Економіка Чорногорії у 2027–2031 роках демонструватиме середньорічні темпи зростання на рівні близько 3%, йдеться в оновленому прогнозі Міжнародного валютного фонду (МВФ).
Згідно з даними телеграм-каналу «Сербський економіст», такі темпи будуть вищими за середні показники як для країн Європейського союзу, так і для держав єврозони, де очікується більш помірне економічне зростання в розглянутий період.
Експерти зазначають, що Чорногорія зберігає позиції однієї з економік Європи, що найбільш динамічно розвиваються, однак поки не входить до числа лідерів регіону за темпами зростання. На їхню думку, для прискорення економічного розвитку та скорочення розриву з найбільш розвиненими країнами ЄС країні необхідно збільшити обсяг інвестицій у виробничий сектор, цифрові технології, інновації та інші галузі з високою доданою вартістю.
Наразі основними драйверами економіки Чорногорії залишаються туризм, будівництво та сфера послуг, однак диверсифікація економіки й розвиток промислового виробництва розглядаються як ключові умови для забезпечення сталого довгострокового зростання та підвищення конкурентоспроможності країни.
Міжнародний валютний фонд прогнозує, що Україна у 2027–2031 роках буде однією з економік Європи, що найшвидше зростають, як випливає з оцінки Euronews, опублікованої на основі даних World Economic Outlook МВФ. Першоджерелом даних є база IMF World Economic Outlook, у якій публікуються прогнози по країнах, включаючи показники реального зростання ВВП до 2031 року.
Згідно з розрахунками Euronews, МВФ очікує середньорічне зростання економіки України на рівні 3,8% у 2027–2031 роках. Найсильнішим роком у прогнозному періоді має стати 2028 рік, коли зростання може становити близько 4,2%. За цим показником Україна входить до п’ятірки європейських економік, які, як очікується, зростатимуть більш ніж удвічі швидше за єврозону.
У добірці найдинамічніших економік Європи Україна зазначена після Мальти та Косово. Нижче в рейтингу знаходяться Сербія із середньорічним зростанням 3,52% та Молдова з прогнозом близько 3,5%. Для порівняння: економіка єврозони, за даними МВФ, у 2027–2031 роках зростатиме в середньому на 1,2% на рік, а економіка ЄС загалом — приблизно на 1,4%.
Ключовим фактором зростання України називається відновлення економіки та інфраструктури після війни. Euronews зазначає, що прогноз МВФ фактично є сценарієм відновлення: він передбачає поступове зниження інтенсивності війни та запуск масштабних інвестицій у реконструкцію. Оцінка потреб у відновленні, за даними публікації, наближається до $600 млрд.
При цьому прогноз для України залишається одним із найбільш невизначених у Європі. У червневому повідомленні МВФ щодо України від 12 червня 2026 року фонд прямо зазначив, що перспективи країни залишаються «виключно невизначеними», оскільки війна продовжує завдавати тяжкої шкоди населенню та економіці. МВФ також зазначив, що зростання ВВП України у 2026 році може сповільнитися до 1,0–1,6 % через наслідки триваючої війни Росії проти України та зовнішні шоки.
Саме ця різниця між короткостроковою та середньостроковою картиною є головним елементом прогнозу. У 2026 році українська економіка залишається під тиском військових ризиків, пошкодження інфраструктури, бюджетних видатків, дефіциту робочої сили та високої залежності від зовнішнього фінансування. Але у 2027–2031 роках, за умови поліпшення ситуації з безпекою, відновлення може стати головним джерелом зростання.
Для України такий прогноз означає, що країна може увійти до числа найдинамічніших економік Європи не за рахунок звичайного циклічного зростання, а за рахунок ефекту післявоєнного відновлення, інвестицій в інфраструктуру, будівництво, енергетику, логістику, промисловість та інтеграцію з ринком ЄС.
Однак цей сценарій безпосередньо залежить від безпеки, міжнародної допомоги, стійкості державних фінансів, темпів реформ та здатності залучити приватний капітал. Без зниження військових ризиків зростання може виявитися значно нижчим: Euronews зазначає, що за несприятливим сценарієм МВФ, за умови продовження інтенсивних бойових дій, зростання України у 2027 році може становити лише близько 1%.
Таким чином, Україна в прогнозах МВФ виглядає однією з найперспективніших економік Європи на горизонті 2027–2031 років, але цей потенціал залишається тісно пов’язаним із завершенням війни, масштабом відновлення та здатністю країни перетворити міжнародну підтримку на довгострокове економічне зростання.
