Як повідомляє Experts.news, уряд канцлера Фрідріха Мерца представив пакет із 34 реформ, який має повернути найбільшій економіці Європи конкурентоспроможність після кількох років слабкого зростання, високої вартості енергії, зниження темпів розвитку промисловості та тиску на експортну модель.
За даними Reuters, ключові заходи охоплюють пенсії, податки, ринок праці, промислову політику, енергетику, інфраструктуру, житло, торговельний захист та скорочення бюрократії. Уряд розраховує ухвалити основні елементи пакету в парламенті до кінця 2026 року.
Один із центральних блоків — податкові пільги для домогосподарств приблизно на 10 млрд євро на рік. Для працюючої сім’ї з двома дітьми ефект може становити понад 600 євро завдяки підвищенню податкових відрахувань та пом’якшенню прогресії для середніх доходів. Частково це планується профінансувати за рахунок підвищення верхньої ставки податку на доходи з 45% до 47% для найвищих доходів — від 280 тис. євро на рік.
Ринок праці також хочуть зробити більш гнучким. Серед заходів — відмова від оформлення лікарняного по телефону, вимога медичного підтвердження з першого дня хвороби, розширення можливостей строкових контрактів до 48 місяців для нових працівників до 2030 року та більш гнучкі механізми компенсаційного звільнення для високооплачуваних співробітників.
Промисловий блок орієнтований на підтримку автомобільної галузі, хімії, фармацевтики, машинобудування, чистих технологій, батарей, напівпровідників та штучного інтелекту. Також планується розширити інвестиційний механізм Deutschlandfonds, прискорити підключення промислових об’єктів до електромереж та скоротити терміни реалізації мережевих проєктів приблизно вдвічі.
Для Німеччини це спроба виправити одразу кілька системних проблем. Єврокомісія у травневому прогнозі зазначала, що після двох років рецесії та зростання лише на 0,2% у 2025 році економіка Німеччини у 2026 році може зрости лише на 0,6%, а у 2027 році — на 0,9%. Серед причин слабкості вказувалися високі енерговитрати, слабкий експорт, конкуренція з боку Китаю, тарифні ризики та затримка відновлення інвестицій.
Пакет може надати Німеччині новий імпульс, але не стане швидким ліком. За оцінкою економістів, наведеною Reuters, за умови повної та швидкої реалізації реформи можна підвищити довгостроковий темп зростання економіки приблизно з 0,4% до 0,7% на рік. Це покращення, але не повернення до старої моделі сильного промислового зростання.
Головний ефект для німецької економіки може проявитися через три канали: зниження адміністративних витрат для бізнесу, зростання внутрішнього попиту за рахунок податкових пільг та прискорення інвестицій в інфраструктуру, енергетику та технологічні галузі. Але слабке місце залишається тим самим — Німеччина залежить від експорту та глобальних промислових ланцюгів, а вони зараз перебувають під тиском геополітики, тарифів та конкуренції з боку Китаю.
Для основних торговельних партнерів Німеччини наслідки будуть різними. Китай у 2025 році знову став найбільшим торговельним партнером Німеччини з оборотом 251,8 млрд євро. США посіли друге місце з 240,5 млрд євро, Нідерланди — третє з 209,1 млрд євро. При цьому США залишилися головним ринком для німецького експорту, хоча поставки автомобілів, причепів та напівпричепів до США скоротилися на 17,8%.
Для Китаю реформи Німеччини означають посилення конкуренції в промисловості, особливо в секторах електромобілів, акумуляторів, машинобудування та clean tech. Берлін окремо заявляє про намір зміцнювати антидемпінгові та антисубсидійні інструменти ЄС і розглядати вимоги щодо трансферу технологій у стратегічних секторах для неєвропейських інвестицій. Це може зробити німецько-китайські економічні відносини більш жорсткими.
Для США ефект є двояким. З одного боку, сильніша Німеччина — це більший попит на американські технології, енергію, фінансові послуги та промислове обладнання. З іншого боку, Німеччина намагатиметься зберегти власну промислову базу та зменшити залежність від зовнішніх постачальників у стратегічних секторах, зокрема у сфері напівпровідників, акумуляторів та інфраструктури штучного інтелекту.
Для Нідерландів та інших країн ЄС пакет реформ може бути скоріше позитивним. Якщо німецька промисловість і споживання почнуть відновлюватися, виграють європейські логістичні хаби, постачальники комплектуючих, машинобудівні компанії, хімічні виробники та країни, інтегровані в німецькі виробничі ланцюги.
