“Нафтогаз України” виграв тендер на постачання молдовській державній компанії Energocom 0,5 млн куб.м газу, повідомив журналістам директор з інтегрованих комунікацій української компанії Максим Білявський.
“Обсяг – 0,5 млн куб. м, період поставки – 29 жовтня”, – уточнив він.
Раніше Україна направила Молдові на поворотній основі 15 млн куб.м газу, щоб підтримати мінімальний тиск у газорозподільній мережі. Крім того, цього тижня Молдова почала закуповувати газ на міжнародному ринку. Уряд доручив держкомпанії Energocom оголошувати щоденні тендери.
Як повідомлялося, Молдова продовжує переговори з “Газпромом” щодо укладання довгострокового контракту. Згідно з нинішнім контрактом, укладеним на жовтень місяць, Молдова отримує газ за ціною $790 за тисячу кубічних метрів. Водночас контракт передбачає отримання республікою лише 67% необхідного обсягу. Російська сторона готова постачати Молдові газ за ринковою ціною зі знижкою 25%, якщо країна виплатить борг розміром понад $700 млн. У свою чергу влада Молдови стверджує, що запропонована “Газпромом” ціна вища за ринкову в регіоні, а для визначення розміру боргу необхідний незалежний аудит.
У зв’язку з цим уряд Молдови схвалив запровадження режиму надзвичайного стану строком на 30 днів – з 22 жовтня по 20 листопада. За словами прем’єра Молдови Наталії Гаврилиці, державній компанії Energocom доручено закупити необхідний обсяг природного газу з альтернативних джерел для забезпечення необхідного тиску в трубопроводах.
“Нафтогаз України” об’єднує найбільші нафтогазовидобувні підприємства країни (100% “Укргазвидобування” і 50%+1 акція ПАТ “Укрнафта”). Група є монополістом зі зберігання природного газу в підземних сховищах (100% “Укртрансгаз”) і транспортування нафти трубопровідним транспортом територією країни (100% “Укртранснафта”), активно розвиває напрям постачання газу побутовим споживачам.
Україні важливо зберегти транзит російського газу, щоб не втрачати гроші, заявив президент України Володимир Зеленський.
“Збереження енергетичної незалежності України дуже важливо. У будь-якому випадку, для нас важливо зберегти той транзит газу, який йде нашою територією, тому що втрачати по $2 млрд законних ніхто не хоче. Тому ми звертаємося за різними напрямами через цю небезпеку”, – заявив Зеленський під час брифінгу за підсумками 23-го саміту Україна – ЄС з президентом Європейської ради Шарлем Мішелем та президентом Європейської Комісії Урсулою фон дер Ляєн.
Він також зазначив, що обговорював із президентами Європейської ради та Європейської Комісії можливість застосування третього енергетичного пакета санкцій щодо “Північного потоку-2”.
“Це дискусія не на одну годину і не на один день”, – додав президент.
Постачання природного газу в Україну з ЄС у січні-вересні 2021 року скоротилися у 6,2 раза (на 12,4 млрд куб. м) порівняно з аналогічним періодом 2020 року – до 2,4 млрд куб. м, повідомила прес-служба ТОВ “Оператор ГТС України”.
За її даними, в січні вони становили 439 млн куб. м, у лютому – 29 млн куб. м, у березні – 8 млн куб. м, у квітні – 77 млн куб. м, у травні – 8 млн куб. м, у червні – 90 млн куб. м, у липні – 498 млн куб. м, у серпні – 567 млн куб. м, у вересні – 665 млн куб. м.
Зокрема, у вересні-2021 частка імпорту в Україну з Угорщини становила 90,7% (603 млн куб. м) – все віртуальним реверсом. Водночас зупинка фізичного транзиту до Угорщини через Україну з 1 жовтня змушує замовників послуг переорієнтуватися на інші напрямки імпорту – з Польщі та Словаччини.
Експорт та реекспорт газу з України за дев’ять місяців 2021 року становить 1,149 млрд куб. м. Зокрема, у вересні він становив 0,264 млрд куб. м.