Затяжний конфлікт на Близькому Сході може погіршити ринкові настрої, посилити інфляційний тиск і уповільнити економічне зростання, заявила директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крісталіна Георгієва, виступаючи на симпозіумі, організованому міністерством фінансів Японії. За її словами, в новому глобальному середовищі владі слід «думати про немислиме і готуватися до цього».
Георгієва зазначила, що світова економіка знову проходить перевірку на стійкість через новий конфлікт в регіоні. За оцінкою глави МВФ, якщо зростання цін на нафту на 10% збережеться протягом більшої частини року, це може додати близько 0,4 процентного пункту до глобальної інфляції.
На цьому тлі ціни на нафту в понеділок зросли більш ніж на 25% і досягли максимуму з середини 2022 року. Зростання цін на енергоносії посилює побоювання щодо нового витка інфляції та ослаблення глобальної економічної активності, а також ускладнює простір для подальшого пом’якшення грошово-кредитної політики провідними центральними банками.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) в рамках співпраці з Україною працює над поліпшенням корпоративного управління в цілому на всіх державних підприємствах, а не окремих з них, ця робота включає прозорість формування наглядових рад, підвищення ефективності процесу прийняття рішень, а також прозорості, це відображено в новій 4-річній програмі розширеного фінансування EFF, повідомила заступник голови місії Фонду в Україні Сучанан Тамбунлертчай.
«Одним із зобов’язань, які взяли на себе влада, є початок публікації фінансової звітності ключових державних підприємств, щоб зробити ці ключові показники ефективності доступними для громадськості, щоб громадськість та інші зацікавлені сторони також могли оцінити ефективність цих державних підприємств», – сказала вона на брифінгу в п’ятницю.
Водночас Тамбунлертчай уточнила, що у МВФ немає конкретних кількісних орієнтирів для державних підприємств у рамках програми.
Згідно з меморандумом економічної та фінансової політики України, опублікованим Фондом у п’ятницю, публікація фінансової звітності провідних державних підприємств відповідно до стандартів МСФЗ відновиться до кінця червня 2026 року з відповідними редагуваннями для захисту критичної інфраструктури та збільшеним терміном публікації до одного року.
«Ми введемо обов’язкові щорічні фінансові аудити для провідних державних підприємств, для яких буде забезпечено належне фінансування, шляхом внесення відповідних законодавчих змін, якщо це необхідно. Ми забезпечимо публікацію аудиторських аудитів, починаючи з фінансових аудитів 2025 року, до кінця серпня 2026 року», – йдеться також у меморандумі.
До кінця червня 2026 року також розпочнеться розробка річного звіту державних підприємств відповідно до вимог Стандартної операційної процедури (СОП), який буде належним чином розширений, щоб включати інформацію про фінансові показники провідних державних підприємств за допомогою загального набору показників, платежів до державного бюджету та фіскальної підтримки, конкретних зобов’язань PSO та квазіфіскальної діяльності кожного підприємства. Такий звіт буде публікуватися щорічно, починаючи з кінця вересня 2026 року за 2025 рік, і поступово розширюватися, щоб охопити більше державних підприємств.
Крім того, Україна взяла на себе зобов’язання забезпечити публікацію фінансової звітності, що відображає поділ діяльності, пов’язаної з PSO, і діяльності, не пов’язаної з PSO, для всіх державних підприємств, на які поширюються PSO, до кінця червня 2027 року.
«Ми внесемо зміни до Політики державної власності та закону »Про акціонерні товариства” (2465-IX), щоб передбачити, що всі статути державних підприємств вимагають простої більшості голосів для рішень наглядової ради, за винятком затвердження стратегічного плану розвитку, і уникнемо положень, що дозволяють вимоги вето або домінуючої більшості, до кінця червня 2026 року”, – також сказано в меморандумі.
Згідно з ним, всі висунення кандидатур і звільнення генеральних директорів державних підприємств будуть прийматися простою більшістю голосів наглядових рад, з відповідними змінами до статуту, якщо це необхідно.
«Ми забезпечимо, щоб комплексний фінансовий аудит, аудит відповідності та аудит ефективності для всіх державних підприємств, не пов’язаних з обороною, авторитетними незалежними аудиторами, був розпочатий до кінця червня 2026 року», – йдеться в документі.
