США, Китай і Німеччина залишилися найдорожчими країновими брендами у світі, згідно з даними щорічного дослідження Brand Finance.
Компанія оцінила вартість бренду США майже в $34,72 трлн, що на 7% нижче торішнього рівня. Оцінка охоплює найрізноманітніші показники, зокрема ВВП, інвестиційну та туристичну привабливість, політику і торговельні правила, соціальні аспекти тощо.
Водночас вартість бренду КНР зросла на 7% (до $22,02 трлн), що призвело до скорочення відставання від першого місця.
Третю сходинку з великим відставанням посідає Німеччина (-8%, до $4,61 трлн), четверту – Велика Британія (-5%, до $4,23 трлн).
На п’яту позицію вийшла Франція (-7%, до $3,63 трлн), відтіснивши на шосту сходинку Японію (-14%, до $3,62 трлн). Канада (-12%, до $2,41 трлн) перемістилася на сьоме місце з восьмого минулого року, Італія (-4%, до $2,3 трлн) – на восьме з дев’ятого, Іспанія (-4%, до $2,12 трлн) – на дев’яте з десятого.
На десяту сходинку з сьомої впала Індія (-30%, до $1,94 трлн).
Сукупна вартість брендів країн G7 за рік впала на $4,5 трлн через геополітичну напруженість, тарифи та економічну невизначеність.
“Ослаблення згуртованості західного альянсу в поєднанні зі збереженим інфляційним тиском і високими цінами на енергоносії сприяло погіршенню настроїв щодо низки авторитетних економічних держав”, – наголошується в повідомленні.
Згідно з дослідженням Brand Finance, Росія, вартість бренду якої знизилася на 11%, перемістилася на 25-те місце з 23-го торік, Казахстан (-26%) – на 45-те з 43-го місця, Узбекистан – на 53-тє з 55-го місця, Азербайджан – на 74-тє з 82-го місця, Білорусь – на 86-тє з 88-го місця, Туркменістан – на 87-тє з 80-го місця, Грузія – на 91-тє з 97-го місця, Вірменія – на 105-тє з 103-го місця, Киргизстан – на 120-тє з 127-го місця. Таджикистан залишився на 136-й позиції.
Серед країн топ-100 суттєво впав у рейтингу Єгипет – до 51-го рядка з 35-го роком раніше, Іран – до 63-го з 50-го рядка, Кенія – до 90-го з 70-го рядка, Ангола – до 94-го з 76-го рядка. Тим часом Коста-Ріка злетіла на 70-ту позицію з 81-ї, Демократична Республіка Конго – до 72-ї з 87-ї, Ісландія – до 80-ї з 90-ї.
Загалом у рейтингу зазначено 192 держави. Загальна вартість брендів цих країн за минулий рік скоротилася на 6%.
Німеччина у 2025 році, за попередніми даними, встановила новий рекорд за кількістю виданих громадянств: німецькі паспорти отримали щонайменше 309 852 тис. осіб у 14 федеральних землях, повідомляє RND з посиланням на розслідування Welt am Sonntag.
Офіційна федеральна статистика за 2025 рік ще не опублікована, тому йдеться про попередні дані. У підрахунок поки не увійшли повні дані з Мекленбурга-Передньої Померанії та Саксонії-Анхальт, а по ряду земель використовувалися відомості від міст та округів. Навіть у такому неповному вигляді показник уже перевищує попередній рекорд 2024 року, коли німецьке громадянство отримали близько 291 955 тис. іноземців.
Головними причинами зростання стали реформа закону про громадянство та міграційні хвилі попереднього десятиліття. З червня 2024 року Німеччина дозволила натуралізацію після п’яти років проживання замість колишніх восьми, а за особливих інтеграційних досягнень — в окремих випадках після трьох років. Крім того, нове законодавство загалом дозволило зберігати попереднє громадянство, що різко підвищило привабливість німецького паспорта для громадян країн, де відмова від першого громадянства була стримуючим фактором.
