Ukraine open for business

Experts Club проаналізував показники вирощування пшениці у світі з 1990 по 2026 рік

Інформаційно-аналітичний центр Experts Club представив відеоаналіз динаміки вирощування пшениці у світі за період з 1990 по 2026 рік, підготовлений на основі порівняльних даних щодо виробництва пшениці в основних країнах-виробниках.

За наявними даними, світове виробництво пшениці в країнах, включених до аналізу, зросло з близько 591,3 млн тонн у 1990 році до орієнтовно 816,4 млн тонн у 2026 році. Таким чином, за 36 років обсяг виробництва збільшився приблизно на 225 млн тонн, або на 38%.

Водночас найвищий показник у наявному масиві даних зафіксовано у 2025 році — близько 831,9 млн тонн. Прогнозний показник на 2026 рік є нижчим — 816,4 млн тонн, що може свідчити про часткову корекцію після високого врожаю попереднього року, але загальний довгостроковий тренд залишається висхідним.

У Experts Club зазначають, що відеоформат дозволяє наочно простежити не лише зростання світового виробництва пшениці, а й зміну географії основних виробників. Якщо на початку 1990-х років серед найбільших виробників фігурували СРСР, Китай, США, Індія, Франція та Канада, то в сучасній структурі перші позиції займають Китай, Індія, Росія, США, Франція, Канада, Австралія, Пакистан та Україна.

За даними FAO та USDA, у 1990 році найбільший обсяг виробництва пшениці припадав на СРСР — близько 101,9 млн тонн, Китай — 98,2 млн тонн, США — 74,3 млн тонн, Індію — 49,8 млн тонн, Францію — 33,3 млн тонн і Канаду — 32,1 млн тонн. Сукупна частка десяти найбільших виробників тоді становила близько 77% світового показника.

У 2026 році, за наявними даними, найбільшим виробником пшениці залишається Китай — близько 141 млн тонн. Друге місце посідає Індія — 121 млн тонн, третє — Росія — 86 млн тонн. Далі йдуть США — 42,5 млн тонн, Франція — 36 млн тонн, Канада — 35 млн тонн, Австралія та Пакистан — по 30 млн тонн, Україна — 23 млн тонн і Німеччина — 21,5 млн тонн.

Частка Китаю та Індії у світовому виробництві пшениці за цей період істотно зросла. Якщо у 1990 році на ці дві країни припадало близько 25% світового виробництва, то у 2026 році — вже понад 32%. Це відображає довгострокове посилення ролі Азії у глобальній продовольчій системі.

«Пшениця залишається одним із базових індикаторів продовольчої безпеки. За останні десятиліття ми бачимо не лише збільшення світового виробництва, а й поступове зміщення центрів аграрної ваги. Китай та Індія стали ключовими виробниками, тоді як країни Чорноморського регіону суттєво посилили свій вплив на міжнародний ринок зернових», — зазначив засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін.

Окрему роль у сучасній структурі виробництва відіграє Україна. За наявними даними, після появи України як окремої статистичної одиниці на початку 1990-х років виробництво пшениці становило близько 19,5 млн тонн у 1992 році. У 2021 році показник досягав понад 32 млн тонн, після чого через війну, логістичні обмеження, мінування територій, зміну структури посівів і втрати частини виробничого потенціалу знизився.

У 2024 році виробництво пшениці в Україні оцінювалося приблизно у 23,4 млн тонн, у 2025 році — 24,1 млн тонн, а у 2026 році — близько 23 млн тонн. Попри складні умови, Україна залишається серед десяти найбільших виробників пшениці у світі та зберігає стратегічне значення для глобального зернового ринку.

Дані також свідчать про зміну позицій США. У 1990 році Сполучені Штати виробляли понад 74 млн тонн пшениці й були одним із трьох найбільших виробників у світі. У 2026 році їхній показник становить близько 42,5 млн тонн. Це не означає втрати аграрного потенціалу США загалом, але відображає структурні зміни у сільському господарстві, конкуренцію з іншими культурами та зміну глобального балансу виробництва.

Росія, яка у статистиці після розпаду СРСР відображається окремо, стала одним із ключових виробників пшениці у XXI столітті. За наявними даними, у 2025 році її виробництво оцінювалося приблизно у 90,3 млн тонн, а у 2026 році — 86 млн тонн. Водночас країни колишнього СРСР загалом залишаються важливим центром світового зернового виробництва.