Ще одним зобов’язанням є публікація переглянутої Політики державної власності до кінця травня 2026 року, яка буде більш точно відповідати Керівним принципам ОЕСР з корпоративного управління державними підприємствами, згідно з рекомендаціями Огляду ОЕСР 2025 року.
Уряд також зазначив, що в тісному консалтингу з міжнародними партнерами вивчає варіанти для поліпшення управління державними підприємствами, що передбачає також потенційне впровадження централізованої моделі. Йдеться, зокрема, про визначення ролей і мандата ключових державних установ, залучених до управління державними підприємствами, таких як Мінфін, Міністерство економіки, Кабмін, інші відповідні галузеві міністерства та Фонд державного майна (ФДМУ).
“Ми забезпечимо сильну роль Мінфіну як відповідального органу за фінансовий нагляд за державними підприємствами, обмежимо квазіфіскальні ризики і допоможемо захистити стійкість боргу. Важливо, що будь-яка нова система управління державними підприємствами не повинна розмивати повноваження уряду щодо дивідендної політики, забезпечуючи направлення дивідендів державних підприємств до державного бюджету та прозору звітність про них для забезпечення підзвітності та нагляду”, – також зазначається в меморандумі.
В цілому, кінцевою метою централізації власності державних підприємств має бути професіоналізація функції власності держави, і будь-яка централізована система управління повинна діяти тільки з обережністю, йдеться в меморандумі.
«Це повинно спиратися на чіткий юридичний мандат, забезпечувати належний нагляд з боку Міністерства фінансів і фіскальну прозорість, включати надійні гарантії від політичного втручання для забезпечення професійного керівництва на основі заслуг, а також вимагати суворої, узгодженої на міжнародному рівні звітності та підзвітності», – підкреслюється в меморандумі.
Україна може стати європейським левом з точки зору темпів зростання економіки, але їй слід продовжувати необхідні для цього реформи, підкреслила директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду (МВФ) Крісталіна Георгієва на дискусії проекту «Україна: на передовій майбутнього», організованого Фондом Віктора Пінчука в Давосі на полях Всесвітнього економічного форуму.
«Досі субсидується електроенергія, опалення… Ми знаємо, чому країна це робить, але від цього потрібно позбутися. Ще є, з точки зору фіскального становища, над чим працювати. Зараз ми розглядаємо, як зробити розподіл податкового тягаря більш справедливим. Це непросто, але це потрібно зробити», – сказала вона.
«Я оглядаюся на історію своєї країни і можу сказати вам, що це було дуже болісно. Після ейфорії від зникнення комунізму прийшла сувора реальність, що відновлення економіки вимагає жертв. Тому це питання номер один – незавершені справи», – підкреслила глава МВФ, згадавши про досвід Болгарії.
Георгієва зазначила, що потрібно також усунути все, що є перешкодою для динамізму приватного сектора, і особливо звернула увагу на безпеку та наявність робочої сили.
За її словами, під час зустрічі з бізнес-лідерами в Києві минулого тижня деякі з них поставили проблему доступу до робочої сили, яку потрібно вирішити, вище за проблему безпеки. Глава МВФ повідомила, що Фонд готовий надати допомогу в таких практичних питаннях, як повернення українців додому, вирішення проблеми структурного безробіття, інтеграції ветеранів.
Вона додала, що також надзвичайно важливо, щоб Україна завершила вступ до Європейського Союзу в розумні терміни, тому що це магніт для української економіки, щоб вона повністю інтегрувалася в Європу.
“По-третє, ви повинні вірити в себе як у лева. Тому вставайте вранці і ричіть. Впевненість має значення. І я кажу вам з власного досвіду, болгарського досвіду, що це буде нелегко. Але якщо у вас є ця впевненість і ви демонструєте її день за днем, якщо ви залишите осторонь внутрішні суперечки, якщо ви назавжди поховаєте корупцію, звичайно, ви досягнете успіху”, – підсумувала завдання Георгієва.
Що стосується досягнень, вона зазначила, що під час війни Україні вдалося досягти кращих результатів у реформах, ніж до війни, серед іншого, у відкритій навесні 2023 року 4-річній програмі розширеного фінансування було пройдено 8 переглядів.
Як повідомлялося, в програмі EFF український уряд взяв на себе зобов’язання прийняти дорожню карту поступової лібералізації ринків газу та електроенергії протягом шести місяців після закінчення воєнного стану з обмеженим у часі планом впровадження на період після його скасування.