“У вересні активність учасників ринку значно зросла напередодні опалювального сезону – зріс імпорт газу в Україну, зріс зворотний потік газу з українських сховищ європейським споживачам. Цей природний процес ускладнився у жовтні, коли зупинився фізичний транзит газу до Угорщини – основного експортера газу в Україну в 2021 році. Нестабільність постачань, яка виникла через рішення Росії перенаправити потоки газу, може посилитися через ризик запуску газопроводу “Північний потік-2″. Прозорість і безбар’єрність, до якої звикли європейські та українські постачальники газу, може бути втрачена через бажання одного гравця створити вузькі місця для маніпуляцій з цінами”, – зазначив гендиректор ОГТСУ Сергій Макогон.
Як повідомлялося, постачання природного газу до України у 2020 році збільшилося на 12% (на 1,7 млрд куб. м) порівняно з 2019 роком – до 15,9 млрд куб. м. Зокрема, з боку Словаччини надійшло 10,2 млрд куб. м газу, Угорщини – 4,2 млрд куб. м, Польщі – 1,5 млрд куб. м. При цьому 45% обсягів імпортовані “віртуальним реверсом” (backhaul), який став доступним з початку 2020 року.
Згідно зі звітом НКРЕКП, чистий імпорт природного газу до України у 2020 році становив 9,243 млрд куб. м, що на 20% менше, ніж у 2019 році (11,554 млрд куб. м).
ОГТСУ забезпечує функціонування ГТС України, інтегрованої в газотранспортну систему Європи. З 1 січня 2020 року отримав статус ліцензованого оператора.
Україна не планує переговори з РФ щодо підписання прямого контракту на постачання природного газу, повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
“Такі переговори не плануються”, – сказав він в оприлюдненому у вівторок інтерв’ю порталу lb.ua.
Прем’єр нагадав, що в підземних сховищах (ПСГ) України вже накопичено понад 18,5 млрд куб. м газу (вже 18,7 млрд куб. м – ІФ), також країна має власний газовидобуток, що дасть змогу пройти майбутній опалювальний сезон.
За його словами, також не варто очікувати суттєвого реекспорту на європейський ринок газу, що належить іноземним трейдерам, який зберігається в ПСГ України.
“У будь-якому випадку, перша пропозиція робиться завжди Україні в таких випадках. З імовірністю 100% газ, який перебуває в Україні, тут і буде використаний”, – сказав Шмигаль.
За даними АТ “Укртрансгаз”, на 1 жовтня 2021 року іноземні замовники послуг зберігають у режимі митний склад 2,8 млрд куб. м газу, компанії-резиденти – 0,8 млрд куб. м.
Як повідомлялося, на початок минулого опалювального сезону 20 жовтня 2020 року нерезиденти мали в ПСГ України майже 10 млрд куб. м газу, з яких до 30 квітня 2021-го вони використали приблизно 6 млрд куб. м, зокрема майже 0,5 млрд куб. м були реекспортовані та повернуті на європейський ринок, тоді як 5,5 млрд куб. м – розмитнені та реалізовані для потреб українських споживачів.
Із 4 млрд куб. м газу, які залишилися у підземках, ще 0,5 млрд куб. м також були розмитнені та продані всередині України, і лише 0,06 млрд куб. м у період із червня до вересня цього року – реекспортовані.
Україна не імпортує природний газ за контрактом із ПАТ “Газпром” (РФ) вже майже шість років – із 26 листопада 2015 року, закуповуючи ресурс виключно на західному кордоні країни. Причиною відмови України від купівлі газу на її східному кордоні наприкінці 2015 року стала неузгодженість за ціною.
При цьому після перегляду Стокгольмським арбітражем контрактної формули в контракті між “Нафтогазом” і “Газпромом” Україна навесні 2018 року була готова відновити прямий імпорт, але російський монополіст повернув НАК внесений авансовий платіж. Термін дії контракту на постачання газу між “Нафтогазом” і “Газпромом” закінчився 31 грудня 2019 року, новий сторони не підписували.
