Підвищення Національним банком України (НБУ) місячного ліміту на купівлю населенням безготівкової валюти з 50 тис. грн до 200 тис. грн може спричинити короткострокове зростання попиту, однак не матиме істотного впливу на валютний ринок, вважають опитані агентством «Інтерфакс-Україна» банкіри.
«На нашу думку, можливий певний сплеск попиту на купівлю безготівкової валюти в перші кілька днів після набрання чинності змінами», — зазначив директор департаменту продажів фінансових інструментів Райффайзен Банку Емал Бахтарі.
За його словами, частка клієнтів, яким раніше не вистачало місячного ліміту в 50 тис. грн, відносно невелика. Він припустив, що Нацбанк у разі потреби згладжуватиме короткострокові сплески попиту за допомогою валютних інтервенцій.
Голова правління банку «Глобус» Сергій Мамедов також не очікує пропорційного зростання попиту після підвищення ліміту в чотири рази. За його словами, ліміт визначає лише максимально можливий обсяг операції, тоді як купівля готівкової валюти населенням і раніше не була обмежена аналогічним місячним лімітом.
Валютна лібералізація сама по собі поки що навряд чи створює загрозу курсовій стабільності, вважає Мамедов. Значні міжнародні резерви дають регулятору можливість згладжувати надмірні коливання курсу, а висока облікова ставка має підтримувати привабливість гривневих інструментів, однак така модель значною мірою залежить від ритмічності міжнародної фінансової допомоги.
Дилер департаменту глобальних ринків ОТП Банку Антон Курінний також прогнозує зростання попиту на валюту, але не очікує від цього істотного впливу на міжбанківський ринок, де більш вагомими факторами залишаються потреби імпортерів та дефіцит експортної виручки.
Додатковий попит, за словами Куринного, може виникнути й на готівковому ринку після збільшення денного ліміту на зняття валюти зі 100 тис. грн до 200 тис. грн, оскільки готівковий курс тримається близько до міжбанківських котирувань, а іноді й нижче за них.
Окремим ризиком Мамедов назвав погіршення співвідношення між товарним імпортом та експортом. За наведеними ним даними, у січні–липні 2026 року імпорт товарів становив $58,1 млрд, тоді як експорт — $24,1 млрд, у результаті чого від’ємне сальдо сягнуло близько $34 млрд.
На думку банкіра, подальше збільшення торговельного дисбалансу та проблеми з морською логістикою можуть посилювати структурний попит на валюту та потребу в інтервенціях НБУ, тоді як динаміка резервів також залежатиме від обсягів міжнародного фінансування.
Ризик істотного перетікання заощаджень населення з гривневих депозитів та облігацій внутрішньої державної позики (ОВГЗ) у валюту директор департаменту аналітичних досліджень Райффайзен Банку Олександр Печеріцин оцінює як обмежений.
Привабливість гривневих депозитів та ОВГЗ, за його оцінкою, залишається вищою порівняно зі зберіганням заощаджень у готівковій валюті, а зростання вкладень населення в ОВГЗ було пов’язане насамперед із їхньою вищою прибутковістю порівняно з очікуваною девальвацією гривні.
Печеріцин водночас припускає, що підвищення ліміту на безготівкову купівлю валюти може скоротити обсяг так званих «технічних» валютних депозитів, які населення відкривало на три місяці для подальшого отримання іноземної валюти.
«Якщо обсяг таких депозитів знизиться, а банкам знадобиться валютний ресурс для проведення активних операцій, зокрема кредитування, ставки за валютними депозитами можуть дещо зрости. Водночас це не обов’язково стане загальною тенденцією для всього банківського сектору», — зазначив він.
Підвищення денного ліміту на зняття готівкової валюти теоретично також може посилити інтерес населення до валютних депозитів, однак, за оцінкою Печеріцина, з огляду на середні доходи та заощадження населення, цей ефект не буде масовим і не призведе до кратного зростання таких вкладів.
Як повідомлялося, НБУ з 11 серпня збільшив місячний ліміт на купівлю населенням безготівкової іноземної валюти до 200 тис. гривень з 50 тис. гривень і поширив його на купівлю безготівкових банківських металів та цінних паперів іноземних емітентів.
Регулятор також підвищив з 100 тис. грн до 200 тис. грн на день ліміт на зняття населенням готівкових коштів з валютних рахунків в Україні та за кордоном і пом’якшив низку інших валютних обмежень для фізичних та юридичних осіб.