За офіційними даними Destatis за 2024 рік, найбільшою групою нових громадян Німеччини були сирійці — 83 150 тис. осіб, або 28% усіх натуралізацій. Далі йшли громадяни Туреччини — 22 525 тис., Іраку — 13 545 тис., Росії — 12 980 тис. та Афганістану — 10 085 тис. Особливо різко зросла кількість натуралізацій росіян: з приблизно 1 995 тис. у 2023 році до 12 980 тис. у 2024 році, що Destatis пов’язує насамперед із можливістю зберігати попереднє громадянство.
У 2025 році, за даними німецьких ЗМІ, серед найбільших груп нових громадян знову були сирійці, турки та росіяни. У Північному Рейні-Вестфалії німецький паспорт отримали 3,841 тис. громадян Росії, що на 67,4% більше, ніж роком раніше. Ця земля стала одним із найбільших центрів натуралізації в країні: у 2025 році там було видано 76 156 тис. громадянств.
Українці поки що не є головним драйвером рекордної хвилі натуралізацій, але їхня частка може різко зрости з 2027 року.
За даними Бундестагу, у 2024 році німецьке громадянство отримали 8,920 тис. громадян України, що вивело українців у топ-10 груп нових громадян Німеччини. Окремої офіційної федеральної цифри щодо українців за 2025 рік поки що немає у відкритій статистиці.
Німецькі муніципалітети вже очікують на новий приріст заявок від українців. Перша велика хвиля біженців з України прибула до Німеччини після 24 лютого 2022 року, тому навесні 2027 року частина українців досягне п’ятирічного терміну проживання, необхідного для подання заявки на громадянство. При цьому RND зазначає, що зі статусу тимчасового захисту сам по собі не виникає автоматичний правовий Anspruch на натуралізацію, але можливість подвійного громадянства робить подання заяв більш привабливим.
Українська громада в Німеччині стала однією з найбільших іноземних груп країни. За даними Destatis, на 30 листопада 2025 року в Німеччині проживали 1,158 млн громадян України, що більш ніж у сім разів більше, ніж до початку повномасштабної війни. На кінець 2024 року українці були другою за чисельністю групою іноземців у Німеччині після громадян Туреччини.
У Німеччині знову загострилася дискусія щодо підвищення пенсійного віку на тлі старіння населення, дефіциту робочої сили та зростання навантаження на державну пенсійну систему. За даними німецьких ЗМІ, експертна комісія, створена при федеральному уряді, може обговорити сценарій поступового підвищення пенсійного віку до 70 років.
Зараз у Німеччині вже діє поступове підвищення пенсійного віку. Згідно з раніше прийнятою реформою, для людей, народжених у 1964 році та пізніше, стандартний вік виходу на пенсію має становити 67 років. Цей перехід реалізується поетапно і має завершитися до 2029-2031 років.
Нова дискусія пов’язана з тим, що чинних заходів може виявитися недостатньо. Пенсійна система Німеччини працює за розподільчим принципом: поточні внески працівників йдуть на виплати нинішнім пенсіонерам. Зі старінням населення та скороченням кількості зайнятих навантаження на бюджет і працюючих громадян зростає.
Бундесбанк раніше попереджав, що нинішні пропозиції уряду не вирішують пенсійну проблему в повній мірі. Серед можливих заходів німецький центробанк називав прив’язку пенсійного віку до очікуваної тривалості життя та посилення обмежень для дострокового виходу на пенсію.
Для економіки Німеччини питання пенсій стає одним із ключових структурних викликів. Reuters раніше писав, що до 2030 року робоча сила країни може скоротитися на 6,3 млн осіб порівняно з рівнем 2010 року, що тиснутиме на економічне зростання та співвідношення працюючих і пенсіонерів.
