Палата представників Антигуа і Барбуди схвалила поправки до програми отримання громадянства за інвестиції, які передбачають збільшення обов’язкового терміну перебування в країні, регулярний незалежний аудит та посилення контролю над посередниками.
Головною зміною стане збільшення мінімального терміну фізичної присутності нового громадянина в країні з п’яти до 30 днів. Ці дні можна буде провести на Антигуа та Барбуді сумарно протягом перших п’яти календарних років після отримання громадянства, а не щорічно. Вимога поширюється також на членів сім’ї, включених до заяви.
Досі власник інвестиційного громадянства міг його втратити, якщо не перебував у країні хоча б п’ять днів протягом перших п’яти років. Поправки замінюють цей показник на 30 днів.
Зміни також передбачають щорічний незалежний фінансовий аудит підрозділу з питань громадянства за інвестиції (CIU) та операційну перевірку раз на два роки. Регулятор отримає право встановлювати загальні стандарти для п’яти держав Східних Карибів, що пропонують інвестиційне громадянство, перевіряти агентів та вимагати відкликання ліцензій у посередників, які не відповідають встановленим вимогам. Початок роботи ECCIRA очікується у вересні 2026 року.
Реформа відбувається на тлі посилення тиску з боку Євросоюзу. У листі від 25 червня 2026 року Єврокомісія запропонувала Антигуа та Барбуді поступово згортати програму громадянства за інвестиції до 1 червня 2028 року. Брюссель також вимагає виключити з програми осіб, які перебувають під санкціями ЄС, та посилити перевірки заявників усіх національностей.
Уряд Антигуа і Барбуди наголошує, що не має наміру закривати програму без появи порівнянних джерел доходу. Влада називає надходження від інвестиційного громадянства важливою частиною неподаткових доходів, за рахунок яких фінансуються інфраструктура, школи, медичні заклади та відновлення після стихійних лих.
Остання детальна статистика, опублікована підрозділом CIU, охоплює січень–червень 2024 року. За цей період було отримано 739 заявок. Офіційний звіт враховує країну народження основного заявника, тому ці дані не можна безпосередньо прирівнювати до кількості виданих паспортів. Одна заявка також може включати подружжя, дітей та інших утриманців.
Найбільше заявок у першому півріччі 2024 року надійшло від уродженців:
Китаю — 90 заявок, або 12,18%;
США — 81, або 10,96%;
Нігерії — 67, або 9,07 %;
Лівану — 50, або 6,77 %;
Туреччини — 44, або 5,95 %;
Пакистану — 32, або 4,33 %;
Великої Британії — 25, або 3,38 %;
Іраку — 22, або 2,98%.
Від уродженців України за шість місяців надійшло 19 заявок, або 2,57% від загальної кількості. Стільки ж заявок подали уродженці Єгипту. По 21 заявці припало на Індію, Канаду та Марокко.
З моменту запуску програми і до 30 червня 2024 року Антигуа і Барбуда отримала 5 203 тис. заявок. На уродженців Китаю припадало 1 117 тис. заявок, або 21,47%, Нігерії — 496, США — 347, Лівану — 342, Росії — 222, Сирії — 208. При цьому в першому півріччі 2024 року нових заявок від уродженців Росії та Білорусі зареєстровано не було.
Програма діє з 2013 року і передбачає кілька варіантів участі. Мінімальний безповоротний внесок до Національного фонду розвитку становить 230 тис. доларів, інвестиція в затверджену нерухомість — від 300 тис. доларів, пряме вкладення в бізнес — від 1,5 млн доларів. Ще один варіант передбачає внесок від 260 тис. доларів до фонду кампусу Університету Вест-Індії. Додатково сплачуються державні збори та витрати на перевірку благонадійності.
Збільшення обов’язкового терміну перебування до 30 днів не змінює мінімальні інвестиційні пороги, але підвищує фактичні витрати учасників на авіаперельоти та проживання. Водночас регулярні аудити та єдиний регіональний контроль мають підвищити прозорість програми та допомогти карибським державам зберегти безвізовий режим із країнами Європи.
Антигуа і Барбуда, ГРОМАДЯНСТВО, ІНВЕСТИЦІЇ, Карибський регіон, Міграція
Антигуа і Барбуда може втратити безвізовий доступ до Шенгенської зони до кінця 2026 року через претензії Євросоюзу до програми громадянства за інвестиції, заявив прем’єр-міністр країни Гастон Браун. За його словами, Брюссель попередив про можливе скасування візових привілеїв, якщо побоювання ЄС щодо безпеки програми не будуть зняті.
Йдеться про Citizenship by Investment Programme — схему, за якою іноземні інвестори можуть отримати громадянство Антигуа та Барбуди шляхом внесення внеску або здійснення інвестицій. Для покупців таких паспортів ключовою комерційною цінністю залишається саме мобільність: паспорт країни наразі дає можливість короткострокового безвізового в’їзду до Шенгенської зони.
При цьому Браун дав зрозуміти, що уряд не має наміру закривати програму громадянства за інвестиції навіть під тиском ЄС. Для Антигуа і Барбуди вона залишається важливим джерелом неподаткових доходів та інструментом фінансування розвитку. Влада розраховує переконати європейську сторону, що додатковий електронний контроль поїздок може бути альтернативою повноцінному візовому режиму.
Тиск на карибські програми посилився після реформи візового механізму ЄС. Європарламент у жовтні 2025 року підтримав оновлення правил, які дозволяють швидше призупиняти безвізовий режим для країн, що створюють ризики для безпеки або порушують умови візової лібералізації. До окремого блоку таких ризиків фактично потрапляють схеми «золотих паспортів».
Єврокомісія у восьмому звіті щодо механізму призупинення безвізового режиму прямо вказала, що діяльність інвестиційних програм громадянства в безвізових країнах створює «ненульовий ризик» для Шенгенської зони. Незважаючи на те, що країни Східного Карибського басейну вже підвищили мінімальний інвестиційний поріг до $200 тис. і посилили перевірки заявників, Брюссель вважає ситуацію проблемною.
Для ринку інвестиційної міграції це тривожний сигнал. Вануату вже стала першим прикладом країни, яка втратила безвізовий доступ до ЄС через «золоті паспорти»: Євросоюз остаточно скасував угоду про безвізові поїздки з цією тихоокеанською державою в грудні 2024 року після попереднього призупинення режиму в 2022 році.
Антигуа і Барбуда вже зіткнулася зі схожим тиском з боку США. На початку 2026 року Вашингтон призупинив візове обслуговування для громадян країни, пояснюючи це побоюваннями, що програма громадянства за інвестиції може використовуватися кримінальними структурами для отримання доступу до США.
Якщо ЄС дійсно запровадить візовий режим, цінність паспорта Антигуа і Барбуди для іноземних інвесторів різко знизиться. Для невеликих острівних економік Карибського басейну це може означати не лише падіння попиту на програми CBI, а й перегляд усієї моделі залучення капіталу через продаж громадянства.
Для інвесторів висновок стає дедалі очевиднішим: «золотий паспорт» без стабільного безвізового доступу до ЄС перетворюється з інструменту мобільності на набагато ризикованіший актив. Європейська політика поступово зміщується від терпимості до інвестиційного громадянства до прямого контролю та можливого скасування візових переваг.