RF, ГАЗ, ПЕРЕГОВОРЫ
Ціна природного газу для бюджетних організацій з урахуванням ПДВ і транспортування може перевищити 19 грн/куб. м, повідомив голова Верховної Ради Дмитро Разумков.
“Після укладення меморандуму з урядом багато мерів мені написали, що повна ціна газу, з урахуванням ПДВ і транспортування, буде приблизно 19,1 грн/куб. м”, – сказав Разумков під час погоджувальної ради в парламенті в понеділок.
Водночас він дорікнув меру Дніпра Борису Філатову, що той, називаючи ціну в 13,6 грн/куб. м, не озвучив “усієї правди”.
Крім того, Разумков сказав, що “до сховищ закачано газу на 9 млрд куб. м менше”, і поцікавився, чому закачування не відбувалося раніше, коли ціни на ресурс були нижчі, а “не $1,2 тис. за 1 тис. куб. м”.
Спікер ініціював звіт міністра енергетики Германа Галущенка під час години запитань до уряду у п’ятницю, 8 жовтня, щодо рівня підготовки до опалювального сезону 2021/2022 років.
“Треба запросити міністра енергетики у зв’язку з тією ситуацією, яку ми маємо. Нехай скаже, які прогнози, яка готовність, чи можемо ми розраховувати на ту ціну, яку маємо”, – зазначив спікер.
Як повідомлялося, 30 вересня під час засідання президії Конгресу місцевих та регіональних влад при президенті України 30 вересня центральна та місцева влада України підписали меморандум щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання тепла і гарячої води майбутнього опалювального сезону. Меморандум також підписала НАК “Нафтогаз України”.
Мери Дніпра і Львова Філатов та Андрій Садовий після підписання повідомили, що місцеві органи влади отримали можливість купувати газ для опалення бюджетних установ у майбутньому опалювальному сезоні за ціною 13,6 грн/куб. м (без ПДВ).
Україна, як і інші країни Європи, задекларувала прагнення повністю перейти на чисту енергію. Але в ході так званого «енергетичного переходу» природний газ і надалі відіграватиме важливу роль ще не одне десятиліття – як «перехідний паливо». Щоб не бути залежною від його постачання, Україна повинна збільшувати його видобуток, тим паче, що володіє одними з найбільших запасів газу в Європі.
Ця та інші важливі теми будуть обговорюватися на Українському газовому інвестиційному конгресі, який стартує 20 жовтня в Києві за участю бізнес-лідерів з усього світу. Напередодні Конгресу про ситуацію в галузі і перспективи – у бліц-інтерв’ю Романа Абрамовського, Міністра охорони навколишнього середовища і природних ресурсів України.
«Держава готова не тільки підтримувати, але і виступати гарантом складних ризикованих проектів. І я хотів би, щоб наші міжнародні партнери і інвестори почули цей меседж», – підкреслив він.
Роман Абрамовський, Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України
Наші наміри знижувати вплив на довкілля відповідають Європейському зеленому курсу. Ми розглядаємо Україну як члена Європейської спільноти. Відтак ми поділяємо її прагнення, цінності та стандарти.
Наше міністерство виступає як рушій та рупор змін в екологічній сфері. Цього року ми підготували пропозиції по зменшенню до 2030 року на національному рівні викидів парникових газів на 65% від обсягів 1990 року. Зелений курс справить вплив на всі сектори економіки, включно з енергетикою, обробною промисловістю, транспортом, комунальним сектором, сільським господарством, лісовим господарством та поводженням з відходами.
Зокрема, для енергетичного сектору є ціль по збільшенню виробництва енергії з відновлюваних джерел (сонячної та енергії вітру). Їх частка у виробництві енергії має зрости до 17% у 2030 році та до 25% у 2035 році, що передбачено енергетичною стратегією України. Україна вже є одним з Європейських лідерів за розвитком генерації зеленої енергії і потенціал для подальшого зростання ще далеко не вичерпаний.
Нині ми також активно обговорюємо величезні перспективи України у виробництві і транспортуванні водню. А саме – Національна компанія Нафтогаз України вже планує перші пілотні проєкти у співробітництві з німецькою компанією RWE.