Головний ризик реформ — політичний і часовий. Частина заходів може зіткнутися з опором профспілок, медичної спільноти та регіонів, а економічний ефект проявиться не відразу. Reuters зазначає, що бізнес та економісти загалом схвально оцінили пакет як необхідний, але наголошували, що все залежатиме від швидкості та якості реалізації.
У підсумку пакет Мерца можна розглядати як спробу перебудувати німецьку модель зростання: менше бюрократії, більше інвестицій, більше гнучкості на ринку праці та більше захисту стратегічних галузей. Але Німеччина не зможе повернутися до колишньої ролі європейського локомотива лише за рахунок одного пакету реформ. Для цього їй доведеться одночасно вирішити проблеми дорогої енергії, демографії, технологічного відставання, слабкого внутрішнього попиту та залежності від зовнішніх ринків.
Громадяни України посіли друге місце серед найбільших груп іноземного населення Німеччини за підсумками 2025 року, поступившись лише громадянам Туреччини.
За даними Федерального статистичного управління Німеччини, на кінець 2025 року в країні проживали 1,409 млн громадян України. Це більше, ніж роком раніше, коли цей показник становив 1,334 млн осіб.
Найчисельнішою іноземною групою в Німеччині залишаються громадяни Туреччини — 1,520 млн осіб. За ними йдуть українці, потім громадяни Сирії — 936,3 тис., Румунії — 903,8 тис. та Польщі — 839,7 тис.
Таким чином, українці стали другою за чисельністю іноземною громадою Німеччини. Це прямий наслідок повномасштабної війни РФ проти України та масового переміщення українців до країн ЄС після 2022 року.
При цьому загальна демографічна ситуація в Німеччині погіршилася. За даними Destatis, населення країни у 2025 році скоротилося вперше з 2020 року — до 83,5 млн осіб. Чиста імміграція у розмірі 235 тис. осіб уже не змогла компенсувати природний убыль населення: кількість смертей перевищила кількість народжень на 352 тис.
Для Німеччини українська міграція залишається важливим демографічним і трудовим фактором. На тлі старіння населення та нестачі робочої сили українці вже стали однією з ключових груп іноземців у країні, а їхня інтеграція в ринок праці, освіту та соціальну систему матиме довгострокове значення для німецької економіки.
США, Китай і Німеччина залишилися найдорожчими країновими брендами у світі, згідно з даними щорічного дослідження Brand Finance.
Компанія оцінила вартість бренду США майже в $34,72 трлн, що на 7% нижче торішнього рівня. Оцінка охоплює найрізноманітніші показники, зокрема ВВП, інвестиційну та туристичну привабливість, політику і торговельні правила, соціальні аспекти тощо.
Водночас вартість бренду КНР зросла на 7% (до $22,02 трлн), що призвело до скорочення відставання від першого місця.
Третю сходинку з великим відставанням посідає Німеччина (-8%, до $4,61 трлн), четверту – Велика Британія (-5%, до $4,23 трлн).
На п’яту позицію вийшла Франція (-7%, до $3,63 трлн), відтіснивши на шосту сходинку Японію (-14%, до $3,62 трлн). Канада (-12%, до $2,41 трлн) перемістилася на сьоме місце з восьмого минулого року, Італія (-4%, до $2,3 трлн) – на восьме з дев’ятого, Іспанія (-4%, до $2,12 трлн) – на дев’яте з десятого.
На десяту сходинку з сьомої впала Індія (-30%, до $1,94 трлн).
Сукупна вартість брендів країн G7 за рік впала на $4,5 трлн через геополітичну напруженість, тарифи та економічну невизначеність.
“Ослаблення згуртованості західного альянсу в поєднанні зі збереженим інфляційним тиском і високими цінами на енергоносії сприяло погіршенню настроїв щодо низки авторитетних економічних держав”, – наголошується в повідомленні.
Згідно з дослідженням Brand Finance, Росія, вартість бренду якої знизилася на 11%, перемістилася на 25-те місце з 23-го торік, Казахстан (-26%) – на 45-те з 43-го місця, Узбекистан – на 53-тє з 55-го місця, Азербайджан – на 74-тє з 82-го місця, Білорусь – на 86-тє з 88-го місця, Туркменістан – на 87-тє з 80-го місця, Грузія – на 91-тє з 97-го місця, Вірменія – на 105-тє з 103-го місця, Киргизстан – на 120-тє з 127-го місця. Таджикистан залишився на 136-й позиції.