Однак підвищення пенсійного віку до 70 років залишається політично вкрай чутливою темою. Профспілки та частина політиків вказують, що не всі професії дозволяють людям працювати до такого віку, особливо якщо йдеться про фізичну працю, промисловість, медицину, догляд, транспорт і будівництво. Критики також попереджають, що формальне підвищення пенсійного віку може призвести до зростання прихованої бідності серед людей похилого віку, якщо вони не зможуть продовжувати працювати, але будуть змушені раніше виходити на пенсію зі зниженими виплатами.
Прихильники реформи вважають, що без збільшення тривалості трудового життя Німеччина ризикує зіткнутися зі зростанням пенсійних дефіцитів, збільшенням бюджетних субсидій та більшим навантаженням на молоді покоління. На їхню думку, країні потрібні не тільки податкові стимули для пізнішого виходу на пенсію, а й глибока перебудова ринку праці для працівників старшого віку.
Для ринку праці це означає, що пенсійна реформа не може обмежитися лише зміною віку. Німеччині доведеться розвивати перенавчання, гнучку зайнятість, часткову зайнятість для літніх працівників, профілактику професійного вигорання та адаптацію робочих місць до віку співробітників.
Німеччина на тлі спаду в промисловості та проблем в автомобільному секторі дійсно прискорює переорієнтацію частини виробничих потужностей на оборонну продукцію, однак мова йде не про повну відмову від автопрому, а про помітне посилення військово-промислового напрямку. Про це пише The Wall Street Journal, а окремі приклади такого переходу раніше підтверджували й інші міжнародні ЗМІ.
За даними WSJ, Берлін намагається використовувати простоюючі потужності, інженерні компетенції та робочу силу традиційної промисловості, насамперед автомобільної, для розширення випуску продукції оборонного призначення. Газета пов’язує цей розворот з промисловим спадом, зростанням оборонних витрат у Німеччині та Європі, а також із посиленням загроз безпеці на тлі війни РФ проти України та зниження впевненості Європи у довгострокових гарантіях США.
Частина цієї тенденції вже підтверджувалася на рівні конкретних компаній. Так, Reuters раніше повідомляло, що Rheinmetall мала намір перепрофілювати два своїх автомобільних заводи в Німеччині під переважно оборонне виробництво, зберігши лише частину цивільного випуску. Крім того, Volkswagen вивчає можливість використання майданчика в Оснабрюку для випуску військової техніки, хоча підкреслювала, що остаточних виробничих рішень поки немає.
Ще один приклад — переговори про можливий випуск компонентів для системи ППО Iron Dome на одному з німецьких заводів Volkswagen. При цьому Reuters окремо зазначало, що сам автоконцерн виключав виробництво зброї як такого і говорив лише про пошук варіантів завантаження майданчика та випуск компонентів.
Паралельно тиск на німецький автопром посилюється. Reuters повідомляло в лютому, що майже половина опитаних автопостачальників скорочує робочі місця в Німеччині, а галузеве об’єднання VDA називало ситуацію кризовою. На цьому тлі оборонний сектор для частини виробників стає одним з небагатьох ринків, що зростають, з довгим горизонтом замовлень.
Додатковим фактором стала різка активізація оборонної політики самої Німеччини. Після зміни бюджетних правил і розширення можливостей запозичень Берлін отримав простір для істотного збільшення військових витрат у найближчі роки. Reuters раніше повідомляв, що сукупні оборонні витрати Німеччини можуть зрости з 95,1 млрд євро у проекті бюджету на 2025 рік до 161,8 млрд євро до 2029 року, а загальний обсяг можливих запозичень на оборону у 2025-2029 роках оцінювався у 380 млрд євро.
автопрому, ВИРОБНИЦТВО, криза, НІМЕЧЧИНА, оборонний сектор, переорієнтація
Результати соціологічного опитування громадської думки, проведеного у березні 2026 року дослідницькою компанією Active Group спільно з інформаційно-аналітичним центром Experts Club, свідчать про стійко високий рівень позитивного ставлення українців до Німеччини. Загалом 77,4% респондентів оцінюють країну позитивно, тоді як негативне ставлення зафіксовано лише у 3,5% опитаних. Порівняно з серпнем 2025 року показники практично не змінилися: позитивні оцінки зросли незначно (з 76,7%), а негативні навіть дещо знизилися (з 4,0%).