Нацбанк заявив, що новий пакет послаблень не створить ризиків для стабільності валютного ринку і вже врахований в оновленому макроекономічному прогнозі, який передбачає збільшення міжнародних резервів до майже $70 млрд у 2026 році.
Як повідомляє Еxperts.news, на українському ринку житла поглиблюється розрив між тим, що найчастіше хочуть придбати покупці, і тим, що пропонують продавці, йдеться у червневому звіті про фінансову стабільність НБУ.
За даними регулятора, середня площа придбаної квартири залишається на рівні 48 кв. м, а будинку — близько 70 кв. м. При цьому в структурі пропозиції, як і раніше, переважають просторіші квартири: їхня середня площа перевищує 65 кв. м.
Розбіжність помітна й за віком житла. Покупці частіше обирають старіші і, відповідно, доступніші за ціною квартири. У Києві медіанний вік придбаної квартири зріс до 33 років, у західних регіонах — до 39 років. У оголошеннях, навпаки, майже дві третини квартир пропонуються в будинках, зведених менше ніж 15 років тому.
НБУ зазначає, що такі розбіжності між попитом і пропозицією стримують активність на ринку. Покупці більше зацікавлені в меншому та дешевшому житлі, тоді як продавці та девелопери частіше пропонують новіші та просторіші об’єкти.
Ця тенденція важлива й для девелоперів. У західних регіонах та передмістях Києва частіше будують бюджетні об’єкти, тоді як у столиці переважають проєкти бізнес-класу. Але попит у воєнний час показує, що пересічному покупцеві частіше потрібен компактний і доступніший продукт.
У другій половині 2025 року житлове будівництво пожвавилося: у більшості регіонів помітно зросли проектні площі багатоквартирних будинків, де розпочалося будівництво. В Україні загалом цей показник збільшився в півтора рази за рік, а в Києві — більш ніж удвічі.
Однак НБУ зазначає, що девелопери, як і раніше, значною мірою фінансують добудову існуючих комплексів та нові проєкти власними коштами. Банки неохоче кредитують будівельну галузь через високі ризики.
Головний висновок для ринку: подальше відновлення продажів залежатиме не тільки від доходів населення, а й від того, наскільки пропозиція наблизиться до реального попиту — за площею, ціною, віком житла та рівнем ризику для покупця.
Кількість угод купівлі-продажу на ринку житла у січні-березні 2026 року суттєво знизилась порівняно з попереднім кварталом, попит зберігає волатильність, йдеться у звіті про фінансову стабільність Національного банку України (НБУ) на червень 2026 року.
“Попит на ринку житла впродовж останніх шести місяців був волатильним. У четвертому кварталі торік уклали найбільше угод купівлі-продажу з 2022 року, а от у першому кварталі 2026 року їх кількість суттєво зменшилася. Сукупно за останні чотири квартали кількість угод зросла на 11% порівняно з аналогічним періодом торік”, – повідомив НБУ.
За його даними, у першому кварталі 2026 року було укладено близько 70 тис. договорів купівлі-продажу на ринку житла проти 71,5 тис. договорів за аналогічний період минулого року. З них оподатковуваних договорів – близько 40 тис. проти 45,8 тис. у першому кварталі минулого року.
Майже половину усіх угод з жовтня 2025 року до березня 2026 року укладено в Києві, Київській, Дніпропетровській, Харківській та Львівській областях, зазначається в документі. Покупці надають перевагу квартирам у містах. Середня площа придбаної кватири залишається на рівні 48 кв. м., будинку – 70 кв. м.
Втім у структурі пропозиції і далі переважають більші квартири – середня площа понад 65 кв. м. Крім того, розбіжності між попитом і пропозицією спостерігаються і в розрізі віку житла. Так, в оголошеннях переважає новіше житло – майже дві третини квартир пропонуються у будівлях, молодших за 15 років, тоді як медіанний вік придбаної у Києві квартири зріс до 33, у західних регіонах – до 39 років.
Невідповідність характеристик попиту і пропозиції продовжує стримувати активність на ринку, вважає регулятор. Також на попит продовжують впливати суттєві перебої в постачанні електроенергії та тепла, спричинені російським терором, та здорожчання нерухомості через послаблення гривні до долара. Інвестиційний попит на житло у більшості регіонів незмінно слабкий через високі безпекові ризики.