Серед країн топ-100 суттєво впав у рейтингу Єгипет – до 51-го рядка з 35-го роком раніше, Іран – до 63-го з 50-го рядка, Кенія – до 90-го з 70-го рядка, Ангола – до 94-го з 76-го рядка. Тим часом Коста-Ріка злетіла на 70-ту позицію з 81-ї, Демократична Республіка Конго – до 72-ї з 87-ї, Ісландія – до 80-ї з 90-ї.
Загалом у рейтингу зазначено 192 держави. Загальна вартість брендів цих країн за минулий рік скоротилася на 6%.
Німеччина у 2025 році, за попередніми даними, встановила новий рекорд за кількістю виданих громадянств: німецькі паспорти отримали щонайменше 309 852 тис. осіб у 14 федеральних землях, повідомляє RND з посиланням на розслідування Welt am Sonntag.
Офіційна федеральна статистика за 2025 рік ще не опублікована, тому йдеться про попередні дані. У підрахунок поки не увійшли повні дані з Мекленбурга-Передньої Померанії та Саксонії-Анхальт, а по ряду земель використовувалися відомості від міст та округів. Навіть у такому неповному вигляді показник уже перевищує попередній рекорд 2024 року, коли німецьке громадянство отримали близько 291 955 тис. іноземців.
Головними причинами зростання стали реформа закону про громадянство та міграційні хвилі попереднього десятиліття. З червня 2024 року Німеччина дозволила натуралізацію після п’яти років проживання замість колишніх восьми, а за особливих інтеграційних досягнень — в окремих випадках після трьох років. Крім того, нове законодавство загалом дозволило зберігати попереднє громадянство, що різко підвищило привабливість німецького паспорта для громадян країн, де відмова від першого громадянства була стримуючим фактором.
За офіційними даними Destatis за 2024 рік, найбільшою групою нових громадян Німеччини були сирійці — 83 150 тис. осіб, або 28% усіх натуралізацій. Далі йшли громадяни Туреччини — 22 525 тис., Іраку — 13 545 тис., Росії — 12 980 тис. та Афганістану — 10 085 тис. Особливо різко зросла кількість натуралізацій росіян: з приблизно 1 995 тис. у 2023 році до 12 980 тис. у 2024 році, що Destatis пов’язує насамперед із можливістю зберігати попереднє громадянство.
У 2025 році, за даними німецьких ЗМІ, серед найбільших груп нових громадян знову були сирійці, турки та росіяни. У Північному Рейні-Вестфалії німецький паспорт отримали 3,841 тис. громадян Росії, що на 67,4% більше, ніж роком раніше. Ця земля стала одним із найбільших центрів натуралізації в країні: у 2025 році там було видано 76 156 тис. громадянств.
Українці поки що не є головним драйвером рекордної хвилі натуралізацій, але їхня частка може різко зрости з 2027 року.
За даними Бундестагу, у 2024 році німецьке громадянство отримали 8,920 тис. громадян України, що вивело українців у топ-10 груп нових громадян Німеччини. Окремої офіційної федеральної цифри щодо українців за 2025 рік поки що немає у відкритій статистиці.
Німецькі муніципалітети вже очікують на новий приріст заявок від українців. Перша велика хвиля біженців з України прибула до Німеччини після 24 лютого 2022 року, тому навесні 2027 року частина українців досягне п’ятирічного терміну проживання, необхідного для подання заявки на громадянство. При цьому RND зазначає, що зі статусу тимчасового захисту сам по собі не виникає автоматичний правовий Anspruch на натуралізацію, але можливість подвійного громадянства робить подання заяв більш привабливим.
Українська громада в Німеччині стала однією з найбільших іноземних груп країни. За даними Destatis, на 30 листопада 2025 року в Німеччині проживали 1,158 млн громадян України, що більш ніж у сім разів більше, ніж до початку повномасштабної війни. На кінець 2024 року українці були другою за чисельністю групою іноземців у Німеччині після громадян Туреччини.
У Німеччині знову загострилася дискусія щодо підвищення пенсійного віку на тлі старіння населення, дефіциту робочої сили та зростання навантаження на державну пенсійну систему. За даними німецьких ЗМІ, експертна комісія, створена при федеральному уряді, може обговорити сценарій поступового підвищення пенсійного віку до 70 років.
Зараз у Німеччині вже діє поступове підвищення пенсійного віку. Згідно з раніше прийнятою реформою, для людей, народжених у 1964 році та пізніше, стандартний вік виходу на пенсію має становити 67 років. Цей перехід реалізується поетапно і має завершитися до 2029-2031 років.
