зростання у 2024 році повернулася до показників дворічної давнини — 12,84 тис. га.
“В цілому по ключових культурах спостерігається повільне відновлення насіннєвих площ, що є важливим сигналом для внутрішнього ринку та сегментів, орієнтованих на експорт”, – акцентувала виконавча директорка НАУ Сюзана Григоренко.
Як повідомляє Сербський Економіст, економічне зростання Сербії у 2026 році може становити близько 2,75%, однак такий сценарій багато в чому залежить від подальшого розвитку кризи на Близькому Сході та її впливу на ціни на нафту й загальну інфляційну динаміку.
Фактор енергетики для Сербії в останні дні став особливо чутливим. На тлі конфлікту навколо Ірану Brent піднімалася вище $100 за барель, а перебої в постачанні вже змусили міжнародні організації та центробанки переглядати інфляційні та економічні прогнози. МВФ попередив, що тривале зростання цін на енергоносії здатне прискорити інфляцію та уповільнити глобальне зростання, а ЄЦБ вже підвищив прогноз інфляції на 2026 рік і знизив оцінку зростання економіки єврозони.
Для Сербії це означає подвійний ризик — через імпортовану інфляцію та через погіршення умов для зовнішнього попиту на європейських ринках. Національний банк Сербії поки що зберігає власний прогноз зростання ВВП на 2026 рік на рівні 3,5%, однак зовнішній шок через нафту та газ робить цю оцінку менш стійкою, особливо якщо високі ціни збережуться довше кількох тижнів.
Додатковий тиск пов’язаний з ринком палива всередині країни. 19 березня влада Сербії продовжила заборону на експорт нафти та нафтопродуктів до 2 квітня, розпорядилася вивільнити 40 тис. тонн дизельного палива з резервів і знизила акцизи на паливо на 20%, намагаючись не допустити дефіциту та стрибка цін. Наступного дня США також продовжили санкційну відстрочку для NIS до 17 квітня, що дозволило зберегти імпорт нафти для сербського ринку.
Таким чином, базовий сценарій для економіки Сербії на 2026 рік поки що залишається позитивним, але все сильніше залежить не тільки від внутрішнього попиту та інвестицій, а й від геополітики. Якщо ситуація на Близькому Сході стабілізується, зростання може залишитися ближчим до офіційних прогнозів. Якщо ж енергетична криза затягнеться, тиск на інфляцію, споживання та промисловість може виявитися сильнішим, ніж очікувалося ще на початку року.
Кліматичні зміни вже мають практичні наслідки для України – від енергетики та сільського господарства до стану екосистеми Карпат і перспектив зимового туризму, заявили експерти Інституту промислової екології та Інституту технічної теплофізики НАН України. За їхніми словами, глобальне потепління в українському регіоні проявляється інтенсивніше, ніж у низці країн Західної Європи, а повномасштабна війна РФ додатково посилює кліматичні ризики.
Член-кореспондент НАНУ Наталія Фіалко наголосила, що нинішня кліматична криза вже вийшла за межі суто наукової дискусії й безпосередньо впливає на питання безпеки, енергетики та довгострокової державної політики.
«В останні роки значення порогу щодо рівня 1,5 градуса Цельсія вже досягнуто. У 2023 році ця аномалія становила 1,54 градуса, у 2024 році – 1,6, а в 2025 році – 1,55. Це дані провідних дослідницьких центрів і Всесвітньої метеорологічної організації, тобто людство вже отримало сигнал про те, що глобальне потепління прямує до своєї критичної межі», – зазначила вона на пресконференції в агентстві “Інтерфакс-Україна” в четвер.
За словами вченого, у центрі реагування на кліматичні виклики мають бути декарбонізація економіки, енергоефективність і перехід до кліматично нейтральних джерел енергії, включно з атомною генерацією.