Після відносного затишшя ціни на житло знову ростуть, зазначається у звіті. На зростання вплинуло як послаблення гривні до долара, так і різке зростання собівартості будівництва внаслідок стрибка цін на паливо. За даними НБУ, вартість житла за оголошеннями на первинному ринку за півроку зросла співмірно девальвації, тоді як на вторинному – на 5-10 в. п. швидше. Динаміка середніх цін в оголошеннях та фактичних угод подібна, приріст цін між регіонами майже не різниться.
Як зазначає регулятор, ціни на житло лишаються історично низькими відносно доходів домогосподарств – на первинне житло показник співвідношення у першому кварталі становив 8,7х, на вторинне – 8,6х.
Крім того, Нацбанк порівняв оновлені індекси цін на житлову нерухомість із динамікою цін фактичних угод придбання житла. За його даними, індекси на основі угод були більш волатильними, але розбіжність між показниками несуттєва.
Через зимові обстріли енергоінфраструктури зростання цін на ринку оренди житла уповільнилося. У Києві, на півдні та у центрі країни вартість оренди практично не змінилася з минулої осені, лише в західних областях тривало здорожчання оренди. Співвідношення ціни на вторинне житло і оренди у першому кварталі дещо підвищилося і становило 10,4х, проте все ще не перевищило довгостроковий середній показник, зазначається у звіті.
NBU, ЖИТЛО, НЕРУХОМІСТЬ, Попит, УГОДА
Туреччина почала відкривати частину районів, раніше закритих для оформлення виду на проживання іноземцями, що може підтримати попит на нерухомість у популярних курортних локаціях, передусім в Аланії та інших районах провінції Анталья, повідомляє місцева преса.
Йдеться про перегляд обмежень, які в останні роки діяли для районів із високою концентрацією іноземного населення. Такі зони були закриті для первинних заявок на ВНЖ, зокрема через купівлю або оренду житла. Купувати нерухомість там було можна, однак оформлення виду на проживання за адресою в закритому районі було неможливим.
Після тривалих звернень з боку бізнесу міграційна влада зняла частину жорстких обмежень у затребуваних районах Аланії. Серед локацій, які знову стали обговорюватися як доступні для повноцінної легалізації іноземців, називаються Махмутлар, Авсаллар та інші популярні райони курортного ринку.
Профільне видання Türkiye Today також пише, що в червні 2026 року Туреччина фактично повернулася до ширшої доступності районів для заявок на ВНЖ, за винятком окремих обмежень, зокрема у двох районах Стамбула – Фатіх і Есеньюрт. При цьому ринок поки очікує додаткових офіційних роз’яснень щодо юридичних деталей, включно зі зв’язком між купівлею нерухомості, реєстрацією адреси та правом на резидентський статус.
Раніше в Туреччині діяла система закритих районів, якщо частка іноземців у місцевому населенні перевищувала встановлений поріг. У 2022-2025 роках це стало одним із факторів охолодження іноземного попиту на житло в курортних містах, особливо в Антальї, Аланії, Мерсіні та Стамбулі.
Для ринку нерухомості відкриття раніше закритих районів може стати важливим сигналом. Іноземні покупці часто розглядають купівлю житла в Туреччині не лише як інвестицію або курортний актив, а і як підставу для довгострокового проживання. Тому можливість зареєструвати адресу та подати документи на ВНЖ напряму впливає на ліквідність таких об’єктів.
Особливо чутливою ця зміна може бути для Аланії. В останні роки Махмутлар, Кестель, Авсаллар, Каргиджак та інші райони активно приваблювали покупців із Росії, України, Казахстану, Ірану, Німеччини та країн Близького Сходу. Після запровадження обмежень частина попиту змістилася в інші локації або була відкладена.
Відновлення доступу до ВНЖ може підтримати як первинний ринок новобудов, так і вторинний ринок, де багато квартир купувалися іноземцями у 2020-2023 роках. Однак експерти очікують обережнішого попиту, ніж у період піку релокації після 2022 року: покупці стали уважніше оцінювати юридичні ризики, вартість утримання житла, курс ліри та перспективи отримання документів.
За даними Турецького статистичного інституту, у квітні 2026 року іноземці придбали в Туреччині 1 516 об’єктів житлової нерухомості, що на 1,1% менше, ніж роком раніше. Частка іноземців у загальному обсязі продажів становила 1,2%. За січень-квітень 2026 року іноземні покупці придбали 5 681 об’єкт, на 11,6% менше, ніж за аналогічний період 2025 року.
