Споживчі ціни (індекс CPI) в єврозоні в червні збільшилися на 2% в річному вираженні, згідно з остаточними даними статистичного управління Європейського союзу. Таким чином, інфляція прискорилася в порівнянні з 1,9% в травні (мінімальний підйом за вісім місяців).
Показник збігся з попередньо оголошеними даними і консенсус-прогнозом аналітиків, який наводить Trading Economics.
Темпи зростання споживчих цін в єврозоні знаходяться біля цільового показника Європейського центрального банку, що свідчить про те, що регулятору вдалося взяти інфляцію під контроль.
Підвищення цін на послуги в єврозоні минулого місяця прискорилося до 3,3% з травневих 3,2%. Вартість продуктів харчування, алкоголю і тютюну зросла на 3,1% після підвищення на 3,2% в травні. Ціни на енергоносії знизилися на 2,6% після падіння на 3,6% місяцем раніше, промислові товари подорожчали на 0,5% (у травні – на 0,6%).
Споживчі ціни без урахування вартості продуктів харчування та енергоносіїв (індекс CPI Core) у червні збільшилися на 2,3% у річному вираженні, як і місяцем раніше. Це збіглося як з попередньо оголошеними темпами, так і з очікуваннями експертів.
Індекс CPI у червні відносно попереднього місяця підвищився на 0,3%.
Джерело: http://relocation.com.ua/acceleration-of-inflation-in-the-eurozone/
Європейський центральний банк (ЄЦБ) вважає поточний рівень основних відсоткових ставок виправданим і, як і раніше, прихильний меті з підтримання інфляції в єврозоні на рівні 2% у довгостроковій перспективі, заявила глава ЄЦБ Крістін Лагард.
“Наше прагнення, прихильність і обов’язок полягають у забезпеченні цінової стабільності, а це відповідає інфляції в районі 2%, – сказала вона в інтерв’ю німецькому виданню ARD. – Ми досягли успіху, інфляція вже становить 2%, і ми продовжимо працювати в цьому напрямку”.
“Ми зробимо все необхідне, щоб інфляція залишилася на цьому рівні, – додала Лагард. – Невизначеність висока, нас оточує непередбачуваність, але в тому, що стосується цін, є впевненість і стабільність”.
Тим часом глава Банку Франції та член ради керівників ЄЦБ Франсуа Віллеруа де Гало попередив, що зміцнення євро на 14% з початку року створює ризики занадто низької інфляції.
На його думку, зростання курсу євро на 10% знижує інфляцію на 0,2 процентного пункту на найближчі три роки.
«Це може підвищити ризики того, що інфляція виявиться нижчою за нашу мету, і ми не можемо це ігнорувати», – заявив де Гало.
Раніше заступник голови ЄЦБ Луїс де Гіндос зазначав, що підйом пари євро/долар вище $1,2 може ускладнити завдання центробанку щодо досягнення цільового рівня інфляції.
ЄЦБ вісім разів за останній рік знижував ставки, і тепер ключова ставка за депозитами становить 2%. Аналітики та учасники ринку загалом очікують, що на липневому засіданні регулятор не стане змінювати ставки, щоб оцінити вплив уже вжитих заходів на економіку єврозони.
У період з січня по травень 2025 року інфляція в Нідерландах демонструвала помірне зростання, залишаючись вище середнього рівня по єврозоні. Згідно з даними Центрального бюро статистики Нідерландів (CBS), у січні споживчі ціни зросли на 3,3% порівняно з тим же місяцем попереднього року, знизившись з 4,1% у грудні 2024 року.
За даними сайту Indeflatie, середній рівень інфляції в Нідерландах за 2025 рік становить 3,7%, що вище показника 3,35% у 2024 році.
Основними факторами, що сприяють зростанню інфляції, є підвищення цін на житло, воду та енергію, а також збільшення вартості послуг, зумовлене зростанням заробітних плат.
Однак, незважаючи на помірне зростання інфляції, існують зовнішньоекономічні ризики, здатні вплинути на економічну ситуацію в країні. Зокрема, можливе загострення торговельних відносин між США і Європейським союзом може призвести до збільшення інфляції в Нідерландах на 0,5 процентного пункту в 2025 і 2026 роках.
Таким чином, у першій половині 2025 року інфляція в Нідерландах залишається на помірному рівні, проте зовнішньоекономічні фактори можуть мати значний вплив на подальшу динаміку цін.