«Проблема кліматичної безпеки безпосередньо пов’язана з декарбонізацією економіки. А останнє, своєю чергою, визначається переходом на кліматично нейтральні джерела енергії, і йдеться не лише про відновлювану енергетику, а й про атомну, яка є дуже важливою для України. Ця проблема також пов’язана з підвищенням енергоефективності в цілому та із запровадженням циркулярної економіки», – додала Наталія Фіалко.
В свою чергу, директор інституту промислової екології, дійсний член академії будівництва України Олександр Сігал, зазначив, що Україна вже має внутрішні можливості для скорочення споживання викопного палива, але це потребує системної модернізації інфраструктури теплопостачання.
«Якщо ми подивимося на опалювальні сезони в Україні протягом останніх 20 років, то побачимо, що вони вже скоротилися десь на 20%. Тобто нам уже потрібно приблизно на 20% менше органічного палива навіть без додаткових заходів. Далі є блок енергоефективності, є модернізація тепломереж, є індивідуальні теплові пункти, є біометан, сонце, вітер – усе це дає можливість значно скоротити обсяги викопного палива», – зазначив науковець.
Окрему увагу учасники пресконференції приділили Карпатам, де, за словами Олександра Сігала, кліматичні зміни вже мають цілком вимірюваний ефект. Він зазначив, що на підставі історичних даних, зокрема австрійських спостережень, у Карпатському регіоні вже фіксується суттєве підвищення температури.
«За австрійськими даними, з 1850 року ми маємо вже підвищення температури на 2,4 градуса. Якщо інтерполювати цю криву далі, навіть без прискорення процесу, то до 2050 року будемо мати ще 1,4-1,9 градуса середнього підвищення. І це означає не просто зміну середньої температури, а збільшення розбалансу – більше дуже холодних і дуже теплих днів та менше стабільних середніх періодів», – додав експерт.
Він підкреслив, що одним із найпомітніших наслідків потепління для Карпат уже стало скорочення періоду зі стійким сніговим покривом, яким можна користуватись під час туристичного сезону.
«Якщо казати про наші Карпати, то зараз уже на 8-10 днів скоротився сезон, коли люди можуть скористатися снігом для гірськолижного відпочинку. І якщо цей процес не підтримувати штучним снігом, то це скорочення буде лише зростати. Ми вже бачимо, що сніг то зникає, то знову з’являється, і ці провали доводиться закривати. Таким чином за 10 років в Україні може залишитись тільки один реально повноцінно функціонуючий гірськолижний курорт Буковель,який зможе себе забезпечити штучним снігом. І дуже важливо,що за рахунок того,що там є вода для його виробництва,ціни не будуть захмарними для середнього українського споживача», – зазначив науковець.
На думку Олександра Сігала, у цій ситуації Буковель має стратегічну перевагу: наявність власних потужних водних резервуарів дозволяє курорту підтримувати траси в належному стані з меншими витратами, що робить його найбільш конкурентоспроможним гравцем на ринку. Буковель може стати єдиним,що буде по кишені пересічному українцю у цій ситуації. При цьому, за його словами, заміщення природного снігу штучним вимагатиме значних ресурсів води та електроенергії, яких у країни в нинішніх умовах бракує.
«Щоб замістити той самий сніг, потрібно 250-400 літрів води на 1 кубічний метр снігу, а загалом – 3-4 тис. кубометрів води на 1 гектар. Крім того, енерговитрати на виробництво штучного снігу становлять 0,3-0,7 кіловата на кубічний метр, і якщо рахувати навіть мінімальні траси, то йдеться про мільйони кіловат-годин електроенергії. У ситуації, в якій зараз перебуває Україна, таких обсягів електрики у нас немає, скільки б грошей це не коштувало», – сказав Олександр Сігал.
За оцінкою експерта, це неминуче позначиться і на вартості відпочинку в Карпатах.