Головними центрами продажів іноземцям у квітні 2026 року залишалися Анталья та Стамбул. За даними профільних турецьких майданчиків на основі статистики TURKSTAT, в Антальї іноземці купили 453 об’єкти, у Стамбулі – 412, у Мерсіні – 120. Далі йшли Ялова – 68, Анкара – 53, Бурса – 49, Ізмір – 41, Мугла – 27, Коджаелі – 24 і Сакар’я – 21.
Серед іноземних покупців у квітні 2026 року лідирували громадяни Росії, які придбали 263 об’єкти нерухомості. На другому місці були громадяни Китаю – 110 об’єктів, на третьому Ірану – 100. Українці посіли четверте місце з 78 покупками. Далі йшли громадяни Іраку – 65, Німеччини – 61, Казахстану – 54, Азербайджану – 48, Саудівської Аравії – 39 і Великої Британії – 35.
Таким чином, українці залишаються однією з помітних груп іноземних покупців турецької нерухомості, хоча у квітні 2026 року вони вже не входили до топ-3. Для порівняння, у січні 2026 року українці посідали третє місце серед іноземців, купивши 77 об’єктів, поступаючись лише росіянам та іранцям.
Ринок житлової нерухомості Грузії продовжує зростати: у квітні 2026 року продажі квартир у Тбілісі та Батумі показали двозначну динаміку, а іноземні покупці залишаються одним із ключових факторів попиту, особливо на чорноморському узбережжі.
За даними платформи Recov.ge, яку розвиває Colliers Georgia, у квітні 2026 року в Тбілісі було зареєстровано 3 603 угоди з квартирами, що на 12,7% більше, ніж за аналогічний місяць минулого року. Грошовий обсяг ринку зріс на 28,3% і досяг $310 млн.
Зростання в столиці було зафіксовано як на первинному, так і на вторинному ринку. Кількість угод у нових проєктах збільшилася на 14,6% у річному вимірі, зокрема на первинному ринку — на 10,7%, на вторинному ринку новобудов — на 20,4%. Угоди зі старими квартирами також зросли — на 6,2%.
Ціни в Тбілісі також продовжили зростати. У квітні середньозважена ціна квадратного метра в нових квартирах зросла на 10,2% у передмістях, на 2,2% у широкому центрі та на 12,1% у центрі міста. Загалом по Тбілісі ціна первинних угод збільшилася на 11,2%, а на вторинному ринку — на 11%.
При цьому столичний ринок залишається переважно внутрішнім. У квітні 2026 року громадяни Грузії зберігали домінуючі позиції серед покупців як у старих, так і в нових проєктах, а частка іноземних покупців склала 10,7%.
У Батумі ринок більш залежний від іноземного попиту. У квітні 2026 року в місті було продано 1 292 квартири, що на 12,3% більше, ніж роком раніше. Грошовий обсяг ринку зріс на 27,4% і досяг $85 млн. Для порівняння, у квітні 2025 року в Батумі було продано 1 165 квартир, а у квітні 2024 року — 1 234.
Найактивніше зростав сегмент новобудов. Продажі квартир у нових проєктах збільшилися на 12,3%, тоді як угоди зі старим житлом знизилися на 5,4%. На первинному ринку зростання склало 13,3%, на вторинному ринку сучасних проєктів — 11,6%.
Середньозважена ціна квадратного метра в новобудовах Батумі в квітні зросла на 11,3% у річному вимірі та сягнула $1 351. На первинному ринку зростання цін становило 15,2%, на вторинному — 9,4%.
Головною особливістю Батумі залишається висока частка іноземних покупців. У квітні 2026 року іноземці забезпечили 47% угод зі старими та новими квартирами, а також 90% загального приросту кількості угод. Це означає, що саме закордонний попит став головним джерелом прискорення ринку.
За даними Galt & Taggart за I квартал 2026 року, частка іноземців на ринку квартир Батумі була ще вищою: громадяни Грузії придбали 37% квартир, тоді як на іноземних покупців припало 63% угод. Найбільшою групою стали покупці з європейських країн — 18% усіх продажів. Ще 16% угод забезпечили громадяни України, Росії та Білорусі. На покупців з Ізраїлю припало 10%, з Туреччини — 4%, з арабських країн — 3%, на інші країни — близько 12%.