Поруч із розвитком зелених потужностей ми будемо виводити з експлуатації теплогенеруючі установки з вичерпаним ресурсом та передбачаємо поетапне закриття вугільних копалень. Звичайно, це супроводжуватиметься програмами трансформації вугільних регіонів.
Енергетичний перехід не може відбутись миттєво, особливо у такій великій індустріально розвиненій країні з високим рівнем енергоспоживання. Ми не зможемо повністю відмовитись від використання видобувного палива, тому, як і решта світу, ми розглядаємо газ як перехідний енергоносій. У наступні 10-15 років його роль лишатиметься важливою. По-перше, як заміна значно шкідливішому для довкілля вугілля, по-друге, аби забезпечити простір для маневру.
Україні пощастило мати одні з найбільших родовищ газу в Європі. Водночас, їх потенціал не було використано повною мірою і країна втрачала як вуглеводні, так і гроші. Від призначення у 2020 році я ініціював розробку великих нафто- і газоносних ділянок, на яких до того не велося жодних робіт. Зокрема, зміг перезапустити проект з розвідки великого сектору Чорного моря. Наприкінці 2020 року Національна компанія Нафтогаз отримала ліцензії на розвідку кількох десятків ділянок. Вони мають великий потенціал і можуть відкрити нову сторінку для нафтогазової промисловості України. Про це свідчать успіхи наших сусідів – Румунії і Туреччини, – які розвідали у Чорному морі значні запаси.
Ми також започаткували розробку великих материкових нафто- і газоносних родовищ, які до того були недоступні для інвесторів; серед них – унікальне за розміром і потенціалом Юзівське родовище.
Кліматичні цілі, які ми перед собою ставимо, є амбітними та потребують величезних ресурсів. Відтак, протягом наступних 10 років на фінансування проектів з декарбонізації Україна потребуватиме 102 мільярди євро капіталовкладень.
Частину з них надасть бізнес. Компанії мають скоригувати свої плани розвитку аби адаптуватись до зеленого курсу та декарбонізації. Їм потрібно зрозуміти, що це більше не річ, яку непогано би мати, а річ яку мати обов’язково для їх подальшого сталого розвитку.
Частину витрат покриватиме держава. Наприклад, шляхом прямих позик бізнесу за прийнятними відсотковими ставками аби підприємства могли запровадити заходи з декарбонізації.
Водночас, ми дуже обмежені у своїх внутрішніх ресурсах, і я постійно наголошую на цьому під час зустрічей з іноземними партнерами, зокрема, з послами країн Великої сімки. Через це ми розраховуємо на зовнішні інвестиції і активно працюємо над інформуванням інвесторів про можливості, які очікують на них в Україні. Порівняно з іншими Європейськими країнами, українська економіка потребує чи не найбільших інвестицій. Щоб привернути увагу інвесторів, ми повинні пропонувати проекти майже «під ключ» з гарантією обопільної вигоди.
Сьогодні Україна покращує інвестиційний клімат не словом, а конкретними справами. Держава готова не лише підтримувати, але й виступати гарантом складних ризикованих проектів. І я хотів би щоб наші міжнародні партнери та інвестори почули цей меседж.
Без сумніву, це буде видатна, яскрава подія. Можливо уперше за багато років важливі питання енергетичної промисловості та енергетичного переходу будуть розглядатись із залученням лідерів країни, міжнародних стейкхолдерів та представників бізнесу більше ніж із 15 країн. Це буде можливість подивитись та оцінити ризики та можливості з різних сторін з різних кутів зору.
Сподіваюся, що Український газовий інвестиційний конгрес стане платформою для прийняття важливих рішень, започаткування нових проектів та напрямків співробітництва.
Також сподіваюся, що Конгрес допоможе численним інвесторам та партнерам дізнатися про ділові можливості, які існують сьогодні в Україні, а також про те що робиться аби реалізувати ці можливості якомога простіше і швидше.
Український газовий інвестиційний конгрес отримав підтримку від нашого міністерства та інших представників Уряду. Ми будемо раді зустрітись з усіма зацікавленими сторонами та будемо відкриті для дискусій з актуальних питань.