Джерело: http://relocation.com.ua/inflation-in-the-netherlands/
Економічні експерти прогнозують подальше зниження інфляції в Німеччині в другому півріччі 2025 року. Основними факторами, що сприяють цьому, є:
Зниження цін на енергоносії
Зміцнення євро
Уповільнення зростання заробітних плат
Зниження зовнішнього попиту через торговельні напруження
Таким чином, інфляція в Німеччині в січні-травні 2025 року демонструє стійку тенденцію до зниження, наближаючись до цільового рівня ЄЦБ. Це створює передумови для пом’якшення грошово-кредитної політики і підтримує очікування економічної стабільності в другій половині року.
Вплив на грошово-кредитну політику
Уповільнення інфляції в Німеччині та інших країнах єврозони посилює очікування зниження процентних ставок з боку ЄЦБ. У травні 2025 року інфляція в єврозоні склала 2,1%, що відповідає цільовому рівню ЄЦБ.
Очікується, що на засіданні 4–5 червня 2025 року ЄЦБ ухвалить рішення про зниження ключової процентної ставки на 0,25 процентного пункту до 2,0%. Це буде восьме зниження ставки з червня 2024 року, коли вона становила 4,0%.
Оскільки температура зростає, а країни згортають свої зусилля з декарбонізації, ми повинні зіткнутися з реальністю, яку центральні банки не в змозі виправити
Інфляція, по суті, є податком на споживання – і вона найсильніше б’є по бідних, оскільки вони споживають більшу частину своїх доходів, а багаті – меншу.
Це одна з причин занепокоєння щодо тарифів Дональда Трампа, які непропорційно вплинуть на бідних. Коли закінчиться 90-денна пауза щодо тарифів, можна очікувати, що ціни зростуть, і то значно.
Це пов’язано з тим, що, по-перше, в торгівлі домінують проміжні товари, а не готові, які перетинають кордони і по дорозі обкладаються митом кілька разів, що робить їх високоінфляційними. По-друге, хоча тарифи першої адміністрації Трампа можна було б легше поглинути за рахунок валютних курсів і виробників, тарифи такого масштабу поглинути неможливо. Виробники і споживачі повинні взяти на себе удар, а це означає зростання цін. Схоже, що бідні знову постраждають найбільше.
Але якби тарифи Трампа зникли назавжди, чи повернулися б ми до світу стабільних цін? Висновки з нашої нової книги « Інфляція: Посібник для тих, хто виграє, і тих,хто програє», свідчать, що це, на жаль, не так, і на це є три причини.
Перша – це те, як ми думаємо про інфляцію і як ми реагуємо на неї. Ми виділили чотири різні способи, якими громадськість та центральні банки говорили про причини та наслідки інфляції протягом останніх кількох років. Перша історія – це хрестоматійна ідея про те, що «уряд витрачає занадто багато грошей». Друга зосереджується на тому, що зарплати штовхають ціни вгору – історія з ринком праці. Обидві ці історії розглядають інфляцію як наслідок перевищення попиту над пропозицією. Споживачі вимагають занадто багато, тому що уряди кладуть занадто багато грошей в їхні кишені, а робітники вимагають вищих зарплат, незважаючи на відсутність значних покращень у продуктивності. Якщо виробництво не встигає за сплеском попиту, то неминучим наслідком буде зростання цін.
Дві інші історії, які ми визначили, розглядають інфляцію навпаки. Інфляцію спричинила пропозиція в економіці. Існує історія «шоків пропозиції», коли неочікувані події, такі як Covid або війна в Україні, підштовхують ціни до зростання, і вони залишаються такими, поки економіка не пристосується до них. І, нарешті, є історія про те, як корпорації на концентрованих ринках використовують інфляцію як прикриття для підвищення цін.
Існують докази на користь (і проти) всіх чотирьох причинних історій. Але політики, як правило, зосереджуються на перших двох. Як наслідок, центральні банки підвищили процентні ставки, що може бути ефективним для зниження інфляції, коли вона зумовлена попитом, але не може зробити багато, якщо інфляція спричинена екзогенним шоком, таким як Covid або війна.
Цікавим в інфляції 2020-х років було те, що останні дві історії – шоки пропозиції та опортуністичні корпорації – виявилися настільки ж, якщо не більш, важливими, ніж перші дві.
Але чи це все, що стосується майбутньої інфляції? Ні, і це підводить нас до причини номер два.
Адміністрація Трампа нещодавно оголосила війну дослідженням у сфері зміни клімату у федеральному уряді та у ширшій дослідницькій спільноті США, а також подвоїла тиск на бізнес-моделі, що базуються на викидах вуглецю. Але бажання позбутися проблеми не змусить її зникнути. Справжніми рушіями майбутньої інфляції є не лише тарифи, а й кліматична криза та згортання зусиль штатів щодо декарбонізації.