«Глобальний ринок пшениці став значно більш багатополярним. Якщо раніше ключову роль відігравали кілька великих виробників, то зараз для продовольчої стабільності критичне значення мають одразу кілька регіонів — Азія, Північна Америка, Європа, Чорноморський басейн та Австралія. Будь-які кліматичні, логістичні або військово-політичні ризики в одному з цих регіонів швидко впливають на світові ціни», — наголосив Уракін.

У Experts Club звертають увагу, що при аналізі пшениці важливо розрізняти абсолютні обсяги виробництва, експортний потенціал і внутрішнє споживання. Китай та Індія є найбільшими виробниками, однак значна частина їхнього врожаю використовується на внутрішньому ринку. Натомість Україна, Росія, Канада, Австралія, США та Франція мають суттєвий вплив саме на міжнародну торгівлю пшеницею.

Аналітики центру зазначають, що подальша динаміка виробництва пшениці залежатиме від кількох ключових факторів: кліматичних умов, доступу до добрив і насіння, вартості енергоносіїв, стану логістичної інфраструктури, торговельних обмежень, воєнних ризиків і державної політики підтримки аграрного сектору.

За оцінкою Experts Club, довгострокова візуалізація показників вирощування пшениці дозволяє краще зрозуміти, як змінювалася глобальна продовольча система після 1990 року, які країни посилили свої позиції та чому виробництво зернових залишається одним із ключових елементів економічної й політичної безпеки.

EXPERTS CLUB, ВИРОБНИЦТВО ПШЕНИЦІ, продовольча безпека, ПШЕНИЦЯ

Попри здорожчання виробництва та збитки видавців, український книжковий ринок утримує попит навіть в умовах війни

Як повідомляє проєкт Інтерфакс-Україна Культура, український книжковий ринок під час війни зберігає стабільний попит, проте видавці стикаються з подорожчанням виробництва, логістичними проблемами, втратою складів та зміною читацьких уподобань. Про це свідчать оцінки учасників XIV «Книжкового Арсеналу» в Києві, опубліковані агентством «Інтерфакс-Україна» на сайті проекту Інтерфакс-Україна Культура.

XIV «Книжковий Арсенал» став одним із ключових майданчиків для оцінки стану української видавничої галузі. На фестивалі представлені десятки українських видавництв — від великих гравців до нішевих проєктів, що працюють з військовою, історичною, українознавчою, класичною та сучасною художньою літературою.

Представники ринку відзначають, що, незважаючи на складну економічну ситуацію, обстріли, зростання вартості паперу та логістики, інтерес до української книги зберігається. Читачі все частіше обирають видання про історію, війну, культуру, національну ідентичність, а також сучасну українську художню літературу.

Заступник директора харківського видавництва «Фоліо» Геннадій Корбер повідомив, що попит на книги знизився, проте ринок продовжує працювати. За його словами, значна частина книг видавництва, як і раніше, друкується в Харкові, незважаючи на постійні обстріли міста, частина замовлень розміщується в інших регіонах України.

Серед нових видань «Фоліо», представлених на «Книжковому Арсеналі», — роман Олексія Бобровникова «Червона зона» про війну та книга Юрія Сороки «Наш лицарський хрест». У видавництві відзначають зростання інтересу до історії України, класики, військової тематики та фентезі. Молодіжна аудиторія, за словами представників ринку, активно читає фентезі, хоча для низки видавництв цей сегмент раніше не був основним.

Одним із головних економічних викликів для галузі залишається зростання собівартості. Видавці пов’язують подорожчання книг із зростанням цін на папір, логістику, імпортну сировину та коливаннями валютних курсів. За оцінками учасників ринку, папір за рік міг подорожчати приблизно на 20-25%. Україна майже не має власного виробництва комерційного паперу для книжкової галузі, тому видавництва залежать від імпорту, зокрема з Литви, Чехії та інших країн.

Додатковим фактором ризику залишаються російські обстріли, які призводять не тільки до затримок виробництва, а й до прямих втрат тиражів. У «Фоліо» повідомляли про випадки, коли книги знищувалися через удари по фабриках, де розміщувалися замовлення.

Для видавництва «Український пріоритет» удар по інфраструктурі став критичним.

Його директор Володимир Шовкошитний розповів, що в результаті атаки дронами Shahed у ніч на 17 червня минулого року були знищені склад і офіс видавництва. За його словами, згоріло близько 70 тис. книг та офісне обладнання, а з-під попелу та води вдалося дістати лише близько 4-5 тис. пошкоджених примірників.