Нова дискусія пов’язана з тим, що чинних заходів може виявитися недостатньо. Пенсійна система Німеччини працює за розподільчим принципом: поточні внески працівників йдуть на виплати нинішнім пенсіонерам. Зі старінням населення та скороченням кількості зайнятих навантаження на бюджет і працюючих громадян зростає.
Бундесбанк раніше попереджав, що нинішні пропозиції уряду не вирішують пенсійну проблему в повній мірі. Серед можливих заходів німецький центробанк називав прив’язку пенсійного віку до очікуваної тривалості життя та посилення обмежень для дострокового виходу на пенсію.
Для економіки Німеччини питання пенсій стає одним із ключових структурних викликів. Reuters раніше писав, що до 2030 року робоча сила країни може скоротитися на 6,3 млн осіб порівняно з рівнем 2010 року, що тиснутиме на економічне зростання та співвідношення працюючих і пенсіонерів.
Однак підвищення пенсійного віку до 70 років залишається політично вкрай чутливою темою. Профспілки та частина політиків вказують, що не всі професії дозволяють людям працювати до такого віку, особливо якщо йдеться про фізичну працю, промисловість, медицину, догляд, транспорт і будівництво. Критики також попереджають, що формальне підвищення пенсійного віку може призвести до зростання прихованої бідності серед людей похилого віку, якщо вони не зможуть продовжувати працювати, але будуть змушені раніше виходити на пенсію зі зниженими виплатами.
Прихильники реформи вважають, що без збільшення тривалості трудового життя Німеччина ризикує зіткнутися зі зростанням пенсійних дефіцитів, збільшенням бюджетних субсидій та більшим навантаженням на молоді покоління. На їхню думку, країні потрібні не тільки податкові стимули для пізнішого виходу на пенсію, а й глибока перебудова ринку праці для працівників старшого віку.
Для ринку праці це означає, що пенсійна реформа не може обмежитися лише зміною віку. Німеччині доведеться розвивати перенавчання, гнучку зайнятість, часткову зайнятість для літніх працівників, профілактику професійного вигорання та адаптацію робочих місць до віку співробітників.
Німеччина на тлі спаду в промисловості та проблем в автомобільному секторі дійсно прискорює переорієнтацію частини виробничих потужностей на оборонну продукцію, однак мова йде не про повну відмову від автопрому, а про помітне посилення військово-промислового напрямку. Про це пише The Wall Street Journal, а окремі приклади такого переходу раніше підтверджували й інші міжнародні ЗМІ.
За даними WSJ, Берлін намагається використовувати простоюючі потужності, інженерні компетенції та робочу силу традиційної промисловості, насамперед автомобільної, для розширення випуску продукції оборонного призначення. Газета пов’язує цей розворот з промисловим спадом, зростанням оборонних витрат у Німеччині та Європі, а також із посиленням загроз безпеці на тлі війни РФ проти України та зниження впевненості Європи у довгострокових гарантіях США.
Частина цієї тенденції вже підтверджувалася на рівні конкретних компаній. Так, Reuters раніше повідомляло, що Rheinmetall мала намір перепрофілювати два своїх автомобільних заводи в Німеччині під переважно оборонне виробництво, зберігши лише частину цивільного випуску. Крім того, Volkswagen вивчає можливість використання майданчика в Оснабрюку для випуску військової техніки, хоча підкреслювала, що остаточних виробничих рішень поки немає.
Ще один приклад — переговори про можливий випуск компонентів для системи ППО Iron Dome на одному з німецьких заводів Volkswagen. При цьому Reuters окремо зазначало, що сам автоконцерн виключав виробництво зброї як такого і говорив лише про пошук варіантів завантаження майданчика та випуск компонентів.
Паралельно тиск на німецький автопром посилюється. Reuters повідомляло в лютому, що майже половина опитаних автопостачальників скорочує робочі місця в Німеччині, а галузеве об’єднання VDA називало ситуацію кризовою. На цьому тлі оборонний сектор для частини виробників стає одним з небагатьох ринків, що зростають, з довгим горизонтом замовлень.
Додатковим фактором стала різка активізація оборонної політики самої Німеччини. Після зміни бюджетних правил і розширення можливостей запозичень Берлін отримав простір для істотного збільшення військових витрат у найближчі роки. Reuters раніше повідомляв, що сукупні оборонні витрати Німеччини можуть зрости з 95,1 млрд євро у проекті бюджету на 2025 рік до 161,8 млрд євро до 2029 року, а загальний обсяг можливих запозичень на оборону у 2025-2029 роках оцінювався у 380 млрд євро.
автопрому, ВИРОБНИЦТВО, криза, НІМЕЧЧИНА, оборонний сектор, переорієнтація