«Якщо ми все ж хочемо зберегти курорти в Україні, то маємо бути готові до того, що для тих, хто буде відпочивати, це означатиме додаткові витрати. Це може становити від 100 до 800 євро на період відпустки тривалістю 10-20 днів – фактично саме стільки доведеться платити за підтримку такої курортної інфраструктури. І якщо на окремих курортах, за винятком Буковеля, який має свої водні ресурси в достатньому обсязі, доведеться ще й транспортувати воду, то всі ці витрати врешті ляжуть на кінцевого споживача», – наголосив він.
Наталія Фіалко при цьому звернула увагу, що для України проблема є ще гострішою, ніж для частини інших європейських країн, через особливості клімату та наслідки війни.
«В Україні глобальне потепління відбувається дещо інтенсивніше, ніж у Західній Європі, і це зумовлено насамперед більш сухим кліматом. Крім того, на ситуацію суттєво впливає повномасштабне російське вторгнення, яке призвело до значного збільшення викидів СО2. Це так званий вуглецевий слід війни», – сказала вона.
За її словами, військові дії вже стали одним із головних джерел додаткового кліматичного навантаження на Україну. У 2022 році, за даними вченої основним джерелом викидів СО2 стали саме військові дії, а не енергетика чи промисловість, що спричинило зростання викидів на 23% одразу. Додаткові викиди СО2 від військових дій у 2025 році становили 77 млн тонн у СО2-еквіваленті, а за період з лютого 2022 року до лютого 2025 року – 175 млн тонн. Загальні пов’язані з цим збитки оцінюються у $57 млрд. Експертка також окреслила ширший перелік ризиків, які несе потепління для держав і суспільств.
«До основних компонентів цієї проблеми належать дефіцит питної води, продовольча незахищеність, деградація ґрунтів, боротьба за землю, кліматична міграція та енергетична вразливість. У відповідь потрібні адаптивне сільське господарство, міжнародні інструменти управління ресурсами, децентралізація енергетики, системи раннього попередження. І, що особливо важливо, збройні сили та розвідки мають включати кліматичні прогнози у своє стратегічне планування», – додала Фіалко.
Олександр Сігал висловив сумнів у можливості швидкого запуску окремої державної програми підтримки гірськолижних курортів в умовах війни та фінансового дефіциту, водночас назвавши першочерговим кроком збереження лісів у Карпатах.
«Країни навколо мають схожі проблеми, і перша порада – не вирубувати ліси в Карпатах. Фактично інші країни підвищують лісистість, а Україна вирубує столітні дуби й буки. Тобто треба брати кальку з того, що роблять за кордоном, і перестати рубати українські Карпати», – резюмував він.
Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні в січні-лютому 2026 року збільшилося на 1,7% порівняно з аналогічним періодом минулого року, повідомила Державна служба статистики (Держстат).
Згідно з даними відомства, зростання було забезпечено винятково сектором тваринництва (індекс 101,7%), тоді як дані по рослинництву в цей період традиційно відсутні.
Основним драйвером стали сільгосппідприємства, які наростили виробництво на 8,9%. Найкращу динаміку в цьому сегменті показали підприємства Донецької (індекс 162,5%), Львівської (132,9%) і Волинської (135,0%) областей. Загалом ріст серед підприємств зафіксовано у 20 регіонах.
Натомість у господарствах населення спостерігається спад: обсяги виробництва скоротилися на 14,8% порівняно з січнем-лютим 2025 року. Найбільше падіння у приватному секторі зафіксовано у Донецькій (індекс 35,3%), Тернопільській (50,9%) і Закарпатській (63,8%) областях.
У регіональному розрізі в усіх категоріях господарств найбільше скорочення обсягів зафіксовано у Донецькій (індекс 60,5%), Закарпатській (68,3%) і Чернівецькій (82,9%) областях. Водночас лідерами загального зростання стали Вінницька (+22,9%), Львівська (+22,7%) та Кіровоградська (+7,6%) області.
Як повідомлялося, у січні 2026 року сільгоспвиробництво в Україні зросло на 3,2% проти січня 2025 року. Таким чином, за підсумками двох місяців темпи зростання дещо сповільнилися.