Незважаючи на втрати, видавництво поставило собі за мету відновити репертуар до першої річниці атаки. Основний напрям «Українського пріоритету» — історична, художня та науково-популярна література про українську історію від скіфської епохи до сучасної війни.

Видавці також фіксують стійкий інтерес до українознавчої літератури. Видавець Олександр Савчук зазначив, що після початку повномасштабної війни українці стали значно більше цікавитися книгами про власну культуру, історію та ідентичність. При цьому, за його словами, після різкого зростання попиту в перші роки великої війни зараз на ринку спостерігається певний відкат, проте інтерес до української теми залишається довгостроковим.

Окремим напрямком розвитку книжкового ринку стають цифрові сервіси. Засновниця книжкового додатка Litcom Ольга Ольхова представила на «Книжковому Арсеналі» оновлення сервісу, який позиціонується як навігатор книжкового ринку та інструмент для формування власної бібліотеки. У додатку з’явилася можливість додавати книги шляхом сканування штрих-коду, робити письмові та аудіонотатки, а також фіксувати, кому читач позичив книгу.

За словами Ольхової, в Україні високим попитом користується нон-фікшн, особливо короткі аудіоформати за мотивами книг. Команда Litcom також проводить дослідження читацьких звичок українців серед школярів, студентів, активних читачів і широкої аудиторії. Перші результати планують оприлюднити після завершення «Книжкового Арсеналу».

Помітним сегментом ринку залишається військова література. Директор видавництва «Білка» Ірина Білоцерківська зазначила, що видавництво працює з військовою літературою з 2018 року. Серед новинок — збірка мілітарного хоррору «Птахи в темряві», написана вісьмома військовими авторами. За словами видавниці, це фактично новий жанр, який формується з досвіду війни.

Учасники ринку також звертають увагу на зміну вимог покупців до якості книги як фізичного продукту. Якщо раніше частина аудиторії орієнтувалася насамперед на ціну, то зараз читачі частіше звертають увагу на поліграфію, оформлення, ілюстрації, дизайн обкладинки та колекційну цінність видання. На стендах фестивалю представлені подарункові видання, дизайнерські серії класики, колекційні книги з кольоровими зрізами, тисненням та ілюстраціями.

Головна редакторка та засновниця видавництва Stretovych Світлана Стретович представила на «Книжковому Арсеналі» український переклад автобіографії Агати Крісті, який вперше вийшов українською мовою. За її словами, книга була видана у світі ще 1977 року, проте український читач досі не мав її перекладу.

Таким чином, український книжковий ринок продовжує працювати в умовах війни, зростання витрат та інфраструктурних ризиків. Попит став більш вибірковим, проте інтерес до історії, війни, національної ідентичності, української літератури та якісних видань залишається високим. Для видавництв «Книжковий Арсенал» зберігає значення не тільки як ярмарок, але й як майданчик прямого контакту з читачами, авторами та партнерами.

«Книжковий Арсенал» — щорічний міжнародний фестиваль у Києві, що об’єднує видавців, авторів, читачів, культурні інституції та представників креативних індустрій. У 2026 році фестиваль проходить вчотирнадцяте і залишається одним із головних публічних майданчиків українського книжкового ринку.

Джерело: https://interfax.com.ua/news/culture/1171986.html

книжковий ринок, УКРАЇНА

AGRO UKRAINE WEEK оголосив перших спікерів події

Менш ніж за місяць стартує AGRO UKRAINE WEEK – велика міжнародна агроподія, яка об’єднає ключових стейкхолдерів аграрного та продовольчого секторів України, створюючи динамічну платформу для національного діалогу, співпраці, розвитку та міжнародного партнерства. Це подія, що формує нову історію українського агросектору.

Цифри говорять самі за себе: подій – 12+; учасників – 7 000+; спікерів – 300+; виставкових стендів – 160+; культурних заходів – 10+.

17-19 червня 2026 року в КВЦ «Парковий» зберуться представники уряду, агробізнесу, фермерської спільноти, міжнародних організацій, інвесторів, науковців і політиків для обговорення ключових викликів та можливостей українського агросектору, європейської інтеграції, продовольчої безпеки, інновацій та стратегічного розвитку галузі.

AGRO UKRAINE WEEK – це простір для формування нових партнерств, відкритого діалогу між державою та бізнесом, пошуку ефективних рішень для аграрної економіки та створення спільного бачення майбутнього українського АПК.