«Така дорожня карта також є частиною Плану ЄС-Україна і охоплюватиме реформи спеціальних зобов’язань (ПСО), плани поступового підвищення тарифів/методології тарифоутворення, механізми вирішення боргової проблеми, а також комплексну схему захисту найбільш вразливих домогосподарств», – зазначалося в програмі.
У свою чергу МВФ відзначав в середині 2025 року, що тарифи на газ і електрику для населення покривають приблизно половину ринкової ціни.
Наприкінці минулого року Україна та МВФ досягли угоди на рівні персоналу (SLA) про нову 4-річну програму, розгляд якої радою директорів Фонду теоретично можливий, за словами директора з комунікацій Джулії Козак, у лютому цього року.
Стаття представляє ключові макроекономічні показники України та світової економіки станом на кінець квітня 2025 року. Аналіз підготовлено на основі актуальних даних Державної служби статистики України (ДССУ), Національного банку України (НБУ),
Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, а також провідних національних статистичних відомств (Eurostat, BEA, NBS, ONS, TurkStat, IBGE). Директор з маркетингу та розвитку “Інтерфакс-Україна” Максим Уракін, кандидат економічних наук і засновник інформаційно-аналітичного центру «Experts Club», представив огляд поточних макроекономічних трендів.
Макроекономічні показники України
Перші чтотири місяці 2025 року для України позначились слабким, але все ж позитивним рухом економіки. За оцінкою НБУ, реальний ВВП додав близько +0,5% у річному вимірі, а оперативні розрахунки Держстату згодом уточнили динаміку до близько +0,9% р/р і приблизно +0,7% кв/кв. У контексті повномасштабної війни, постійної загрози інфраструктурі та логістиці, дефіциту довгого капіталу й обмежених інвестиційних програм це означає насамперед збереження функціональності економічної системи.
«Піввідсотка чи навіть відсоток зростання — це не про форсаж, а про витривалість. Ми бачимо оживлення внутрішнього попиту в торгівлі, логістиці, окремих високотехнологічних нішах. Але це, по суті, відновлення “на місці”: без масованого інвестиційного імпульсу, без розширення експорту з доданою вартістю, без доступного довгострокового ресурсу банки та бізнес не зможуть масштабуватися. Потрібен перехід від виживання до розвитку — через інвестиції, індустріальні проєкти та експортну екосистему», — наголошує Максим Уракін.
Інфляційний тиск повільно слабшає. Річна інфляція у квітні оцінювалася близько 13,1% р/р після 14,6% у березні; Нацбанк утримував ключову ставку на рівні 15,5%, поєднуючи таргетування інфляційних очікувань зі стабілізацією валютного ринку.
«Монетарна політика зразка 2025 року — це про баланс. Якщо перетиснути — задушимо ділову активність і кредитування, якщо послабити — отримаємо нову хвилю інфляції та тиск на курс. Завдання НБУ — не просто “тримати” ставку, а синхронізуватися з фіскальною політикою, програмами МВФ і темпом зовнішніх надходжень, щоб кожна гривня резервів працювала на відновлення, а не на затикання операційних дір», — зазначає експерт.
Зовнішня торгівля залишається слабкою ланкою. За січень–квітень 2025 року експорт товарів оцінювався близько 13,31 млрд дол., імпорт — близько 24,82 млрд дол., від’ємне сальдо — приблизно 11,51 млрд дол. Структурно імпорт формують енергоносії, обладнання, транспорт і хімія; експорт же й далі залежить від сировини та напівфабрикатів.
«Це не ситуативний, а структурний дефіцит, поки ми ввозимо енергоємні товари та технологічні компоненти, а вивозимо сировину, ризик для платіжного балансу не зникне. Вихід — у створенні виробничих ланцюгів усередині країни, локалізації компонентів, випереджальному розвитку логістики й портової інфраструктури, страхуванні воєнних ризиків та страхуванні експортних кредитів. Нам потрібна політика експортної промислової трансформації, а не просто “відшкодування ПДВ”», — підкреслює Максим Уракін.
Позитивним буфером залишаються міжнародні резерви, що на 1 травня 2025 року сягнули історичного максимуму близько 46,7 млрд дол. Зростання забезпечили надходження від партнерів і зниження чистих інтервенцій НБУ.