Структура відповідей демонструє домінування саме стійкого позитивного сприйняття. Частка тих, хто обрав варіант «повністю позитивне», становить 32,9%, тоді як «здебільшого позитивне» — 44,5%. Це означає, що переважна більшість респондентів не просто схильна оцінювати Німеччину позитивно, а робить це впевнено і без суттєвих застережень.
Водночас частка нейтральних оцінок становить 18,4%, що є помірним показником і свідчить про достатньо сформоване ставлення до країни. Негативні оцінки залишаються мінімальними: 2,8% респондентів обрали варіант «здебільшого негативне», а лише 0,7% — «повністю негативне». Такий рівень негативу є одним із найнижчих серед ключових міжнародних партнерів України.
Стабільність показників у динаміці підтверджує, що ставлення до Німеччини має довгостроковий характер і не піддається суттєвим коливанням під впливом короткострокових факторів. На відміну від деяких інших країн, де спостерігається зростання поляризації або зміщення оцінок, у випадку Німеччини громадська думка залишається консолідованою.
З аналітичної точки зору це свідчить про високий рівень довіри та стабільний імідж країни в українському суспільстві. Поєднання значної частки «повністю позитивних» і «здебільшого позитивних» відповідей вказує на те, що Німеччина сприймається не лише як важливий партнер, а й як надійний і передбачуваний учасник міжнародних процесів.
«У випадку Німеччини ми бачимо один із найвищих рівнів стабільного позитивного сприйняття серед усіх країн. Це означає, що оцінка формується не ситуативно, а на основі довготривалого досвіду взаємодії та чітких уявлень про роль цієї держави. Саме такі показники свідчать про високий рівень довіри в суспільстві», – зазначив директор дослідницької компанії Active Group Олександр Позній.
Загалом результати дослідження показують, що Німеччина займає особливе місце в уявленнях українців про міжнародних партнерів. Поєднання високого рівня позитиву, мінімального негативу та стабільної динаміки свідчить про сформований і стійкий позитивний образ, який, на відміну від інших країн, майже не піддається коливанням у короткостроковій перспективі.
Згідно з дослідженням, проведеним інформаційно-аналітичним центром Experts Club на підставі даних Держмитслужби, Німеччина входить до трійки найбільших торговельних партнерів України із загальним обсягом торгівлі понад $9 млрд. Значний обсяг імпорту німецьких товарів формує від’ємне сальдо, що свідчить про високий попит на продукцію німецької промисловості.
Дослідження було презентовано у прес-центрі «Інтерфакс-Україна», відео можна переглянути на Youtube-каналі агентства. Повну версію дослідження можна знайти за цим посиланням на сайті аналітичного центру Experts Club.
ACTIVE GROUP, EXPERTS CLUB, URAKIN, НІМЕЧЧИНА, ОПИТУВАННЯ, Позній, СОЦИОЛОГИЯ, УКРАЇНА
Україна за останні роки помітно зміцнила присутність на ринку замороженої малини Німеччини, який разом з Польщею залишається ключовим напрямком збуту українських ягід і формує експортні тренди для галузі, повідомляє асоціація «Ягідництво України».
За даними асоціації, зростання української пропозиції раніше призводило до зниження середніх імпортних цін у Німеччині майже вдвічі.
Водночас у 2025 році через скорочення врожаїв в Україні, Польщі та Сербії на європейському ринку сформувався дефіцит, що підштовхнув ціни в Німеччині вгору – до рівнів 2022 року, зазначають в асоціації, підкреслюючи чутливість ринку до збоїв виробництва у трьох ключових постачальників, включаючи Україну.