АНОНС ПЕРШИХ СПІКЕРІВ AGRO UKRAINE WEEK:

• Крістофер Хансен — Єврокомісар з питань сільського господарства
• Георг фон Нолкен — генеральний директор «Контінентал Фармерз Груп»
• Тарас Качка — Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України
• Тарас Висоцький — заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України
• Богдан Кривіцький — операційний директор ІМК
• Сергій Кравчук — генеральний директор агрохолдингу «Галс Агро»
• Хассан Муфід Халаві — генеральний директор (CEO) ELITE AGRO HOLDING
• Ігор Харченко — засновник AGRO UA INVESTMENT

І це лише початок!

Список спікерів постійно доповнюється — слідкуйте за оновленнями та анонсами AGRO UKRAINE WEEK, аби першими дізнаватися про нових учасників, програму події та ключові теми майбутнього агросектору України.

Інтерфакс-Україна – інформаційний партнер

AGRO UKRAINE WEEK

Чистий приплив іноземних інвестицій до Чорногорії в I кварталі впав на 40%

Чистий приплив прямих іноземних інвестицій до Чорногорії у першому кварталі 2026 року становив 75,6 млн євро, що майже на 40% менше, ніж за аналогічний період минулого року, коли він сягав 122,2 млн євро, свідчать дані Центрального банку Чорногорії.

При цьому телеграм-канал «Сербський економіст» повідомляє, що загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшли в країну, знизився незначно — на 2,5%, до 206,5 млн євро. Основний тиск на підсумковий показник справило зростання виведення капіталу: іноземні інвестори вивели з Чорногорії 130,9 млн євро проти 89,5 млн євро роком раніше.

Таким чином, дані ЦБ показують не стільки різке падіння інтересу до Чорногорії з боку іноземних інвесторів, скільки посилення зворотного руху капіталу. Гроші в країну продовжують надходити, однак одночасно збільшуються деінвестування компаній, повернення позик, раніше наданих місцевим фірмам, та виведення коштів через продаж нерухомості.

Найбільший обсяг виведення капіталу в першому кварталі припав на інвесторів з Туреччини — 24,8 млн євро. З цієї суми 21,1 млн євро було пов’язано з виведенням коштів з компаній у Чорногорії, ще близько 3 млн євро — з продажем нерухомості.

На другому місці опинилися інвестори з Сербії, які вивели 17,5 млн євро. 8,3 млн євро припало на продаж нерухомості в Чорногорії, 3,7 млн євро — на купівлю нерухомості за кордоном, ще 3,2 млн євро — на виведення коштів із компаній. За ними йшли інвестори з ОАЕ з 17 млн євро.

Зростання виведення капіталу особливо важливе для Чорногорії, оскільки економіка країни традиційно сильно залежить від іноземних інвестицій, насамперед у нерухомість, туризм, будівництво та пов’язані з ними послуги. В останні роки помітну роль на ринку відігравали інвестори з Туреччини, Сербії, Росії, країн ЄС та Близького Сходу.

Зниження чистого припливу може стати сигналом для влади про необхідність більш уважно оцінювати якість інвестицій. Для економіки важливий не тільки обсяг надходжень, але й те, наскільки вони залишаються в країні, створюють робочі місця, підтримують продуктивність і формують довгострокову податкову базу.

ВІДТІК КАПІТАЛУ, іноземні інвестиції, ЧОРНОГОРІЯ

Середня зарплата в Україні у квітні зросла до 30,5 тис. грн

Середня заробітна плата штатних працівників України у квітні зросла на 0,5% порівняно з березнем 2026 року і становила 30,515 тис. грн, повідомили у Державній службі статистики (Держстат).

За даними статвідомства, найвищий рівень середньої зарплати у минулому місяці зафіксовано в Києві – 48,003 тис. грн та Київський області – 30,584 тис. грн, найнижчий у Кіровоградській – 21,199 тис. грн і Чернівецькій – 21,687 тис. грн областях.

У квітні 2026 року найвища оплата праці спостерігалася у сфері інформації та телекомунікацій – 77,861 тис. грн, фінансової та страхової діяльності – 69,446 тис. грн, професійної, наукової та технічної діяльності – 40,358 тис. грн, державному управлінні й обороні – 35,553 тис. грн, у сфері оптової та роздрібної торгівлі – 35,442 тис. грн, у промисловості – 33,341 тис. грн, на підприємствах транспорту, поштової та кур’єрської служб – 29,262 тис. грн, у сфері операцій з нерухомістю – 27,707 тис. грн, у будівництві – 24,094 тис. грн.