Зміна клімату вже впливає на ціни. Першим рушієм цього є страхові ринки. Поєднання масового зростання вартості збитків від посух, лісових пожеж і повеней призвело до того, що витрати на страхування різко зросли в багатьох країнах. Деякі страховики вирішили скоротити покриття в таких штатах США, як Каліфорнія і Флорида, в результаті чого ці штати опинилися на гачку за збитки, які вони ніколи не зможуть покрити. Усвідомлюючи це, перестраховики – компанії, які захищають страхові компанії – відбирають у страховиків їхнє покриття, що призводить до довгострокового зростання цін. Наслідки поширюються далеко за межі страхових ринків. У США неможливо отримати іпотеку чи будувати без страховки. Житла вже критично не вистачає. Ціни можуть тільки зростати.
Кліматична криза також має довгостроковий вплив на те, що ми їмо. Потсдамський інститут досліджень впливу клімату та Європейський центральний банк провели перші систематичні оцінки того, наскільки зміни клімату вплинуть на інфляцію через вплив на постачання продуктів харчування. Якщо припустити, що прогнозоване підвищення температури до 2035 року, яке, ймовірно, є заниженим, продовольча інфляція зросте на 0,92-3,23% на рік, тоді як загальна інфляція зросте від 0,32 до 1,18% на рік. Лісові пожежі в США та нещодавні тривалі посухи і неврожаї в Європі – це лише тонкий кінець цього інфляційного клину.
Нарешті, є питання про те, як інші реагують на те, що США порушують поточний світовий порядок. Націоналізація британської металургійної компанії, рішення про розширення аеропорту Хітроу, збільшення витрат на оборону – все це свідчить про те, що наші спроби декарбонізувати економіку відкладаються в довгий ящик в ім’я пристосування до цих нових реалій. США фактично відмовилися від спроб що-небудь з цим зробити і вирішили замість цього «бурити, крихітко, бурити».
Зелена угода ЄС вже мала проблеми з електоральною підтримкою, а рішення Трампа перемістили прагнення до переозброєння на перше місце в черзі пріоритетів. Тим часом китайська модель декарбонізації залежить від того, що всі інші купуватимуть її «зелені» технології, які, в свою чергу, побудовані з використанням величезної кількості вугілля. Будь-який довгостроковий фінансовий бонус, який ми могли б отримати завдяки нижчим витратам на встановлення більшої кількості відновлюваних джерел енергії та меншій шкоді для клімату, буде набагато меншим, ніж передбачалося навіть кілька років тому, оскільки ми відступаємо від декарбонізації.
Коротше кажучи, розглядати тарифи як джерело інфляції – це, мабуть, гарна ідея. Але, роблячи це, ми не повинні упускати з виду глибинні сили, які не можуть бути враховані жодними заходами центрального банку – і яким ми відмовляємося повністю протистояти.
https://www.theguardian.com/commentisfree/2025/apr/22/tariffs-inflation-climate-crisis
Інформаційно-аналітичний центр Experts Club проаналізував рівень інфляції в Угорщині та її тенденції в Угорщині за останні роки. У 2025 році інфляція в Угорщині продовжує знижуватися після рекордних показників 2022-2023 років. За даними на березень 2025 року, річна інфляція становила 4,7%, знизившись із 5,6% у лютому.
Основні чинники інфляції
Зниження інфляції зумовлено стабілізацією цін на продукти харчування та енергоносії. Однак зростання цін на оренду житла та послуги продовжує чинити тиск на загальний рівень цін
Заходи уряду та центрального банку
Центральний банк Угорщини зберігає ключову процентну ставку на рівні 6,5% для стримування інфляційного тиску. Уряд робить кроки з контролю цін у ключових секторах економіки.
Перспективи
Експертами очікується, що 2026 року інфляція продовжить знижуватися і досягне рівня близько 3,5%, наближаючись до цільових показників центрального банку
Рік Інфляція (%)
2000 9,79
2001 9,15
2002 5,26
2003 4,66
2004 6,75
2005 3,56
2006 3,90
2007 7,95
2008 6,06
2009 4,20
2010 4,87
2011 3,93
2012 5,66
2013 1,71
2014 – 0,23
2015 -0,07
2016 0,40
2017 2,35
2018 2,84
2019 3,37
2020 3,33
2021 5,11
2022 14,61
2023 17,13
2024 3,8
2025 4,7 (березень)