«Резерви понад 40 мільярдів — це повітряна подушка, але це не багатство країни. Резерв — це кредит довіри, який треба конвертувати в індустріальну модернізацію. Якщо ми розчинятимемо цей ресурс у споживанні та імпорті, він закінчиться, а структурні проблеми залишаться. Якщо ж спрямуємо його у фінансування експорту, страхування інвестицій, інфраструктуру та технології — отримаємо мультиплікатор і зростання продуктивності», — підкреслює економіст.
Високим залишається і боргове навантаження: сукупний державний і гарантований борг на 30 квітня 2025 року оцінювався близько 7,48 трлн грн (еквівалент майже 180 млрд дол.). Це підтримує бюджетну стійкість “тут і зараз”, але робить критично важливою координацію з міжнародними програмами, реструктуризацією зобов’язань і запуском проєктів, що генерують валютну виручку.
«Борг — не ворог, коли він працює на розвиток. Наш тест на зрілість — перевести борговий ресурс у виробничі інвестиції, а не в споживання. Потрібні прозорі проєктні конвеєри: від підготовки ТЕО до довгих грошей під державні гарантії, від експортного страхування — до індустріальних парків і кластерів. Тільки так ми зламаємо інерцію імпортозалежності», — підсумовує засновник «Experts Club».
Глобальна економіка
Світ на старті другого кварталу 2025 року рухається в режимі помірного зростання з підвищеною невизначеністю. МВФ у квітневому WEO оцінив глобальний приріст ВВП у 2025 році близько 2,8% із повільним вщуханням інфляції, але неоднорідною географією попиту. У США реальний ВВП у першому кварталі за annualized-методологією знизився приблизно на 0,3% кв/кв через “переімпорт” і слабші держвидатки, водночас базова інфляція за PCE у квітні залишалася близько 2,2% р/р, що дозволяє ФРС зберігати стриману позицію.
Китай утримав близько +5,3% р/р у першому кварталі, однак слабкість нерухомості й обережність споживачів обмежують горизонт прискорення.
Єврозона, за попередніми оцінками на кінець квітня, додала близько +0,4% кв/кв (+1,2% р/р), а ЄС — близько +0,3% кв/кв, фіксуючи перші ознаки виходу з тривалої стагнації. Велика Британія стала позитивним винятком серед G7 із приблизно +0,7% кв/кв у першому кварталі. Туреччина звітувала про сильне зростання близько +7,4% р/р на тлі надвисокої інфляції близько 70% р/р у квітні, що змушує центробанк тримати жорсткий курс. Індія зберігає лідерство серед великих економік із близько +7,4% р/р на початку року при помірній інфляції CPI близько 3,3% у квітні.
Бразилія показала близько +0,8% кв/кв (+2,6% р/р) у першому кварталі, але інфляція IPCA піднялася до приблизно 5,5% р/р, що стримує простір для швидкого пом’якшення політики.
«Глобальна картина — це мозаїка різних швидкостей і різних ризиків. США технічно мають слабкий квартал, але внутрішній попит ще тримається; Європа демонструє плавне оживлення без прориву; Китай виконує план по зростанню, але потребує нової моделі внутрішнього попиту; Індія — флагман динаміки й інновацій; Туреччина заплатила за імпульс ціною інфляції; Латинська Америка балансує між регулюванням і стимулюванням. Для України важливі не лише цифри партнерів, а їхня політика: де купують більше сталі та продовольства, де будують логістику й енергетику, де відкриваються вікна для постачальників інженерної продукції. Наше завдання — вгадати не минулий, а майбутній попит, і зайняти нішу, поки її не зайняв хтось інший. Це означає: страховка ризиків експорту, швидкі митні коридори, довгі гроші на модернізацію, спеціалізація кластерів і — що ключове — дисципліна виконання. Без цього ми залишимося країною імпорту і великих резервів, які тануть, — із цим ми можемо стати країною експорту і великих проєктів, що працюють», — резюмує Максим Уракін.
Основні висновки
Підсумовуючи, українська економіка на початок другого кварталу перебуває у фазі підтримуваної рівноваги: скромне зростання, уповільнення інфляції та рекордні резерви протистоять глибокому торговельному розриву й високому борговому навантаженню. Рішення — у прискоренні структурних змін: інвестиції в промисловість і логістику, експорт із високою доданою вартістю, координація з міжнародними програмами та перетворення боргового ресурсу на драйвер продуктивності. Як підкреслює Максим Уракін, «вікно можливостей для трансформації вже відкрите — питання лише в тому, чи зуміємо ми пройти крізь нього достатньо швидко».
Джерело: https://interfax.com.ua/news/projects/1101077.html