При цьому найнижча середня заробітна плата спостерігалася в сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку – 19,855 тис. грн, в освітян – 20,037 тис. грн, у працівників охорони здоров’я і соцдопомоги – 20,868 тис. грн

Згідно з даними статвідомства, заборгованість із виплати заробітної плати станом на 1 травня 2026 року становила 3,7 млрд грн (у березні – 3,6 млн грн)

Держстат нагадує, що дані наведено без урахування тимчасово окупованих територій Російською Федерацією та частини територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Як повідомлялося, зростання споживчих цін в Україні у квітні 2026 року сповільнилося до 1,4% з 1,7% у березні, 1% у лютому та 0,7% в січні поточного року. За даними Держстату, в річному вимірі інфляція за підсумками квітня 2026 року зросла до 8,6% із 7,9% за підсумками березня, 7,6% за підсумкам лютого, 7,4% за підсумками січня.

НБУ наприкінці квітня погіршив прогноз інфляції на 2026 рік з 7,5% до 9,4%, у 2027 році – з 6% до 6,5%.

Середня зарплата

Косово скасовує призов і переходить до концепції тотальної оборони

Як повідомляє Сербський Економіст, Косово не запроваджуватиме обов’язкову військову службу, а натомість має намір розвивати модель загальної оборони, заявив виконувач обов’язків прем’єр-міністра Альбін Курти.

За його словами, такий підхід краще відповідає нинішнім умовам безпеки, ніж класична обов’язкова служба. Курти послався на досвід Фінляндії, де оборона розглядається не тільки як завдання армії, але й як система участі всього суспільства, включаючи державні інститути, бізнес, цивільний захист, інфраструктуру та резервні механізми.

Ідея обов’язкової служби в Косово обговорювалася кілька років. Курти ще раніше виступав за її введення, проте тепер уряд фактично змінює підхід: замість призову для молоді ставка робиться на ширшу концепцію. Така модель передбачає підготовку суспільства і держави до криз, а не лише збільшення чисельності армії.

План щодо загальної оборони був затверджений урядом Косово ще у вересні 2024 року. Він має поєднати військову готовність, цивільний захист, стійкість критичної інфраструктури, інформаційну безпеку, мобілізаційні можливості та взаємодію державних органів. Курти не назвав конкретних термінів запуску нової моделі.

Рішення прийнято на тлі триваючого зростання оборонних витрат Косово. За Курти Приштина збільшила фінансування сил безпеки, закупила турецькі безпілотники Bayraktar і отримала схвалення США на придбання протитанкових комплексів Javelin. Влада також заявляла про плани створити власне виробництво боєприпасів і лабораторію з розробки дронів. Reuters раніше повідомляв, що Косово планує спрямувати близько 1 млрд євро на оборону протягом чотирьох років і збільшити видатки на 60%.

Однак у цієї моделі є й обмеження. Фінський приклад, на який посилається Курти, будувався десятиліттями і поєднує загальну оборону з обов’язковою службою для чоловіків та розвиненою системою резерву. Тому для Косово простого копіювання недостатньо: країні доведеться створити власну систему підготовки, фінансування, цивільного захисту та координації між відомствами.

Для регіону це рішення буде сприйнято крізь призму відносин із Сербією. Белград не визнає незалежність Косово, проголошену у 2008 році, і розглядає Косово як частину своєї території. Приштина, у свою чергу, вважає зміцнення сил безпеки відповіддю на загрози з боку Сербії та нестабільність на півночі Косово, де проживає значна сербська громада.

Ситуацію додатково стримує присутність сил KFOR під командуванням НАТО. У Косово перебувають понад 4 тис. миротворців, особливо важливу роль вони відіграють на півночі, де регулярно виникають напруженість і зіткнення між місцевими сербами, владою Косово та силовими структурами.

Косово визнали понад 100 держав, включаючи США та більшість країн ЄС, проте його незалежність не визнають Сербія, Росія, Китай, Україна та кілька країн Євросоюзу, включаючи Іспанію, Грецію, Румунію, Словаччину та Кіпр. Через це Косово не є членом ООН та НАТО, хоча прагне до євроатлантичної інтеграції.

https://t.me/relocationrs/2908

Косово, Сербія