Така структура показує, що Батумі залишається інвестиційним ринком, орієнтованим на зовнішній попит, короткострокову оренду та купівлю курортної нерухомості. На відміну від нього Тбілісі більшою мірою залишається ринком для проживання: за даними TBC Capital, у столиці близько 80% покупок здійснюється для проживання, тоді як у Батумі близько 85% покупок пов’язані з інвестиційними цілями.
У більш довгостроковій перспективі ринок Грузії продовжує нормалізуватися після сплеску 2022 року, коли попит різко зріс через міграційні потоки. За даними TBC Capital, у 2024–2025 роках зростання попиту сповільнилося до 5,6–6,0% на рік, а у 2026 році компанія прогнозує зростання ринку житлової нерухомості приблизно на 4,5%.
У 2025 році, за даними TBC Capital, у Грузії було зареєстровано 78,5 тис. угод з нерухомістю, що на 6% більше, ніж роком раніше. З них 49,2 тис. угод припало на вторинний ринок, ще 29,3 тис. — на первинний. Середня ціна житла в Тбілісі досягла $1 312 за кв. м, збільшившись на 4,1% за рік, а в Батумі — $1 395 за кв. м, що на 16,5% вище рівня попереднього року.
Для іноземних покупців Грузія залишається привабливою завдяки відносно низькому порогу входу, зростаючому туристичному потоку, простоті оформлення угод і високій прибутковості оренди порівняно з багатьма європейськими ринками. Однак швидке зростання пропозиції, особливо в Батумі, і поступове зниження прибутковості оренди можуть обмежувати подальше зростання цін.
З 1 березня 2026 року Грузія також підвищила мінімальний поріг інвестицій у нерухомість для отримання тимчасового дозволу на проживання до $150 тис. Це може змістити попит у бік дорожчих об’єктів та довгострокових інвесторів, але водночас знизити інтерес частини покупців, орієнтованих на невеликі квартири.
Ринок квартир у В’єтнамі різко охолов після періоду стрімкого зростання цін: девелопери стикаються зі зменшенням кількості угод, обережністю покупців та необхідністю стимулювати продажі.
За даними місцевих ЗМІ, попит на квартири помітно знизився на тлі високих процентних ставок, інфляційного тиску та загальної геополітичної нестабільності. Міністерство будівництва В’єтнаму також фіксує зниження обсягу угод по країні, що підтверджує перехід ринку від фази ажіотажного зростання до більш вибіркового попиту.
При цьому проблема ринку не зводиться лише до падіння інтересу покупців. У В’єтнамі зберігається дисбаланс пропозиції: у найбільших містах, насамперед Ханої та Хошиміні, доступного житла, як і раніше, не вистачає, тоді як значна частина нових проєктів належить до дорожчого сегмента. Vietnam Investment Review зазначає, що в I кварталі 2026 року Ханой і Хошимін продовжували стикатися з розривом між попитом і пропозицією через дефіцит доступних квартир.
Найбільш болючим фактором залишається вартість житла. У Ханої ціни на нові квартири в I кварталі 2026 року продовжили зростати і досягли в середньому близько 128 млн донгів за кв. м, тоді як вторинний ринок вже почав демонструвати ознаки цінової корекції. Зростання цін девелопери пояснюють підвищенням вартості будівельних матеріалів, фінансування та землі.
У Хошиміні динаміка відрізняється: після зростання цін у 2025 році ринок почав охолоджуватися, а в окремих районах ціни знизилися на 1-7%, що частково стимулювало попит.
Уряд В’єтнаму намагається стримати перегрів ринку та розширити пропозицію доступного житла. Раніше прем’єр-міністр Фам Мінь Чін закликав прискорити будівництво житла, спростити адміністративні процедури та розвивати соціальне житло, оскільки зростання цін зробило купівлю нерухомості недоступною для багатьох сімей.
Додатковий тиск на ринок створюють плани влади обмежити спекулятивний попит. У січні 2026 року Reuters повідомляло, що В’єтнам готує податкові заходи проти спекуляцій на ринку нерухомості, де у 2025 році квартири подорожчали на 20-30%, а земельні ділянки — на 20-25%.
Таким чином, в’єтнамський ринок квартир входить у більш складну фазу: ціни залишаються високими, доступної пропозиції не вистачає, але попит уже не готовий автоматично поглинати нові об’єкти за будь-яку ціну. Для девелоперів це означає необхідність переглядати цінову політику, пропонувати розстрочку, знижки та більш реалістичні умови купівлі. Для покупців — шанс на сильніші переговорні позиції, особливо на вторинному ринку та в районах, де пропозиція зростає швидше за попит.
